Впродовж останнього часу через тяжкий економічний стан в Україні, що спричинено війною росії, порушенням логістичних ланцюгів постачання різних груп товарів, диспаритетом цін на засоби виробництва та готову продукцію значно зменшилися обсяги застосування пестицидів. Проте негативний вплив від постійної та всеохопної хімізації сільськогосподарського виробництва попередніх років триватиме ще довго

Мало зібрати добрий урожай — його потрібно ще й надійно захистити. Думка напрочуд банальна, але від того не менш важлива. Особливо тепер, коли зібраний у таких складних умовах урожай має особливу ціну для кожного господарства. І дбати про його захист слід уже з моменту закладання на зберігання. Метод холодної небулізації спеціальними інсектицидами може стати оптимальним рішенням.

Холоднішає, і миші зі спорожнілих полів повертаються в заповнені зерносховища й склади. Там на них, буває, чекають вже таргани та мухи. І вся ця жива компанія починає потроху підточувати добробут фермера, псуючи сільськогосподарські здобутки. А то й заносить якісь хвороби. Знищити їх усіх — нереально. Але підтримувати чисельність шкодочинних організмів на не загрозливому рівні — можливо.

За площами посіву та валовим збиранням ріпак посідає одне з провідних місць у сільському господарстві України. Протягом останніх років посівні площі під ріпаком становлять 1,0–1,3 млн гектарів, а валовий збір — у межах 2,6 млн тонн. Середня врожайність ріпаку — 2,3–2,8 т/га, хоча генетичний потенціал культури — 4,0–4,5 т/га. Однак реалізувати генетичний потенціал ріпаку доволі непросто через різні чинники — агротехніку вирощування, сортову належність, погодні умови, захист від шкідливих організмів.

Оленка волохата — жук, поширений в усіх регіонах України. Особливо сильно шкодить у посушливі роки. Спалахи її розмноження пов’язані зі змінами ритму сонячної активності, а також однією з причин зростання чисельності оленки є те, що всі стадії її розвитку пов’язані з ґрунтом.

Восени важливо не допустити пошкодження сходів комахами-фітофагами та ураження хворобами. Насиченість сівозмін озимими зерновими колосовими культурами не повинна перевищувати 40 %, у тому числі озимою пшеницею 30 %.

Серед чинників, що не дають змоги реалізувати генетично детермінований потенціал продуктивності зернових культур, важливе місце посідають шкідливі організми. Вони призводять до значних втрат урожаю, які сягають 42–50%, з часткою від хвороб близько 35%, шкідників — 25, бур’янів — 40% та погіршують якість продукції.

Шкідників посівів у світі вистачає. І комахи — найчисельніший, найрізноманітніший та інколи найшкодочинніший клас в усьому тваринному царстві. Проте лише сарана лякає людство з біблійних часів і понині є об’єктом постійної уваги на національному та міжнародному рівнях. Для відстежування сарани залучено орбітальні угрупування в ближньому космосі, а для її знищення часом використовують бойову авіацію. Останні десятиліття навалу шкідника вдавалося стримувати, та цього року ситуація, здається, виходить з-під контролю.

Порушення наукових основ ведення сільського господарства та зміна погодно-кліматичних умов призвели до погіршення фітосанітарної ситуації в агроценозах сільськогосподарських культур усіх зон України. Потепління сприяє проникненню і розповсюдженню теплолюбних шкідників із півдня на північ. І ті фітофаги, які шкодили раніше лише у зоні північного Степу, зараз добре «почуваються» і розмножуються у зоні Лісостепу. Завдяки теплим зимам спостерігається краща перезимівля шкідливих організмів.

Враховуючи те, що з літа і до кінця вегетації найбільшої шкоди буряку цукровому можуть завдати попелиці, личинки довгоносиків, клопи, бурякова мінуюча міль, луговий метелик, совки й інші, необхідно зосередитися на їх шкідливості та заходах контролю.