Види збудників захворювання
У курей описано 11 видів кокцидій, які головним чином паразитують у клітинах епітелію передньої частини тонкого відділу кишечнику, а також інколи у сліпій і прямій кишках. При цьому основними паразитами курей є 7 видів кокцидій, яких можна наступним чином розмістити за ступенем зниження вірулентності: E.tenella, E.necatrix, E.brunetti, E.maxima, E.acervulina. Кокцидіоз курей зустрічається у всьому світі. Зараження здебільшого відбувається через корм та воду, забруднені послідом хворої птиці. Воно відбувається через ооцисти кокцидій, що мають овальну чи яйцеподібну форму і жовтуватий колір, а інколи можуть бути округлими і безкольоровими.
Механічними переносниками ооцист слугують різні птахи, комахи, а також обслуговуючий персонал і предмети догляду. Після зараження птиця починає виділяти ооцисти з послідом вже на 4–7 дні. Ооциста представляє собою захищену форму кокцидії, яка здатна переживати у навколишньому середовищі. При цьому у ґрунті ооцисти зберігаються до 4–9 місяців, а на вигулах, вкритих рослинністю, до 15–18. Зараження кокцидіями завжди наносить шкоду організму птиці, навіть у тих випадках, коли хвороба протікає безсимптомно. При цьому, на думку спеціалістів, основні втрати від кокцидіозу зумовлені прихованими формами інвазії. Тут велику роль відіграє формування у збудника пристосування до препаратів, що використовуються, - кокцидіостатиків. У результаті досягається попередження розвитку клінічних проявів хвороби, але повного пригнічення розвитку кокцидій не виникає. Погані умови утримання птиці і її скупченість у вологих та брудних приміщеннях іще більше сприяють розповсюдженню захворювання.
Загрозливий період
До кокцидіозу сприйнятливі кури всіх порід. При цьому найменш стійкі до зараження курчата віком від 20–30 діб до 2-х місяців. Саме при їхньому захворюванні спостерігається найбільша загибель. Кокцидіоз зазвичай спостерігається у теплу пору року - з травня до серпня. Саме в цей час ооцисти кокцидій посилено розвиваються, а в господарствах більше за все молодої птиці. Сприяти появі кокцидіозу може також переведення курчат на згодовування соковитих зелених кормів.
Значне ураження птиці і великі втрати від хвороби зумовлені, частіш за все, так званим загальним токсичним процесом під час кокцидіозу. А саме, при значному пошкодженні цілісності слизової оболонки кишечнику й утворенні великої кількості загиблих клітин на них, як на доброму субстраті, може успішно розвиватися вторинна мікрофлора. З цим процесом також пов’язане утворення неспецифічних отруйних речовин, які і відповідають за загальну інтоксикацію організму.
Внаслідок ураження доволі великих ділянок кишечника під час захворювання порушується травлення і зменшується засвоєння організмом поживних речовин. До того ж, пошкоджена слизова оболонка виступає воротами для проникнення іншої шкідливої мікрофлори. В результаті на основне захворювання можуть легко нашаровуватися клінічні прояви інших хвороб.
Так, кокцидіози представляють велику небезпеку не лише самі по собі, а й в «асоціації» з іншими захворюваннями. До того ж, навіть легка форма захворювання кокцидіозом на фоні неповноцінної годівлі, поганої якості кормів, наприклад, засмічених мікотоксинами, вірусних або бактеріальних інфекцій та інших несприятливих факторів веде до значних економічних втрат під час виробництва.
Шкодочинність збудників
Різні види збудників кокцидіозу відрізняються за вірулентністю, локалізацією і здатністю до репродукції. Моновидова інвазія кокцидіями зустрічається дуже рідко. Зазвичай у практичних умовах реєструють зараження одразу кількома видами еймерій. При цьому шкода, яку наносить змішана інфекція, скажімо, за участі E.maxima та E.acervulina, зазвичай більша, ніж при зараженні кожним із цих збудників окремо. На ступінь прояву хвороби і подальший розвиток патологоанатомічних змін значний вплив здійснює локалізація збудника, яка в них також відрізняється.
Так, E.hagani переважно паразитує у початковій частині тонких кишок, де вона викликає катаральне запалення і геморагії. E.maxima локалізується у середній частині тонких кишок, що викликає розширення просвіту кишечника і потовщення його стінок та кровотечу. В результаті вміст кишечника набуває в’язкої консистенції із домішками крові. E.necatrix теж знаходиться в середньому відрізку тонкої кишки і викликає некроз її стінок. Наслідком паразитування E.tenella є крововиливи у порожнину сліпих кишок.
Перебіг захворювання
За своїм перебігом захворювання на кокцидіоз може проходити гостро та хронічно. Гострий перебіг триває від кількох днів до 2–3 тижнів і частіш за все спостерігається у курчат. У птиці зникає апетит, скуйовджується пір’я, клоака злипається і навколо неї помітне пір’я, забруднене рідким послідом, в якому може відмічатися домішка крові. Курчата страждають від анемії, що можна побачити по блідому гребінцю та слизових оболонках. При цьому кількість еритроцитів у крові здатна знижуватися на 40–70%.
Птиця страждає від спраги, і її зоб може розтягуватися від рідини. У курчат порушується координація рухів, можуть виникати парези крил та ніг та інші нервові явища. В результаті значно виснажена птиця гине на 2–5-й дні. Смертність при гострому перебігу кокцидіозу може досягати 50–70%. У випадку хронічного перебігу захворювання ті ж самі клінічні ознаки хвороби також присутні, але слабше виражені. Ця форма зазвичай спостерігається у дорослих курок та 4–6-ти місячного молодняку. При цьому хвороба триває доволі довго, в результаті чого птиця втрачає вагу, знижується яєчна продуктивність, але випадків загибелі не відмічається.
Загальними патологоанатомічними змінами при кокцидіозі є значне виснаження трупів із блідістю слизових оболонок. Специфічні зміни переважно концентруються у кишечнику. При цьому їхній характер і ступінь прояву залежать від виду кокцидій, які викликали захворювання. Так, при паразитуванні E.tenella відмічають катаральний ентерит у сліпих кишках зі згустками крові в їхньому просвіті. Зараження E.acervulina викликає утворення білих поперечних смужок і плямок у дванадцятипалій кишці. До того ж, у її слизовій можуть спостерігатися окремі ділянки сіруватого кольору з некротичними фокусами.
У випадку паразитування E.мaxima середня частина тонких кишок розширена і наповнена в’язким слизом із можливими домішками крові. Стінка кишок потовщується і вкривається крапковими крововиливами. Збудник E.necatrix зумовлює розширення середньої третини відрізку кишечника з потовщенням і некротизацією його стінок. У кишках також можуть знаходитися скупчення згорнутої крові. Відповідно, ураження кишечника при кокцидіозі рідко протікає непомітним і веде до значних економічних збитків.
Препаративне лікування та профілактика
Під час встановлення діагнозу на кокцидіоз враховують епізоотологічне благополуччя господарства, вік хворого поголів’я і сезонність виникнення захворювання, а також клінічні ознаки й патологоанатомічні зміни. При цьому виявлення під мікроскопом у посліді і зіскобах зі слизових кишечнику ооцист кокцидій дозволяє підтвердити причину захворювання. Необхідно відмітити, що для лікування кокцидіозу застосовується багато препаратів, однак більшість із них не дає високого лікувального ефекту.
При кокцидіозі бройлерів переважно використовують кокцидіостатики. Ці препарати поділяють на дві основні групи: отримані шляхом хімічного синтезу та іонофорні антибіотики. При цьому, якщо хімічні засоби значно відрізняються за механізмом їхньої дії на збудника, то всі іонофорні антибіотики діють подібно. Зазвичай вони порушують проникність клітинних мембран для різних іонів. Таким чином, основна роль при кокцидіозі відводиться профілактиці. При цьому для успішної профілактики не можна довгий час використовувати один і той самий препарат. З цією метою розробляються спеціальні програми, в яких бажано залучати до 4 засобів.
До того ж важливо, щоб здійснювалося чергування препаратів з різними механізмами дії, а не лише різними назвами. Чергування препаратів дозволяє отримувати кращу ефективність дії, а також уповільнити процес адаптації збудників до діючих речовин. Наразі на практиці для профілактики використовується кілька вакцин, до яких входять збудники кокцидіозу з природною вірулентністю або атенуйовані. Однак через доволі високу ціну вакцин та додаткові витрати праці при її застосуванні вакцинації в основному піддають ремонтний молодняк та курей-несучок.
Материнський імунітет захищає курчат протягом перших 2–3 тижнів життя, пригнічуючи при цьому до 70% кокцидій. Ті ж збудники, що лишаються, мають змогу повністю завершити свій ендогенний цикл розвитку і повторно заразити курчат, надавши початок розвитку імунітету. Профілактика кокцидіозу у ремонтного молодняку переслідує дві цілі. З одного боку, захворюванню не дають можливості розвинутися, а з іншого, - у птиці створюють імунітет до кокцидій. Таким чином, для цього мають використовуватися препарати, які не перешкоджатимуть роботі захисних сил організму. В своїй дії вони пригнічують кокцидії на доволі пізніх стадіях ендогенного розвитку та навіть дозволяють деяким із них завершити ендогенний цикл і знов заразити господаря. Часто такі препарати застосовують протягом 3–4 місяців для досягнення рівномірного розвитку імунітету у всього поголів’я.
Тож боротьба з кокцидіозами у птахівництві включає якісне виконання ветеринарно-санітарних заходів щодо підготовки приміщення перед заведенням нових груп птиці та специфічних заходів проти ооцист кокцидій і пригнічення розвитку збудника в організмі птиці. При цьому необхідно пам’ятати, що навіть після перенесення хвороби птиця стає нечутливою до кокцидіозу тільки при повторному зараженні тим самим збудником. Відповідно, протягом свого життя кокцидіоз може уражати курей кілька разів, якщо його щоразу викликатиме інший патоген.
Після видужання птиця на довго залишається паразитоносієм і виділяє у зовнішнє середовище велику кількість ооцист. Таким чином, регулярне очищення пташників від посліду і його подальше біотермічне знезараження є запорукою знищення ооцист у зовнішньому середовищі. Важливим є також недопущення контакту між дорослою і молодою птицею з метою попередження перезараження. Підвищення стійкості поголів’я курей до кокцидіозу також досягається за рахунок високоякісної повноцінної годівлі, яка загалом підвищує опірну здатність організму. На думку багатьох спеціалістів, у майбутньому основним важелем у боротьбі з кокцидіозом буде вакцинопрофілактика. Тож спеціалістам птахоферм бажано вже зараз звикати до цього методу, не дивлячись на можливі складнощі при його реалізації.