Зрушенням з мертвої точки, гадаю, є принаймні те, що про це заговорили на професійному рівні. А відтак, через рік-другий, може, й ситуація поліпшиться. Розуміючи важливість цього питання, Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу», Посольство Королівства Нідерландів в Україні за підтримки Мінагропроду та Міністерства економічних справ, сільського господарства та інновацій Нідерландів у рамках виставки ІнтерАгро-2012 провели ІІІ Голландсько-український форум на тему «Виробництво картоплі в Україні: вирощування, збирання, зберігання та післязбиральна обробка», у якому взяли участь провідні компанії, що спеціалізуються у галузі картоплярства, експерти, сільгоспвиробники тощо.
Таке двостороннє спілкування в Україні уже стало доброю традицією, коли фахівці з різних країн зустрічаються і діляться досвідом. А оскільки наша держава сільським господарством професійно почала цікавитися відносно недавно, для вітчизняних сільгоспвиробників корисні поради зарубіжних колег є дуже доречними й важливими. Підтвердженням цьому є переповнений конференц-зал, який ледь поміщав усіх бажаючих взяти участь у заході.
Картоплярство по-українськи
Загалом почуте й побачене вражає. З одного боку, приємно, що технології настільки невпинно розвиваються й впроваджуються у світі, які, власне, рухають галузь картоплярства швидкими темпами вперед. А з іншого, - гіркота від усвідомлення того, наскільки багато у розвитку ми відстаємо від країн, для яких, на відміну від України, картопля не є національним продуктом, а звичним прибутковим бізнесом. З огляду на це виникає питання: а що ж нам заважає розвиватися?!
Олег Тодчук, віце-президент Української асоціації виробників картоплі, виступаючи на форумі, проаналізував сучасний стан картоплярства в Україні. З його слів, протягом останніх років більш-менш вдалим можна назвати 2010-й, у якому господарствами було зібрано на 30% картоплі більше - 24 млн т. Тоді посівна площа зросла всього на 2%, проте сприятливі погодні умови, інвестиції дали хороші результати. Агроформування, які займаються картоплярством професійно, збільшили урожайність на 27%, а приватні господарства - 16 т/га.
Чого не скажеш за торішні показники, які пан Тодчук назвав катастрофічними. В середньому, за офіційною статистикою, наша країна виробляє 18-20 млн т картоплі. З них 6 млн т ми споживаємо, це ліміт, який ніяк не можна подолати. З огляду на це, програмою розвитку сільського господарства, розробленою профільним міністерством, передбачається поступове зниження споживання картоплі.
Насіннєвої картоплі вирощуємо 5 млн т, а переробка (вдумайтеся!) сягає 150 тис. т. Порівняно з Німеччиною, де на виробництво крохмалю спрямовано 2 млн 700 тис. т картоплі, це навіть без урахування мороженої різаної, чіпсів тощо, в Україні фактично взагалі відсутня переробка. На сьогодні всього лише 80 тис. т ми переробляємо на чіпси і 35 тис. т - на крохмаль, різаної замороженої картоплі взагалі немає. Крім того, 4 млн т становлять втрати картопляного виробництва.
Фактично виробництво картоплі є єдиним сектором українського сільського господарства, який зберігає майже однаковий рівень виробництва протягом десятиліть. Посівна площа у нас не змінюється й становить понад 1,4 млн га, середня урожайність - 14 т/га. А це - 86 місце у світі, дуже низький показник. Звідси випливає логічне питання: що є причиною такої ситуації?
- 97% картоплі виробляється у підсобних домашніх господарствах, - аналізує загальні тенденції віце-президент Української асоціації виробників картоплі, - тому говорити про збільшення урожайності доводиться тільки за рахунок професійних виробників. 97% - результат того рівня життя, який ми маємо в Україні, люди змушені виживати. Порівняймо: до часів незалежності країни 70% картоплі вирощувалося у домашніх умовах, 30% - професійно. Наразі маємо низькотоварне виробництво, спрямоване на самозабезпечення населення. Відповідно такий рівень виробництва не витримуватиме правильну технологію, мало хто інвестуватиме у насіннєву картоплю та дотримуватиметься правил сівозмін.
Окрім того, важливою проблемою у вітчизняному картоплярстві, зі слів Олега Тодчука, є відсутність сучасних картоплесховищ. За оцінками Міжнародної фінансової корпорації, Україна при вирощуванні 18-20 млн т бульби повинна мати мінімум сховищ на 4 млн т загальної потужності. Наразі існує 1 млн 16 тис. т. Окрім усього, варто ще згадати нерозвинену мережу переробки. Звідси й приходить розуміння нашого зубожілого становища галузі.
Щодо експорту, торік ми реалізували картоплі за кордон 11490 т. Традиційним ринком залишається російський (73%), віднедавна відкрилися азербайджанський та грузинський. Імпортували ми вдвічі більше - 23850 т. Переважно ввозили із Нідерландів (насіннєву картоплю), Єгипту (ранню столову), Німеччини. Для порівняння: у 2010 році експорт становив 7 тис. т, імпорт - 19 тис. т, з них 15 тис. т - столова. Як бачимо, тенденції імпорту бульби у нас зберігаються, і поки Україна не вийде на більш професійний рівень виробництва, така ситуація повторюватиметься з року в рік. А для цього необхідно збільшити кількість компаній, які спеціалізуватимуться на вирощуванні картоплі, підвищити відсоток переробки, зменшити втрати при зберіганні, дотримуватися технологій, які дадуть високі результати виробництва в цілому.
Провідну роль у втіленні цих планів має відіграти і держава. Зі слів заступника міністра аграрної політики та продовольства України Олександра Сеня, цьогоріч буде реалізовуватися програма забезпечення підтримки будівництва картоплесховищ. Наразі досягнуто домовленостей із профільним відомством Голландії стосовно чотирьох напрямів співпраці, одним з яким є виробництво картоплі, впровадження нових технологій в Україні.
На важливості останнього наголошує і президент УКАБ Алекс Ліссітса, який переконаний, що картопля вважається національним продуктом, а тому увага на її ефективне виробництво повинна бути зосереджена як державою, так і тими людьми, які її вирощують. «Для УКАБ напрям плодоовочівництва, в тому числі і картоплярство - пріоритетний, - зауважив експерт. - Якщо ще три роки тому у нас не було ані фахівців, ані компаній, які вирощували якісну бульбу, то нині ми маємо два господарства, які займаються виключно цим напрямом. Наша асоціація спільно з МФК розробляє механізми стосовно фінансування цього сектору.
Зарубіжний досвід вражає
Зовсім інакше розвивається галузь картоплярства в Голландії, від якої України помітно відстає. Чисельність виробників становить 2000, які вирощують на 38 тис. га насіннєву картоплю, 72 тис. га (3,5 млн т) - продовольчу і 50 тис. га (2,5 млн т) припадає на крохмальну. Загалом виробництво усієї картоплі сягає 7 млн т.
Зі всього об’єму продовольчої картоплі 15% становить споживання, решта переробляється. Насіннєва бульба розподіляється таким чином: 30% для потреб країни, 70% - на світовий експорт, який у Нідерландах добре розвинений.
Аналізуючи основи успіху картоплярського бізнесу, Сієрд Фолкертсма, генеральний директор у Європі та Азії організації картоплярства Голландії NAO/NIVAP коротко визначив наступні складові, які безпосередньо впливають на виробництво: сприятливі кліматичні умови, тип грунту; дослідження, освіта, інфраструктура, законодавство; відкриті ринки; розвиток приватного сектору; ризик менеджменту (контроль за шкідниками та хворобами), створення нових сортів, стійких до захворювань тощо. Окрім того, експерт наголосив на важливості сертифікації насіння, яка гарантує його якість.
Серед аспектів, які потрібно враховувати кожному виробнику, пан Фолкертсма виділив збереження грунтів, дотримання сівозмін, впровадження точного землеробства, ефективне використання вологи, не слід забувати і про ціни на продукти харчування та постійне зростання населення, які також впливають на розвиток цього сектору.
Розуміючи прибутковість справи, голландські фермери постійно розширюють площі під картоплею, зокрема, за останній рік на одного виробника ділянки збільшилися у середньому з 8 до 18 га. При цьому зменшується робоча сила, усе частіше знижується до мінімуму людський фактор, а впроваджуються найсучасніші технології. «Ринок диктує фермерам як і що виробляти, - підсумовує Сієрд Фолкертсма. - Замість орієнтації на виробництво ми підійшли до орієнтації на ринок. А це і чіпси, і 3-4 тис. споживчих сортів, які виробляються у Нідерландах».
Про більш реальне виробництво в голландських умовах детальніше повідав Джейкоб ван ден Борн, який на своїй фермі вирощує 400-500 га картоплі. У своїй розповіді фермер робив акцент на важливості картування полів, сканування грунту, логістичному підрахунку площ, які в підсумку дають високі результати.
Словом, те, що в Нідерландах давно уже є звичним явищем і активно практикується, для вітчизняних аграріїв є новизною, для впровадження якої ще піде не один рік.
Подібні технології застосовують і в українському підприємстві «Мрія Агрохолдинг» голландські фахівці. Зокрема, Віллем Наменсма, менеджер підрозділу виробництва картоплі, який протягом майже двох років втілює на практиці в українській компанії усі досягнення провідних нідерландських спеціалістів. Відповідно, результати тут далеко не українські. На сьогодні «Мрія» вирощує 3500 га картоплі, у найближчих планах - розширити площу до 5 тис. га.
Таких агропідприємств в Україні одиниці. Ті, хто усвідомлюють привабливість та рентабельність цього бізнесу, підходять до справи серйозно та виважено, і як наслідок, - мають хороші результати. Нам наразі залишається сподіватися, що картопля як національний продукт незабаром перейде ще й у розряд національного прибуткового бізнесу.
