Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для "АС"
Агротехнічний інститут ім. Сидора Ковпака, розташований у Глухові, давно не бачив такої представницької конференції. У невеличкому, хоч і всім відомому історичному містечку 17–19 квітня зібралася добірна спільнота: провідні вчені-аграрії, фермери-практики, іноземні дипломати, керівництво асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» і Аграрної партії, Спілки пасічників, Асоціації льонарів, Кооперативного альянсу — загалом більше 200 учасників. Серед фермерів були присутні й ветерани АТО. Їх усіх вітали голова Сумської облради Семен Салатенко і губернатор Сумщини Микола Клочко, які заїхали у райцентр теж не лише з господарської цікавості, а й з огляду на міжнародну важливість події. Запросив цю громаду на представницьку конференцію «Як реформувати аграрну галузь України» мер Глухова Мішель Терещенко.
Терещенки і Глухів
Родоначальник династії Терещенків — купець із Глухова Артемій, що мав красномовне прізвисько Карбованець. Після падіння кріпацтва 1861 року, потроху скупивши угіддя збіднілих дворян, він став агропідприємцем і меценатом. Торгував цукром, будував лікарні, школи, сиротинці. Дід нинішнього мера Михайло Терещенко (1888–1956) після руйнації царату став міністром у Тимчасовому уряді Російської Імперії. Змушений був емігрувати після узурпації влади Леніним. Батько мера Петро Терещенко (1919–2004), відомий у Європі вчений-хімік, працював над технологіями виробництва біопалива.
На гербі роду Терещенків зображено девіз: «Прагнення до суспільної користі». Ця родина звела в Глухові дев’ять будинків, які й досі є гордістю міста. Серед них — Інститут луб’яних культур, храм Трьох Анастасій, Глухівська загальноосвітня школа № 1 (колишня жіноча гімназія), ремісниче училище (де нині розташований Агротехнічний інститут), районна поліклініка, заснована в 1879 році Терещенками як безкоштовна лікарня святої Єфросинії. Згідно з предківськими традиціями, нинішній мер Глухова створив благодійну організацію «Фонд спадщини Терещенків». Зокрема, надає допомогу пологовим будинкам у Глухові, Новгород-Сіверському та Шостці.
Глухів — це одна з гетьманських резиденцій і неформальних українських столиць, за що його не любили ані російські царі, ані радянська влада. Агротехнічний інститут знаходиться по вулиці Терещенків, 36. У місті пам’ятають те добро, яке робила для краю заможна сім’я агропромисловців і меценатів, аж поки вони змушені були виїхати в еміграцію після більшовицького перевороту 1917 року.
Нині успіх країни залежить від того, скільки партнерів вона має, з якими провідними державами дружить, наскільки розвинуті її міжнародні торговельні зв’язки, як поєднати міжнародний досвід та українські реалії. Варто згадати, що Глухів входив якийсь час до складу Польщі і Литви, і здобув Маґдебурське право ще у XVII ст. Тож у ці дні місто знову виглядало як центр європейської аграрної думки і співпраці.
Здивував працівник місії посольства США в Україні Джордж Кент. Навіть не тим, що розмовляв він пристойною українською мовою. Коли пан Кент повідомив, що його дід-фермер винайшов сорти популярних яблук «Голден» і «Джонатан», у залі зірвалися щирі оплески, бо хто ж не знає ці сорти? Зі слів дипломата, США планує інвестувати в розвиток фермерських господарств. «США були й залишаються партнером України в розвитку агросектору. Ми знаємо, що в українських фермерів проблема з доступом до фінансування. Незабаром ми почнемо програму підтримки в розмірі $25 млн для створення інноваційних фінансових установ, кредитних спілок. Сподіваюся, що кошти, які ми вкладаємо в розвиток малих і середніх сільськогосподарських підприємств, допоможуть і Сумській області», — відзначив дипломат.
Президент Агропромислової палати Франції Крістоф Ілєрі розповів про роль професійних організацій сільськогосподарської галузі і французький досвід кооперації — об’єднання сільгоспвиробників, що спільно купують (приміром, паливо або добрива) і спільно продають вироблене ними. Аграрна ж палата надає французьким фермерам дорадчі послуги.
Тема кооперативного руху, об’єднання фермерських господарств, особливо органічного напряму, дуже інтенсивно обговорювалася протягом усього заходу. Його учасники, зокрема, говорили про єднання фермерських господарств органічного напряму, про полегшення доступу аграріїв до кредитів та інновацій. Старший юрист фірми «ОМП» Микола Чемезов, автор практичного посібника «Оренда Землі: від А до Я», говорив про законодавчу базу для кооперації. Нині вона більш розроблена для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, і менше — для виробничих.
Голова Аграрного союзу України Геннадій Новіков озвучив таку цифру: до 45% українських земель знаходиться у тіньовому обігу, поза контролем держави або власників. Він також зачепив тему кооперування, озвучивши таку ідею: нині 97% виробників картоплі — це індивідуальні господарства. Якщо створити їм логістику для виходу на зовнішні ринки, встановити певну закупівельну ціну — вони подвоять свою продуктивність без додаткових зусиль з боку держави. Висновок: аграріям треба допомагати зі збутом, решту вони зроблять самі.
Це так, але… Нашим сільгоспвиробникам бракує, крім логістики, ще багато чого. Наприклад, грошей на розвиток своєї справи, а іноді навіть просто на посівну. Тут активно знайомилися зі своїми потенційними клієнтами представники банків «Креді Агріколь», «Ощадбанк», «Райффайзен Банк Аваль». А керівник Проекту IFC «Аграрні розписки в Україні» Олексій Омеляненко докладно пояснював переваги нового фінансового інструменту для кредитування фермерів. Аграрні розписки вже запроваджуються в деяких регіонах України. «На сьогодні уже видано 29 аграрних розписок, що дозволило прокредитувати фермерів більш ніж на 77 млн грн», — заявив пан Омельяненко. На питання «Агробізнесу Сьогодні», де вже спрацювала ця схема, доповідач послався на позитивний досвід впровадження таких розписок у Польщі і Бразилії.
Вже банальністю стала думка, що Україні потрібно збільшити обсяги переробки, а не експортувати сировину. Йшлося на конференції і про це також. Але проблема в тому, що сировиною володіє не «Україна взагалі», а ті, хто її виростив. Наприклад, крупні холдинги. І саме вони вирішують, куди її збувати — на експорт чи переробникові. Вирішальним фактором, звісно, є ціна. А хіба український мірошник може заплатити за українське зерно стільки, скільки дає Нью-Йоркська біржа чи шейх в Арабських Еміратах?
Агровиробникам лишається й такий шлях, як пошук оригінальних продовольчих ніш. Ми познайомилися з фермерами, які займаються дуже різноманітним агробізнесом: горіхами, вирощуванням цесарок, органічними соками, конопляним борошном тощо. Такі виробники дійсно можуть конкурувати з холдингами за рахунок ширшого асортименту і хоч трудомістких, але дорожчих на ринку товарів.
Ректор Сумського Національного аграрного університету Володимир Ладика розповів, як його виш переходить на навчання фермерів і спеціалістів із розвитку сільських територій, оцінив перспективи взаємодії аграрної освіти та бізнесу. Також він презентував новий навчальний курс «Регіональний менеджмент».
Учасники конференції пропонували різноманітні ідеї та інструменти для розвитку аграрної сфери країни. Голова Сумської ОДА Микола Клочко вбачає чималу користь від такого представницького зібрання. «Наше загальне завдання — обласної адміністрації, місцевої влади, народних депутатів — прикласти всі зусилля, щоб у нас розвивалися сільські території, створювалися нові робочі місця, приходив бізнес у село», — сказав губернатор. Ну, а інвестори чекають від влади дотримання прозорих правил для бізнесу і завершення земельної реформи, яка багато в чому має провадитися спільно аграрною спільнотою і місцевими органами влади. Деякі учасники конференції використали можливість з’їздити на сільськогосподарські підприємства у Глухівському та сусідніх Кролевецькому і Путивльському районах, відвідати музей «Кролевецьке ткацтво».
Коментарі
Ольга ТРОФІМЦЕВА, керівник групи консультантів з аграрної торгівлі між Україною та ЄС
— Вважаю, що такий захід провести у Глухові, зібрати у маленькому віддаленому містечку, як було сказано, половину українського аграрного бомонду — це велика справа. Я пораділа і поважним спікерам, і тій інформації, яку тут почула. На пана Терещенка й досі друкують у місцевій пресі «чорнуху», йде політична боротьба з минулим, та аграрії мають змогу вибирати, що їм ближче. Сумська область — моя рідна, я з Путивля. На жаль, вона доволі депресивна. У нас вимирають цілі села. Звісно, дуже активно працює зараз Сумський аграрний університет, але він за кілька років не може поліпшити ситуацію по області в цілому. У глибинці основний дефіцит нині — це інформація. Тому якби ще десь відбувалися подібні конференції — у Путивлі, Кролевці, ще десь — то, думаю, ситуація в аграрній сфері змінювалася б на краще.
Андрій МАШКОВ, керівник проекту «Відкритий офіс» Міністерства аграрної політики і продовольства України
— Аграрна галузь — одна з економічних надій України. Але українське село нині — це у багатьох випадках територія безробіття й бідності, хоч люди живуть на землі, і хотіли б на ній працювати. При тому, що багато галузей агробізнесу слабко розвинуті. Наприклад, зелений туризм. Ми поцікавилися, чи є такі зелені садиби на Глухівщині, щоб зупинитися там на кілька днів? Виявляється — немає. А попит є.
В Україні є кілька аграрних партій, але вони лобіюють переважно інтереси крупних агровиробників. Як бути меншим? Ми пропонуємо продовжувати створювати потужні кооперативи, колективним власником яких стали б фермери. Наш інформаційний центр — це частина Мінагрополітики, але — неурядова. Ми швидко відповідаємо на питання, пов’язані з агробізнесом, готові допомагати будь-кому. Нам може подзвонити аграрій чи звернутися зручним для нього способом: через скайп, електронною поштою тощо.
Анж ЛЮАН, голова Асоціації молодих аграріїв Франції
— Я обробляю всього 70 га, також є невелика молочна ферма на 40 корів, крім того, виробляю органічну продукцію — сири. Чому сири? Бо важлива диверсифікація виробництва, переробка. Молоко у нас не набагато дорожче, ніж в Україні. А от сири — коштовні, ними Франція уславилася далеко за своїми кордонами.
Хочу сказати про Асоціацію молодих аграріїв Франції. Її було організовано у 1957 році. До неї входить 50 тис. фермерів молодших 35 років. Ми представляємо абсолютно всі види агровиробництва країни: виноробство, овочівництво, зернові культури, тваринництво, органічне виробництво. Це постійний інтенсивний обмін думками, спільні проекти. Кожен платить внески, хоча й з боку держави теж маємо дофінансування. Ми допомагаємо молодим фермерам розпочинати справу, забезпечуємо оновлення поколінь фермерів.
Щоб започаткувати аграрний бізнес, у Франції треба мати як мінімум диплом базової фахової освіти або аграрних курсів. Один із видів діяльності нашої Асоціації — інвестиційна підтримка наших членів: ми допомагаємо фермерам знайти кошти. Ще одна наша місія — моніторинг законодавства.
Я мав можливість відвідати кілька господарств на Сумщині. Вражений насамперед їх великими розмірами. Радимо й українцям об’єднуватися, щоб спільно виробляти рішення у своїй галузі. А ми готові ділитися досвідом того, що вже зробили у нашій країні.
МішельТЕРЕЩЕНКО, мер Глухова
— Спасибі всім, хто завітав у Глухів! У XVIII ст. тут знаходилася столиця Лівобережної України. По суті, у Глухові народився проект української державності, що був зруйнований російською царицею Катериною ІІ. Ми відновимо «Українську колегію» і цим зміцнимо процеси державотворення. Тут присутні і фермери-індивідуали, і представники великих холдингів. Моя думка: нам дуже пощастило, що в Україні існують різні підприємства: і великі, й малі. У Франції середній розмір фермерського господарства — 100–150 га, так склалося там за триста років. В Америці — десь 1000 га. Але й там, і там є успішні фермери. Бо успіх не залежить аж так прямо від розміру оброблюваних земель. У Глухівському районі 45 тис. га земель сільськогосподарського призначення… І нам треба знайти шляхи й розробити стратегію розвитку агропромислового комплексу України.
Ми прагнемо якнайбільше уваги приділяти органічному землеробству. Тут на стендах представлені органічні продукти наших компаній — сертифіковані, гарантовані, корисні для здоров’я. У нас найкращі землі у світі, і ми повинні онукам залишити їх не в гіршому стані. Важливий і кооперативний рух, що допоможе зберегти українське село. У нас прекрасні можливості жити на нашій батьківщині. Нам треба захищати українську землю, і пам’ятати людей, які віддали за неї життя. Дякую всім спікерам та учасникам конференції, які спеціально приїхали з різних куточків України, а також з Франції, Бельгії, Німеччини та США, за неймовірний досвід та цікаві дискусії.
Катерина МОКАН, директор ТОВ «Володимирське» (Середино-Будський р-н Сумської обл.)
— У мене 500 га в обробітку. Але це землі з низькою родючістю. Ми розташовані за 7 км від кордону з Росією. На два села в нас постійно проживає не більше 200 чоловік, з них молоді — лише 17, і всього дві дитини, що ходять у садок. Тобто регіон у нас специфічний, проблемний. У наших умовах такі заходи, як конференція у Глухові, дуже важливі: вони надихають, дають інформацію до роздумів. Наприклад, я давно прагну хазяйнувати за принципами органічного землеробства, застосовую їх, хоча поки несертифікована. На Сумщині є ліси, відсутнє промислове забруднення води й повітря. Думаю, у нас великі перспективи для органічного землеробства.
