Попередні 10 підсумкових щорічних конференцій «Ведення агробізнесу в Україні» проходили у різних місцях: і в п’ятизіркових готелях, і у нічних клубах. На цей раз організатор — асоціація Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ) — запросила усіх у столичне містечко UNIT.City, розташоване на території, яку колись займав мотоциклетний завод. Тепер тут інтелектуальний технопарк із конференц-залами, коворкінгами, кафе й ресторанами. А один із його конференц-залів і супутніх рекреацій став передноворічним дискусійним агромайданчиком.
Все-таки вона крутиться!
«Щойно Верховна Рада прийняла закон про земельне антирейдерство» — повідомив Роман Лещенко, засновник компанії «Агродар», нині — уповноважений Президента України із земельних питань. Аудиторія відреагувала аплодисментами. Рейдерство минулого року дошкуляло сотням фермерів. І причину його всі давно зрозуміли — слабка правова система, насамперед — розмите право власності на основний аграрний актив.
«Наступного року буде домінувати земельне питання, — переконаний Алекс Ліссітса, гендиректор Індустріальної молочної компанії і засновник УКАБ. — І для фінансових установ, навіть, для постачальників техніки, агрохімії та насіння».
Чого очікувати від зняття мораторію різним учасникам аграрного ринку? Як найкраще готуватися до обігу земель сільськогосподарського призначення? Дискусій про землю зараз йде чи не більше, ніж у часи Галілео Галілея. Й на конференції знову обговорювали вірогідні сценарії розвитку подій на земельному ринку після скасування мораторію на купівлю-продаж.
Велику зацікавленість аграріїв викликав виступ щойно призначеного керівника Держгеокадастру Дениса Башлика. Він розповів про реформи у очолюваному ним відомстві. Суть їх зводиться до дебюрократизації і підвищення прозорості земельного відомства.
За традицією, агроспільнота підводила аграрні підсумки 2019 року, аналізувала роль і місце українського АПК в економіці держави, Європи і світу. Прогнозувала, що нового чекає на учасників аграрного ринку у 2020 році. Дискутувала про убезпечення бізнесу від збитків у нових турбулентних умовах.
Свою експертизу надав Генеральний директор УКАБ Роман Сластьон: «Впродовж 2019 року відбулося чимало важливого. Змінилися Президент, Уряд і Парламент. Нова влада почала робити рішучі кроки у напрямку реформ, які роками відкладалися на потім. Скасовано аграрне міністерство, хоча в Мінекономіки є два аграрних заступники. За підсумками 2019 року зростання ВВП склало 3,7%, й чималі зусилля до цього доклав аграрний сектор».
«У 2019 році (без урахування останнього кварталу) Україна експортувала на $15,6 млрд аграрної продукції — це на 22% більше, аніж за аналогічний період попереднього року, — нагадала Ольга Трофімцева, екс в. о. Міністра агрополітики. — Структура експорту: пшениця, кукурудза, соя, ячмінь, ріпак, соняшникова та соєва олія, курятина. Якщо ж говорити про наш плодоовочевий експорт — тут лідирують горіхи та бобові».
Екс в. о. Міністра агрополітики Ольга Трофімцева
Епоха інтенсивного розвитку, розбухання земельних банків — мабуть, вже минула. Аграрії задумуються про переробку, й навіть крупні компанії шукають більш прибуткові ніші — органічне виробництво, культури на зрошенні, тепличні господарства, ягідництво, бджільництво та ін. Розвиваєхарчова переробка. Стосовно тваринництва, як відмічали доповідачі, дещо зменшується поголів’я корів, свиней, кіз і овець. Але добра динаміка спостерігається у зростанні виробництва курятини. Компанії виходять на нові ринки, експортуючи дедалі більше курятини, й темпи експорту будуть підвищуватися ще.
На думку заступника гендиректора міжнародного холдингу «Кусто Агро» Алішера Тяжина, якщо порівнювати Україну з Казахстаном, то розвиток сільського господарства у нас випереджає аналогічну галузь казахів на 10–15 років.
Заступник гендиректора міжнародного холдингу «Кусто Агро» Алішер Тяжина
Гривня — м’яка чи тверда?
Звісно, багато в чому ми відстаємо від сусідів із Євросоюзу. Всі політики нібито погоджуються, що нам треба розвивати фермерство, особливо сімейне. Мовляв, це головне, що підніме Україну. У нас зараз є приблизно 38 тис. фермерів. Це вкрай мало. У приблизно такій самій за кількістю населення Польщі — 2 млн. То де візьмуться в нас «на голому місці» ще 1,92 млн фермерів, якщо не давати їм можливість купувати землю, не допомагати інвестиціями й кредитами?
Цього року інфляція склала 8,6%, на наступний рік нам обіцяють зменшення її до 6,3%. Однак багатьох турбувала не інфляція, а навпаки — зміцнення гривні. Дефляція, може, приємна для пересічних споживачів та імпортерів, однак вона шкодить виробникам, а особливо експортерам. Один з них емоційно охарактеризував ситуацію як «ревальваційний геноцид українського виробника». Може, хтось системно накопичує гривневу масу на купівлю землі? Таке питання ми задали Генеральному директору Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Романові Сластьону. Він не пристав на це припущення — вважає, що гривня зміцнилася від значного експорту (в тому числі аграрного), а також від продажу Нацбанком державних облігацій зарубіжним покупцям. Однак впродовж 2020 року очікуємо пом’якшення національної валюти до рівня 27 грн за долар США.
На часі — масова приватизація державних підприємств. Їх у нас 3700. Здебільшого це «лавочка» доходу окремих людей і збитки для державного бюджету. Найяскравіший приклад — розгалужений «Укрспирт», який мав би бути прибутковим, а перебуває на державному утриманні й постійно є в центрі скандалів. Демонополізація концерну — складна справа, яка вже розпочалася. Очікується й прийняття деяких корисних агроринку законів, наприклад такий, який має спростити ввезення імпортних препаратів, якщо вони зареєстровані у ЄС, Канаді, США чи інших цивілізованих країнах.
«Інновуй або вмри!»
«Я думаю, 2020-й буде роком підвищення ефективності виробництва, — переконана топ-менеджерка групи компаній «Агротрейд» Олена Ворона. — Багато холдингів намагалися підвищувати ефективність управління. Фермери були менш цим захоплені. Але у 2020-му і вони почнуть енергійніше рухатися у цьому напрямку. Ми як агрокраїна повинні отримати більш ефективне виробництво, боротися за всі складові собівартості».
Обговорювалися можливості і перспективи українського агробізнесу на зовнішніх ринках на 2020 рік. Змінюються споживчі тренди, навіть такі, що тривали тисячоліттями. Наприклад, Індія почала споживати більше фруктів, їжа в Африці стає більш європеїзованою. Український агробізнес вже вміє відчувати ці тренди.
Зацікавлену дискусію викликав новий помітний напрям бізнесу з високою доданою вартістю — суперфуди — правильна й корисна їжа. Зокрема, штучне м’ясо із рослинного білка й молоко, отримане не від тварин, а вироблене з рису, вівса, гречки, сої, кокосів тощо. Така суперїжа, до речі, не підпадає під квотування в Євросоюзі. Суперфуд — це добрий заробіток ще й із суто технологічної точки зору. Амінокислоти створюють білок. Він споживається організмом й знову розщеплюється на амінокислоти. Просто й елегантно, як на космічному кораблі! Для рослинного молока не потрібно утримувати корів, вирощувати для них корми, будувати ферми, дбати про зберігання швидкопсувного продукту.
Люди й гуманізм
Новий рік принесе нам і нові правила у бізнесі, які вже практикуються в інших країнах. Наприклад, у США є тренд соціальної відповідальності. Тобто люди хочуть купувати продукти не лише екологічно чисті, а й виготовлені соціально відповідальними постачальниками. Наприклад велетенська компанія Google принципово закуповує їжу у маленьких фермерів. Особливо це стосується преміальних продуктів з високою доданою вартістю. Цей тренд пропагують зірки спорту й Голлівуду. У США — співачка Мадонна, а у нас — Руслана Лижичко, футболіст Владислав Ващук.
На ХІ-й конференції «Ведення агробізнесу в Україні» йшов інтенсивний обмін думками із найболючішого питання аграрного сектору — кадрового. Зокрема, багато представників агрокомпаній виражали стурбованість щодо відтоку кадрів до Польщі та інших країн. Вихід нібито очевидний: треба підвищувати зарплати, хоча вони і так в сільському господарстві зростають швидше, ніж цілому по країні. Ще один напрям подолання кадрового дефіциту — прагнення наймати «універсальних солдатів».
А прочитав філософічну доповідь, як техногенні катастрофи та історичні трагедії (Голодомор, світові війни, Чорнобиль) й досі негативно впливають на аграрну, демографічну і політичну ситуацію в України.
«Попри всі тренди, я не вірю, що українці відмовляться від сала», — каже екс-заступниця Міністра торгівлі Наталія Микольська. Добре, що в нинішньому бурхливому світі, серед чудернацьких перетурбацій існує щось стале й зрозуміле усім, як еталон метра в Парижі.
Коментарі
Тарас ВИСОЦЬКИЙ, заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства
— Яким є бачення уряду в рамках аграрних реформ? Я відповідаю за дві цілі: земельну реформу і безпечність харчових продуктів. Наш підхід є аналогічним за усіма цілями. Насамперед — аудит стану справ. Ось усі думали, що у державній власності є близько 10 млн га земель — насправді ж виявилося 7 млн га. Звісно, ці 3 млн нікуди не зникли фізично — але вони переведені в інші форми власності. Й так — по багатьох інших напрямах, наприклад, по державних підприємствах. Вони здебільшого генерують збитки. Ми їх приватизуватимемо через аукціони і будемо раді, якщо ви їх придбаєте і перетворите на прибуткові активи, що генерують робочі місця й додану вартість.
Принципи Уряду: спрощувати законодавчу базу і діяти максимально прозоро. Виправляти помилки попередніх часів. Виробникам сільгосптехніки, насіння, агрохімії ми будемо максимально спрощувати доступ до інновацій. Скрізь, де можна ліквідувати контакти громадянина з чиновником, перевести їх в електронну форму — ми будемо це робити. У нас в пріоритеті постійно «звіряти годинника» з асоціаціями, що представляють виробників. Відкритий діалог з ними, узгодження позицій. У всіх нас зараз є «вікно можливостей», щоби зробити більше.
Наталія МИКОЛЬСЬКА, екс-заступниця Міністра економічного розвитку і торгівлі України
— Іноді говорять про «олійне лобі» чи ще якесь… Але виграє той, хто об’єднується і голосніше говорить про свої потреби. У ЄС відбуваються чималі цивілізовані битви, коли там ділять агросубсидії чи квоти. Треба об’єднуватися і приходити в Уряд з готовими рішеннями й аргументами. Європарламент нещодавно переглянув квоти на наше м’ясо птиці — це доводить, що Угода про асоціацію між Україною і ЄС є гнучким механізмом. Потрібно збільшувати роль аграрних профільних Асоціацій, шукати союзників на ринках ЄС. Це, як правило, асоціації споживачів. Ті, що зацікавлені в українській якісній і недорогий агропродукції.
Євросоюз був, є і якийсь час ще буде для українського виробника аграрної і харчової продукції одним із основних. Але багато нашої продукції буде експортуватися й туди, де більше населення й де воно зростає швидше, ніж у Європі, й де бар’єри входу на ринок є нижчими. Україна буде диверсифікувати свій експорт, і це нормально.
Всі великі світові агрохолдинги нині відкривають офіси у американській Кремнієвій Долині. Там вони опікуються різноманітними високотехнологічним дослідженнями, інвестують у венчурні фонди. Індустрія агробізнесу повинна стежити за глобальними споживчими трендами й відтак шукати серед них свої ніші. «Інновуй або помри!» — ось принцип. Не всі компанії готові до інновацій. А це ж не лише дрони й датчики, а й також збільшення терміну придатності продукту здоровим методом, скорочення часу на доставку споживачеві, заміна хімікатів на здоровіші екологічні захисту рослин. Переконана, Україну врятує підприємництво і експорт.
Олена ВОРОНА, директорка з фінансів групи компаній «Агротрейд»
— Ми три роки тому почали розвивати органічне виробництво. Сертифікували на сьогодні 2,5 тис. га під органічні культури, щоб мати можливість виробляти продукцію з високою доданою вартістю. В органічному виробництві не можна культивувати одну або дві рослини — тут високі вимоги до сівозміни. У нас довгий список вирощуваного: пшениця, просо, кукурудза, гірчиця, льон, є навіть невеликі обсяги органічного соняшнику, хоча з ним працювати найскладніше. Ми його вирощуємо для компанії, яка робить корми для птахів і поставляє їх на полиці супермаркетів в 42 країни Європи. Це непростий процес, але він має сенс, коли є вихід на європейський органічний ринок. Там органічна продукція дорога і не стикається з проблемою квотування. Ми робимо якісну доробку, упаковку. За три роки знайшли в ЄС покупців, з якими вже сформували довгострокові відносини. Європейський ринок, звичайно, близький нам географічно, але він не є панацеєю. Ми також запустили сертифікацію на Канаду і США. Туди вийти з органічною продукцією навіть легше і ці ринки маржинальніші, тому наше завдання зараз — переорієнтувати туди частину нашої продукції.
Роман СЛАСТЬОН, Генеральний директор Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»
— Рівень капіталовкладень в сільське господарство у 2017–2018 роки був досить непоганим: по 63–65 млрд грн. щорічно. Цього року бачимо зниження капіталовкладень на 15%. Аграрії, мабуть, почали готуватися до земельної реформи — фінанси накопичують під викуп земель. Чудова динаміка зберігається у валовому виробництві агросектора. І в рослинництві, і у тваринництві населення виробляє усе менше, тоді як агропідприємства — більше. Україна поставила черговий рекорд зі збору зернових: 74 млн тонн і ще 21 млн тонн олійних. Років 10 тому ніхто і не мріяв про такі цифри.
Відбулися зміни у підтримці аграрної галузі. Від багатьох програм Уряд відмовився — зокрема, припинилося відшкодування 25% вартості на купівлю вітчизняної сільгосптехніки. Тепер основні кошти підуть фермерам на підтримку купівлі земель. Ключовим питанням нині є завершення земельної реформи. Продовжується курс на децентралізацію. Сільські території мають цим скористатися і самостійніше вирішувати свої проблеми.
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для газети Агробізнес Сьогодні
