При виведенні чистих ліній, що є обов’язковою передумовою для подальшого гібридного схрещування, селекція та відбір тварин проводиться за відповідним переліком якостей. Вони мають не суперечити одна одній та можуть успішно проявлятися в однієї і тієї ж самої тварини. Коли ж йдеться про комбінацію малосумісних якостей, міжпорідне схрещування також має переваги, особливо враховуючи ефект гетерозису - посилення життєздатності гібридів першого покоління внаслідок успадкування від чистопорідних батьків певного набору відповідних генів. Явище гетерозису є прямо протилежним результатам інбридингу - близько спорідненого схрещування.
Слід зауважити, що при чистопорідному розведенні інбридинг використовується доволі часто. Це може бути зумовлене, з одного боку, обмеженою кількістю особин у популяції, занадто тривалим використанням одних плідників у господарстві, що призводить до тісних споріднених зв’язків. З іншого - цілеспрямованим схрещуванням близьких родичів задля закріплення бажаної притаманної лише їм нової ознаки. Не варто забувати, що зловживання інбридингом, окрім позитивного ефекту, може спричинити перехід у гомозиготний стан (особини, що несуть однакові гени в парних хромосомах, тобто передають свої ознаки всім нащадкам у вихідному вигляді без розщеплення) генетичних дефектів та інших шкідливих ознак. Цим само зумовлене і зниження життєздатності та опірності тварин із чистих ліній. Знайти оптимальний баланс між закріпленням бажаної ознаки та недопущенням прояву генетичних дефектів і зниження життєздатності - показник найвищої майстерності селекціонерів.
Згідно з генетичними законами при схрещуванні між собою особин-представників чистих ліній прояв ефекту гетерозису набуває яскравого прояву лише у першому поколінні їхніх нащадків. При подальшому розведенні позитивний ефект швидко зникає і вже навіть у наступному не дає бажаного результату. Цим зумовлена постійна потреба у підтриманні та розведенні чистих ліній для подальшої гібридизації.
При схрещуванні мова може йти про одно-, дво- або триступеневе розведення, залежно від того, скільки вихідних чистих ліній та у якій комбінації були до нього залучені.
Якщо взяти до уваги досвід більшості успішних європейських країн (наприклад, Німеччини), то можна виокремити кілька основних порід, що використовуються при гібридизації. До них належать ландрас, едельшвайн або інша схожа з великою білою порода, пієтрен та дюрок. При залученні лише цих порід найчастіше планують двоступеневу гібридизацію. У такому випадку на першому етапі підприємства, які спеціалізуються на отриманні ремонтних свиноматок, схрещують між собою єдельшвайн та ландрас або ж велику білу. При повному циклі виробництва свиней - від вихідних чистих ліній до поросят, що будуть поставлені на відгодівлю, - на підприємстві необхідно утримувати до 10-20% тварин чистих ліній. Такий крок пов'язаний із доволі високими виробничими витратами: тварини з чистих ліній найчастіше дуже вимогливі до умов утримання, при їхньому розведенні необхідно вести точний племінний облік та не допускати змішування їх із гібридними свиноматками, вони потребують особливої схеми годівлі та почасти більш чутливі до захворювань.
У результаті схрещування на першому етапі гібридизації отримують ремонтних свиноматок, які в подальшому використовуються на товарних підприємствах у схрещуванні з кнурами порід пієтрен або дюрок. Так, метою першого етапу гібридизації є отримання багатоплідних свиноматок із добрими материнськими якостями та високою збереженістю гнізда. При їхньому паруванні з кнурами порід пієтрен або дюрок, які характеризуються меншою плодючістю, але мають кращі відгодівельні властивості та якість м’яса, в результаті отримують гібридних товарних свиней у великій кількості з меншою імовірністю падежу, більш стійких до хвороб та з добрими відгодівельними якостями.
З-поміж основних показників відгодівлі виділяють високі прирости живої ваги, велику м’ясистість і якість м’яса, високий забійний вихід туші. Доцільно зауважити, що при відгодівлі таких товарних свиней економічність вираховується на основі їхньої швидкостиглості, тобто доцільний час забою свиней припадає на досягнення ними ваги у 96-98 кг. При подальшій відгодівлі конвекція корму значно падає, а загальна якість туші за рахунок жирових відкладень знижується.
Відгодівля свиней сального напряму, або ж їхнє утримання до досягнення ваги у більш ніж 120 кг, є майже лише українською «спеціалізацією». В європейських країнах порід сального типу продуктивності не існує взагалі, а у разі перетримання свиней на відгодівлі і неминучого при цьому їхнього ожиріння, як правило, на забійних підприємствах слідують штрафні санкції. Такий захід зумовлений побажаннями основної маси споживачів цих країн. Навіть якщо на прилавку магазина там деколи і можна зустріти м'ясо «з жирком», попит на нього на стільки низький, що це значно відбивається на реалізаційній ціні.
Якщо відсутній попит, то і ціни на забійних тварин такої якості не можуть бути високими. Місцеві фермери навіть спеціальні зважувальні механізми використовують, аби якнайточніше визначити актуальну вагу відгодівельного поголів’я. Що скоріше свині на відгодівлі досягнуть забійної ваги, то, зрозуміло, швидше можна звільнити від них приміщення для заведення нової групи. Точний розрахунок часу заміни продуктивних груп дає змогу утримувачу максимально використовувати свої потужності, розраховувати витрати продуктивних засобів та планувати виплати і надходження коштів.
Щоб уможливити такий розрахунок, господареві необхідно точно знати потреби у племінних тваринах на першому та другому ступенях гібридизації. Для обрахунків виходять з напряму роботи господарства та його розмірів. Так, загалом господарства розділяють на ті, що спеціалізуються на розведенні чистих ліній та отриманні ремонтних свинок для другого ступеня гібридизації; ті, що спеціалізуються на отриманні товарних поросят; а також ті, що займаються відгодівлею. Господарства можуть за сумісництвом охоплювати кілька ланок загального процесу отримання кінцевої продукції або ж працювати за замкнутою системою.
Залежно від напряму діяльності складається план закупівлі або ж розведення поголів’я. Якщо можна точно розрахувати тривалість відгодівлі, то легше визначити і термін для закупівлі нової партії товарних поросят. За умови власної гібридизації, окрім чистопородного розведення вихідних ліній, слід звертати увагу на чергування кнурів-плідників у господарстві при застосуванні штучного запліднення. Таким чином, для невеликих підприємств до племінної роботи слід залучати лише високопродуктивних перевірених кнурів-плідників. Ця потреба зумовлена невеликим обсягом репродуктивного стада свиноматок та значним впливом спадкових якостей плідника на отриманих у невеликому обсязі товарних поросят. Навіть незначне відхилення на останньому ступені гібридизації при отриманні невідповідної групи відгодівельних свиней може значним чином вплинути на економічність невеличкого підприємства.
Кожне господарство може мати власну схему гібридного розведення свиней. Володіючи повною інформацією про стан свого поголів’я, зоотехнік чи інша відповідальна особа може за рахунок зміни системи гібридизації впливати на певні продуктивні якості товарних та племінних свиней. На кожному ступені гібридизації існує кілька порід вибору. Чи застосовуватиме підприємство кнурів пієтрен, дюрок, велику білу чи ландрас - вирішуватиме господар. Важливо при цьому, аби були правильними підбір, комбінування та сувора селекція за бажаними якостями.
При складанні плану варто користуватися загальною характеристикою породи, а також особливостями конкретної групи свиней. При правильно організованому підборі та відборі на надійність генетичних законів можна розраховувати на успіх, а відповідне утримання, годівля та управління стадом дозволить отримувати максимум користі від продуктивних тварин.
