Податок на прибуток
До фермерів у країнах ЄС застосовується та ж сама прогресивна шкала нарахування податку на прибуток (див. табл.), але вони мають пільги щодо зменшення податкової бази, спрощення ведення податкового обліку тощо.
Польські фермери замість податку на прибуток сплачують сільськогосподарський податок, розмір якого залежить від середнього доходу від площі земельної ділянки за оцінками типу, якості та місця розташування земельної ділянки, а не прибутку, який фермер отримує із конкретної ділянки.
Разом із тим, є окремі галузі польського аграрного сектору, на які не поширюється пільгове оподаткування, і вони сплачують податок на прибуток у розмірі 19%. Це переробні підприємства, тепличні господарства та деякі інші, діяльність яких не залежить від природно-кліматичних умов. Юридична особа, яка займається змішаною діяльністю, звільняється від сплати податку на прибуток, якщо за попередній фінансовий рік дохід від сільськогосподарської діяльності становив не менше 60% від доходів усіх видів діяльності.
Щодо прямих субсидій фермерам: у Німеччині вони не оподатковуються, у Бельгії оподатковуються за зниженою ставкою, а у Франції, Нідерландах та Угорщині субсидії враховуються до податкової бази податку на прибуток.
Податкова звітність
Формально в ЄС фермери не зобов’язані вести бухгалтерський облік, але у багатьох країнах, зокрема у Франції і Німеччині, їх заохочують до цього різними преференціями. В обов’язковому порядку у Німеччині повний бухгалтерський облік повинні вести фермери, якщо їх річний обсяг продажів перевищує 350 тис. євро. Таких ферм близько 25%.
У Франції тільки ферми з річним обсягом продажів понад 76 тис. євро повинні розраховувати прибуток на підставі бухгалтерського обліку. Там застосовується диференціація аграріїв за рівнем отриманого доходу від сільськогосподарської діяльності.
Більшість фермерів використовують спрощену звітність. У Франції вона виглядає так: дохід визначається як середнє значення за три попередні роки, а витрати розраховуються як середнє значення за попередні шість років. Втім, коли французький фермер веде повний бухгалтерський облік, він може скористатися знижкою 20% із податку на прибуток.
Аналогічний механізм застосовується і в Німеччині, однак критеріями диференціації виступають посівна площа та рівень річного доходу. Юридичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, не мають жодних податкових преференцій.
У Великобританії ведення бухгалтерського обліку для фермерів є обов’язковим, при чому зношення і амортизація не є підставою для зменшення бази оподаткування, зате фермер може відняти з річного доходу до 40% капітальних витрат.
Податок на доходи фізичних осіб
Тут так само застосовується диференційований підхід. Наприклад, в Угорщині аграріїв поділяють на три групи, залежно від розміру річного доходу. До першої відносять господарства, рівень доходу яких не перевищує неоподаткованого мінімуму. Друга група — це середні господарства, розмір оподаткованого доходу для них зменшується на величину неоподаткованого мінімуму і залежить від виробничої спеціалізації: у рослинництві — 30%, тваринництві — 10%. До третьої групи належать великі господарства з великим доходом. Вони є платниками загального податку для підприємців: 25% від чистого доходу.
У Німеччині оподаткування доходів фізичних осіб для аграріїв діє подібно до польської системи податку на прибуток: воно розраховується від площі, яку він обробляє, а не від доходу. Хоча останній теж має значення: оподатковується, якщо перевищує 900 євро.
У Великобританії та Італії доходи фізичних осіб від земельної власності оподатковуються окремо. В Італії земельний дохід визначається за фактом володіння землею на основі даних кадастрової оцінки, яка проводиться раз на 10 років.
Земельний податок
Низка країн не оподатковує землі сільськогосподарського призначення (Ірландія), хоча міжнародні експерти вважають, що оподаткування їх призводить до більш ефективного використання і зниження цін на земельні ділянки. Також варто зауважити, що податок на землю, хоча і невеликий, є суттєвим джерелом поповнення місцевих бюджетів.
В окремих країнах існують фіскальні кадастри, до яких заноситься вартість проданої нерухомості. Це дозволяє оперативно коригувати базу оподаткування і розмір податку.
У Німеччині ставка оподаткування земельним податком складається із двох частин: основної, яка встановлюється централізовано, та додаткової, яку визначає місцева громада. Загальна ставка податку коливається у межах 0,6–3,1% від бази оподаткування, що вираховується з урахуванням нормативної, потенційної та фактичної доходності суб’єктів господарювання.
У Франції сільськогосподарські та землі державної власності звільнені від оподаткування земельним податком. Якщо земельна ділянка не використовується як сільськогосподарська, але і не забудована, то з неї сплачується податок на незабудовані ділянки. База оподаткування землі визначається залежно від виробничого призначення (рілля, виноградники, сади) та видів сільгоспкультур (зернові, олійні тощо) і становить 80% кадастрової орендної вартості.
В Італії, Франції, Чехії, а також у США, Канаді (окремі штати) базою обчислення земельного податку є кадастрова вартість землі. Ринкова вартість зазвичай перевищує кадастрову, тому застосування кадастрової оцінки теж можна розцінювати як пільгу. В окремих країнах передбачено оподаткування виключно власників землі (Литва, Чехія), але переважній більшості інших платниками земельного податку є власники і користувачі (орендарі).
ПДВ
Сільське господарство за кордоном має пільгову (знижену) ставку оподаткування ПДВ. Відповідно до Директиви Ради 2006/112/ЄС «Про спільну систему податку на додану вартість» встановлюється мінімальна стандартна ставка в розмірі 15% з можливістю перегляду.
Країнами, що використовують знижені ставки під час оподаткування ПДВ сільськогосподарської діяльності та її продукції, є Польща (передбачено дві пільгових ставки, 5% і 8%, залежно від виду продукції чи послуг), Угорщина (18% — на молоко і молокопродукти, кукурудзу, борошно, 5% — на свинину, а з 2017 року до нього додані м’ясо птиці, яйця і молоко, що, на думку влади, призведе до зростання споживання та зменшення тіньового сектору економіки Угорщини), Румунія (9% на продовольчі товари) тощо. Знижені ставки ПДВ на продовольчі товари і товари першої необхідності діють також у ФРН — 7%, Італії — 4%, Іспанії — 7% і 4%, Греції — 8%, Франції — 5,5%, Нідерландах — 6%. Також у багатьох країнах практикується зниження ПДВ на засоби сільськогосподарського виробництва.
Ставки ПДВ у країнах ЄС
За даними Європейської комісії
При цьому у різних країнах стягнений ПДВ може як розподілятися між національним і місцевим бюджетами (Німеччина), так і повністю зараховуватися до національного (Франція). Прикладом спеціального пільгового режиму є спеціальна схема ПДВ, відома як «схема доповнення загальної тарифної ставки», що використовується дрібними фермерами та садоводами (здебільшого у Франції та Італії).
Фермери, котрі використовують цей спеціальний пільговий режим, не зареєстровані платниками ПДВ (переважно це зовсім дрібні фермерські господарства) і, відповідно, вони не можуть компенсувати вхідний податок. Проте, формуючи ціну, фермери мають право отримати доповнення загальної тарифної ставки під час реалізації товарів та послуг клієнтам, зареєстрованим платниками ПДВ. Це компенсація втрати вхідного податку на закупівлі, що дозволяє певною мірою зрівноважити податкові умови для різних категорій сільськогосподарських товаровиробників.
Порівняння не на нашу користь
Як бачимо, хоча в розвинених країнах податкові пільги не вважаються основним інструментом підтримки сільгоспвиробника, проте існують. Натомість в Україні спеціальний режим стягнення ПДВ був для сільгоспвиробників по суті єдиною, дійсно, дієвою формою їхньої підтримки, однак держава скасувала його, не запропонувавши взамін хоч чогось настільки ж ефективного.
І ще одне — багато які країни ЄС застосовують знижені ставки ПДВ для продукції сільського господарства і товарів першої необхідності. Цим досягаються одразу три мети: стимуляція споживання і підвищення доступності продуктів для населення; розширення сфери платоспроможного попиту для виробників; підвищення конкурентоспроможності товарів певної країни на світових ринках.
У нас до необхідності такого заходу ще не дійшли, хоча його нагальність очевидна, зважаючи на низький рівень купівельної спроможності населення. Додамо, що зростання споживання спричиняє збільшення робочих місць у сфері первинної переробки сільськогосподарської продукції та харчовій промисловості, що також є позитивним явищем.
Заслуговує на увагу також знижений ПДВ на засоби аграрного виробництва. Зокрема, у Польщі такий заохочувальний захід запроваджується щодо сільгосптехніки, незалежно від того, чи є вона імпортованою або вітчизняною.
Звідси висновок: у наших реаліях лише податкові заходи підтримки є справді дієвими, бо не потребують втручання чиновника і розподілу у «ручному» режимі.
Володимир КОЛЮБАКІН, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
