×

Попередження

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 88

Розведення індиків

/ Сучасне тваринництво / Понеділок, 30 листопада -0001 02:00
Марія ЯРОШКО, ветеринарний лікар, магістр МВА
На сьогодні в більшості підприємств вже здійснено перехід від екстенсивного сезонного до інтенсивного промислового розведення індиків з отриманням їхнього м’яса протягом цілого року. Промислова технологія дозволяє розводити індиків практично у будь-яких регіонах, незважаючи на природно-кліматичні умови, однак вона є лише однією з альтернатив у системах утримання, де вибір залишається за господарством.

Сільськогосподарські велетні

altІндики - це найбільші за розміром сільськогосподарські птахи, яких вирощують на м’ясо. Так, маса дорослих півнів сягає 15–22 кг, а курок - 7–12 кг та навіть більше, залежно від породи. При відгодівлі на м'ясо індики у віці 4–8 місяців набирають оптимальну вагу у 6–14 кг відповідно до статі. Надалі ріст значно уповільнюється, а маса зростає здебільшого за рахунок відкладання жиру та розвитку м’язів. Таким чином, завдяки великій м’ясній скороспілості індики дозволяють вести високорентабельне виробництво, а за швидкістю приростів значно перевищують курей, качок та гусок. Зокрема, за час вирощування маса індиків збільшується приблизно в 200 разів у самиць та 400 разів у самців. До того ж, вихід м’яса з тушок індиків приблизно на 10 % перевищує цей показник у курчат-бройлерів, хоча витрати корму на 1 кг м’яса тушки є приблизно на 15–20 % нижчими. Вихід їстівних частин тушок індиків сягає 70 % при частині м’язової тканини понад 60 %.
 
Селекція на попит
Для задоволення попиту на ринку селекційними заходами вдалося досягти бажаних анатомічних змін у тушках, а для задоволення різних потреб промисловості у переробці використовують три типи птиці. Це легкі - до 10 кг забійною вагою, середні - близько 10–15 кг та важкі - більше 15 кг птахи. При цьому якщо легкі та частково середні тушки зазвичай використовуються цілими, то тушки важких типів індичок йдуть лише на переробку. Слід зазначити, що м'ясо індиків є одним із найбільш цінних білкових продуктів - джерелом повноцінних білків тваринного походження з високим рівнем незамінних амінокислот. М'ясо індиків містить мало жиру і вважається дієтичним: на 1 кг припадає близько 215 г протеїну та 70 г жиру. До того ж, у порівнянні з усіма іншими видами птахів, у м’ясі індиків найнижчий вміст холестерину та найбільший вміст вітамінів групи В. Співвідношення білків та жирів в індичатині близьке до оптимального, а самі ліпіди складаються здебільшого з ненасичених жирних кислот та особливо цінних поліненасичених жирних кислот (лінолевої, ліноленової та арахідонової).
 
Різні системи розведення
Залежно від потреб ринку, що розвивається, розвивалися і системи розведення індиків. При цьому різні системи утримання характеризувалися різною сукупністю факторів зовнішнього середовища, які впливають на життєздатність та продуктивні якості птахів. До цих основних факторів відносять тривалість й інтенсивність освітлення, температуру та хімічний склад повітря, характеристики місця утримання та кормову базу, а також генетичний потенціал. Температура і освітлення у природних умовах носять сезонний характер, що дозволяє використовувати ці штучно створені фактори для управління ростом і розвитком птиці. Система утримання та годівлі повинна задовольняти природні потреби птахів і дозволяти їм в повною мірою реалізувати закладений генетичний потенціал, складений шляхом відбору при селекції. Таким чином, залежно від визначних факторів у розведенні індиків можна виділити три системи розведення: екстенсивну, напівінтенсивну та інтенсивну.
 
 
Екстенсивна система розведення індиків є найстарішою і складалася з початку використання їх як домашньої птиці. Через це в ній переважає вплив факторів природного походження. У свою чергу, зараз її можна зустріти лише у невеличких присадибних та фермерських господарствах в регіонах із доволі теплим кліматом. Метою екстенсивної системи є перш за все задоволення власних потреб у м’ясі невеликих товаровиробників. За нею молодняк індиків виводиться навесні і протягом лише перших 1,5–2 місяців життя утримується у закритих теплих приміщеннях. Надалі птиця переводиться на вигульне утримання аж до здачі на забій. Під час вигульного утримання капітальні приміщення не використовуються. Для схованки птахам будують лише невеликі навіси чи інші прості будівлі.
 
Якщо підросла птиця планується до використання у розведені, її тримають у неопалювальних приміщеннях, а сезоне розведення починають навесні з початком природного подовження світлового дня. Окрім економії основних засобів та кормів, така система утримання дозволяє підвищувати стійкість птиці до хвороб, зокрема травної та дихальної систем. Відтак, основні хвороби екстенсивної системи утримання індиків - це травми та порушення обміну речовин через незбалансованість раціонів; завдяки відсутності скупчення птахів інфекційні захворювання зустрічаються порівняно рідко. Для екстенсивної системи розведення найкраще підходять індики середнього типу, які є менш чутливими до змін в утриманні та годівлі.
 
Напівінтенсивна система утримання і розведення об’єднує у собі фактори як природного, так і штучного характеру. Вона вже краще підходить для роботи на птахофермах багатогалузевих підприємств та крупних фермерських господарствах. Зазвичай там робота орієнтована як на задоволення власних потреб господарства у м’ясі, так і на його продаж у піки виробництва, які повинні орієнтуватися на часи найбільшого попиту на продукцію на ринку. Система передбачає утримання індиків у закритих приміщеннях з використанням природних та штучних режимів освітлення, а також застосування вольєрного утримання і вигулів на спеціальних майданчиках. Завдяки цьому напівінтенсивна система утримання певним чином дозволяє позбутися чіткої сезонності виробництва і планувати отримання продукції протягом всього року. Звичайно, вона є більш витратною, бо передбачає підтримання необхідного птахам мікроклімату у закритих приміщеннях. До того ж, такі автоматичні режими регуляції параметрів зовнішнього середовища створюють умови, де індики мають значні обмеження у русі: утримання певних вікових ґруп разом у безвигульних приміщеннях на змінній чи незмінній підстилці, утримання у клітках тощо.
 
altЗ іншого боку, певні обмеження дозволяють отримувати більший обсяг продукції з одиниці площі і з витрачених виробничих засобів. До того ж, завдяки утриманню птахів у капітальних приміщеннях зовнішні природно-кліматичні умови втрачають своє значення, завдяки чому індиків можна розводити в будь-яких регіонах. Напівінтенсивна технологія застосовувалася доволі широко і успішно ще з середини минулого сторіччя, охоплюючи собою два методи утримання. В першому випадку індичат утримували до місячного віку в клітках, а далі поступово переводили на пасовища. В другому - молодняк тримали в теплих приміщеннях на підлозі без вигулів, або з підігрівом і вигулами з подальшим переведенням до легких літніх приміщень також із природними чи штучними вигульними майданчиками. Та навіть ці два методи утримання на практиці мали багато різноманітних варіантів, більшість з яких вважалася дуже успішними з боку збереження молодняку та прояву продуктивних якостей у дорослої птиці.
 
Для наппівінтенсивної системи розведення індиків характерна певна зміна основних захворювань поголів’я. Так, кількість захворювань, викликаних недоліками у годівлі, зменшується, у той час як зростає рівень проблем, викликаних системою утримання. Зокрема, в результаті недостатності повітрообміну у закритих приміщеннях більшого значення набувають захворювання дихальної системи. В закритих приміщеннях також частіше зустрічають інфекційні хвороби: колібактеріоз, пастерельоз, мікоплазмоз тощо. Ізоляція великого поголів’я птиці в обмеженому приміщені також сприяє швидкому розповсюдженню вірусних інфекцій. Для напівінтенсивної системи розведення оптимально підходить середній тип індиків, хоча також може вирощуватися і крупна птиця.
 
Інтенсивна система розведення індиків характеризується повною ізоляцією поголів’я від впливу природних факторів навколишнього середовища. Зазвичай дозволити собі створити такі умови можуть лише крупнотоварні птахоферми. Там індики утримуються у повністю ізольованих капітальних приміщеннях, забезпечених системами автоматичної регуляції мікроклімату. Сучасний розвиток техніки дозволяє запрограмувати такі системи на потреби поголів’я відповідно до віку та рівня продуктивності. Зрозуміло, що будь-яке вигульне утримання у цій технології не передбачається. Щільність посадки індичат середнього та важкого типів при вирощуванні до 4–4,5 міс. віку становить близько 4 та 5 голів на м2 відповідно. Найбільшу загрозу в таких умовах інтенсивного розведення складають інфекційні, зокрема вірусні хвороби, що вимагає дуже високого рівня гігієни виробництва.
 
Хвороби паразитарного та бактеріального характеру зустрічаються рідше, так саме як і порушення обміну речовин, для профілактики яких використовують повнораціонні добре збалансовані комбікорми. У свою чергу, через інтенсивну селекцію і переважне використання для розведення крупних особин, велике поширення набувають хвороби кінцівок. Хоча саме потреби крупної птиці до високоякісних умов утримання і годівлі можуть найбільше задовольнятися саме за цієї інтенсивної системи розведення.
 
 
В той же час, при промисловому інтенсивному розведенні з використанням кліткових батарей у них рекомендується вирощувати молодняк легкого та середнього типів. Вирощування в клітках може проходити з добового віку і до часу здачі на забій з одним пересаджуванням у 8 тижнів у клітки для дорослої птиці чи переведенням до приміщення для утримання на підлозі. Завдяки повній відсутності сезонності виробництва птахоферми з інтенсивним розведенням індиків можуть рівномірно протягом року задовольняти потреби ринку у продукції, що є великою перевагою перш за все у плануванні витрат і прибутків та розрахунку потреб у виробничих засобах.
 
Через часту відсутність власної кормової бази інтенсивна система є також найбільш витратною у плані закупівлі готових кормів, до чого додаються витрати на переробку, зберігання і реалізацію великих обсягів продукції протягом всього року. З іншого ж боку, порівняно з двома іншими системами, інтенсивна передбачає найбільші капіталовкладення і потребує найкращого менеджменту та рівня гігієни виробництва. Загалом під час утримання і розведення птиці для недопущення захворювань не можна допускати сирості та протягів у приміщені, а також забруднення і зволоження підстилки; треба попереджати попадання посліду до поїлок та годівниць і згодовувати високоякісні корми; молодняк має вирощуватися ізольовано від дорослої птиці, а все поголів’я не повинно контактувати з будь-якими дикими птахами та піддаватися стресовим факторам.
 
Висока рентабельність
Рівень рентабельності при вирощуванні індиків у середньому становить 50–70 %, хоча може бути і значно вищим, особливо у присадибних господарствах. Цей показник залежить переважно від двох складових - вартості добового молодняку та витраченого за відгодівлю корму - які в загальному розрахунку сягають майже 80 % усіх витрат. Через це строк відгодівлі подовжують більше оптимального тільки при наявності дешевих кормів, бо з часом конверсія корму різко падає. Порівнюючи всі три системи розведення, можна зробити висновок, що вибір однієї із них для господарства є суто індивідуальним і залежить від цілей розведення та фінансових можливостей.

17bbffa263551ac879b30ab411df2d7c

 10 липня 2020
У п'яти областях України: Полтавській, Вінницькій, Чернігівській, Черкаській та Кіровоградській, де зосереджено близько 35% виробництва зерна, спостерігається висока потреба в потужностях зберігання.
У п'яти областях України: Полтавській, Вінницькій, Чернігівській, Черкаській та Кіровоградській, де зосереджено близько 35% виробництва зерна, спостерігається висока потреба в потужностях зберігання.
10 липня 2020
 10 липня 2020
Українські аграрії повертаються до вирощування гібридних сортів жита, яке є менш примхливим, ніж пшениця та інші зернові.
Українські аграрії повертаються до вирощування гібридних сортів жита, яке є менш примхливим, ніж пшениця та інші зернові.
10 липня 2020
 10 липня 2020
Китай прийняв перелік українських виробників ріпакового шроту, які будуть експортувати ріпаковий шрот до країни.
Китай прийняв перелік українських виробників ріпакового шроту, які будуть експортувати ріпаковий шрот до країни.
10 липня 2020
 10 липня 2020
За 9 років, що минули з моменту злиття HORSCH і LEEB, компанії вдалося стати одним з провідних виробників цієї техніки в Європі. Машини для захисту рослин набирають дедалі більшого значення і в структурі обороту компанії.
За 9 років, що минули з моменту злиття HORSCH і LEEB, компанії вдалося стати одним з провідних виробників цієї техніки в Європі. Машини для захисту рослин набирають дедалі більшого значення і в структурі обороту компанії.
10 липня 2020
 10 липня 2020
В Україні в продаж надійшли перші в цьому сезоні партії динь. Сезон цих баштанних цьогоріч почався майже на 2 тижні пізніше, ніж роком раніше, через несприятливі погодні умови.
В Україні в продаж надійшли перші в цьому сезоні партії динь. Сезон цих баштанних цьогоріч почався майже на 2 тижні пізніше, ніж роком раніше, через несприятливі погодні умови.
10 липня 2020
 10 липня 2020
За підсумками 2019 року рівень рентабельності виробництва у фермерських господарствах по більшості основних сільськогосподарських культур перевищив аналогічний показник по усіх підприємствах в цілому.
За підсумками 2019 року рівень рентабельності виробництва у фермерських господарствах по більшості основних сільськогосподарських культур перевищив аналогічний показник по усіх підприємствах в цілому.
10 липня 2020

Please publish modules in offcanvas position.