Основним напрямом виробництва хутра в Україні як і загалом у світі є норка. Згідно з даними Державного племінного реєстру (Т.ІІ, 2004 р.) у звірогосподарствах України найбільш поширеними є норки стандартного темно-коричневого забарвлення (СТк), коричнева «дика», сапфірові і сріблясто-блакитні. СТк - переважаючий тип і становить близько 70%, кольорові - 30.
За останні десятиліття норківництво як домінуюча галузь хутрового звірівництва зазнавала значних змін. Так, у 80-ті роки минулого століття спостерігалась тенденція до нарощування поголів’я тварин; період з 1991 по 1995 роки, в зв’язку з руйнуванням інфраструктури, характеризувався кризою у сільському господарстві, особливо у тваринництві, що негативно вплинуло і на галузь хутрового звірівництва, у 1996-2000 роках продовжувався спад виробництва в галузі у зв’язку з повільною трансформацією спеціалізованих державних звірівницьких підприємств в умовах ринкових відносин; з 2001-го і по нині намітилась тенденція стабілізації та поступового нарощування обсягів виробництва.
В нашій країні склалась несприятлива ситуація для розвитку ринку хутрової сировини та хутрових виробів, що зумовлено дією таких негативних чинників, як залежність звірів від ступеню розвитку в країні тваринництва, м’ясо-переробної та рибної галузей промисловості та рівня цін на їх продукцію; занепад системи організації торгівлі і недосконалої ринкової інфраструктури, що призводить до скорочення товарообігу і сприяє створенню стихійних ринків, зниження платоспроможності і попиту населення на хутро, втрата генофонду хутрових звірів у зв’язку з недоліками в селекційній і племінній роботі.
Слід зазначити, що на теренах СНД існує лише один хутровий аукціон («Союзпушнина»), на який всі товари поставляються з РФ і СНД. Найбільш популярними на аукціоні є кольорові норки, на тварин стандартного темно-коричневого забарвлення попит знизився, про що свідчить наступний приклад: з 85 860 шкурок самців, виставлених на продаж у 2009 році, було реалізовано лише 37%, із 53 461 шкурки самок продано лише 63%. В 2011 році на цьому аукціоні продукцію представило лише одне господарство - племзвірорадгосп «Салтиковський» (РФ). Шкурки норки вітчизняної селекції були представлені в кількості 4379 шт. та реалізовані по ціні $20-48.
На фоні зміни інфраструктури галузі варто відзначити те, що розпад окремих господарств призвів до звуження кольорового спектру та якісних характеристик шкуркової сировини. В той же час на ринках як внутрішніх, так і міжнародних підвищився попит на хутро короткошерстих типів норок.
З метою розширення генофонду галузі та виходу на міжнародний ринок хутрової сировини, в господарства України останнім часом завозиться з-за кордону поголів’я звірів, шкуркова продукція яких має найбільший попит: Scanblack (скандинавська чорна), Scanbrown (скандинавська коричнева), Scanglow (глоу), Black Cross (хрестівка чорна), а також Pearl (перлову). Ціна шкурки норок таких генотипів на міжнародних аукціонах варіює залежно від розміру та якості у межах $35-55. Ці типи норок скандинавської селекції характеризуються такою селекційно-генетичною ознакою, як «коротковолосість». Норки радянської селекції відносилися за цією ознакою до групи «довговолосих» тварин. Згідно з класифікацією хутра вищезгадані норки належать до наступних типів забарвлення: чорні, коричневі, хрестівки, бежеві.
Scanblack (рис. 1) (короткошерста чорна норка). Норок такого типу забарвлення також прийнято за стандарт. Американська назва тварин цього типу забарвлення звучить як Dark. Скандинавська чорна норка відноситься до коротковолосих норок. Має невисокі показники відтворення у порівнянні з норками коричневого забарвлення (вихід на самку до 4,3 щеняти), проте попит на хутрову продукцію тварин згаданого типу стабільно високий.
Scanbrown (рис. 2) (короткошерста коричнева норка). Норка коричневого типу. Класичний тип хутрової промисловості північної Європи. Відповідно до скандинавської класифікації порід вона є аналогом вітчизняної стандартної норки коричневого забарвлення, характеризується «диким» стандартним генотипом. Має коричневе забарвленням хутра з варіацією відтінку від світлого до темного. Характерна особливість типу - вкорочене остьове волосся на спинній частині тіла, за рахунок чого складається враження вирівняного по всій довжині тіла хутра.
Scanglow (рис. 3). Норки коричневого типу. Хутро норки має дещо світліший відтінок, ніж у норки Scanbrown. Розводиться у господарствах Європи у великій кількості і вважається ядром хутряної промисловості. Характеризуються високими відтворними якостями.Хоча на сучасному етапі розвитку хутрової промисловості використовуються різні процеси обробки сировини (знебарвлення та фарбування хутра), переважна частина шкурок норки вищезгаданих типів забарвлення застосовується для виробництва класичного одягу природного кольору.
Black Cross (рис 4). За забарвленням варіюють від майже білих до дуже темних. Нижня частина тулубу зазвичай біла. Спина і боки частково покриті чорним і білим покривним волосом, створюючи характерний малюнок темного хреста по хребту і лопатках. Вираженість хреста має значну мінливість за інтенсивністю. Бажаним вважається чисто чорне забарвлення хреста. Відтворювальна здатність досить висока, в межах 5 щенят на штатну самку. Генотип тварин може використовуватись для створення таких рідкісних забарвлень, як кольорові хрестівки (хрестівки сапфірові, сріблясто-блакитні, соболині тощо).
Pearl (рис. 5) (перлова, ампалосрібляста). Норки такого типу забарвлення широко поширені в звірогосподарствах Європи і в невеликих кількостях розводяться в Україні, тварини мають оригінальну окрасу хутра - сіро-бежеве з варіацією відтінків від світлого до середнього тону. Також відзначаються високими показниками відтворення (4-7 щеняту гнізді) та добрими материнськими якостями.
Sapphire (рис. 6) (сапфір, алеутська стальна). Одна з найпоширеніших порід мутантних норок, які використовуються для отримання хутра. Відноситься до типу блакитних норок. Сапфірові норки мають шкурки блакитного забарвлення від світлого до темного відтінків. Очі коричневі. Норки характеризуються високою плодючістю 5,2-6,4 гол. на самку.Важливою господарською ознакою є відтворювальна здатність. Цей показник імпортованих та вітчизняних типів норок ми дослідили на прикладі звірогосподарства «Золотоніське» Черкаської області (табл. 1).
Згідно з даними таблиці, найвищий відтворний потенціал мають тварини коричневого типу забарвлення Scanbrown та Scanglow, найнижчу - чорні норки (Р<0,95). Слід також зазначити, що на розмноження тварин мав вплив фактор адаптації до нових умов навколишнього середовища, утримання та годівлі. Загалом варто зауважити, що показники відтворення завезених нових типів норок наближені до рівня зазначеного в літературних джерелах [6, 7, 9].
Одним із селекційних методів підвищення генетичного потенціалу та типізації сільськогосподарських тварин є поглинальне схрещування. Основна позитивна якість його полягає у поліпшенні тварин у широких масштабах за короткі строки без великих витрат праці та коштів. До такого методу вдалися спеціалісти цього господарства у випадку з розведенням вітчизняної норки стандартного темно-коричневого забарвлення. Остання, виведена і затверджена як внутріпорідний тип породи стандартної норки у 1968 році, зарекомендувала себе як найбільш перспективний для розведення у господарствах Радянського Союзу.
Звірі згаданої породної групи характеризуються великим розміром тіла (самці до 54 см, самки до 47 см) та високими відтворними якостями (4,5-5,9 щеняти на штатну самку). Однак з плином часу генетичний потенціал тварин цього типу знизився. Позитивним у такому типі норок є те, що вони є аборигенним типом, адаптованим до умов навколишнього середовища та утримання в господарствах України. Тобто шляхом проведення схрещування норок імпортних та вітчизняних спадковий матеріал наступних поколінь матиме вищу генетичну варіабельність селекційних ознак, головними з яких є безперечно розмір тіла тварин, якість хутра та відтворна здатність.
Для поліпшення генофонду та типізації стада використовували самок стандартного темно-коричневого забарвлення, яких схрещували з чорними «коротковолосими» самцями. Гібридні форми (Mahogany), отримані від цього типу схрещування, успадкували від материнських форм розмір тіла та коротке остьове волосся скандинавських. Відтворна здатність норок також мала відмінності від показників розмноження чистопородних вітчизняних звірів (4,73 проти 4,61 щенят на самку).
Особливих успіхів було здобуто в господарстві розведення норок Mahogany із використанням тварин скандинавської селекції. Норки цього типу забарвлення відносяться до звірів коричневого типу. Використовуючи самок коричневого забарвлення та самців чорного, як у випадку зі стандартною темно-коричневою норкою, звірівниками господарства в результаті схрещування було отримано високі показники відтворення самок та резистентності молодняку: 5,6 щенят на самку, збереження молодняку до реєстрації становило 93,1%.
Також у господарстві ведеться робота із нарощування стада норок чорного, бежевого забарвлення та хрестівок із використанням селекційних методів розведення «у собі» і схрещування.
Основним методом розведення норок хрестівок є проведення міжпорідного схрещування із використанням самок стандартного забарвлення та кращими за даними бонітування самцями-хрестівками. Отримане потомство, згідно з законами успадкування ознак, сформувалося на ? з тварин стандартного забарвлення та ? хрестівок. Накопичення гену хрестівки в господарстві в подальшому дасть змогу розводити кольорових форм норок цього типу.
Вирощування тварин чорного та перлового забарвлення у звірогосподарстві планується шляхом чистопорідного розведення з цілеспрямованою селекцією на збільшення розміру тіла тварин.
Подальший розвиток та становлення галузі хутрового звірівництва в Україні значною мірою залежить від наявного в країні генофонду тварин.
Вітчизняні стада норок вже понад 10 років не поповнювалися новим генетичним матеріалом, тому використання нових кольорових типів норок в поєднанні з проведенням селекційних заходів дасть змогу не тільки розширити кольоровий спектр та підвищити відтворювальний потенціал у норківництві, а й покращити генофонд вітчизняних хутрових звірів.
