Генний чинник стресу
У свинарстві визначено цілий ряд стресорів, розроблено значну кількість методичних підходів, здатних запобігати негативним наслідкам впливу стрес-факторів. Однак, разом з тим, залишається важливим використання селекційних підходів щодо підвищення стресостійкості стад свиней. Адже саме значне підвищення рівня м'ясності свиней, що в нашій країні відбувається протягом останніх десятиріч, негативно відобразилось на загальній стійкості тварин і, зокрема, на схильності до стресів.
Як відомо, високий рівень продуктивності у свиней можна отримати при створенні відповідних умов утримання й годівлі, а також використанні стресстійких свиней із високим рівнем генетичного потенціалу. Більшість свиней імпортної селекції на сьогодні позбавлені мутантного алелю гену RYR-1, що у гомозиготному стані викликає злоякісну гіпертермію. Наприкінці минулого сторіччя ця проблема та її вирішення були дуже актуальним питанням у свинарстві.
В 1964 році для позначення дефектів м'яса, отриманого від свиней, що перенесли сильні стреси, були введені два терміни: перший - PSE – бліде, м'яке, ексудативне м'ясо, другий – DFD– темне, щільне сухе. PSE-синдром викликає прискорений розпад глікогену в м'язах свиней та підвищення рівня молочної кислоти. Денатурація білка за рахунок зростання кислотності знижує вологоутримну здатність та змінює червону пігментацію на бліду. DFD-синдром відзначається незначним розпадом глікогенів та незначним утворенням молочної кислоти. При цьому м'ясо, окрім структурних змін, ще й швидко псується у зв’язку з підвищеним розвитком мікрофлори.
Під тиском переробників свинини проблема мутантного алелю гену RYR-1 у свиней була суттєво мінімізована. Однак навіть тварини, позбавлені мутантного алелю гену RYR-1, по-різному реагують на вплив стрес-факторів. При цьому тварини схильні до стресів, порівняно сильніше підпадають під вплив стресорів протягом усього життя і в подальшому передають схильність до стресів своїм нащадкам.
Визначення стресостійкості
При проведенні подальшої селекції на підвищення м'ясності без контролю загальної стресостійкості тварин у поколіннях відбувається подовження тулубу та збільшення м'язової тканини без адекватного розвитку капілярів серцево-судинної системи, що відображається підвищенням навантаження на систему кровообігу і відповідно підвищенням схильності до впливу стрес-факторів різної природи. Враховуючи це, при проведенні саморемонту при вирощуванні свиноматок слід приділяти увагу відбору стресстійких тварин. Для визначення стресостійкості розроблено цілий ряд методик, однак при цьому ряд з них є складними в реалізації на практичному рівні, деякі не відзначаються високою точністю, окремі потребують проведення досліджень у спеціалізованих лабораторіях. У цьому аспекті представляє інтерес методика визначення стресостійкості за критерієм ССТ у період «кризи відлучення».
Найбільш чітко виражений період «кризи відлучення» спостерігається з першої до п’ятнадцятої доби після відлучення. Це підтверджується й динамікою середньодобових приростів у цей період. У свою чергу, середньодобові прирости живої маси поросят у цей період відображаються на показниках абсолютних та відносних приростів.
Під час періоду «кризи відлучення» спостерігаються різні етапи за інтенсивністю нарощування живої маси, що також безпосередньо пов’язано з дією технологічних стрес-факторів та реакцією організму тварин на них. У кривій нарощування живої маси (що відображає динаміку) в період «кризи відлучення» спостерігаються три різних періоди за напруженістю (рис. 1).
Рисунок 1.Динаміка живої маси поросят у період «кризи відлучення»
Перший період – з 1 по 4 дні після відлучення, другий – з 4 по 9 та третій – з 9 по 15. Четверту та дев’яту доби після відлучення можна виділити серед решти діб як «критичні дати», тобто доби, після яких спостерігалось суттєве збільшення середньодобових приростів.
Встановлюючи живу масу поросят додатково у трьох датах (4, 9 та 15), можна за різницею абсолютних показників провести диференціацію на різні групи розподілу за стресостійкістю. З метою підвищення точності в якості критерію визначення стресостійкості можна використовувати суму різниць за живою масою пар дат на 15 і 4 та 15 і 9 доби після відлучення. Формула для визначення стресостійкості за модифікованою методикою має наступний вигляд:
ССТ = (ЖМ15 – ЖМ4) + (ЖМ15 – ЖМ9)
де ССТ – критерій розподілу за стресостійкістю,
ЖМ15 – жива маса на 15 добу після відлучення,
ЖМ4 – жива маса на 4 добу після відлучення,
ЖМ9 – жива маса на 9 добу після відлучення.
З урахуванням того, що найбільш перспективними є тварини, які відзначаються високою стресостійкістю, краще проводити ранжування на три різних групи розподілу за стресостійкістю з метою визначення тварин:
- що братимуть участь у подальшій селекційній роботі (М+);
- від яких можна отримувати товарний молодняк (Мо);
- що спрямовуватимуться на відгодівлю (М-).
Процес виробництва свинини є ланцюгом взаємопов’язаних елементів, серед яких обов’язковим є використання високопродуктивних тварин. Різна динаміка стрес-реактивності в період «кризи відлучення» як між генотипами, так і в межах однієї популяції дає змогу підвищити точність визначення стресостійкості. При цьому важливим моментом залишається спрямований вплив фактору зважування у період «кризи відлучення», який поєднується із перегрупуванням, переведенням на інші корми, припиненням доступу до молока (особливо при ранніх відлученнях), проведенням ветеринарних заходів та ін. Проведені дослідження з впливу додаткових зважувань у критичні дати періоду «кризи відлучення» вказують на незначний вплив раннього визначення стресостійкості в період «кризи відлучення» на подальшу продуктивність, що дозволяє використовувати методику визначення стресостійкості в період «кризи відлучення» за критерієм ССТ.
При комплексному вивченні відтворювальних якостей маток різних груп розподілу за стресостійкістю найбільші значення індексу СІВЯС спостерігались по матках, що належали до класу розподілу М+, середнім рівнем значень відзначались матки групи розподілу Мо і найменшими значеннями індексу характеризувались матки групи розподілу М-.
Отже, за відтворювальними якостями маток різних груп розподілу за стресостійкістю в період «кризи відлучення» спостерігається тенденція до підвищення рівня за основними ознаками у стресостійких тварин у порівнянні з стресореагуючими. Більш вирівняним рівнем продуктивності у порівнянні з іншими групами відзначаються матки групи розподілу Мо, що вказує на можливість їх використання при товарному виробництві свинини.
Молодняк, що відрізняється різним рівнем реактивності на вплив стрес-факторів, має потенційно різний рівень ефективності протікання процесів перетворення енергії кормів у тканини організму, що викликано різною потребою в додатковій енергії на подолання наслідків дії стресорів. Стресостійкий молодняк швидше досягає живої маси 100 кг та відзначається більшим приростом живої маси на відгодівлі за стресреагуючих тварин групи розподілу М- та Мо.
За окремими показниками якості м'ясо-сальної продукції не спостерігаються вірогідні розбіжності між стресостійкими та стресчутливими тваринами. Тенденцію до найгіршого рівня показників, в тому числі й фізико-технологічних властивостей м'яса, відзначається стресчутливий молодняк групи розподілу М-. За показниками хімічного складу підшкірного жиру свиней молодняк цієї групи також відзначається гіршим рівнем у порівнянні з стресстійкими тваринами. За більшістю показників м'ясо-сальна якість стресчутливий молодняк групи розподілу Мо не поступається стресстійкому молодняку.
Враховуючи те, що сучасні інтенсивні технології ведення свинарства передбачають використання різноманітних атарактиків, визначення стресреагуючих тварин стає ускладненим, ДНК-технології визначення тварин носіїв мутантного алелю гену RYR-1 в Україні широкого розповсюдження ще не отримали через труднощі проведення та недостатню кількість генетичних лабораторій. Тому слід використовувати методики, що дозволятимуть визначати тварин з високим рівнем загальної стійкості організму. Визначення ж стресостійкості за зазначеною методикою потребує лише додаткових трьох індивідуальних зважувань. Критерій ССТ дозволяє проводити диференціацію тварин на різні групи розподілу за стресостійкістю, розподіляючи найбільш та найменш реагуючих тварин.