Актуальні питання оподаткування та перевірок роз’яснює начальник управління податкового контролю юридичних осіб в ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської ДПС Любов КАЩИН.
- Чи є посвідчення про відрядження підтвердним документом для врахування у складі витрат при обчислені податку на прибуток підприємства добових витрат?
Відповідно до пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.
Сума добових визначається у разі відрядження:
- у межах України та країн, в’їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в’їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;
- до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), - згідно з наказом про відрядження та відмітками уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в закордонному паспорті або документі, що його замінює.
За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, наказу або відміток уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України в паспорті або документі, що його замінює сума добових не включається до складу витрат платника податку.
Отже, суми добових у відрядженні враховуються у складі витрат платника податку на підставі наказу про відрядження та відповідних первинних документів. Наявність посвідчення про відрядження для врахування добових витрат у складі витрат при обчисленні податку на прибуток чинним законодавством не передбачено.
-
Чи застосовується термін позовної давності 1095 днів для нарахування пені за порушення резидентом строків розрахунків у сфері ЗЕД?
Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Підпунктом 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що грошове зобов’язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Виходячи з викладеного, застосування органами податкової служби санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі нарахування пені за порушення строків розрахунків, повинно здійснюватись з урахуванням терміну позовної давності (1095 днів).
- Чи мають право податківці провести документальну невиїзну перевірку на підставі оформленого наказу та направлення на проведення виїзної перевірки?
Порядок організації проведення документальних виїзних перевірок відмінний від порядку організації невиїзних перевірок.
Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних перевірок встановлено ст.81 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлено ст.79 ПКУ.
Так, документальна невиїзна перевірка здійснюється лише у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення за наявності обставин для проведення такої перевірки (п.79.1 ст.79 ПКУ).
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Отже, метою встановлення додаткового забезпечення прав платників податків Законом України від 24.05.2012 №4834-IV «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» до ПКУ було внесено зміни, якими передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки лише за умови виконання вимог ст.79 ПКУ, зокрема, направлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення.
-
Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з отримання послуг від нерезидента, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Податкового кодексу розташоване за межами митної території України?
Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких відповідно до ст.186 ПКУ розташоване на митній території України.
Крім того, п.180.2 ст.180 ПКУ визначено, що особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
Порядок оподаткування послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено ст. 208 ПКУ.
Отже, операції з отримання послуг від нерезидента не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ за умови, що місце постачання таких послуг відповідно до ст.186 ПКУ розташоване за межами митної території України та зазначені операції підтверджено відповідними первинними документами (угодою, актом виконаних робіт тощо).
-
Чи оподатковується ПДВ передача резидентом – платником ПДВ майнових прав інтелектуальної власності нерезиденту?
Згідно із пп. «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до ст.186 ПКУ розташоване на митній території України.
Підпунктом «а» п.186.3 ст.186 ПКУ визначено, що місцем постачання послуг з надання майнових прав інтелектуальної власності, створення на замовлення та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передачі) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць) вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання, або (у разі відсутності такого місця) місце постійного чи переважного його проживання.
Оскільки при постачанні резидентом послуг із надання майнових прав інтелектуальної власності нерезиденту місцем постачання таких послуг є країна нерезидента, то така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ.
-
Чи має право суб’єкт господарювання під час проведення документальних планових та позапланових перевірок подавати уточнюючу звітність до поданої ним раніше звітності?
Відповідно до п.50.2. ст.50 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період із відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені ст.177 ПКУ.
Статтею 177 ПКУ визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п.177.6 ст.177 ПКУ, у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку - фізичних осіб, та відповідно до 177.11 ст.177 фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПКУ, в якій поряд із доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Отже, під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок суб’єкти господарювання не мають права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій, за винятком випадків, коли фізичні особи підприємці (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) отримують інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, які оподатковуються за загальними правилами, встановленими для платників податків-фізичних осіб.
Крім цього, кожного із запитувачів було проінформовано щодо набрання чинності Наказу Міністерства фінансів України від 07.07.2012 №817 «Про затвердження Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) платежів до бюджету, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.07.2012 №1287/21599.
Є запитання до податківців?
Пишіть нам:
04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13
«Агробізнес Сьогодні»
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
