Історія породи пов’язана з завезенням чорно-рябої фризької худоби з Голландії. Вважається, що вперше до Північної Америки голландських тварин було завезено 1621 року. Невеликі партії імпортувалися наприкінці XVIII-на початку XIX ст., але найбільшу кількість (понад 10 тис. голів) імпортовано впродовж 1875-1885 років. Після цього практично припинилося ввезення худоби з Європи, і удосконалення сформованого на той час масиву чорно-рябої худоби здійснювалося за принципом замкненої системи.
У 1871 році у США була організована Асоціація заводчиків чистопорідної голштинської худоби, яка у 1872 році почала видавати племінну книгу породи. У 1879-му була організована Асоціація заводчиків голландо-фризької худоби, яка з 1880 року також почала видавати племінну книгу. Ці дві організації через п’ять років у Буффало (штат Нью-Йорк) об’єдналися й утворили з 284 членів-засновників Асоціацію заводчиків голштино-фризької худоби США. З 1982 року вона офіційно названа Голштинською асоціацією США, а сама порода через рік по цьому отримала назву голштинської.
Заснування асоціації, проведення різних конкурсів та аукціонів, виявлення і максимальне використання рекордистів, цілеспрямована селекційно-племінна робота за понад 140-річний період в умовах достатньої годівлі сприяли створенню сучасного типу голштинської худоби, який характеризується порівняно високою живою масою дорослих тварин, високими надоями за середньої жирності молока. Маса корів становить 650-700 кг, висота в холці -- 142-145 см, бугаїв -- відповідно 1100-1200 кг і 160-165 см.
Коровам притаманний чітко виражений тип молочної худоби. Вони здатні споживати та ефективно переробляти у молоко велику кількість кормів, відрізняються міцними кінцівками і ратицями, добре пристосовані до машинного доїння. Молодняк характеризується високою інтенсивністю росту, а вибракувані дорослі тварини -- високою здатністю до відгодівлі. Вим’я у голштинських корів об’ємне, з широким і щільним прикріпленням, а 85-97% корів породи мають ванно- або чашоподібну форму вим’я. Завдяки великому його об’єму добре пристосовані до дворазового доїння. Індекс вимені у середньому становить не менше 42-44% за інтенсивності молоковіддачі 1,92-2,37 кг/хв.
Зростання виробництва молока голштинських корів Північної Америки забезпечується за рахунок підвищення продуктивності корів з одночасним скороченням їх поголів’я. Але якщо до 1965 року ріст надоїв відбувався переважно завдяки підвищенню рівня годівлі, покращання умов утримання і незначно за впливом генетичного тренду, то до 1980-го роль цих факторів вирівнялась.
У цей період щорічне підвищення надоїв голштинських корів у середньому на +59 кг забезпечувалось поліпшенням умов годівлі та утримання і +60 кг -- генетичним трендом, за молочним жиром -- відповідно +2,2 кг і +1,6 кг.За останнім повідомленнямУмберто Монардеса (Університет МакГіл, Валакта, Монреаль, Канада, 2010 рік), генетичне поліпшення забезпечує 50% фенотипового підвищення надоїв голштинських корів Канади (див. рис. 1).
Рис. 1. Частка впливу різних чинників на фенотипове підвищення надою корів.
Голштинським коровам належать всі світові рекорди надою і виходу молочного жиру. На сьогодні неперевершеним у світі залишається рекорд по надою, що встановлений кубинською 3/4-кровною за голштинською породою коровою Убре Бланка. У 1981 році за 364 дні третьої лактації від неї надоєно 27674 кг молока із вмістом 3,8% жиру. Вона ж є світовою рекордисткою за максимальним добовим надоєм -- 110,9 кг. Серед чистопорідних голштинських корів найвищий надій зафіксовано у Реім Марк Джинкс (ферма Реім Деірі, Сідейрідж, Колорадо (США)). У 1995 році за 365 днів четвертої лактації від неї надоєно 27473 кг молока із вмістом 3,2% жиру і 3,1% білка. Від світової рекордистки за виходом молочного жиру голштинської корови Ройбрук Хай Елен, що належала Ясухіро Танаке (Тотторі, Японія), за 365 днів лактації одержано 1418 кг молочного жиру. Від світової рекордистки за довічною продуктивністю корови № 289 (штат Каліфорнія) протягом 19,5 років життя за 5535 днів лактації надоєно 211212 кг молока за виходу молочного жиру 6543 кг.
У кращих стадах голштинської породи одержують понад 14 т молока від кожної корови за рік.
Червоно-ряба голштинська порода має спільну генеалогічну структуру з чорно-рябою голштинською і відрізняється лише мастю, що зумовлено наявністю гену Red (червоний). Від світової рекордистки червоно-рябої голштинської породи Е Кловелендс Скайлар Черрі-Ред (Канада) у 1994 році за 365 днів третьої лактації надоїли 23421 кг молока із вмістом 3,9% жиру.
Надзвичайно високий генетичний потенціал молочної продуктивності голштинської худоби досягнуто завдяки цілеспрямованій селекції за мінімальною кількістю ознак (переважно за надоєм з урахуванням загального виходу молочного жиру і типу будови тіла), інтенсивному використанню на станціях штучного осіменіння перевірених за якістю потомства бугаїв-поліпшувачів, збереженню здоров’я, довголіття і відтворювальної здатності цінних бугаїв-плідників і високопродуктивних корів, інтенсивному вибракуванню малопродуктивних корів (на більшості ферм становить 25-35%), оцінці корів за формою вим’я та інтенсивністю молоковіддачі, характеру поведінки у стаді.
Сучасний рівень прогресу голштинської породи досягнуто практично за останні 60 років у міру переходу від прийомів масового добору до програм генетичного покращання. Складові досягнутого прогресу:
- створення великої кількості високопродуктивних племінних стад (реєстр 1995 року -- понад 300 тис. голів);
- постійне удосконалення систем оцінки, репродукції, вирощування і використання бугаїв-поліпшувачів;
- створення високопродуктивного масиву корів для випробування бугаїв за якістю нащадків;
- впровадження популяційно-генетичних систем оцінки тварин -- індексів корови, прогнозованої спадкової різниці для бугаїв за продуктивністю, типом і прибутку з урахуванням повторюваності оцінок;
- селекція корів за типом відповідно віковим моделям.
Останні 30-50 років голштинська порода є беззаперечним лідером за надоєм серед інших молочних порід світу. Позитивна якість голштинської худоби -- її високі акліматизаційні та адаптаційні здатності до різних кліматичних зон за збереження продуктивних властивостей. Це забезпечило стрімке її поширення у багатьох країнах світу з різними природно-кліматичними зонами. До того ж застосовують кращий генетичний матеріал із країн не лише Північної Америки (США, Канада), а й з Європи.
За статистичними матеріалами ICAR (див. табл.) в Ізраїлі середній скоригований на «зрілий еквівалент» («повновікову» лактацію), стадо, рік, сезон і тривалість лактації середній надій підконтрольних корів голштинської породи за 2010 рік наближається до 11,5 т, у США -- до 10,5 т. Ще у дев’яти країнах від голштинських корів у середньому надоїли понад дев’ять тонн.
Існуючий раніше недолік невисокого вмісту жиру і білка у молоці голштинської худоби селекційними методами і раціональною годівлею у багатьох країнах усунено. Так, у 14 країнах жирність молока голштинської худоби чорно-рябої масті за 2009 рік перевищувала 4%, а у червоно-рябих тварин вона коливалась від 4,16% у худоби Валлонії (Бельгія) до 4,55% -- у Голландії. У шістнадцяти країнах середній вміст білка у молоці голштинських корів 2009 року перевищив 3,3%, а у червоно-рябих голштинів Голландії сягнув 3,57% (див. табл.).
З огляду на природний антагонізм ознак надою і відтворної здатності та резистентності, тварини голштинської породи відзначаються переважно надміру тривалим періодом між отеленнями (403-453 дні). Порівняно невисока відтворна здатність і короткий період господарського використання є основними недоліками голштинської породи.
Юрій ПОЛУПАН,
Микола ГАВРИЛЕНКО,
Наталія РЕЗНИКОВА,
Тетяна КОВАЛЬ,
Наталія ПОЛУПАН,
Андрій ПОЖИЛОВ, Інститут розведення і генетики тварин НААН
