12 вересня у Києві відбулась міжнародна конференція «Громадські організації у сприянні втілення сільського розвитку». Ця регіональна тематична зустріч стала продовженням серії Чорноморського Форуму під патронатом Румунської платформи неприбуткових об’єднань — FOND, за фінансової підтримки Європейської комісії, Міністерства закордонних справ Румунії у партнерстві з Регіональним центром ПРООН у Європі та Центральній Азії, та Партнерства громадських організацій для ефективного розвитку (CSO Partnership for Development Effectiveness — CPDE). У ході заходу розглядалися національні рамкові політики щодо сільського розвитку у чорноморському регіоні. Зокрема, значна увага приділялася й нашій країні. Головними темами обговорення було коло питань із самоорганізації у сільських регіонах, залучення соціальних інвестиції та інша проблематика, що заважає сільському руху у бік екологічного та соціального добробуту.
Україна на порозі змін
Основним напрямом розвитку для України стає довготривала перспектива співпраці з Європейським Союзом. Тож розуміння сучасних тенденцій та помилок минулого західних сусідів є вимогою до вітчизняної громадськості і профільного міністерства. Із такою тезою відкрив конференцію директор департаменту науково-освітнього забезпечення та розвитку підприємництва на селі Міністерства аграрної політики та продовольства Андрій Стефанович.
На підтримку урядовцю виступив координатор робочої групи з питань розвитку сільських територій офісу підтримки реформ при міністерстві Роман Корінець. Експерт наголосив, що на сьогодні вкрай важливий розвиток нової парадигми в сільському господарстві, де акцент робиться не на обсягах продукції, що виробляється, а передусім на доходах населення. «Низька активність сприяння розвитку громадянського суспільства у сільській місцевості є наслідком відсутності традиції сільськогосподарських консультаційних сервісів та фінансування нечисленних, але ж подекуди наявних проектів ГО». З його слів, часткове вирішення цього аспекту вже прописане у Національній стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки. Подібні державні ініціативи у Європі є нормою. «Насправді державі вигідно віддавати частину відповідальності неприбутковим організаціям, бо це економить публічні ресурси, спрощує процес моніторингу ситуації й активує громадянську самосвідомість», — підкреслив експерт. У той час як залучення державних коштів на бік інтересів малих фермерських господарств — відкрите гостре питання змін до законодавства. Україна має наслідувати унікальний досвід Латвії щодо стратегії LEADER.
Європейська гармонія партнерства
Валдіс Кудінч з Альянсу міжсекторального сталого розвитку Латвії розповів колегам, яким чином цей підхід дає можливість бути місцевим громадам сильними і не залежати від примх влади. «Фактично це соціальний інструмент зі зміни суспільства, який потребує достатньо часу», — сказав він. LEADER — це комплексний підхід, основною метою якого є сталий сільський розвиток. Одним з основних компонентів його є партнерство у місцевих групах активістів, побудованих на основі загальної комунікації між місцевими мешканцями, бізнесом, місцевою адміністрацією на основі спільних рис та інтересів — ландшафт, історія, традиції.
Важливо додати, що великий поштовх до розвитку сільського сектору Латвії надала підтримка ЄС. У рамках Єдиної сільськогосподарської політики ЄС (САP, Common Agricultural Policy) до 2020 року прямою фінансовою підтримкою невеликим фермам, молодим фермерам країни та проблемним секторам АПК з бюджету ЄС буде виділено 1,6 млрд євро. Особливу фінансову увагу при цьому приділяють проектам з екосервісів: збереження навколишнього середовища та контроль кліматичних змін.
Депутати комітету Європарламенту з питань сільського господарства та сільського розвитку вже кілька років повторюють тезу стосовно України: «Ми часто в ЄС говоримо про потребу України в підтримці, але ставимо перепони для якісної сільськогосподарської продукції, яку вона хоче експортувати. Потрібно дати можливість розвиватися галузям сільського господарства України, що, своєю чергою, допоможе її сільським територіям та економіці».
Представник Республіки Молдова, директор ГО Pro Cooperare Regionala Сергіу Міхайлов розповів, що в його країні за прикладом Латвії та Естонії вже почали впроваджувати стратегію LEADER. Він каже, що перші успішні результати просування громадських інтересів вже показали більш ніж 30 залучених до проекту неприбуткових громадських об’єднань.
Поділитись досвідом застосування стратегії з українськими діячами також приїхав і представник Білорусі, директор «Міжнародного фонду для сільського розвитку» Сергій Тарасюк. У рамках проекту сусідня країна розробила власні унікальні інструменти впровадження сталого сільського розвитку, адаптовані під глибокі кризові позиції у господарській та соціальній
сферах.
Захід втілює ідеї розвитку на селі
Не менш позитивними успіхами на шляху встановлення взаємодії інтересів людей і держави поділився очільник громадської організації «Карпатське коло» Ростіслав Кос. Він розповів про успішність створення неприбуткових організацій, асоціацій та кооперативів на прикладі Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та Тернопільської областей. Ініціативи західних українців охоплюють не лише вироблення продуктів харчування фермами сімейного типу, а й культурний аспект. Наприклад, кооператив «Покрова» (с. Заболотці, Львівська обл.) має 300 членів у 10 селах. Тут з’явилися нові сімейні ферми та перспективи для молоді у сільській місцевості, а партнерами кооперативу є активні громадяни, представники бізнесу та громадських організацій, кредитна спілка та благодійний фонд. Крім того, тут присутні «Сільська сироварня» (Закарпатська обл.), кооператив із вирощування полуниці (с. Лосятин, Тернопільська обл.), Центр народних промислів і зеленого туризму (м. Косів, Івано-Франківська обл.) тощо.
Кінець — це лише початок
Анелі Кана з естонської громадської організації Kodukant також розповіла про надзвичайно цікаву ініціативу — запрошувати мешканців міст, які мріють жити у сільській місцевості. В рамках цієї ініціативи діють профільні сайти, на яких можна знайти інформацію про вільні вакансії у різних сільських громадах та місцевостях. Зі слів експертки, нині ініціатива є надзвичайно успішною.
«Озвучені приклади сільського розвитку Естонії, Латвії, Болгарії та країн Чорноморського регіону ілюструють, наскільки нам багато ще треба зробити, щоб рухатись у бік покращення ситуації в Україні. Недостатність ресурсів та спроможності державних органів очевидна, тому необхідна більша мобілізація місцевих громад та визнання сімейного фермерства», — зазначила фахівець із сільського розвитку Анна Даниляк.
Коментарі
Петро МАКОВСЬКИЙ, голова Спостережної ради Української об’єднаної кредитної спілки
— Аграрний сектор України потребує економічної самоорганізації та природного самоконтролю. Сьогодні середній розмір фермерських господарств у Франції — 76 га, а Україна має до 50% сільського населення і до 30 млн га орних земель. Латифундація сільськогосподарського сектору, відсутність коштів та міцних господарських одиниць демотивують жителів сіл, у той час як обсяги виробництва агрохолдингів зростають постійно.
Я вважаю, що ресурсні потужності нашої країни мають забезпечити сталий розвиток на селі за умови існування мільйону сімейних ферм та дієвої підтримки малих підприємств українською державою і суспільною думкою.
Олена БОРОДІНА, голова Координаційного комітету Української мережі сільського розвитку
— Під час реформ нами обрано неоліберальну модель реструктуризації сільського господарства — вільний ринок. На практиці ж отримали деформовану аграрну структуру. Сьогодні 50% аграрного ВВП виробляють великі холдинги. Ці підприємства концентрують безпрецедентну кількість сільськогосподарських посівів. Водночас бюджетні дотації (компенсація за ПДВ) переважно надходять саме до великих агрокомпаній.
Інший економічний сектор, де зайнято до 80% працездатного населення, і це лише 4,5 млн сімейних ферм, не отримують суттєвої фінансової підтримки. При цьому 20% з них є комерційні, 40% виробляють продукцію на продаж із залишку, і ще 40% лише годують самі себе. На цих незахищених вітчизняних фермерів також приходиться половина ВВП від аграрного сектору.
Справа в тому, що реформа самоврядування не сприяє самоуправлінню. Державна власність на сільських територіях потребує організації людей на базі громад. Досвід реформування колективних сільськогосподарських підприємств у 2000-их роках засвідчив: кошти у сільському господарстві повинні захищати людей і довколишнє середовище. Це також є першою засадою Єдиної сільськогосподарської політики ЄС.
Аліса КУЗНЄЦОВА, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
