Саме так стейкхолдери громадської думки оцінили урядовий законопроект № 2178 від 25.09.2019 року, який став першим етапом марафону реформи. Обговоренню цього законопроекту було присвячено круглий стіл, який організував нещодавно в Києві GROWFORD Institute.
До участі в круглому столі організатори запросили цілу плеяду експертів, знаних і шанованих не лише в аграрній сфері, але й у країні в цілому. «Адвокатом» законопроекту виступив заступник міністра економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький, який ще донедавна теж представляв громадський сектор агроринку. Саме йому одному й довелося «віддуватися» за всю нову владу.
Слід відразу зазначити, що дискусія під час круглого столу виявилася гранично гарячою, і лише напруженими зусиллями модераторів вдалося втримати її в цивілізованих межах.
Реформою — по кризі?
Втім, дивуватися тому не треба, адже «земельна проблема» належить в українському суспільстві до найбільш «вибухонебезпечних». Недаремно ж у нас в країні вже 18 років діє мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення — досі уряди різних років просто вважали за краще для себе не чіпати всього сонму проблем, якими обтяжені в Україні земельні відносини.
З іншого боку, аграрні експерти визнають, що земельна реформа в Україні просто перезріла. Але ж питання в тому, за якою саме моделлю та в чиїх інтересах її проводити?…
Викликає тривогу той факт, що влада обрала для проведення реформи не найкращий для українського аграрія час. По-перше, якраз зараз агровиробники стурбовані пошуком шляхів порятунку агробізнесу в умовах глобальних кліматичних змін.
По-друге, світ нині стоїть на порозі нової економічної кризи, про яку в Україні чомусь воліють не згадувати.
На це звернула увагу в своєму виступі на засіданні круглого столу директор GROWFORD Institute Тетяна Унковська:
— Ситуація в світовій економіці нині характеризується глобальною кризою фінансизації, відривом фінансового сектору від реальної економіки, величезними обсягами «гарячих» грошей. Ці гроші шукають прибутку, а це небезпечно для України з її слабкою правовою базою. І саме в цей час уряд пропагандує доволі небезпечну реформу.
У передкризових умовах світові уряди змінили свою економічну поведінку, тоді як український уряд продовжує йти за застарілою лібертаріанською моделлю розвитку економіки.
Земля стала фінансовим активом, цього раніше не було. У світі назріває глобальна продовольча криза, спричинена дефіцитом родючої землі. Зростає кількість країн, які мають величезні грошові ресурси та переживають дефіцит орної землі, — це Саудівська Аравія, Китай, Норвегія тощо. Наші фермери не зможуть з ними конкурувати за землю, тому українську землю іноземці скуплять за якийсь місяць.
У світі останнім часом виникло явище захоплення землі економічними методами — land grabbing. Наприклад, грабери на Мадагаскарі захопили землі на цілому острові. Це призвело до вигнання місцевих жителів із місць їхнього проживання та до знищення 85% всіх лісів. Населення країни було кинуто в голод завдяки двом корумпованим урядам. Отже, не кожна інвестиція є корисною для місцевих мешканців.
«Ми не можемо допустити такого в Україні!» — зазначила спікерка.
Не треба нам «втирати»!
Після такого тривожного вступу Тарас Висоцький намагався презентувати законопроект № 2178 як перший крок переможної земельної реформи.
Слід зазначити, що виступ посадовця викликав у залі бурю критики. Жоден із доповідачів не спромігся сказати й доброго слова на захист цього стартового законопроекту влади.
На погляд автора, виступи учасників дискусії досить красномовні й не потребують додаткових коментарів.
Тетяна Унковська:
— Урядовий законопроект № 2178 написаний дуже неякісно, непрофесійною мовою, він становить загрозу національній безпеці.
Віталій Ломакович, засновник GROWFORD Institute:
— Ми не розуміємо до кінця, навіщо уряд так поспішно розпочинає відкриття ринку землі. Насправді питання «відкривати чи ні?» значно глибше. В Україні 12 млн осіб живуть у сільській місцевості, тому поспіх із вирішенням земельного питання дуже недоречний. Ми можемо наробити помилок, за які наші нащадки нам не подякують.
Вирішення питання інвестиційної бази земельного ринку, реформа Держгеокадастру, контроль за використанням придбаної землі — нічого цього ми не побачили в урядовому законопроекті про відкриття ринку землі. Зате пан Милованов пишається тим, що запровадження цього законопроекту не потребуватиме виділення бюджетних коштів.
Кожна реформа має на меті покращення ситуації. Натомість в законопроекті № 2178 багато слів про зростання аграрного сектору, але жодних розрахунків немає.
Віктор Шишкін, екс-суддя Конституційного суду України:
— У проекті закону немає жодної стратегії, а просто реалізовано шлунковий підхід до землі, за виконання якого ризикуємо отримати прокляття від наступних поколінь українців.
Як бачимо, концепції основного земельного закону в уряду немає. Але ж спочатку треба ухвалити концепцію.
Юлія Тимошенко, голова фракції «Батьківщина» Верховної Ради України:
— Цей законопроект становить загрозу національній безпеці, він дозволить скупити 72% території України.
Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради:
— За цим законопроектом якихось 200 людей можуть скупити цілу Україну. Я вважаю законопроект № 2178 неконституційним. Коли в Україні зміниться влада, його визнають нечинним. Адже з його ухваленням малі агропідприємства стануть неконкурентними й не виживуть.
Олексій Кущ, експерт GROWFORD Institute:
— Це компрадорська модель земельної реформи від уряду. Ці моделі вмерли в усьому світі після Першої світової війни, але зараз їх відроджує неоколоніалізм, адже компрадорські еліти набувають сили.
Віктор Жердицький, експерт Інституту громадського управління:
— Законопроект № 2178 слід вважати антинародним. Зокрема, ним прибирають із Земельного кодексу статтю 130, яка надавала селянам переважне право на придбання землі, і передають це право орендарям. У результаті 200 сімей скуплять 70% території України.
Чиновники привласнили собі право народу розпоряджатися українською землею — це злочин.
Назар Мухачов, Суспільна система громадського урядування:
— Ситуацію із земельною реформою законопроектом уряду доведено до абсурду. Автори документа розуміють, що вони брешуть, а тому шукають шляхи відходу. Їм начхати на економічні наслідки, вони боятимуться лише особистої відповідальності.
Максим Олексіїв, адвокат:
— Нині такі ж самі процеси відбуваються у США. Після кризи 2008 року інвестори там «пішли в землю». І в 2017 році 30% всієї орної землі було куплено нерезидентами. У результаті, наприклад, у штаті Айова було заборонено продаж землі нерезидентам.
Зараз уряд каже, що ми маємо конкурувати з іноземними покупцями. Пан Висоцький уникає відповіді на запитання, для чого це робиться.
Галина Однорог, волонтер:
— В Україні вже майже шість років триває війна, тож для чого в такий час вносити на розгляд завідомо неконстутиційний закон?
Степан Хмара, політик, Герой України:
— Авторів цього законопроекту невдовзі будуть ловити на всій території України.
Резюмувала оцінку законопроекту волонтер Леся Хомко в доволі емоційній формі. «Не треба нам ВТИРАТИ!» — вигукнула вона на адресу розробників документа.
Земля — це не квартира чи автомобіль
У ході дискусії під час круглого столу наголошувалося на особливостях землі, визначених Конституцією України.
Як зазначив старійшина українського судового корпусу Віктор Шишкін: «Політики забувають конституційні основи своїх проектів. Дзеркалом держави є Конституція, але про це ніхто не згадує».
Він нагадав присутнім про частину 1 статті 13 Конституції України, яка визначає: земля є об’єктом права власності українського народу. Це має бути юридичною основою земельної реформи.
А в частині 1 статті 14 основного закону визначено, що земля оголошується основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. «Тому те, що запропонував уряд, — підкреслив спікер, — є злочином проти українського народу».
Віктор Шишкін зазначив кілька засадничих особливостей землі:
- це територіальний базис — місце проживання українського народу;
- це природний репродуктивний ресурс;
- це засіб виробництва.
За словами експерта, земля має абсолютну нерухомість. Такі особливості визначають її спеціальний статус. Землю не можна порівняти у праві власності з квартирою, автомобілем чи холодильником.
— Право власності на землю має два аспекти, — підкреслив Віктор Шишкін, — це об’єкт права власності всього народу та об’єкт права власності окремого громадянина. От і зважуймо, що є важливішим?
А власність зобов’язує. «У ст. 41 Конституції України визначено, що використання власності не може шкодити правам і свободам громадян, а також навколишньому природному середовищу», — резюмував спікер.+
Позицію Віктора Шишкіна підтримав Леонід Козаченко, президент Української зернової асоціації:
— У світі щодня 30 тисяч людей гине від голоду. Щороку 1,7 млн гектарів орних земель у світі виходять з обігу внаслідок глобальних змін клімату. Тому віддати українську землю іноземцям є злочином проти народу. Слід розуміти, що земля не є просто активом, це інструмент, який впливає на глобальні події.
«Червоні лінії» земельної реформи
Значну увагу у виступах учасників круглого столу було приділено соціально-економічним ризикам, які влада повинна враховувати в процесі планування та проведення земельної реформи.
На думку Юлії Тимошенко, нинішній урядовий проект відкриття ринку землі містить не лише соціально-економічні, а й політичні ризики:
— Те, що говорить заступник міністра, не відповідає тому, що написано в законопроекті. Пишуть, що громадяни України мають право купити землю. А як щодо покупців із подвійним громадянством? Країна-агресор та інші країни в такому разі збільшать роздачу своїх паспортів і забезпечать таких громадян відповідним фінансовим ресурсом для купівлі ними землі. І тоді цілу область України зможуть скупити 6–7 людей, а з урахуванням афільованих з ними компаній — пару феодалів здатні купити землю в цілій області. А потім вони зможуть провести там який захочуть референдум!
Далі, — продовжує політик, — юридичні особи можуть на 99% бути представленими іноземними громадянами. Ось, наприклад, відома компанія «Кернел», яка зараз орендує в Україні 600 тис. га землі, на 75% належить іноземним власникам.
Далі, мало хто замислюється над тим, що 400 тис. га земель в Україні орендує американський пенсійний фонд.
Далі, в п. 3 ст. 130 законопроекту визначено, що переважне право на придбання земельної ділянки має її орендар, за умови сплати ціни. Це означає, що іноземці запропонують вищу ціну та куплять таку ділянку.
Нещодавно я довідалась про те, — зазначила Юлія Тимошенко, — що аграрії зараз ріжуть худобу, продають свою техніку, щоб накопичити гроші для купівлі землі — це просто, як кажуть, до сліз! Але ж іноземець завжди дасть ціну на 100 доларів більше — і все!
«Урядова модель реформи не враховує низки ризиків», — вважає Олексій Кущ. За його словами, українські фермери не мають відповідних фінансових інструментів для купівлі землі. Тому за нинішнього стану земельного кадастру відкривати ринок землі є злочином. Така реформа несе ризик знеземелювання селян, як це й сталося в Бразилії, де навколо великих міст виросли фавели, в яких знайшли притулок селяни, бо їм без землі ніде було дітись. І тепер там уряд щороку платить олігархам 4,5 млрд доларів за викуп землі для селян.
Наступним ризиком компрадорської земельної реформи спікер вважає концентрацію землі в одних руках, якій не запропоновано жодних противаг. Інший важливим ризик — виведення орної землі з обігу з подальшою зміною її призначення. «Захисту проти цього також не передбачено», — підкреслив експерт.
На думку Олексія Куща, модель компенсаторної ставки, запропонована урядом, вочевидь не спрацює. Адже держбюджет ухвалюється на один рік, а виплати за іпотекою триватимуть 20–30 років. Українські молоді сім’ї вже мають сумний досвід участі в подібних державних іпотечних програмах. Насправді, це шлях до особистого банкрутства фермерів.
— Хочу нагадати, — підкреслив спікер, — що зараз в Україні заведено понад 1 млрд доларів в ОВДП для придбання землі, тому покупці матимуть з тієї оборудки 2 млрд доларів прибутку, тобто половина землі їм дістанеться безкоштовно.
Похмуру картину можливих наслідків урядової реформи доповнив Віктор Жердицький:
— У нашій країні юридичні особи навчилися досить вдало приховувати іноземних власників. Між тим, цей законопроект забезпечує купівлю землі іноземними покупцями. У результаті такої реформи село закриється та знелюдніє, фермерство ліквідується. Частина селян змушена буде виїхати за кордон, а решта осяде у приміських фавелах.
Як завжди лаконічно свою думку виклала у виступі Надія Савченко, народний депутат України восьмого скликання:
— «Червона лінія» в земельній реформі полягає в тому, щоб не допустити злочину. Адже крадіжка землі може відбутися за три хвилини голосування в сесійній залі!
Насамкінець тривогу присутніх висловив Назар Мухачов:
— Без крові законопроект № 2178 реалізувати владі не вдасться! І що ж ми робитимемо, коли цей закон ухвалять?
Землю — фермерам
Більшість учасників дискусії зійшлися на думці про вирішальну роль фермерства для проведення реформи земельних відносин.
— Чи будемо в ході земельної реформи консервувати наявні земельні монополії? Чому ми йдемо проти світового досвіду? — запитала Юлія Тимошенко. — Наприклад, у сусідній Польщі півтора мільйона фермерських господарств, у Франції 600 тис. фермерських господарств, в Румунії 3 млн фермерів, а в Україні їх лише 28 тис. У Франції купити землю може лише фермер, до того ж протягом наступних 10 років він не має права цю землю продавати.
Загалом увесь світ обрав фермерський уклад. Але ми ще маємо виплекати в себе в країні цей клас. Створимо 1 млн фермерських господарств — і таким чином отримаємо 10 млн робочих місць. Оце й буде створенням в Україні справжнього середнього класу, — підкреслила спікер.
Цю думку підтримали також інші експерти.
Віталій Ломакович: «Слід розуміти, що без закріплення в Конституції ролі фермерства земельна реформа в Україні просто неможлива».
Олексій Кущ: «Нагадаю, що в конституції Польщі фермерське господарство визнано основою земельних відносин у країні».
Тетяна Унковська: «Оптимальною моделлю земельного укладу для умов України я вважаю сімейне фермерство».
Геннадій Новіков, голова Аграрного союзу України: «Землею має володіти той, хто на ній живе та працює».
Яким ключем відчиняти земельний ринок
Характерно, що практично жоден із учасників круглого столу не обмежувався однією лиш критикою урядової моделі, кожен пропонував своє бачення земельної реформи.
Всі висловлені пропозиції можна коротко подати в такому вигляді.
1. На першому етапі реформи обмежитись правовим регулюванням оренди землі.
2. Питання продажу землі вирішити через всенародний референдум.
3. Зупинити те, що зараз хоче зробити уряд. Законопроект № 2178 має бути знятий з розгляду. Необхідно відкласти ухвалення цього законопроекту на рік.
4. Негайно провести глибокий аудит сільськогосподарських земель в усій країні, тому що нині у цій сфері панує повний хаос.
5. Навести лад у Державному земельному кадастрі та наповнити його.
6. Обрати аграрний уклад країни на основі фермерських господарств і зафіксувати цей уклад у Конституції України.
7. Розробити концепцію реформи земельних відносин. Для цього провести розширений круглий стіл за участі авторитетних аграріїв.
8. Створити модель земельної реформи.
9. Ухвалити закон про проведення реформи.
10. В Україні необхідно створити ринок ОБІГУ, а не ПРОДАЖУ землі. Основи його функціонування слід розробляти силами суспільства, а не уряду.
11. Змінити основи кредитно-грошової політики в агросекторі. Це не є нормальним, коли в світі фермер може отримати кредит під 2–3%, а в Україні — під 20–25%. Дати ринку належний інструмент інвестування, адже те, що пропонує Світовий банк, покриває лише 8% від загальної потреби аграріїв. Створити ефективні кредитні структури для агровиробників.
12. Запровадити прогресивний податок на землю.
13. Провести деструкцію аграрних монополій.
14. Земельні паї слід продавати лише державі.
15. Заборонити продаж державної землі.
16. Заборонити іноземцям купувати землю на першому етапі реформи, тобто протягом 10 років.
17. Розпочати реалізувати земельну реформу з пілотного проекту на якійсь вузькій території.
Слід підкреслити, що пропозиції учасників круглого столу перегукуються з положеннями, які презентовані в Аналітичній доповіді GROWFORD Institute на тему: «Ринок землі: існуючі загрози для України та необхідні запобіжники».
Це, вочевидь, свідчить про спільність підходів до земельної реформи всіх неупереджених експертів аграрного ринку та лідерів громадської думки.
А от чи почує влада думку української спільноти? Побачимо вже найближчим часом.
Марко БУГАЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
