Туреччина аграрна. Погляд туриста

/ Редакторський погляд / Субота, 07 липня 2012 17:51

altУ цій країні не так багато орної землі, не вистачає й вологи. Однак завдяки працелюбству турецьких селян і системним, протягом десятиліть, діям аграрно стурбованих урядовців сільське господарство демонструє сталий розвиток.
Відпочиваючи у Республіці Туреччина, ми з сином захотіли подивитися, зокрема, античне місто Аспендос. Воно розташоване за 35 км від курорту Анталія, де ми мешкали на узбережжі. Поїхали автівкою. По дорозі нам цікаво було спостерігати за турецькими селянами – які у них поля, що вирощують, які знаряддя праці використовують.

Жнива навесні
Хоча у наших магазинах чимало турецького ширвжитку (одяг, кераміка, сантехніка), але Туреччина – таки аграрна держава. Сільське господарство, по суті, продовжує займати чільне місце серед галузей її економіки. В агросекторі зайнято близько 40% населення, виробляється приблизно 16% валового продукту. Це попри те, що більша частина країни - гірські ландшафти й ліси, малородючі ґрунти. Рівнин у нашому розумінні тут практично немає.

altОднак є сприятливий клімат. Туреччина розташована у межах субтропічного поясу. Вирощують тут екзотичні для нас фундук, бавовну, тютюн, чай, апельсини, мандарини, грейпфрути, гранати, авокадо. Але переважають усе-таки більше звичні рослини - кукурудза, буряки, картопля. І особливо багато тут пшениці, яка й домінує у структурі посівів. Туреччина входить у першу десятку країн світу, що продукують пшеницю.

Нам дивно було побачити стиглі зернові, що наприкінці травня жовтіли на увесь зріст і повний колос. Турецькі жнива завдяки теплому кліматові розпочинаються уже навесні. Бачили ми й підготовлені зернозбиральні комбайни – кілька салатових CLAAS і жовтий New Holland. У 2011 році Туреччина зібрала врожай пшениці обсягом 18,8 млн т. Це, звісно, небагато для країни чисельністю близько 65 млн громадян, тож турки докуповують зернові, у тому числі й в Україні.

Однак насамперед нас вразила величезна кількість теплиць, навіть у горах, біля невеликих сіл. До речі, парники видно навіть із літака, бо вони щільно оточують і летовище Анталії. Затягнуті поліетиленовою плівкою, ці теплиці, парники й оранжереї виблискують на яскравому сонці й віддаля здаються численними озерцями. Видно, що люди живуть з цього.

Що ж вирощують під поліетиленовою плівкою? Багатолюдна курортна Анталія і її густо населені турками й відпочивальниками з різних країн околиці просто завалені огірками, помідорами, перцем, кабачками, цибулею, капустою. Але так само на кожному кроці продаються уже в квітні кавуни й дині.

Ані в місті, ані по селах не побачиш п’яного турка, хоча щось типу ганделиків у них є. Там продають зазвичай пиво й каву. Турки працюють, не лінуються – роботи у густонаселеній країні все одно менше, ніж бажаючих її отримати.

Аспендос і водопостачання
М'який клімат Середземномор'я нібито сприяє землеробству. Тут у прибережній зоні спекотне літо, тепло навесні й восени, зима дощова, без снігової ковдри. Однак водна поверхня становить усього 1,3% території країни, і брак найважливішого ресурсу дається взнаки.

altА от і античні руїни. Місто Аспендос заснували стародавні греки у VІІ ст. до н.е. на берегах ріки Евримедон, яка впадає у Середземне море. Аспендос розкинувся на двох пагорбах. На відстані приблизно кілометра-двох від величного амфітеатру на 12 тис. місць починаються руїни давньоримського акведука, що постачав до Аспендоса воду із джерела в Таврських горах, розташованого більш ніж за 20 км від міста. Донині збереглися кілька величних фрагментів цієї технічної споруди. Звісно, давньоримський водогін не працює. Точніше, виконує вже інші господарські функції – приваблює туристів. Ми з цікавістю рушили по сільській дорозі до цього акведука.

Йшли спочатку повз апельсиновий сад, потім уздовж ланів, і ще далі -- через турецький хутір, такий фільварок. По камінцях стрибали ящірки. На межі під кущиком ми побачили й черепаху. Сад здивував спілими помаранчами на деревах. Виявилося, це ще торішній урожай – його зберігають не у коморах, а просто неба. Економлять на складських витратах. Туристи інколи захоплено вважають численні апельсинові дерева «нічийними», і зривають без дозволу помаранчеві кулі – інакше кажучи, тихцем крадуть. Бог хай пробачає, я також підняв апельсин, що відкотився до узбіччя. Треба віддати належне туркам: вони дивляться на таке дрібне правопорушення зазвичай крізь пальці. Чого-чого, а помаранчів у них не бракує.

Ну, а проблема водопостачання для цієї місцевості є актуальною і досі. Клімат бо практично не змінився із часів давніх римлян, природні умови також – спека, середземноморське сонце.

Ми побачили на березі Евримедону пасіку і знову теплиці – цього разу просто під акведуком, збудованим давніми римлянами. При цій річці відбулася колись історична битва між греками й персами за володіння Малою Азією. Перемогли тоді греки. Але тепер мешкають тут турки, і річка називається по-їхньому - Кьопрючай. Вона тепер використовується як іригаційна споруда і більше схожа на арик. На її березі встановлено стаціонарну насосну станцію, пункт управління системою. Вода подається як у теплиці, так і на поля. За допомогою гнучких трубопроводів крапельного зрошення, що прокладені поверхнею ґрунту, поливаються саджанці апельсинових дерев та городина.

Трактор у попоні
Протягом кількох посушливих років Туреччина залишалася переважно імпортером сільськогосподарської продукції. Тепер виробляє дещо й на експорт: ячмінь, кукурудзу, фрукти. Іригація й механізація дають позитивні наслідки.

Найбільше тракторів, які ми бачили в Анталії і на полях довкола, були T?rk Fiat 480 потужністю 48 к. с. Зустрівся й приблизно такий самий невеличкий Massey Ferguson MF 410. Одного разу трапився трохи потужніший новий Case. Причому техніку цю, як і коня або віслюка, турки дбайливо «вдягають» попоною. Мабуть, для теплоізоляції – щоб не перегрівалися. На одному тракторі ми зауважили напис «Машаллах». Це слово використовується мусульманами для вираження радості і щоб не наврочити. Також турки не соромляться використовувати й невеличкі транспортні засоби типу моторікш.

altМайже на кожному обійсті ми бачили чимало знарядь землеробства. Віялки, дискові борони й культиватори – вузькозахватні, десь півтора-двометрові. Цей реманент щедро пропонується і на узбіччях доріг, на невеликих базарчиках. Склалося враження, що аграрний сектор Туреччини оснащений агрегатами доволі непогано, хоча тутешні поля за розмірами невеликі.

На узбережжі ми бачили багато кукурудзи, але в цікавому амплуа. Її використовують як декоративну рослину. Висаджують біля готелів на узбережжі поруч із пальмами, кактусами й пишними квітами, яким не знаю й назви. Пригадалося, що коли Колумб вивіз з Америки качани кукурудзи,її попервах в XV-XVІ ст. вирощували біля королівських палаців як декоративну дивину, і лише згодом почали культивувати на їстівні потреби. Звісно, є у Туреччині й кукурудзяні поля, в основному цю культуру на зерно вирощують на узбережжі Чорного моря.

На загал відомо, що ще у 1970-х роках в аграрній сфері країни панувало щось типу відсталого феодалізму. І тоді прем’єр-міністр, а згодом президент Туреччини, селянин за походженням Сулейман Демірель розпочав реформи сільського господарства. Програма Деміреля була такою: механізація, хімізація, будівництво водойм, іригаційних систем. Селянам почали роздавати землі, які до того перебували у державній власності. Ця програма більш-менш послідовно (коли не заважають політичні колотнечі й військові перевороти) впроваджується у життя вже кількома турецькими урядами. Поступово Республіка Туреччина будувала модерне суспільство, плекала середній клас, у тому числі й на селі - урядовці намагалися діяти на кшталт Європи. І зараз тут багато невеликих землевласників, фермерських сімей. Той, хто обробляє 3000 га земель, вважається дуже заможним. Не маючи таких ґрунтів і річок, як в Україні, Туреччина багато в чому, слід визнати, цивілізаційно обганяє нас. Нині вона виглядає ближчою до Євросоюзу й доглянутішою, ніж ми – завдяки, мабуть, більш якісному урядуванню і працелюбству тверезого турецького населення.

1

 26 березня 2019
В останній місяць зими українським садівникам знову вдалося здивувати світовий ринок яблук. Крім загального збільшення обсягів зовнішніх продажів до рекордних 11,1 тис. тонн, певні зміни відбулись і в географії експорту українського яблука. 
В останній місяць зими українським садівникам знову вдалося здивувати світовий ринок яблук. Крім загального збільшення обсягів зовнішніх продажів до рекордних 11,1 тис. тонн, певні зміни відбулись і в географії експорту українського яблука. 
26 березня 2019
 26 березня 2019
У 2019 році виробники малини оптимізують існуючі насадження через збитковість і брак робочої сили.
У 2019 році виробники малини оптимізують існуючі насадження через збитковість і брак робочої сили.
26 березня 2019
 26 березня 2019
Оборот групи компаній HORSCH Maschinen GmbH торік перевищив 402 млн євро, що є новим рекордом в історії компанії. Варто також відзначити, що третій рік поспіль приріст обороту вимірюється двозначною цифрою. 
Оборот групи компаній HORSCH Maschinen GmbH торік перевищив 402 млн євро, що є новим рекордом в історії компанії. Варто також відзначити, що третій рік поспіль приріст обороту вимірюється двозначною цифрою. 
26 березня 2019
 26 березня 2019
На аграрний сектор припадає 7% кредитного портфелю банків України. 
На аграрний сектор припадає 7% кредитного портфелю банків України. 
26 березня 2019
 26 березня 2019
З початку року українські експортери вже повністю використали 4 тарифні квоти на експорт до Європейського Союзу. 
З початку року українські експортери вже повністю використали 4 тарифні квоти на експорт до Європейського Союзу. 
26 березня 2019
 26 березня 2019
Друга декада березня характеризувалася порівняно теплою, як для цієї пори року, погодою.
Друга декада березня характеризувалася порівняно теплою, як для цієї пори року, погодою.
26 березня 2019

Please publish modules in offcanvas position.