Кліматичні умови під час вирощування сої впливають на хімічний склад її насіння. Насамперед від них залежить вміст таких органічних речовин, як сирий протеїн і сирий жир (рис. 1).
Рис. 1. Хімічний склад насіння бобових культур
За останні п’ять років в Інституті кормів та сільського господарства Поділля досліджено хімічний склад у понад 400 зразках. Середній показник сирого протеїну в насінні сої перебуває на рівні 39%, сирого жиру — 20,7%. Найменш сприятливим для накопичення протеїну став 2017 рік, адже спостерігали достатньо високі температурні режими і відсутність вологи починаючи з червня.
У насінні сої селекції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН (сорти Оксана, Монада, Золотиста, Хуторянка, Смолянка) вміст протеїну перебуває у межах від 36% до 40% і жиру — від 19% до 22%. Звісно, він змінюється залежно від кліматичних умов року, але в межах норми реакції сорту.
Порівнюючи хімічний склад бобових, чітко бачимо, що насіння сої відрізняється високим вмістом протеїну і жиру. За вмістом протеїну до нього найближче насіння люпину білого. На жаль, останній не можна широко застосовувати у годівлі тварин, адже не лише його насіння, а й зелена маса містять отруйні алкалоїди.
У його складі найвищий вміст лімітувальних незамінних амінокислот — лізину, лейцину, треоніну, фенілаланіну, ізолейцину. Важливо, що високопротеїнові сорти сої характеризуються вищою сумою незамінних амінокислот — 22,54%, тоді як у низькопротеїнових цей показник становить 16,35%. Сума замінних амінокислот, навпаки, вища у низькопротеїнових — 17,85% і нижча у високопротеїнових — 12,40%.
Сорти сої поділяють на групи за стиглістю. З-поміж створених в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН до скоростиглих належать Княжна і Хуторяночка; до ранньостиглих — Артеміда, Золотиста, КиВін, Монада, Смолянка, Оріана; до середньоранньостиглих — Омега Вінницька, Вежа, Краса Поділля; до середньостиглих — Агат, Оксана, Феміда.
Рис. 2. Амінокислотний склад протеїну насіння бобових культур, % у протеїні
У результаті вивчення амінокислотного складу насіння різних сортів сої встановили, що кожна із цих груп характеризується також відповідним співвідношенням замінних і незамінних амінокислот.
Рис. 3. Порівняльна характеристика амінокислотного складу білка насіння сої середньостиглого сорту Феміда і ранньостиглого Золотиста
Процес біосинтезу білка в насінні сої відбувається під час його дозрівання. Запасні білки утворюються з амінокислот та амідів, які надходять із вегетативної маси. Починаючи з фази цвітіння, в цих органах посилюються гідролітичні процеси і відплив (реутилізація) азоту в репродуктивні органи. Тому склад білка в насінні цієї культуру в міру її дозрівання змінюється. Кількість альбумінів залишається на рівні 30% у фазах молочно-воскової та повної стиглості, натомість кількість глобулінів легуноподібних із 24% зростає до 46%, а глобулінів віціліноподібних, навпаки, зменшується від 46% до 24%.
Важливо пам’ятати, що в насінні сої є білкова фракція, яку зазвичай називають антипоживними компонентами, які в організмі тварини справляють токсичну дію.
- Уреаза — фермент, вміст якого може сягати 6% загальної кількості білків — активує гідролітичне розщеплення сечовини з утворенням аміаку та вуглекислого газу, а в разі взаємодії із сечовиною кормів утворює також аміак, який отруює організм тварин.
- Лектини (глікопротеїни) порушують функцію всмоктування слизової оболонки кишечника та підвищують її проникність для бактеріальних токсинів і продуктів гниття. Білок сої містить їх від 2 до 10%.
- Ліпоксігеназа — фермент, який каталізує окислення ліпідів.
- Інгібітор протеаз. Його вміст — 5–10% загальної кількості білка сої. Взаємодіє із ферментами, що відповідають за розщеплення білка в організмі, утворюючи при цьому стійкі комплекси, позбавлені інгібіторної та ферментативної активності. Наслідком такої блокади є зниження засвоєння організмом білкових речовин.
Ці речовини разом справляють в організмі протидію вітамінам А, D, Е, В12; знижують ефективність використання корму, доступність цинку, марганцю, міді, заліза; пригнічують ріст і розвиток; спричинюють захворювання на зоб, гіперфункцію та гіпертрофію підшлункової залози; знижують репродуктивну функцію, а також можуть бути причиною алергії, рахіту, остеопорозу, анемії, паракератозу.
Максимально допустима активність інгібіторів трипсину, що безпечна для молодняку тварин, — 3 мг/г, або на кожні 10% протеїну не більш ніж 1 мг/г інгібіторів трипсину. Такий показник, як активність уреази дає змогу непрямим методом оцінити необхідний ступінь термічної обробки бобів сої. Безпечна активність уреази для молодняку тварин у термічно обробленому зерні, шротах, інших продуктах переробки сої, крім соєвого молока і пасти, має становити не більш ніж 0,05 од. рН, на відгодівлі — 0,1 од. рН, для корів — 0,2–0,3 од. рН. Через швидке руйнування уреази у соєвому молоці й пасті порівняно з інгібіторами трипсину ступінь знешкодження у цих кормах антипоживних речовин необхідно контролювати за активністю інгібіторів трипсину.
Висока температура, за якої обробляють насіння, негативно впливає на доступність лізину, який при цьому утворює сполуки з іншими амінокислотами і редукувальними цукрами, стаючи малодоступною в організмі тварин. Є дані, які доводять, що під час баротермічної обробки насіння сої втрачає від 15–20% лізину, а в разі його прожарювання вміст лізину може знижуватися удвічі.
Ліпіди сої представлені високим вмістом фосфоліпідів — 1,6–2,2%. Ці речовини сприяють регенерації мембран, підвищують детоксикаційну здатність печінки, мають антиоксидантну активність. Основну частину соєвого жиру становлять тригліцериди — 13–14%. Вміст токоферолів у ньому — на рівні 68 мг%, каротиноїдів — 0,75 мг%.
Насіння сої є цінною сировиною для виробництва шротів і макухи, які містять протеїну на рівні 42–50%, жиру — 1,8–7,0%. Зрозуміло, що під час його переробки поживні речовини перерозподіляються. Тому перш ніж прийняти рішення про виробництво шроту чи макухи, потрібно вивчити хімічний склад насіння сої, яку планують для цього використовувати. Так, насіння із вмістом протеїну 36,89% і жиру 18,59% забезпечить вміст у шроті протеїну на рівні 41,03%. А у шроті з насіння сої, що містить 39,6% протеїну і 18,35% жиру, протеїну буде 43,73%. Зважаючи на ДСТУ 4230:2003 «Шрот соєвий кормовий» і діапазон показників якості, наведених у ньому для виробництва шротів, бажано використовувати сорти сої, насіння яких містить протеїну не менш ніж 38%.
Високий вміст протеїну в соєвих шроті й макусі не завжди свідчить про їхню якість. Вміст небілкового азоту в цих продуктах переробки сої має бути на рівні 0,3%, що забезпечує 1,88% сирого протеїну. На жаль, за даними Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН, його вміст може бути утроє-четверо вищим за передбачений природою.
Часто вміст протеїну підвищують, вносячи азотні добрива просто перед збиранням урожаю сої. Рослина насичується азотом, але він не встигає пройти відповідні процеси синтезу. Результатом цього є вищий вміст протеїну в зібраному насінні, але частина небілкового азоту значно вища за норму. Він не дасть користі тваринному організму, адже просто перемістився з азотних добрив в організм тварини, а часто й людини. Загальний вміст протеїну до нормованого рівня у шроті чи макусі часто підвищують прямим введенням азотовмісних речовин небілкової природи. Це потребує постійного контролю, адже речовини небілкової природи можуть заподіяти організму тварини значної шкоди через накопичення нітратів і нітритів. Їх вміст у продуктах переробки сої згідно з нормативами не має перевищувати 450,0 мг/кг і 10,0 мг/кг відповідно.
Останнім часом в Україні визначилася чітка тенденція виробництва кормів із підвищеним вмістом нітратів. Основні причини: використання у господарствах екологічно шкідливих технологій вирощування; застосування мінеральних, в основному азотних, та органічних добрив у доволі високих дозах; незбалансоване живлення рослин макро- та мікроелементами протягом вегетації; внесення азотних добрив без урахування біологічних вимог рослинного організму; недосконалість техніки внесення азотних добрив у ґрунт тощо. Разом із тим, підвищення рівня нітратів і нітритів у рослинницькій продукції є наслідком впливу сукупності багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів. Фахівці Західної Європи довели, що токсичність кормів, яку спостерігають унаслідок посухи, зумовлена підвищенням рівня нітратів.
Людмила ЧОРНОЛАТА, канд. с.-г. наук
