Основними елементами інтенсифікації системи відтворення свиней є застосування заходів, що сприятимуть збереженню та вирощуванню поросят, збільшенню кількості опоросів на матку, впровадженню штучного осіменіння та вдосконаленню структури стада.
Штучне осіменіння
Відтворення може бути як простим, так і розширеним. За простого відтворення чисельність поголів’я не збільшується. За розширеного відтворення передбачається включення у стадо більшої кількості тварин у порівнянні з тими, що вибули.
При відтворенні стада свиней використовують два види осіменіння: природне та штучне. В останні десятиріччя широке розповсюдження отримав метод штучного осіменіння, який дозволяє скоротити кількість кнурів і відповідно знизити витрати на їх утримання та годівлю. Інтенсивність використання кнурів при штучному осіменінні порівняно з природним осіменінням може зростати удесятеро.
При застосуванні штучного осіменіння важливе значення має своєчасне та правильне виявлення свиноматок в охоті, а також відповідне осіменіння в кращі для цього строки. Порівняно з природнім, використання штучного осіменінням є більш інтенсивним методом, яке потребує чіткішого методичного підходу до організації проведення осіменінь, це, в свою чергу, сприяє підвищенню ефективності галузі свинарства за рахунок економії на утриманні великої кількості кнурів-плідників.
При двократному штучному осіменінні існує можливість використання змішаної сперми від декількох кнурів-плідників. Їх кількість на одне осіменіння при змішуванні може становити від двох і більше. Враховуючи можливе використання при товарному виробництві значної кількості кнурів, сперма яких буде використана для змішування, стає актуальним вивчення питання ефективності цього процесу.
Стимуляція відтворюваності
Значно підвищує ефективність роботи в свинарстві стимуляція відтворювальної функції свиноматок. З цією метою використовують як гормональні, так і негормональні методи. Якщо негормональні методи легше організувати в умовах господарств, то гормональні широкого розповсюдження ще не отримали. Крім того, з метою отримання високого рівня відтворювальних якостей свиноматок слід обов’язково враховувати їх умови утримання після осіменіння та запобігати великогруповому утриманню їх в цей важливий період. Свій вплив на відтворювальну функцію свиноматок здійснює сезонність: найбільші показники прояву відтворювальної функції свиноматок у зимовий період, а найменші — влітку.
Плодовитість маток
Одним із важливих питань підвищення економічної ефективності системи відтворення тварин є питання вирішення низької плодовитості маток. Питання підвищення плодовитості маток має велике значення і було розглянуто ще Х. Р. Давидсононом у 1956 році. Так, він зазначав, що низька плодовитість виражається у безплідді (такому стані, коли не запліднюється жодна з яйцеклітин, що виділяються в період тічки), в малому розмірі гнізд (тобто чисельність поросят у гнізді при народженні значно нижча, ніж середні показники по гніздах свиноматок), в неспроможності регулярно давати приплід (що проявляється у зміщенні циклу, прихованих охотах тощо та виражається неспроможністю свиноматки давати 2 та більше опороси на рік), у нездатності свиноматки дати нормальну кількість опоросів протягом життя (скорочений період продуктивного використання свиноматок — декілька опоросів протягом життя замість значної їх кількості — від 6 опоросів і більше). Дещо розширивши та систематизувавши основні причини, наведені Х. Р. Давідсоном, можна схематично відобразити причини низької плодовитості свиноматок (рис. 1).
Рис. 1. Основні причини, що викликають низьку плодовитість свиноматок
На наш погляд, наявність прихованих охот та зміщення циклу відтворення слід розподілити, адже ці причини можуть мати різну природу. Також слід доповнити перелік за рахунок такого показника, як нездатність до нормального виношування поросят, адже в окремих господарствах є значна кількість переривання поросності під дією різних чинників. При цьому різні свиноматки відзначаються відмінною від інших реакцією на вплив зовнішніх чинників. Особливо гостро ця проблема стоїть у м’ясних порід свиней з низькою стресостійкістю.
Безпліддя може бути викликане різними причинами. Так, надмірна годівля, завдяки якій свиноматка швидко набирає живу масу та жиріє, викликає зажиріння яєчників, що, в свою чергу, може призвести до атрофії фолікулів. У той же час, недостатня годівля не забезпечує достатньої кількості необхідних поживних та біологічно-активних речовин для нормального функціонування яєчників, в наслідок чого не відбудеться дозрівання фолікулів.
Разом з тим, розповсюдженою причиною безпліддя свиноматок також є наявність кіст яєчників. Кіста може утворюватись на жовтому тілі, що не розсмоктується і, в свою чергу, затримує овуляцію. Також слід враховувати, що причини низької плодовитості свиноматок можуть бути як зовнішні, так і внутрішні, в тому числі проблеми з безпліддям можуть бути викликані і за рахунок причин спадкового порядку. Подібно до безпліддя, решта причин також може бути викликана різними чинниками. Отже, для вирішення цих питань перш за все слід провести пошук та визначення причин виникнення ситуації.
Плідники
Окрім маточної складової, не меншим внеском у загальну ефективність відтворення стада відзначаються кнури. Інтенсивне використання плідників — важлива умова підвищення ефективності тваринництва, адже чим більше сперми вдається отримати від плідника, тим більшу кількість маток можна осімінити нею. Підвищення рівня спермопродукції плідників дозволяє скоротити кількість кнурів і, відповідно, знизити витрати кормів, праці та інших засобів, тобто отримати прямий економічний ефект.
Разом з тим, слід враховувати, що можливості кнурів обмежені, вони дуже чутливі до нарощування статевого навантаження та інтенсивного статевого використання. Від молодих кнурів слід одержувати сперму один раз у п’ять днів. Більш інтенсивне їх використання погіршує якісні показники сперми. З метою недопущення погіршення якості сперми в окремі пори року, особливо літом, режим статевого навантаження значно зменшують.
Підсумовуючи результати наукових досліджень та проведених розрахунків, можна виділити чотири наявних системи використання кнурів-плідників для взяття сперми:
- система цілорічного помірного використання кнурів-плідників;
- система цілорічного інтенсивного використання кнурів-плідників;
- система цілорічного використання кнурів плідників із змінною інтенсивністю;
- система сезонного інтенсивного використання кнурів-плідників.
Зазначені системи використання кнурів-плідників для взяття сперми залежать від загальних систем відтворення поголів’я, адже першочерговим чинником є потреба в спермі, яка диктується необхідністю в осіменінні свиноматок (рис. 2).
Рис. 2. Зв’язок режимів використання кнурів із системами відтворення
Організація відтворення стада
Ще одним важливим напрямом, що забезпечує нормальне функціонування системи відтворення у господарствах, є отримання високопродуктивного, здорового, міцного ремонтного молодняку. Особливо це стосується ремонтних свинок, адже їх основним завданням є забезпечення повноцінних процесів запліднення яйцеклітин, виношування плодів, отримання нормальних опоросів, збереження поросят до відлучення, достатньої лактації протягом підсисного періоду та швидкого відновлення і приходу в охоту після завершення цього періоду. Через такі цикли без втрати продуктивного потенціалу за кожним із зазначених процесів свиноматкам необхідно проходити максимальну кількість разів.
Разом з тим, інтенсифікація свинарства призвела до того, що окремі ланцюги технології вирощування та утримання тварин прийшли у протиріччя з фізіологічними особливостями, що виникли та закріпились у процесі еволюції. Це знаходить своє відображення у зниженні плодовитості, швидкості росту, збільшенні непродуктивного вибуття тварин.
Так, існує залежність продуктивного періоду використання свиноматок від інтенсивності їх вирощування. Він вказує на збільшення ризику прохолостів, наявності більшого відсотка відхилень розвитку статевої системи від норми, збоїв у системі відтворення тварин та зменшення періоду продуктивного використання інтенсивно вирощених маток. При цьому вирощування свинок із високою інтенсивністю супроводжується зменшенням кількості тварин, що приходитимуть в охоту, та збільшуватиме ризик прохолостів, порівняно з вирощуванням свинок на стандартних комбікормах для вирощування.
Впровадження системи інтенсифікації відтворення поголів’я не буде суттєво відображатись на структурі собівартості в господарствах, а отримання додаткової продукції у вигляді збільшення отриманих поросят із розрахунку на свиноматку на рік може бути відрегульовано шляхом реалізації додатково отриманого молодняку і відповідно не відображатиметься потребою у залученні додаткових коштів.
Скорочення підсисного періоду
Одним з важливих напрямів інтенсифікації відтворення свиней є скорочення підсисного періоду, адже на сьогодні в багатьох господарствах України підсисний період триває 45–60 діб, хоча багатьма вченими та практиками встановлено, що з економічної точки зору оптимальний термін відлучення поросят — 30-та доба. Підвищення абсолютної величини вартості кормів на підготовку поросят при скороченні періоду відгодівлі з 60 діб до 45, 30 та 15 компенсується значним зниженням витрат на годівлю свиноматок в підсисний період. Окрім того, зменшення підсисного періоду дозволяє суттєво скоротити інтервал між опоросами і, відповідно, інтенсифікувати використання маток, нарощуючи кількість опоросів з 1,9 до 2,5 раз протягом року.
Отже, раннє відлучення поросят є прогресивним методом у свинарстві, що дозволяє інтенсифікувати виробництво свинини, особливо в умовах промислових комплексів. Таким чином, оптимальна тривалість підсисного періоду знаходиться у межах 21–35 діб, а визначення конкретного строку підсисного періоду для різних ферм та комплексів потребує і конкретних досліджень і не однократних перевірок практикою.