Мікотоксикози не мають сезонності
На відміну від інших хвороб, для мікотоксикозів характерні певні особливості. Перш за все це відсутність контагіозності, переважне усунення симптомів хвороби при зміні корму, ураження великих груп тварин з однаковою годівлею, нормальна або знижена температура тіла на фоні загального пригнічення. Можна зробити висновок, що клінічні прояви захворювання та важкість проходження мікотоксикозів залежать від кількості та тривалості потрапляння мікотоксинів з кормом, ступеня їхньої токсичності та стану тваринного організму. Слід зауважити, що у мікотоксикозів практично не буває сезонності, оскільки вони можуть зустрічатися як при утриманні худоби на пасовищі, так і в приміщенні. До впливу мікотоксинів чутливі всі сільськогосподарські тварини та птиця.
Найбільш небезпечні мікотоксини
Мікотоксини утворюються у процесі життєдіяльності цілої низки мікроскопічних пліснявих грибків. На сьогодні виділено більше 300 мікотоксинів, які продукують представники близько 350 видів плісняви. Серед них практичне значення для сільського господарства та харчової промисловості мають близько 20. Деякі найбільш досліджені мікотоксикози в ветеринарній практиці навіть виділяють в окремі захворювання, наприклад, фузаріотоксикози, стахіботріотоксикоз чи аспергіллотоксикоз. З назви захворювання можна визначити, гриби якого роду є її ініціаторами, наприклад, Fusarium, Stachybotrys, Aspergillus.
Найбільш поширеними і небезпечними для здоров’я людини вважаються афлатоксини (В1, В2, G1, G2 та М1), які виробляють гриби роду Aspergillus, дезоксініваленон та інші тріхотеценові мікотоксини, зеараленон, який виробляють гриби роду Fusarium, цитрини, охратоксини, цитреовірідин, що виробляють гриби родів Aspergillus та Penicillium, а також лізергінова кислота та агроклавін — алкалоїди ріжків.
Мікотоксини знезаразити складно
Слід зауважити, що мікотоксини частіше зустрічаються у рослинних продуктах, якими здебільшого є корми для тварин. При цьому ураження рослин грибками може відбуватися як під час дозрівання і збирання врожаю, тобто ще на полі в разі виникнення несприятливих метеорологічних умов, так і під час зберігання, при порушенні відповідних режимів. Як правило, корми, заражені грибками, змінюють свій зовнішній вигляд і запах, що допомагає їх виявити і видалити. Часткова сезонність прояву мікотоксикозів може припадати на ранню весну, коли закінчують згодовування кормів минулого врожаю. В той час, через нестачу кормів деякі господарства нехтують їхньою якістю, що дуже негативно позначається на здоров’ї тварин та їхній продуктивності. Більше того, в разі згодовування тваринам недоброякісних кормів, мікотоксини можуть виділятися з молоком, накопичуватися в органах і тканинах майбутніх забійних туш, акумулюватися в яйцях тощо.
Велика небезпека мікотоксинів, зокрема в харчових продуктах, зумовлена передусім тим, що вони є стійкими до дії хімічних та фізичних факторів, що значно ускладнює їхнє знезараження. Часто зовнішній вигляд харчових продуктів, контамінованих мікотоксинами, нічим не відрізняється від чистих. Звичайні способи знезараження харчових продуктів, такі як вплив високих чи низьких температур, дія ультрафіолету чи іонізуючого опромінювання знищують мікотоксини лише частково.
Захворювання, спричинені мікотоксинами
Вплив мікотоксинів на організм тварин певним чином відрізняється, залежно від виду токсину і тварин. Так, афлотоксикози виникають при споживанні кормів, що містять афлатоксини — продукти життєдіяльності Aspergillus flavus та Aspergillus parasiticus. Афлотоксини характеризуються дуже високою токсичністю і викликають у тварин гостру інтоксикацію з високою смертністю. В клінічній картині гострого отруєння відмічають в’ялість, пригнічення, судоми та порушення координації рухів, виникають парези та паралічі, порушується робота системи травлення, швидко виникають набряки та крововиливи, з часом тварини худнуть, молодняк значно затримується у розвитку. Молоді тварини страждають від дії токсинів значно більше, ніж дорослі. Важкі наслідки отруєнь афлотоксинами зумовлені їхнім безпосереднім впливом на печінку. В результаті, якщо тварина гине від гострого отруєння, в печінці можна знайти характерні зміни: ділянки некрозів та розростання епітелію жовчних протоків; у випадку хронічної інтоксикації розвивається цироз.
Захворювання на стахіботріотоксикоз є важким мікотоксикозом переважно коней. Воно виникає у результаті згодовування грубих кормів, забруднених мікотоксинами гриба Stachybotrys altemans. Окрім коней, до цього мікотоксину також високочутливі велика рогата худоба та домашня птиця. Перебіг захворювання характеризується важкими запаленнями та некрозами у травному тракті, геморагічним діатезом та гострою серцево-судинною недостатністю. Часто у тварин спостерігають некротичні ураження шкіри. У випадку контакту з зараженими кормами людей, в них можуть розвиватися захворювання легень та дерматит.Великим окремим блоком виступають фузаріотоксикози. Вони можуть розвиватися при згодовуванні забрудненого зернофуражу, комбікормів, сіна та соломи, а також при випасанні по стерні після заморозків. Так, фузаріотоксикоз спостерігається при споживанні тваринами зернових кормів, забруднених різними грибками роду Fusarium, зокрема F. gramineanim, F. nivale та F. avenaceum. Ця так звана «червона пліснява» викликає розлади нервової системи. Виражену нейротоксичну дію мають також алкалоїди лізергівоної кислоти та похідні клавіну, які продукують маточні ріжки — Claviceps purpurea та Claviceps paspalum — з розвитком відповідного захворювання клавіцепстоксикозу.
Устилаготоксикоз виникає при поїданні посівів злакових, головним чином ячменю та вівса, на яких паразитує гриб тверда сажка Tilletia, або Ustilago hordei та Ustilago laevis. Дендродохіотоксикоз виникає в результаті споживання кормів, які містять токсини гриба Dendrodochium toxicum. Клінічна картина захворювання розвивається дуже швидко, характеризується важким ураженням серцево-судинної системи та швидкою загибеллю тварини. Охратоксикоз здійснює виражену гепатотоксичну дію і виникає в результаті споживання продуктів життєдіяльності гриба Aspergillus ochraceus. Він часто уражує птицю, при цьому, окрім печінки, також страждають і нирки.
Клінічні прояви захворювань
Існує доволі багато неспецифічних мікотоксикозів, коли отруєння тварин відбувається в результаті згодовування недоброякісних та зіпсованих кормів. Якщо кормові засоби запрівають, гниють, мокнуть, промерзають чи залежуються, в них активно розвивається неспецифічна мікрофлора та плісняви. Велику роль тут відіграють гриби родів мукор, аспергілюс, ризопус тощо. Як правило, в кормах майже завжди присутня певна кількість потенційно токсичних грибків. Однак в невеликих кількостях їхня присутність не здійснює негативного впливу на організм тварини.
З іншого ж боку, при значному ступені ураження корми стають токсичними. Навіть якщо характерні симптоми захворювання не виникають одразу, для мікотоксинів характерні кумулятивні властивості. Тобто через певний час постійного надходження в організм тварини забруднених кормів, після досягнення їхнього вмісту в організмі певного рівня, розвивається виражена хвороба. Кумулятивні властивості мікотоксинів також виявляються в їхньому характерному накопиченні в певних тканинах організму, зокрема у жировій тканині. З цією властивістю пов’язана велика небезпека. Мова іде перш за все про племінних тварин, зокрема корів та свиноматок, які, залежно від свого продуктивного циклу, можуть за доволі короткий проміжок часу втрачати значну частину ваги.
Ця втрата ваги зумовлена мобілізацією, перш за все, запасів жиру. Відповідно, за короткий час в їхньому організмі, в результаті використання жирових запасів, вивільняється велика кількість мікотоксинів. Вони потрапляють у кров і здійснюють негативний вплив на організм, а також проникають у молоко, і можуть викликати складні розлади у молодняка, якому це молоко випоюється.
Узагальнюючи клінічні ознаки мікотоксикозів, слід зазначити що вони значно варіюють, залежно від ступеня контамінованості кормів, віку та фізіологічного стану тварини, а також кількості спожитого корму. При цьому отруєння можуть протікати гостро та хронічно.
При гострому мікотоксикозі практично завжди відмічають нейротоксичні симптоми, що проявляються у надмірному збудженні або пригніченні тварин, загальній слабкості та порушенні координації рухів, можуть спостерігатися судоми та зниження чутливості та фоні послаблення основних рефлексів. У випадку хронічного перебігу тварини худнуть, відмічається анемія, розлади в роботі травного тракту, а також часті аборти у племінних тварин. При важкому отруєнні у випадку всіх мікотоксикозів значного удару зазнає серцево-судинна система. Порушення її роботи може часто виступати причиною швидкої загибелі тварин.
Діагностика та лікування
Встановлення діагнозу на мікотоксикоз передбачає виявлення прямого зв’язку між споживанням корму, зараженого грибками з вмістом мікотоксинів, та розвитком характерної картини захворювання. Специфічного лікування мікотоксикозів не існує. Воно проводиться симптоматично з обов’язковим вилученням забруднених кормів із раціону. Для очищення організму можуть проводити промивання шлунку та рубця, задавати всередину адсорбенти, наприклад, активоване вугілля, призначати сольові послаблюючі засоби.
На початку хвороби в гострій стадії можна застосовувати кровопускання великим тваринам, в об’ємі до 1-1,5 л. Поряд із цим внутрішньовенно вводять хлорид кальцію, глюкозу, новокаїн тощо. Важливу роль у подальшій реабілітації тварин відіграють гепатопротекторні препарати та відновлення функцій уражених систем і органів, зокрема, у випадку розвитку гастроентеритів чи бронхопневмоній. Крім того, для швидшого одужання важливо забезпечити худобу повноцінною та високоякісною годівлею.
Профілактика
У боротьбі з мікотоксикозами на перше місце виходить їхня профілактика, яка передбачає заготівлю доброякісних кормів та дотримання відповідних правил зберігання. Джерелами мікотоксикозів можуть бути як грубі, так і концентровані корми, тож при закупівлі кормових засобів також важливо перевіряти їхню якість. Орієнтовно можна визначити, що у випадку виявлення більш ніж 10% гнилого, пліснявого чи іншим чином зіпсованого корму, згодовування такого корму тваринам здійснювати не можна.
Якщо у кормах знайдено гриби роду стахіботрикс, їхнє згодовування має заборонятися. Коли в кормах знаходять слаботоксичні фузарії, їх допускається згодовувати у суміші з іншими високоякісними, але не кислими, кормами великій рогатій худобі у частині до 25%. Навіть слаботоксичні грубі корми не рекомендується згодовувати у другій половині тільності або кітності. Не можна використовувати у годівлю концентровані корми, які дали позитивний результат перевірки біопробою. Згодовування зерна, яке перезимувало під снігом, або само зігрілося і досягло 2-го ступеня псування, але є нетоксичним за біопробою, допускається тільки після просушування та сортування. Зберігати такий корм не можна.У випадку ураження зерна сажкою в об’ємі до 0,3%, його можна очищувати зерноочищувальною машиною або занурювати попередньо у воду для відділення шкідливих домішок. Для кожного конкретного випадку повинні розроблятися спеціальні заходи із знезараження кормів перед їхнім згодовуванням, залежно від результатів лабораторних аналізів. Однак такий підхід є вимушеним і вкрай дорогим заходом, тож вдаватися до знезараження не завжди є економічно доцільним. Нехтувати безпечністю кормів при цьому також не варто, бо наслідки їхнього згодовування можуть бути непередбачуваними і небезпечними не тільки для тварин, а й для кінцевих споживачів тваринницької продукції.
