До чого дійшов прогрес…
Високими аграрними технологіями сьогодні вже не здивуєш в Україні нікого. Більше того, в порядних аграріїв такі атрибути, як дрон над полем, GPS-трекер на тракторі та контроль стану посівів за супутниковими знімками перетворюються на такий собі must have, без якого й на люди вийти соромно…
Якщо ж без жартів, то, як повідомив у своєму виступі на конференції директор порталу AGGEEK Cтаніслав Шум, технології точного землеробства в Україні застосовують вже на 5% орних земель. Компанії, які починали з надання послуг дронів, тепер пропонують послуги з управління земельним банком у цілому.
Зі слів спікера, високі технології застосовуються з метою комплексного управління земельним банком, товарно-матеріальними цінностями, технікою, інформацією.
Переповідаючи сказане Станіславом Шумом «людською мовою», агрокомпанії застосовують інновації для вирішення наступних завдань виробництва:
- віддалений контроль стану посівів засобами супутникової та аерофотозйомки;
- підвищення ефективності та зменшення витратності технологій догляду за посівами;
- контроль та прогнозування погодних явищ на полях;
- контроль за діями персоналу, використанням техніки та пально-мастильних матеріалів — для запобігання зловживанням.
І що я з того робота матиму?..
Можна довго розписувати, які ринкові переваги отримує підприємство від застосування інновацій, проте найкраще надати слово самим агровиробникам, які виступили на конференції.
Євген ХАРЛАН, директор із розвитку компанії «Нікдарія»
— Наша компанія вирощує лохину вже два роки на полях у Радомишльському районі, що на Житомирщині. Мобільного зв’язку в тому місці не було, Інтернету також, оператор відмовився встановлювати ретранслятор. Ми самостійно встановили вежу мобільного зв’язку.
На своїх полях створили систему автоматичного поливу посівів. Вологість грунту визначає електронний прилад. Я як керівник можу бачити на своєму мобільному телефоні звіти про використання води, а також прогнози погоди. Всі подібні дані накопичуються на «хмарному» ресурсі.
Нещодавно ми оголосили конкурс на створення робота, який із поля відвозитиме зібрані ягоди на склад-холодильник.
Справа в тому, що зібрана лохина має бути протягом не більше двох годин після збирання охолоджена до +2 градусів. У реальності ж буває так, що врожай
накопичується в полі під навісом і лише потім потрапляє до складу. А за допомогою робота врожай можна перевозити до складу практично негайно.
На нашій техніці встановлено GPS-трекери. Інженери самостійно встановили на техніці систему контролю витрат пального, локації її та обсягів виконуваної нею роботи.
На полях компанії створено автоматизований пункт охорони. Дані з нього також надходять на мій мобільний телефон.
Богдан КРИВИЦЬКИЙ, заступник генерального директора з інновацій компанії ІМК
— Втрати від витоптування технікою рослин під час проведення їх обприскування у нас сягали 16 тис. доларів США на рік! Щоб усунути такі витрати, ми встановили на обприскувачі автоматичні системи підрулення. Така апаратура дозволяє забезпечити точність польових операцій до 2 см і окуповується в середньому за один рік.
Щороку на наших полях проводиться картування 40 тис. га посівних площ за допомогою супутникової фотозйомки та аерофотографування полів. Я вважаю, що ці технології мають увійти в практику будь-якої аграрної компанії. Ми на своїх полях проводимо обліт дроном посівів ярих культур один раз на сезон, а озимих — двічі.
Василь КУЗІВ, директор департаменту систем контролю та диспетчеризації компанії Ukrlandfarming
— Вся наша техніка обладнана GPS-трекерами. Проте деякі механізатори навчилися заглушувати GPS-апаратуру, щоб безборонно виконувати сторонні завдання. Тому здійснюється контроль мотогодин роботи та обертів двигуна трактора з показників його бортового комп’ютера. Наприклад, під час оранки двигун має працювати на 2000 обертах за хвилину. Якщо бортовий комп’ютер показує менші значення — це свідчить про те, що тракторист «замілив» плуга. Кожні 2-3 дні аналізуємо отримані дані контролю.
Наші комбайни обладнані системою ідентифікації «свій-чужий». Тепер зерно з його бункера можна вивантажити на елеватор лише за допомогою електронної картки. Завдяки цьому нам вдалося зменшити кількість випадків недоїзду врожаю до елеватора та вивантаження врожаю на стороні удесятеро.
Сергій ЧЕРНИШОВ, начальник відділу GPS-моніторингу компанії «Астарта-Київ»
— На техніці нашої компанії встановлено системи GPS-моніторингу для контролю руху і витрати пального. З метою охорони наших полів кукурудзи від крадіжок врожаю застосовуються дрони.
Запровадження електронного обліку пального дало змогу припинити зловживання персоналу ним. До запровадження цієї системи заправники завдяки крадіжкам пального купували собі дорогі автівки. Тепер вся інформація надходить до «хмарного» ресурсу для контролю. Пальне видається лише через ідентифікаційну карту — без неї пістолет на заправній станції просто не вмикається.
Дмитро ЗОЗУЛЯ, директор із розвитку компанії Smartfarming
— Моніторинг стану полів у нашій компанії проводиться за допомогою аналізу супутникових знімків, відеозйомки з квадрокоптера та шляхом людських спостережень. Основними критеріями його виступають роздільна здатність зображень і періодичність спостережень.
Зйомки з безпілотника визначають, скільки рослин випало на полі внаслідок дії несприятливих факторів. Така техніка дозволяє вести післяпосівний аналіз стану поля, зокрема оцінку неоднорідності сходів і забур’яненості посівів. На базі аналізу знімків планується точковий вплив на посіви. Графік польотів безпілотника складається на основі особливостей різних культур. Обльоти полів плануються насамперед над проблемними площами. На посівах озимого ріпаку протягом вегетації у нас роблять 6 вильотів. Це забезпечує економію у використанні техніки та ЗЗР.
Безпілотні апарати можуть літати швидше за квадрокоптери та покривати знімками більші площі, ніж вони. Обліт дроном полів коштує зазвичай 1 долар за 1 га.
Точність прогнозування врожаю на основі даних спостереження має особливе значення для супроводження форвардних контрактів.
Наталя КУССУЛЬ, заступник директора Інституту космічних досліджень
— Нещодавно робоча група нашого інституту реалізувала проект моніторингу стану посівів на полях за даними супутникової зйомки. Ми використовували технології Google та Європейського космічного агентства, а також «хмарні» технології американської компанії «Амазон». Цей пілотний проект Світового банку ми реалізували в Київській, Львівській та Миколаївській областях. Аналіз супутникових знімків полів дозволив виявити тенденції впливу на посіви несприятливих факторів для вироблення рекомендацій із захисту врожаїв.
Тепер Світовий банк планує зробити цю технологію операційною для застосування по всій території України, щоб двічі на рік створювати карти полів для аграріїв.
Людина, машина: зайве викреслити?
Нещодавно на одному з аграрних форумів довелося навіть почути бравурні реляції щодо того, що ось, мовляв, на українські поля прийшов штучний інтелект — тепер заживемо!
Насправді ж говорити про експансію штучного інтелекту на наші лани передчасно. Ми маємо поки що новітні технології та техніку, яка значно збільшує можливості аграрія — контролює, інформує, аналізує, підказує, підвищує ефективність застосування агротехнічних прийомів тощо. Проте прийняття рішень щодо вибору цих прийомів, стратегії захисту посівів все одно залишається за людиною.
Можливості сучасної техніки не безмежні. У виступах спікерів зазначалося, що супутникові знімки полів забезпечують роздільну здатність лише до 3,1 м. До того ж на якість супутникової зйомки впливає навіть рух континентів. Як підкреслив Богдан Кривицький, у роботі складної рільничої техніки часом бувають збої. Наприклад, трактор їде собі полем — і раптом зупиняється, оскільки «зник» Інтернет, машина не має сигналу для автопілоту. Загалом «робот дорогий, до того ж його можна зламати!» — це зауваження Василя Кузіва викликало бурхливу реакцію присутніх.
Недаремно у виступах деяких учасників звучала засторога «гарячим головам»: безоглядне захоплення технічними можливостями — правильний шлях до агрономічних помилок, отже, й фінансових втрат. Адже поки агроном не виміряє поле своїми ногами, поки не стане на коліна перед рослиною і не передивиться кожний листок, поки не розімне в пальцях грудку землі — не буде можливості адекватно оцінити ситуацію та прийняти рішення щодо дій у відповідь на неї.
У ході дискусії спонтанно сплила ще одна проблема, яка протягом кількох останніх років тією чи іншою мірою постає перед більшістю українських агрокомпаній. Йдеться про брак робочої сили внаслідок трудової міграції українців за кордон. Як відомо, найпершим мотивом заробітчанства була більш висока оплата праці на чужині. Перед роботодавцями постав вибір: підвищувати рівень зарплат персоналу або запроваджувати безлюдні технології. Скидається на те, що більшість обрала другий варіант дій.
Під час обговорення пролунала думка про те, що обладнаний автопілотом сучасний потужний трактор, який працює на полі цілодобово, здатний позбавити роботи ледь не половину села…
Цей соціальний наслідок впровадження аграрних інновацій вималювався не сьогодні. Згадується, як кілька років тому керівник одного з карпатських лісогосподарств зізнавався авторові в розмові, що вже давно мріє замінити кілька старих радянських лісових комбайнів на один сучасний японський — значно більш продуктивний, економний та екологічний, але не наважується залишити без засобів до існування відразу шість великих гуцульських сімей.
Нині цей тренд посилився і вже спричиняє знелюднення цілих сіл, з яких селяни виїжджають у пошуках заробітку до міст або й до чужих країв. На жаль, чимало роботодавців цим ризиком досі не пройнялися.
Проте, виявляється, не всяку роботу можна довірити машині. Несподіваний аспект цього питання відкрився у виступі Євгена Харлана.
– Для експорту до країн Євросоюзу потрібна лише лохина, зібрана вручну, ягоди механізованого збирання споживач там купувати відмовляється. Тому на 2020 рік нам потрібно залучити до ручного збирання 500-700 осіб. Для них зараз будуємо гуртожитки поблизу наших полів, — розповів спікер.
На ринках США та Канади запитана лохина механізованого збирання. Натомість у Європі, на ринку Великобританії споживач звик до органічної агропродукції та принципів здорового харчування, тому там ягоди механізованого збирання не мають попиту. Справа в тому, що за цієї технології лохина втрачає свій сизий наліт, який високо цінується споживачами. Тому ягода без нього там продається дешевше.
Через цю обставину минулого літа частина врожаю лохини в Польщі залишилася у полі незібраною — на ручне збирання не приїхала потрібна кількість заробітчан з України. З виступу Євгена Харлана видно, що нашим конструкторам, машинобудівникам і менеджерам агрокомпаній ще доведеться помудрувати, щоб розв’язати цю дилему.
Впровадження інновацій: що заважає
То що ж стримує переможну ходу високих технологій українськими ланами? Відповіді спікерів на це запитання можна об’єднати в такі групи.
- Агрокомпанії навчилися рахувати кошти і тому не поспішають інвестувати в інновації, поки не буде вирішене «земельне питання». Звісно, рішення Верховної Ради про продовження дії мораторію на продаж сільгоспземель ще на рік не додає ентузіазму фанатам «розумного землеробства»…
- Сільгосппідприємства обмежені в цільових ресурсах на запровадження інновацій.
- На ринку мало відповідних професіоналів, і їхні послуги дорогі.
- Саботаж персоналом інновацій пояснюється тим, що ті викривають наявні можливості недобросовісного збагачення.
- Кажуть також, що запровадженню інновацій заважає війна в країні. Але ж ось Ізраїль довгі роки веде війну, і разом з тим, агрокомплекс цієї країни цілком побудований на інноваціях…
- Є і ще одна причина — суто психологічна. Як зауважив Богдан Кривицький, «всі люди бояться змін, ніхто не хоче виходити із зони комфорту». Для деяких компаній це означає, що час «технологічної революції» ще не настав, ще повною мірою не задіяні наявні резерви підвищення продуктивності.
«Ми переконалися у тому, що просте посилення контролю зараз для нас має більший ефект, ніж застосування систем точного землеробства, — зазначив Сергій Чернишов. — Наприклад, лише запровадження системи обліку ЗЗР на полі забезпечило нашій компанії економію коштів на рівні 13%».
Проте, як би там не було, більшість учасників дискусії зійшлися на думці про те, що без запровадження інновацій український агрокомплекс майбутнього не матиме — він ганебно відставатиме від конкурентів. І скидається на те, що спростувати цю тезу навряд чи комусь удасться.
Сергій ПОНОМАРЬОВ, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
