×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 88

Як ведеться агробізнесу? Перспективи-2016

/ Подія / Середа, 23 березня 2016 10:07
Василь ЗАГАРНИЙ, Ігор ПЕТРЕНКО
спеціально для "АС"
Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) провела традиційно VII Міжнародну конференцію «Ведення агробізнесу в Україні: час глибоких перетворень». У ній взяли участь передові українські аграрії, європейські і американські експерти. Обговорювалися підсумки минулого аграрного сезону й аграрні реформи, заплановані на майбутній рік. Вже з 1 січня 2016 року вступає у силу торговельна частина Угоди про асоціації між Україною і ЄС. Це відкриє наш ринок для європейських товарів, а також спонукатиме українських виробників бути більш конкурентоспроможними.

 

Ялинка у столичному «Прем’єр-палаці» була чудовою — і ніхто не вважав, що її встановили зарано. Бо подія, що тут відбувалася 10 грудня, була підсумковою за рік — і, разом з тим, означувала відкриття нових перспектив на 2016-ий. Вже традиційна VII Міжнародна конференція «Ведення агробізнесу в Україні: час глибоких перетворень», організатором якої виступила асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), відбулася зі святковим аншлагом: у просторому залі не вистачало місць, у кулуарах теж було багатолюдно. Захід згуртував численних власників та керівників підприємств аграрної сфери, продавців і дилерів техніки й засобів виробництва, іноземних експертів.
 
Вплив війни і реформ
2015 рік виявився для аграрного сектору нашої країни доволі складним. І все ж, незважаючи на анексію частини країни Росією, падіння економіки, несприятливі політичні та економічні фактори, аграрії наполегливо продовжують дивувати позитивними показниками.
 
Українські сільгоспвиробники за останні роки суттєво підвищили ефективність роботи. Поступово розширюються ринки збуту сільгосппродукції, навіть попри несприятливі на сьогодні ціни. Однак фундаментальні реформи в аграрній сфері ще далеко не завершені, і тому залишається чимало простору для дискусій.
 
Анонсовані до виступів представники Мінагропроду, Мінфіну і фіскальної служби на конференцію з’явитися не змогли — майже увесь Уряд працював у ці дні над держбюджетом, терміни затвердження якого Верховною Радою вже «наступали на п’яти». Єдиним урядовцем, хто виступив перед аграріями, став колишній УКАБівець, а нині перший заступник Державної служби з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів України Володимир Лапа. Він розповів про досягнення агросектору в 2015 році, про вихід на нові зовнішні ринки агропромислової продукції України, зокрема в країни Азії та Близького Сходу. Перспективним може стати для нас ринок Китаю: вже 18 підприємств отримали дозвiл на експорт туди своєї продукції. Володимир Лапа відзначив, що минулий рік був доволі складним і для бізнесу, і для Уряду.
 
Директор компанії New Holland Agrіculture в Україні Антуан Ребійар зауважив, що попри все «цей рік був успішним для нашої компанії. Ми представили на ринку України нові продукти — трактори, комбайни, обприскувачі. В 2016 році український ринок побачить наш флагманський комбайн CX, напівгусеничний трактор T8, причіпне устаткування», — сказав пан Ребійар.
 
Президент Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Алекс Лісітсса відмітив: «За останні 15 років український аграрний сектор мав кілька конкурентних переваг порівняно з іншими країнами. Це насамперед кадри, адже робоча сила у нас кваліфікована і дешева. Це недорога оренда землі. І ще одна перевага — політична: пільгове оподаткування».
 
Стан умонастроїв в аграрному середовищі щодо перспектив на 2016 рік могла б схарактеризувати популярна новорічна пісенька «У лісі, лісі темному…». Наприклад, незрозуміло, якою буде орендна плата за землю. Очікується, що ставка підвищиться в середньому в 1,4 разу. Алекс Лісітсса покритикував Уряд за «непередбачуваність», зокрема й у сфері податків: «Коли ми не знаємо, яка буде у наступному році система оподаткування, важко планувати бюджет свого господарства».
 
Керівник проекту «Німецько-український агрополітичний діалог» (APD) доктор Фолькер Зассе продемонстрував результати дослідження бізнес-індексу, які проведено спільно AgriSurvey, УКАБ та APD. Результати аналізу свідчать, що за останні три місяці умови ведення агробізнесу в Україні дещо поліпшилися. Цікава різниця в оцінці поточних подій справ і майбутніх перспектив. Виявилося, що індивідуальні дрібні господарства свій нинішній стан оцінюють погано, але вірять, що у наступному році буде краще. А от холдинги й фермери навпаки: кажуть, що нині ведеться непогано, але бояться, що далі погіршає. Такий аналіз від APD — це своєрідний замір «температури по лікарні». У майбутньому організатори обіцяють переглядати бізнес-індекс раз на квартал.
 
Екс-міністр сільського господарства Польщі Войцех Олійнічак розповів про досвід перетворень агросектору своєї країни при вступі до ЄС у 2004 році. Бо саме він тоді займався запровадженням нових правил і норм в агровиробництві Польщі. Велику увагу під час реформ приділялося розвитку сільських територій, аби зробити працю в агросекторі престижною для молоді. Чималі інвестиції йшли у соціальну інфраструктуру (€ 14,3 млрд) на нові дороги, енергетичні комунікації, водогони тощо. Завдяки реформам доходи фермерських господарств за 2003-2014 рр. зросли в середньому майже втричі (!), а ціна земель сільськогосподарського призначення на вільному польському ринку — майже вп’ятеро. Цікаво, що значно зросла й переробка агросировини. Якщо у 2002 році, тобто за півтора року до вступу в ЄС, у Польщі було всього п’ять фабрик, які переробляли сільгосппродукцію ЄС, то в 2007-му їх стало вже близько 100. Цілком закономірно, що нині пан Олійнічак працює в Європарламенті і займається співпрацею стосовно реформування аграрної сфери в Україні.
 
Зосередив він увагу, зокрема, на суто українському явищі — агрохолдингах. Такої великої кількості величезних агропідприємств у Євросоюзі, зі слів пана Олійнічака, немає. З одного боку, у цьому криється великий потенціал для аграрної сфери, з іншого — ще більша загроза. У Польщі 55% агрогосподарств малі, й мають до 5 га, десь близько 44% обробляють від 5 до 100 га, і менше 1% володіють земельними угіддями більше ніж 100 га.
 
Фахівці й аналітики
Власними рішеннями кращого ведення сільського господарства з учасниками конференції поділилися директор з розвитку технологій в Європі компанії «Монсанто» Алекс Тейле та радник з питань агробізнесу банку «Креді Агріколь» Жак-Жак Ерве. Пан Ерве зачепив болюче зараз питання фінансування агросектору. Цю ж проблематику озвучила у своїй доповіді Оксана Вароді, менеджер фінансової групи ІFС, яка є підрозділом Світового банку.
 
Вікторія Умін, регіональний директор компанії Ag Growth International, що виробляє обладнання для елеваторів, підкреслила, що для України зараз відкриваються нові можливості щодо експорту зернових. Але й постають проблеми, як зберігати урожай.
 
В Україні ж поки що губиться, за статистикою, не менше 10-15% зерна, а це ж на загал мільйони тонн. Проте багато що змінюється на краще: зводяться перевалочні комплекси, елеватори, щороку стають активнішими фермери, як тепер дбають не лише про те, як зібрати урожай, а й як його притримати, чекаючи на кращу ціну.
 
Що нового світить агробізнесу у 2016 році? Які будуть податки? А ціни на основну аграрну продукцію? Ці та інші питання порушив генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Висоць­кий, проаналізувавши основні тренди й ризики. «Агропромисловий комплекс України за останні 5 років зростав. Суміжні галузі (логістика, транспорт, порти) також підтягувалися. Усе разом це формує близько 30-35% валового національного продукту», — розповів пан Висоцький. Нині Україна вийшла на чільні місця у змаганні за продовольче забезпечення людства. Наша держава займає перше місце у світі з продажу соняшнику, третє — з кукурудзи, сьоме — із сої й восьме — із курятини.

На жаль, цього року експорт (особливо у грошовому вимірі) дещо знизився — це гендиректор УКАБ пов’язав із падінням цін і зміною структури експорту. «Чому при рекордних врожаях в Україні падає експорт? Ми реалізуємо на зовнішні ринки переважно сировинні сільгосп­продукти — зернові та олійні. А сировина дуже чутлива до коливань світових цін. Причини — Україна експортує сировину, а не продукти переробки, а також — зниження світових цін на зерно й олійні. Нині вони перебувають на історичних мінімумах», — дав свій аналіз Тарас Висоцький. Структура експорту української сільгосппродукції ці слова підтверджує: 40% його становлять зернові культури, понад 30% — олійні, 15% припадає на тваринництво, насамперед це курятина...
 
Однак і тут можна побачити деякі плюси. Якщо ще кілька років назад більша частина експорту сільгосппродукції йшла в Росію, то тепер лише 2%, а весь експорт добре диверсифікований. 47% його йде в Азію, 26% — в Євросоюз, і 14% купують у нас країни Африки. Оновлення напрямків експорту ставить і нові завдання перед українцями. Приміром, українську курятину почала купувати заможна Саудівська Аравія, інші арабські держави. Але вони хочуть, щоб м’ясо було «правильним» з мусульманської точки зору — як вони кажуть, халяльним. Для цього слід допускати на птахофабрику муллу, аби він читав у процесі вирощення курей молитви. Але, погодьмося, це не таке вже складне завдання, коли тобі світить гарантований обсяг валютного продажу.
 
Російська Федерація сьогодні закрита для експорту української продукції аграрного асортименту, зокрема, й для молочної. Але навіть Сумщина, сусідня з Росією, змогла вийти на новітні ринки й упевнено експортує свою продукцію до Китаю, Узбекистану, Казахстану, Єгипту й Молдови. Наприклад, «Охтирський сиркомбінат» з тієї-таки Сумщини продає сири у Китай.
 
На незвіданих шляхах
Як ми знаємо, з 1 січня 2016 року вступила у силу торговельна частина Угоди про асоціації між Україною і ЄС. Це відкриває наш ринок для європейських товарів, а також спонукає українських виробників бути більш конкурентоспроможними в глобальній економіці. Зараз дешевшає не лише нафта. На багатьох ринках чітко простежується низхідний тренд на будь-яку сировину взагалі. Це означає, що падає маржа виробництва наших традиційних товарів — зернових та олійних культур, тобто сировини аграрної. Тож виникає потреба у пошуку нових рентабельних ніш для агровиробників.
 
Тому цього року, окрім традиційних обговорень і дискусій, організатори спрямували конференцію на поглиблене інформування щодо виробництва продукції сільського господарства, яка може дати підвищений дохід, — нішевих культур і продуктів. Експерти аграрної галузі та виробники розповідали про перспективні ніші рослинництва та тваринництва, їхню прибутковість, особливості господарювання.
 
Наприклад, Ірина Костюшко, власник агрокомпанії «Зоря» (Житомирська обл.) успішно вирощує олійний льон і експортує олію з нього. На думку пані Костюшко, льон — це непогана альтернатива заяложеним ріпаку та соняшнику. На льон є стабільний попит, який переважає пропозицію, й потреба у ньому щорічно у світі зростає. Його вважають експортною культурою: Україна щороку продає льон у Литву, Німеччину, Бельгію, Польщу, Італію, Австрію. Льон не поступається за прибутковістю іншим олійним.
 
Ще один льонар, а також виробник технічних конопель Мішель Терещенко, генеральний директор ТОВ «Лінен оф Десна», теж вважає луб’яні культури вельми перспективними для українського сільського господарства. Він культивує їх під Глуховом на Сумщині, а готову продукцію експортує у Францію.
 
Вирощування кролів теж дає непоганий прибуток, бо це дороге дієтичне м’ясо, а значних витрат праці й багато кормів кролі не потребують, зате дають швидкий обіг коштів. Про це розповів Олексій Баран на прикладі свого фермерського господарства «Раббіт Лайф», що функціонує у Полтавській області. Також він заявив про плани будівництва малої біогазової установки на кролячому посліді. Мета: не лише дешеве енергетичне забезпечення власного господарства, а й випуск біодобрив.
 
Так само перспективним бізнесом в Україні є козівництво, про що розповіла фермер Ірина Дем’янюк, в господарстві якої «Семеро козенят» вирощується понад 300 племінних кіз і вже налагоджено виробництво з козячого молока 50 різновидів сиру, а також йогуртів, і все це успішно продається на Київщині. Ірина Дем’янюк вивчала молочарську справу в Німеччині та Франції, де зрозуміла просту думку: якість сама себе продає. «Сьогодні не ми шукаємо собі ринок збуту, а нас шукають представники торговельних мереж», — хвалиться пані Ірина.
 
Учасники VІІ Міжнародної конференції «Ведення агробізнесу в Україні: час глибоких перетворень» ставили за мету підвищити розуміння щодо факторів, які будуть впливати на діяльність сільгоспвиробників у 2016 році, перейняти передовий досвід європейських країн, де вже сталося реформування агросектору, та виявити перспективні напрями агвиробництва на майбутнє. Паралельно пройшов семінар-практикум на тему юридичних питань в агробізнесі. Правники дискутували щодо земельних питань, механізмів придбання фермерських господарств тощо.
 
Отже, настав той час, коли для забезпечення стабільного розвитку сільського господарства України необхідні рішучі дії та справді глибокі перетворення системи ведення аграрного бізнесу.
 
Коментарі
 
Войцех ОЛІЙНІЧАКдоктор економічних наук, екс-міністр сільського господарства Польщі у 2003-2005 роках
 Починаючи з 1 травня 2004 року, у Польщі змінилися принципи функціонування сільського господарства. Ми перейшли до практик, що використовуються в Європейському Союзі. Система дотацій, яка у Польщі існувала до того, була адаптована під вимоги ЄС. Нами було збережено кредити зі зниженою відсотковою ставкою для купівлі сільськогосподарських ресурсів. Європейським Союзом підтримувалися наступні проекти: План розвитку сільських районів та Секторальна програма підтримки модернізації тваринництва.
 
Я згадую події 15-20-літньої давнини. У сільських районах Польщі існувало занепокоєння про своє майбутнє після вступу до ЄС. Як же важко було переконати селян, що вступ у Євросоюз — це добре! Ми розгорнули інформаційну кампанію про ці зміни, розробили плани розвитку сільських районів, запровадили програму модернізації продовольчого сектору.
 
У 2004-2014 роках польський агросектор отримав € 34,5 млрд інвестицій, причому €18 млрд з них — прямі, тоді як решту коштів було спрямовано на розвиток інфраструктури. Під час вступу в ЄС у Польщі надавалася допомога сільським управам, з них 80% — це були гроші Євросоюзу, 20% — власні кошти місцевого самоврядування. Також у 2004-2006 роках було направлено € 3,5 млрд на розвиток фермерських господарств, причому дуже серйозна підтримка надавалася молодим фермерам, щоб «омолодити» цей сектор.
 
Мабуть, прийдешні зміни для аграрного сектору Україні можуть бути складними, однак їх варто прийняти задля того, щоб жити й працювати було ліпше. Я є вболівальником українського сільського господарства. Якщо не припускатися помилок, то аграрна галузь України буде за 10 років однією з найбільших у Європі та світі.

Вікторія УМІН, регіональний директор виробника обладнання для зерна Ag Growth International (Канада)
 Наша компанія випускає обладнання для зберігання та аерації зерна, зерносушарки. Ми в Україні відносно недавно, з 2008 року. Але ця країна за останні 2-3 роки стала найбільшим після Північної Америки ринком для нас. Ми стали також найбільшим постачальником устаткування в Україну серед підприємств зернової сфери.
 
Нам цікаво бути учасниками зростання українського сільського господарства, і в чомусь допомагати цьому росту. За короткий період часу, 5-6 останніх років, тут багато що змінилося. Спочатку зростання йшло за рахунок великих перевалочних комплексів, портових елеваторів, які будували агрохолдинги. Останнім часом цікаво бачити, як стають активнішими невеликі фермери, як вони починають дбати не лише про те, як зібрати урожай, а й як його зберігати. У США, приміром, кожен фермер має ємності для зберігання 90% свого врожаю, ба й більше. В Україні ж поки що інакше: багато губиться, за статистикою десь 10-15% врожаю просто пропадає. Це мільйони тонн.
 
Для України зараз відкриваються нові можливості експорту зернових. Наприклад, у Туреччину. Значить, варто буде більше вирощувати, але це потребуватиме й більш раціонального зберігання. Ми продаємо різні системи, у тому числі невеликі й такі, що можуть окупитися за рік. Знаємо, що в Україні є проблеми з фінансуванням. Але ж у вас є зерно — з ним завжди можна щось придумати, прив’язати його до якогось кредиту.

Жан-Жак ЕРВЕрадник правління з питань сільського господарства банку «Креді Агріколь»
 Що я помітив в агробізнесі України? Усі знають і багато говорять, що в нього великий потенціал. Є у вас аграрні традиції, помітна спрага українців до підприємництва. Логістика, звичайно, не в кращому стані: рейки, станції, порти й таке інше. Але, як би там не було, Україна експортує 35 млн т зернових, соняшникову олію, іншу продукцію.
 
Що на сьогодні найбільше хвилює українських аграріїв? Фінансування. Чого ж так мало українських банків працює в сфері кредитування сільського господарства? Може, тому що немає достовірних даних по цій галузі. Важко буває довіряти тим показникам, які оприлюднюються. Ми дивимося, приміром, статистичні дані Мінагропроду, потім статистику митної служби, і бачимо, що вони іноді розходяться. Кому довіряти?
 
Часто говорять: треба підтримувати фермерів. Хто ж сперечається: треба. Головна складова сільського господарства — це саме фермер. Треба, але як? Як можуть отримати ресурси маленькі підприємства? Може, їм доречно об’єднуватися?
 
Фінансист хоче бачити маржу, яку може одержати підприємець, що прийшов за кредитом. А як довідатися про його майбутні прибутки? Ми найчастіше не знаємо достеменно, скільки гектарів буде обробляти цей підприємець, на яку врожайність розраховує. Іноді на двох сусідніх полях врожайність суттєво відрізняється. Найважливішим інструментом кредитування є земельні ресурси. Чия у фермера земля? В Україні це не завжди зрозуміло: пай, оренда... В Україні — специфічні умови у всьому. Але, думаю, нам усім зрозуміло, що ключове питання фінансування — це довіра до підприємства.

1

 26 червня 2019
У поточному році по всіх категоріях господарств Запорізької області належить зібрати ранні зернові на площі 917,1 тис. га.
У поточному році по всіх категоріях господарств Запорізької області належить зібрати ранні зернові на площі 917,1 тис. га.
26 червня 2019
 26 червня 2019
В Україні комерційне виробництво жимолості поступово набирає популярності.
В Україні комерційне виробництво жимолості поступово набирає популярності.
26 червня 2019
 26 червня 2019
З 2 серпня 2019 року в Україні почнуть діяти нові національні стандарти (закон №2496-VIII) органічного виробництва.
З 2 серпня 2019 року в Україні почнуть діяти нові національні стандарти (закон №2496-VIII) органічного виробництва.
26 червня 2019
 26 червня 2019
З 2020 року в Україні почне діяти заборона прийому молока ІІ ґатунку, яка стосується не продукту, який виробляють домогосподарства, а забрудненого молока, вміст мікроорганізмів у якому перевищує максимально допустимий.
З 2020 року в Україні почне діяти заборона прийому молока ІІ ґатунку, яка стосується не продукту, який виробляють домогосподарства, а забрудненого молока, вміст мікроорганізмів у якому перевищує максимально допустимий.
26 червня 2019
 26 червня 2019
У зв’язку з подорожчанням води для зрошення херсонські аграрії значно скоротили площі для вирощування рису і сої, які є стратегічними для степової Таврії.
У зв’язку з подорожчанням води для зрошення херсонські аграрії значно скоротили площі для вирощування рису і сої, які є стратегічними для степової Таврії.
26 червня 2019
 26 червня 2019
Найбільш затребуваний агрегат Лозівських МАШИН - дискова борона ДУКАТ була відзначена нагородою Міжнародної агропромислової виставки Агро-2019. Цього року захід ознаменувався десятим прем'єрним її показом.
Найбільш затребуваний агрегат Лозівських МАШИН - дискова борона ДУКАТ була відзначена нагородою Міжнародної агропромислової виставки Агро-2019. Цього року захід ознаменувався десятим прем'єрним її показом.
26 червня 2019

Please publish modules in offcanvas position.