Останнім часом на Буковині набуває чимраз більшого розвитку новий сегмент тваринництва — спеціалізоване м’ясне скотарство на основі вирощування — розведення худоби нової генерації — комолих (безрогих) сименталів, однієї з найкращих у світі порід ВРХ, що відповідає селекційним вимогам України

Для забезпечення стабільного виробництва будь-якої продукції тваринництва поряд із розв’язанням питань зміцнення кормової та матеріально-технічної бази, покращенням утримання поголів’я, забезпеченням кадрами потрібна постійна селекційно-племінна робота, спрямована на покращення продуктивних якостей тварин у зоні регіону Буковини

Вже багато років поспіль тваринництво перебувало в Україні у статусі «Попелюшки» на тлі значно більш прибуткового рослинництва. З останнім донедавна проблем було незрівнянно менше. Головне – виростити зерно, а тоді його відірвуть із руками та попросять ще. Натомість тваринницькі ферми потребували в рази більше клопотів, робочих рук і нервів, а його прибутковість коливалася на межі від 0 до 10-15%, що задовольняло далеко не всіх аграріїв.

Потреба вівцематок у поживних речовинах та макро- і мікроелементах змінюється впродовж продуктивного річного циклу і залежить від величини тварин (маси тіла), фізіологічного стану, рівня продуктивності. Найсуттєвіші зміни із потребою у поживних речовинах у вівцематок пов’язані із заплідненням, виношуванням і вигодовуванням приплоду, в окремих випадках доїнням для виробництва товарного молока.

Перед кожним фермером, який розвивається у сфері молочного скотарства, рано чи пізно постає питання оптимізації роботи молочної ферми? Аналіз помилок налагодженої системи підштовхує до пошуку шляхів їхнього виправлення. На що опиратися в подальшому розвитку бізнесу і що взяти за взірець? Рішення знайдено: Міжнародна фінансова корпорація за підтримки Міністерства фінансів Австрії та спільно з компанією «Пьотінгер» і Асоціацією виробників молока створили референтну модель молочної ферми в Україні — еталонну операційну модель, побудовану на найкращих світових практиках й адаптовану до українських реалій

Вівці гірськокарпатської породи добре пристосовані до місцевих умов, ефективно використовують природні угіддя гір

Сучасні молочні комплекси представляють собою підприємства з високою інтенсивністю виробництва. Таке ведення тваринництва потребує переходу до індустріальних методів, у тому числі нового підходу вимагає вирішення питання кормовиробництва та годівлі тварин.

Для надання корові часу з метою відновлення та підготовки до наступної лактації у кінці тільності виділяють сухостійний період. Адже найбільш інтенсивний період росту плоду, що припадає на останні два місяці, вимагає від організму корови найбільших енергетичних витрат та фізіологічних пристосувань до наступного продуктивного періоду.

Розглянемо ефективність використання кормів для годівлі телиць української червоної молочної породи в період вирощування із 7-го до 15 місяця та рівень конверсії енергії і протеїну кормів в енергію та білок приросту за нормування основних поживних речовин добового раціону за старими та новими, адаптованими до американської системи годівлі NRC, вітчизняними нормами.

Економічна оцінка кормових культур дозволяє орієнтувати господарства на їх більш ефективне виробництво. Кожен тип годівлі повинен забезпечувати потребу тварин в енергії і поживних речовинах з урахуванням їх продуктивності і фізіологічних особливостей.