Утримання коней

При виборі місцевості для будівництва стайні слід ураховувати, що болотяні пасовища негативно позначаються на здоров’ї ніг, копит і суглобів.

Влітку коня можна утримувати в загоні заввишки понад 2 м з навісом або сараєм. З настанням холоду тварину переводять до приміщення. Найкраща стайня -- дерев'яна, вона тепла і суха. У цегляної конюшні стіни повинні бути збудовані в 1,5-2 цегли (товщина стіни -- 40-45 см). У теплому регіоні (південні області) можна будувати приміщення для коней із саману (необпалена цегла з глини та різаної соломи). Бетонно-блокові стайні варто уникати, оскільки вони погано тримають тепло, не пропускають повітря; каркасно-засипні -- теж вважаються несприятливими, позаяк керамзит у них часто обсипається, а у стінах заводяться гризуни.

Утримання у стайнях буває денне (невелике відокремлене місце у стайні для кожного коня), стійлове (коні прив'язані в ряд і розділені бічними перегородками), зальне (групове утримання у просторих конюшнях -- залах). Розмір денника для дорослого коня становить не менш як 3х3 м.

Дедалі частіше на сьогодні практикується популярне за кордоном боксове утримання (в індивідуальних приміщеннях з дверима назовні), яке є більш зручним у південних регіонах та для короткочасного утримання коней на виставках і змаганнях. Розмір боксу становить 4х4 м, для жеребця-виробника або кобили з лошам -- не менш ніж 4х5 м. Існують різні схеми стаєнь, розраховані на невелике поголів'я коней (2-10 гол.), що відрізняються способом розміщення денників, дверей, підсобних приміщень тощо (див. рис. 1).

 

 

 

Рис. 1. Схеми конюшень на невелике поголів'я коней.

 

Утримуючись у денниках та боксах, коні швидко звикають до свого місця і сусідів. Тому важливо пам’ятати, що тварин небажано міняти місцями, оскільки незнайома ситуація змушує їх нервувати.

Висота стелі у стайні сягає 3 м, дверей у денниках -- 2,4 м (див. рис. 2), перегородки (див. рис. 3) знизу до 1,4 м, зроблені з суцільних з дощок товщиною 50 мм, вище -- металеві гратчасті з шириною отворів не більш ніж 6 см.

 

 

У денниках встановлюються індивідуальні годівниці, зазвичай цементовані або дерев'яні. Ширина верхньої частини становить 0,6 м, нижньої -- 0,4 м, висота борту (глибина) -- 0,3 м, висота установки від верху коливається у межах 1,0-1,1 м.

Двері денників та ворота стайні повинні відкриватися назовні. Вікна розташовують на висоті 1,5-2,1 м від підлоги, з подвійним склом. Вони мають бути захищені решітками на висоту 2,2 м від рівня підлоги. Співвідношення площі вікон до площі підлоги для спортивних і племінних коней має сягати 1:10, для робітників -- 1:15.

Підлога в стайні повинна бути з ухилом до проходу, найкраще глинобитна або клінкерна (із покладеної на спеціальну подушку ребром обпаленої цегли, з’єднаної цементом). Перша робиться із трамбованої жирної, добре вимішаної глини шаром 150 мм. Така підлога сприятлива для ніг коней, проте вона не зовсім практична, оскільки швидко вибивається копитами, тому вимагає періодичного оновлення. Підлоги, виготовлені з дощок, теплі, проте теж недовговічні, позаяк швидко гниють, у них розвивається грибок, з’являються гризуни, окрім цього, вони ще й слизькі. Найкраще ладнати підлогу з міцного дубового бруса, вона буде міцною і теплою, стійкою до грибка та гниття.

Конюшня повинна вентилюватися природним способом (витяжна вентиляція) або примусовим, при цьому слід уникати протягів. Для обігріву стаєнь в холодну пору року можна використовувати парове опалення або електричні обігрівачі.

Температура повітря у стайні повинна бути не вище +23°С і не нижче +4°С, відносна вологість -- 45-50%.

Коней у стайні утримують на підстилці з соломи чи тирси, яку щодня змінюють. Підстилка для коней повинна бути чистою, добре вбирати вологу, без пилу, гнилі і цвілі. Найкраще використовувати пшеничну солому, оскільки вівсяну і ячмінну коні охоче поїдають. Можна також застосовувати тирсу, але слід ураховувати, що нею забиваються шерсть, грива і хвіст коней, що ускладнює їхнє чищення. Для одного денника потрібно понад 4 кг соломи або 15 кг тирси. У зарубіжній практиці використовуються гумові та синтетичні мати з теплою пружною поверхнею, які можна стелити на будь-який тип підлоги або прямо на грунт, а зверху -- солому.

При зальному утриманні підстилка глибока -- 40-50 см і змінюється двічі на рік. Забруднену підстилку і гній потрібно вивозити в місця, недоступні для коней, найкраще в поле або город як добриво, щоб уникнути гельмінтозів та розвитку правцевої палички.

Бажано провести в стайню водопровід -- це полегшує напування і дає можливість мити коней після роботи або обмивати ноги, що зміцнює і загартовує сухожилля і зв'язки. У разі відсутності водопроводу воду зберігають біля стайні в закритій тарі з добовим запасом в розрахунку 40-60 л на одного коня.

У стайні слід облаштувати окремі приміщення для збруї, інвентарю та для зберігання невеликої кількості корму. Тамбури довжиною до 3 м, розміщені у торцях стайні, закінчуються воротами, що відкриваються назовні. Висота воріт становить 2,4 м, ширина -- не менш ніж 2,7 м.

Поруч з конюшнею потрібно обладнати паддоки, левади -- просторі обгороджені загони з трав'яним покриттям для прогулянок коней. На початку весни їх слід засівати травою, можна посадити кілька дерев. Огорожі висотою 1,8-2 м обов'язково встановлюються по периметру пасовищної ділянки і потім розбиваються на загони, одночасно залишаючи основні та другорядні прогони. Огорожі можна зробити із залізобетонних, металевих або дерев'яних опор, гладкого товстого дроту (катанки) перерізом від 6 до 8 мм, жердин, дощок, металевих труб.

Для утримання особливо цінних тварин доцільно дріт замінити вольєрною сіткою. З зовні огорожу обносять трьома рядами дроту висотою у 50, 95 і 140 см. На внутрішніх сторонах число рядів дроту скорочується до двох висотою 50 і 95см.

Щоб забезпечити вільне пересування коней і транспортних засобів, ширина основних прогонів повинна становити не менш як 10 м, воріт -- 7-8 м. Ворота можуть бути одно-і двостулкові.

Для проведення зоотехнічних і ветеринарних заходів із кіньми (зважування, таврування, лікування тощо) необхідно звести баз із розколом. Найпростішу конструкцію база будують із дерев'яних стовпів та жердин, проте краще -- металеву.

У разі потреби групового тренінгу молодняку необхідно мати огороджену доріжку довжиною 800-1000 м, а для виховання спортивних коней -- шпрінгартен (див. рис. 4) -- обгороджена ділянка овальної або прямокутної форми з перешкодами, встановленими по всій ширині.