Нові вітчизняні норми, розроблені розрахунковим методом за концепцією сучасних зарубіжних систем годівлі, суттєво відрізняються від чинних нині в Україні. Так, для телиць віком 7-15 місяців кількість сухої речовини і сирого протеїну збільшена на 14-18 %, а обмінної енергії — більш ніж на 50 %. Тобто замість старої концепції помірного вирощування молодняка рекомендується інтенсивний спосіб вирощування, розрахований на досягнення живої маси телиць у віці 15 місяців на рівні 414 кг. Тому виникла необхідність у проведенні досліджень із визначення фактичного рівня споживання сухої речовини та апробації основних нормованих параметрів годівлі високопродуктивної худоби в умовах Придніпровського Степу.
Детальне дослідження
Експериментальну частину досліджень проведено в умовах племінного заводу з розведення великої рогатої худоби української червоної молочної породи СПП «Чумаки» Дніпропетровської області. Об’єктом досліджень були телиці зазначеного генотипу за умови їх вирощування із 7-го по 15-й місяць включно. Для проведення науково-виробничого досліду було проведено відбір та формування контрольної та дослідної груп по 20 голів у кожній.
Весь період досліду в годівлі телиць використовувався однотипний загально змішаний раціон, що складався із кукурудзяно-соргового силосу, сіна люцернового, злакових концентратів, макухи соняшникової, шроту соєвого, солі кухонної та преміксу. Нормування кількості сухої речовини (СР), обмінної енергії (ДОЕ), сирого протеїну (СП) і його розщеплюваної та нерозщеплюваної фракцій, нейтрально-детергентну клітковину (НДК), кислотно-детергентну клітковину (КДК), кальцію, фосфору в раціонах контрольної групи проводили за нормами М.Т. Ноздріна (1991) — помірний метод вирощування, у дослідній — за новими вітчизняними нормами (Г.О. Богданов, 2012), адаптованими до сучасних систем годівлі великої рогатої худоби — інтенсивний метод вирощування.
Для визначення фактичного споживання сухої речовини раціонів один раз на місяць (протягом 2-х суміжних днів) проводили контрольну годівлю. Поживна цінність кормів та раціонів визначали за 26 показниками, у тому числі і за вмістом структурних вуглеводів (НДК та КДК) та різних фракцій протеїну (розщеплюваний та нерозщеплюваний).
Індивідуальне зважування тварин піддослідних груп виконували щомісячно і визначали зміни живої маси. На підставі фактичного споживання поживних речовин і змін живої маси порівнювали інтенсивність росту телиць контрольної та дослідної груп. Залежно від живої маси, розраховували масу пустого тіла і кількість жиру, білка та енергії в організмі телиць і визначали конверсію енергії та протеїну раціонів в енергію та білок тіла.
Результати
Споживання поживних речовин раціону теличками дослідної групи, порівняно з контрольною, у всі періоди було більшим (Р<0,01) і в середньому становило: сухої речовини на 20,6 %, енергії — на 20,8 %, сирого протеїну — на 19,5 %, розщеплюваного протеїну — на 19,2 %, нерозщеплюваного — на 27,9 %, сирої клітковини — на 14,4%, нейтрально-детергентної клітковини — на 17,4 %, кислотно-детергентної — на 17,8 %. Залишки кормів у середньому в контрольній та дослідній групах становили 3-6 %.
Так, забезпеченість енергією коливалась і порівняно з нормами становила в контрольній групі: за період 7-9 місяців — 123,7 %, за 10-12 місяців — 117,6, за 13-15 місяців — 101,7 %; в дослідній групі, відповідно, 105; 93,5 та 101,1%. Забезпеченість телиць сирим протеїном у вказані вище 3-місячні періоди становила: у контрольній групі — 95,8; 102,2 та 90,7 %; в дослідній — відповідно, 103,8; 96,7 та 100,7 %. Кількість розщеплюваного протеїну в добових раціонах телиць контрольної групи, порівняно з нормою, сягала 80,5; 104,6 та 94,3 %, дослідної групи — 104,8; 98,2 та 103 %, відповідно для періодів 7-9; 10-12 та 13-15 місяців, а нерозщеплюваного — 66,4; 84,1; 76,7 % у раціоні контрольної групи та 84,9; 80,6; 84,0 % — у телиць дослідної групи. Кількість НДК (у % до СР) в раціонах телиць контрольної групи становила 47,8-52,0 %, в дослідній групі — 47,1-48,7 % за норми 30 %. Рівень КДК у раціонах контрольної групи становив 30-33,8 %, у дослідній — 29,6-31,9 % за норми 20 %.
В цілому можна констатувати, що в проведеному дослідженні було забезпечено в раціоні телиць як контрольної, так і дослідної груп надходження основних поживних речовин на рівні 90-112 % відносно норм, за винятком фракцій розщеплюваного та нерозщеплюваного протеїну і структурних вуглеводів (НДК та КДК).
Слід відмітити, що в нормах помірного вирощування телиць наводяться досить високі показники споживання телицями сухої речовини раціонів у віці 7-13 місяців за низької концентрації доступної обмінної енергії (ДОЕ) (2,59-2,88 кг/100 кг живої маси за концентрації ДОЕ 7,0-7,37 МДж/кг СР). Встановлено, що споживання сухої речовини телицями на 100 кг живої маси знаходилось на рівні 2,1-2,3 кг і закономірно знижувалось у разі зменшення концентрації енергії у сухій речовині раціону.
Аналіз динаміки середньодобових приростів і живої маси тварин показує, що впродовж досліду жива маса телиць контрольної групи практично відповідала нормативам у всі періоди вирощування, а в дослідній, хоча середньодобові прирости і відповідали нормативам, у віці 15 місяців жива маса телиць була на 3,2 % менше від норми.
Жива маса телиць та середньодобові прирости
Витрати енергії на одиницю приросту телиць дослідної групи, у порівнянні з контролем, були у середньому на 15,3 % менше (Р<0,05). Так, телиці контрольної та дослідної груп на 1 кг приросту витрачали, відповідно, 82,6 та 76,5 МДж на початковому та 115,9 і 95,7 на кінцевому періодах досліду.
З віком також зростали і витрати протеїну на одиницю приросту. При цьому в контрольній групі на 1 кг приросту за період досліду вони виросли на 62,4%, а в дослідній — на 28,1%. В середньому за весь період досліджень телиці дослідної групи витрачали протеїну на одиницю приросту на 23,5% менше у порівнянні з контролем.
Вміст жиру в 1 кг приросту телиць дослідної групи в усі періоди вирощування був вищим (Р<0,001), порівняно з контрольною, а вміст білка, навпаки, більшим (Р<0,001) у телиць контрольної групи. Енергії більше містилось у прирості телиць дослідної групи.
Вміст жиру, білка та енергії в 1 кг приросту телиць
Із підвищенням віку тварин конверсія енергії раціону в енергію приросту зростала у телиць обох груп.
Конверсія сирого протеїну в білок приросту зі зростанням віку телиць поступово знижувалась. За весь період досліду конверсія протеїну в контрольній та дослідній групах в середньому сягала 0,17 та 0,137 відповідно. В заключному періоді коефіцієнт конверсії протеїну знизився у контрольній групі на 16,1%, в дослідній — на 27,2%.
Конверсія енергії раціону в енергію і білок приросту телиць
Як відомо, на 1 кг приросту маси тіла за рахунок жиру потрібно в 11 разів більше енергії, ніж за рахунок білка (A. J. H Van Es, 1975). За іншими даними (A. Webster, 1980.) ефективність використання енергії на синтез білка набагато нижча, ніж на синтез жиру. За підвищення живої маси на 1 г за рахунок білка витрати енергії становили 11,13 КДж, а за рахунок жиру — 74,2 КДж, або в 6,7 разу більше.
Таким чином, проведені дослідження свідчать, що нові норми для інтенсивного вирощування ремонтних телиць в цілому прийнятні для вирощування телиць червоної молочної породи з живою масою більше 400 кг у 15-місячному віці, за умов дотримання основних параметрів годівлі (кількість СР, ДОЕ, СП). Проте, на нашу думку, потребують корегування у бік зменшення показників можливого споживання сухих речовин у віці 7-13 місяців до 2-2,3 кг на 100 кг ЖМ та підвищення при цьому концентрації енергії у раціоні до 10-10,2 МДж ДОЕ/кг СР. Також потребують уточнення й апробації показники розщеплюваних і нерозщеплюваних фракції протеїну та структурних вуглеводів (НДК та КДК).
Отже, показники споживання сухої речовини телицями у віці 7-13 місяців потребують корегування у бік зменшення до величин 2-2,3 кг на 100 кг живої маси за підвищення концентрації енергії у сухій речовині раціону до 10-10,2 МДж/кг СР. Нормативні показники окремих фракцій протеїну та структурних вуглеводів у добових раціонах ремонтних телиць потребують уточнення й апробації в додаткових спеціальних дослідженнях.
Георгій ДІМЧЯ, канд. с.- г. наук, провідний науковий співробітник
Анатолій МАЙСТРЕНКО, канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник
Віктор ХАЛАК, канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник,
завідувач лабораторією тваринництва
Державна установа Інститут зернових культур НААН України
