Цілі, які варто ставити
Молочний період теляти триває орієнтовно три місяці. Якщо до цього віку маса тіла тварини досягла 110 кг, то це свідчить про хороший розвиток шлунково-кишкового тракту. Нормальним приростом у цей період уважається 850 г/добу. Після цього віку саме й починається так званий комерційний період утримання, тобто побудови найоптимальнішої та найефективнішої системи відгодівлі.
Наступний період, з чотирьох місяців дуже важливий, бо є перехідним. Тут слід акцентувати не лише на ефективності годівлі, а й на адаптації теляти до монокорму після молочного вигодовування. Цей перехід у будь-якому разі стресовий для тварини, але якщо завчасно до нього готуватися, то негативні наслідки для здоров’я й приросту будуть мінімальними. Експерти для цього радять уже з другого місяця привчати телят до монокорму — поступово вводити престартовий корм. Нормальним приростом у період 4–6 місяців є 900–1100 г/добу.
Починаючи з 5–6-місяців і до 18-місячного віку нормальний приріст становить у середньому 1250 г. У 18 місяців бичок має важити 650–700 кг. Зазначимо, що ці показники актуальні для реалій українських домогосподарств, де здебільшого йдеться про теля від молочної корови. Для м’ясних порід нормальні прирости вищі (1600 г у середньому), однак сподіватися на 1,5 кг щоденної прибавки ваги теляти від молочної корови не варто.
Експертка з відгодівлі ВРХ Ava Group Ольга Лоза зазначила, що саме 18 місяців — це той вік, на який варто орієнтуватися у відгодівлі бичків, щоб отримати з них прибуток. «Тримати бичка більше як 18 місяців уже не вигідно — тоді конверсія корму дуже висока, — розповіла експертка. — Коли маса тварини становить понад 500 кг, то 1 кг приросту обходиться дорожче, ніж вартість 1 кг живої маси. Найкраща конверсія корму, завдяки якій і висока рентабельність вирощування телят, саме у ранній період».
Ольга Лоза також радить відстежувати й аналізувати приріст у процесі відгодівлі, а не тільки по закінченні певного періоду. Це дає змогу коригувати раціон і систему, якщо теля росте повільніше, ніж потрібно.
Системи вирощування, з яких можна обирати
Є три основних системи вирощування бичків, які можна застосовувати в умовах домогосподарства:
- на випасі;
- комбінована система (випас + годівля);
- напівпромислове вирощування (годівля заготовленими кормами).
Перша система передбачає щоденний повноцінний випас, бо саме зелена маса є основою раціону. За другої системи балансують потребу в кормах через змішаний раціон. Третя передбачає повноцінну годівлю загально змішаним раціоном без додаткового моціону, тобто вигулу, випасу й іншої активності.
«Як технологу мені найбільше імпонує напівпромислове вирощування навіть в умовах домогосподарств, — розповідає Ольга Лоза. — Його можна організувати, і воно не таке затратне, як може здатися на перший погляд. Якщо в умовах домашнього господарства можна налагодити прибуткове напівпромислове вирощування бройлерів чи свиней, то і з телятами це можливо: створити оптимальні умови, годувати ефективним кормом і за ефективною системою, давати достатню кількість води, світла й стежити за іншими чинниками. Проте і у фактичних умовах українських домогосподарств, що працюють в основному з випасом і за комбінованою системою, вирощування телят можна зробити ефективним».
Насамперед фахівчиня радить спиратися на економічні розрахунки, щоб не утримувати телят заради самого утримання, а мати з них прибуток. Для цього слід розуміти особливості кожної із систем утримання.
У вирощуванні на випасі приріст становить 400–600 г/добу. В цій системі слід взяти до уваги те, що йдеться про неконтрольовану годівлю, а також варто зважати на якість випасного матеріалу та врахувати доступ до води. Суто на випасі теля з’їдає менше, ніж потрібно для ефективного приросту, бо тварина «втомлюється» від процесу випасу раніше, ніж отримує сигнал від травної системи, що вже сита. Вплинути на це неможливо, але можна скоригувати через якість трав, випасаючи теля не на лугових саморослих травах, а на спеціально вирощеній кормовій траві. З’їсти її більше, ніж лугової, бичок не зможе, але від однієї і тієї самої кількості отримає більше поживних речовин.
«Заощадити» енергію тварини, а отже, і збільшити ефективність годівлі, допоможе і наявність води на пасовищі, тому її краще приносити в те місце, де теля випасається, замість того щоб водити телятко до води — таким чином тварина не використовуватиме енергію на додатковий моціон. «Такий спосіб відгодівлі може бути ефективним, якщо з його допомогою утримувати теля до 4–5 місяців і потім здати на вирощування в інше місце, наприклад, напівпромислове підприємство. Годувати таким способом тварину, щоб отримати приріст і здати в забійний цех, неефективно», — зазначила Ольга Лоза.
Для умов більшості українських домашніх господарств оптимальною є комбінована система вирощування. Вона вже більш контрольована з погляду забезпечення тварини балансом поживних речовин, однак також слід забезпечити тварині вільний доступ до води, зважати на якість випасного матеріалу та мінімізувати моціон тварини. Оптимально, щоб місце випасу було не далі як півтора кілометра від місця утримання, а загальний добовий моціон — не більше як 4 год.
Тут «заощадити» енергію можна, постійно утримуючи тварини в загоні, не виводячи в приміщення, якщо це дозволяють погодні умови. За правильної організації комбінована система вирощування забезпечує 700–900 г добового приросту.
Напівпромислове вирощування може забезпечити 900–1100 г приросту на добу і має три підспособи:
- зелена маса + комбікорм. Це проста, але затратна система, що вимагає постійного доступу до високоякісної зеленої маси (відповідно, і її заготівлі);
- солома + комбікорм. У цьому разі потрібно небагато робочої сили, а вирішальне значення має якість соломи та склад комбінованих кормів;
- кукурудзяний силос + трохи сіна + комбікорм. Ця система потребує більших затрат робочої сили, але вартість корму низька.
Ольга Лоза зазначила, що у разі комбінованої та напівпромислової годівлі варто комбікорм дрібного помелу змішувати з грубими кормами, а не згодовувати окремо — надто дрібні часточки пришвидшують процес бродіння в рубці й спричиняють ацидоз.
Які результати можна назвати хорошими і що на них впливає
Коли йдеться про вирощування телят задля отримання прибутку, то фінансовий результат завжди слід розраховувати, а не сподіватися на вдалий випадок. Одним із найважливіших показників такого розрахунку є конверсія корму — саме вона визначає різницю між витратами й прибутком. За словами Ольги Лози, коли конверсія вже понад 3,5 кг, вирощування стає неефективним. Для ефективної відгодівлі вона дала кілька важливих порад:
- за змішаної і напівпромислової схеми теляті слід давати не більше як 25–30% кормів грубого корму від загальної кількості, адже клітковина не забезпечує приросту, 70% має становити комбікорм;
- корми слід давати в безпечній формі: змішувати грубі з комбінованими та подрібнювати сіно на 2–3 см, щоб утворилась консистенція каші — в такій формі перетравлення мінімально енергозатратне й максимально безпечне для здоров’я тварини;
- сіно й інші сухі компоненти не потрібно запарювати — білок із запарених продуктів важко перетравлюється в рубці, і багато корму виходить із калом;
потрібно дотримуватися інтервалу годівлі — давати корм мінімум двічі, в ідеалі — тричі на добу; - згодовуючи зелену масу, вона має бути свіжою або злегка підв’яленою. «В купі» її можна зберігати не більше як 2 доби за максимальної температури +28…+30 °C;
- до розсипного комбікорму варто додати 2–3% сіна чи соломи й зробити масу трохи вологою, щоб комбікорм прилип до грубого корму;
- важливо забезпечити тваринам постійний доступ до чистої питної води. Кількість можна визначити з розрахунку 4–5 л води на 1 кг комбікорму. За вирощування на випасі тварина потребує дещо менше води;
- варто використовувати вітамінно-мінеральні премікси (орієнтовно 40 г/добу/теля). Вони відіграють важливу роль в утворенні м’язової тканини. Зокрема, слід звертати увагу на вміст у преміксах кальцію, вітамінів D і Е, магнію та марганцю.
На результат вирощування телят впливають і умови утримання, адже від них залежить ступінь стресу тварини. На кожне теля слід розраховувати мінімум 1,8 м² площі; приміщення, де утримуються телята, має добре вентилюватися. Телята у віці 4–14 місяців повинні мати доступ до корму з розрахунку 30 см на кожну голову, 15–18 місяців — 40 см. Важливо, щоб тварини не заважали одна одній їсти, бо змагання за корм збільшує витрати енергії й порушує систему годівлі. Напувалки найкраще встановити у вільному доступі з розрахунку 1 на 10 тварин.
Наталя КУЗЬО, спеціально для газети Агробізнес Сьогодні
Матеріал підготовлено за інформаційного
сприяння проєкту USAID «Агросільрозвиток»
