Білявки Шароле з французької провінції заглядаються і на Україну

/ Сучасне тваринництво / Четвер, 28 квітня 2016 15:17
Ірина БОВЧАЛЮК, спеціально для "АС"
Вони вважаються дуже дружелюбними. Кремово-білі тварини типово м’ясної будови тіла, з невеликою головою, широким лобом, видовженим тулубом, прямою м’язистою спиною. Ми мали можливість подивитися типову ферму знаменитої породи корів Шароле у живописній французькій провінції. Тут у них цього року такі ж проблеми, як і в нас — посуха, брак кормів на пасовиськах. Тим не менш спокійного затишку і здорового ремигання, здається, ніщо не порушує.

 

Біля семінарських мурів
За кілька кілометрів від Страсбурга таких містечок, як Вальбур безліч. До тисячі мешканців, тісненькі і ніби мереживні вулички навколо гостроверхого собору. З 13-ї до 14-ї усі крамнички, майстерні, аптеки — геть усе дружно зачинено: обід так обід. Зате гамірно у ресторанчиках, де пригощають жирним м’ясом з капустою за спільною з сусідами-німцями традицією і обов’язково місцевим вином чи пивом Ельзасу.
 
На сільських дорогах досить жвавий рух і майже нема прямокутних перехресть, усюди — кругові розв’язки, обов’язково прикрашені оригінальними клумбами. Таке враження, що змагаються між собою на кращий дизайн. Там модерновий знак чи пам’ятник, на більшості — чудернацькі композиції з дерев, кущів та квітів.
 
Зупиняємось під древніми, але охайними мурами. Перед фігурною аркою скромний напис характерною в’яззю: «Семінарія». Отакої! А обіцяли ферму племінної худоби. Виявляється, все класично: мирне стадо пасеться в сусідстві, якраз напроти старовинної садиби, ніби доповнюючи умиротворений пейзаж. Ніяких сучасних вивісок. Натомість — дерев’яні фігури корів на підтвердження того, що вони тут корінні звичні мешканці. На презентаційному будиночку — карта, генеалогічне древо місцевих знаменитостей Шароле.
 
Звичайні навіси і стійла для тварин, запаси кормів як під навісами, так і просто в полі. Новітні тракторці, роздавачі, навантажувачі і кормозмішувачі не порушують загальної спокійної провінційної гармонії.
 
Основна гордість — родовід
Президент місцевої організації «Скотарі Шароле» Т’єррі Колб представляє господарство свого друга і колеги. У них по-сусідськи подібний бізнес з розведення молочних телят. У Т’єррі трохи більше землі в обробітку: крім 150 га багаторічних трав, ще є 40 га зернових і 30 га силосної кукурудзи, яку зараз активно освоюють в Ельзасі. Маючи в середньому 400 голів худоби, експортують племінних корів до Німеччини, Австрії, а віднедавна ще й до Румунії. Шароле — найбільшу м’ясну породу у Європі, розповідає Т’єррі, нині вирощують на всіх континентах, культивують у 70 країнах світу. Запевняє, що були поставки цих чудових тварин і в Україну з Франції.
 
«Тутешнє стадо з усіх поколінь становить 400 голів, — знайомить пан Колб. — 140 з них народжують телят». Специфіка стада в тому, що усі тварини записані до генеалогічної книги, тож можна легко простежити увесь їхній родовід. Це основна гордість господарів. Природно, що більшість особин продається саме для репродукції як у Франції, так і за кордон. Упродовж останніх 8 років господарі розвивають канал продажів у країни Балтії. Сам Т’єррі спеціалізується нині на румунському напрямку, гордиться, що 2015 року поставив у цю країну 500 корів, котрі там плодитимуться, а отже, сприятимуть збільшенню виробництва м’яса.
 
До речі, господарі розповідають, що генеалогічна книга Шароле, породи з центру Франції, є найдавнішою у Європі і ведеться ось уже протягом 150 років.
 
Раціон місцевих тварин переважно складається з трав. Грунти тут специфічні — переважно піщані, а під лісом глинисті, дуже важкі. Тому з культурами складається не дуже, а от багаторічні трави почуваються добре. Дорослі тварини переважно перебувають на вільному випасі, у холодну пору їм дають корми, заготовлені упродовж року.
 
До речі, невеличкі стада на пасовиськах чи не біля кожного поселення — типова картина для Франції. Принаймні, від Парижа до Страсбурга спостерігали її повсюди.
 
Один рік — одне теля
Традиційно система народження телят розпочинається тут взимку, з 1 грудня, і триває до квітня. У приміщенні тварини постійно під наглядом тваринників, ветеринарів, котрі готові упередити будь-які можливі проблеми. Коли приходить час вийти на пасовище, телята мають вік від 0 до 4 місяців. «Саме у такий момент, коли є найбільша потреба у правильному харчуванні, — уточнює Т’єррі, — вже маємо молоду траву на пасовиську, тоді цей корм дуже потрібен телятам. А коровам — щоб мати якісне молоко для годівлі». У нормальний рік, без катаклізмів, тварини перебувають на відкритих пасовищах з квітня до листопада. Взимку їх годують травами у різних формах — сіном або сумішшю трав, крім того, додають силосну кукурудзу або солому.
 
Врятує силосна кукурудза
Минулий рік видався надзвичайно складним — був вкрай сухим і спекотним. Зібраний у травні-квітні перший урожай з пасовищ залишився єдиним. «Після цього більше нічого не росло, — розпачливо констатує пан Колб. — Тому з липня годували тварин так само, як взимку у приміщеннях. Виносили на пасовиська коровам щодня по 10-12 великих упаковок корму, роздавали те, що заготовляли на зиму. А що робити!».
 
Взимку усіх врятує силосна кукурудза, переконує Т’єррі Колб. Звичайних кормів не вистачає. Є багато соломи, але такий корм хіба що забиває шлунок, а ще потрібні поживні речовини. «Силосна кукурудза дасть потрібну енергію нашим тваринам», — впевнений спеціаліст. — Нею врівноважуємо раціон, також додаємо макуху. Зазвичай вирощуємо силосну кукурудзу на 5-10 га, але цього року площі збільшили до 35 га. Незважаючи на якість грунту і погодні умови, все одно вважаємо, що зібрали гарний урожай — 5-6 т, хоча це половина від того, що маємо у нормальний рік».
 
Т’єррі розповідає про ферму у Румунії, де тварини перебувають у приміщенні упродовж всього року і мають у своєму раціоні переважно солому та силосну кукурудзу. Через складний клімат трави швидко перестають рости навесні. Єдиною культурою, яка може давати регулярний урожай з року в рік, залишається надійна кукурудза. Нею й користуються сповна.
 
Підходимо до загону, де корови дружно галасують. «У листопаді вони саме у процесі відлучення телят, тому й кричать, — пояснює господар. — Ці корови народили телят минулої зими і процес знову невдовзі повториться. Специфіка м’ясних порід у тому, що теля ссе молоко матері 8-10 місяців. Наша традиція — 1 теля на рік».
 
Місцеві бички у свої 7 місяців переважно важать 300 кг. Був такий, що мав у цьому віці вже 500 кг. Візуально велика вага не дуже помітна, специфіка породи полягає у щільності, компактності. У раціоні малечі суміші зернових, перетерті кукурудза, ячмінь, овес, багато вітамінів.
 
Телят відгодовують на м’ясо, але найкращих залишають на репродукцію. Продаються однаково добре і самки, і самці. Перспективу розвитку місцеві фермери бачать саме у тому, щоби й надалі розвивати напрям репродукції.
 
Від акредитованих биків практикують часом і продаж сімені. У такому разі тварина проходить прискіпливий комплекс огляду та аналізів. Крім відмінного здоров’я, особина повинна мати генетичний матеріал кращий за контрольні зразки. «Репродуктор для клієнта повинен представляти якийсь генетичний прогрес відносно попередників, — пояснює пан Колб. — Був бик, який за свою кар’єру дав 1 млн спермодоз». Цікавимось приблизними цінами генетичного матеріалу. Т’єррі каже, що у Румунії доза сімені племінного бика коштує у середньому 2 євро. «Ми нещодавно продали дози за 15 євро. Але все одно нашим основним бізнесом залишаються живі тварини-репродуктори. І маємо традиційно на меті робити репродукцію для чистої породи. Далі наших корів часто використовують для схрещення із місцевими породами. Такі практики переважають, наприклад, в Австрії. Звикають до них і в Румунії».
 
Закріпити наше враження про якість породи Шароле господарі, вочевидь, планували, показавши місцеву знаменитість — бика на ім’я Епізод. Ну, що скажу я вам: їхній план вдався. Цей Епізод, могутній кремовий симпатяга, справді вразив усіх. Особливо не пручався, полишаючи пастися своїх панянок, не шарахався, спокійно та звично продемонстрував усі свої принади і так само статечно подався назад до кола своїх постійних прихильниць на лужку.
 
Знаменитий Епізод
Бик Епізод народився тут 7 років тому і брав участь у всіх найбільших конкурсах, у тому числі паризькому. Крім того, має титул чемпіона Німеччини. «У 3 роки він важив 1540 кг, зараз вже менше, десь 1400 кг, — знайомить Т’єррі. — Росте порода до 5 років».
 
В Епізода багато доньок, яким він передав усі свої найкращі якості представника знаменитої м’ясної породи. Для неї характерна дуже велика грудна клітина: чим вона ширше, тим більше може з’їсти та успішно перетравити тварина. Специфічна структура тазу теж важлива, адже коровам з такими особливостями легше народжувати. Спеціалісти також визначають якість представника породи за структурою голови.
 
Т’єррі не забуває похвалитися, що два тижні тому на регіональному конкурсі у Страсбурзі саме одна з доньок Епізода отримала перемогу та титул «Міс Ельзас».
 
Жорсткий відбір:
старші мусять поступитися
«Цей знаменитий бик та його визначні якості не є випадковістю, — підсумовує Т’єррі Колб. — Насправді це закономірний результат роботи і турбот наших фахівців упродовж цілих поколінь. Його родовід усі тут знають буквально до сьомого коліна. З іменами і особливостями. Його батько жив до 11 років, мама 13. Коли клієнт купує сина Епізода, то без вагань упевнений не тільки у тому, що в ньому повторяться якості батька, а й що вони будуть ще кращими».
 
Робимо висновок, що категорія віку тут не основна і не визначальна. Насправді тварина буде цікава, доки продукуватиме саме найкращі якості. Для племінної самки у Франції середній вік становить 8 років. Найстаріша корова, кажуть, зберігала потрібні якості до 15 років. Зрозуміло, м’ясо тварини є кращим, коли худобі 4-5 років, а не 10. «Якщо селекційний процес триває правильно, то діти мусять ставати кращими за своїх батьків, — говорить Т’єррі. — Доцільніше забивати на м’ясо матір, аби продовжувати генетичний прогрес із дочкою. Коли діти починають бути кращими за маму — її відбраковують». Такі от суворі закони селекції. Нічого особистого.
 
Прощаємося з Епізодом, радіючи, що його кар’єра поки що у повному розквіті.

Коментарі
 
Еліз БАЛТАЗАРкерівник відділу якості компанії з виробництва кормів для тварин LORIAL
Франція на сьогодні є другою у Європі після Німеччини за виробництвом кормів. Наша особливість — у різких відмінностях регіонів, кожен з яких відрізняється своєю специфікою. Скажімо, Ельзас потребує більше кормів для крупної рогатої худоби.
Загалом ця галузь дуже реагує на серйозні економічні виклики. Сировина становить 80% кінцевої вартості кормів, а власне корми — 70-80% кінцевої вартості самої тварини. Останніми роками компанії-виробники кормів мусили провести серйозну реструктуризацію. Їх кількість на ринку постійно зменшується, фіксується багато з’єднань маленьких компаній, укрупнення. Порівняно з приватним сектором, з року в рік суттєво збільшується частка кооперативів. Зараз 70% виробництва зосереджено саме в кооперативах.
Наше підприємство LORIAL теж є результатом злиття 3 кооперативів сходу Франції. Це по суті є кооператив кооперативів, де усі учасники є акціонерами. Ми об’єдналися, щоб адекватно відповідати на економічні виклики, бути конкурентоспроможними у плані ціни та за іншими показниками.
Загалом на чотирьох виробничих майданчиках та офісі працюють 100 співробітників. LORIAL виробляє майже 200 тис. т кормів на рік і забезпечує ними 3650 клієнтів. Скажімо, потужність виробничого майданчика Molsheim — 300 т кормів у день. Частка кормів для ВРХ становить 70%, а крім них, виготовляються корми для птиці та свиней. Загальний оборот підприємства становить 75 млн євро.
Клієнти мають можливість не тільки отримати корми, але й скористатися сучасною лабораторією та іншими сервісами, замовити консультації фахівців стосовно якості та специфіки раціону для тварин.

Ромен ПРОФФІкоординатор напряму кукурудзи компанії KWS, Франція
Велика увага саме до силосної кукурудзи вивела компанію KWS у європейські лідери за цим напрямом. Успіх хорошого сорту силосної кукурудзи забезпечують три основних складові: особливості клімату, досвід ретельної роботи фермерів та величезний вплив генетиків у селекцію нових сортів.
Сьогодні KWS працює над 4 селекційними програмами силосної кукурудзи у різних регіонах Європи, в тому числі й в Україні.
Кукурудза сильно реагує на довкілля, у якому росте. Тому мусить бути адаптованою до потреб фермера, проходити селекцію на місцях.
Ми дуже уважно ставимося до критеріїв селекції силосної кукурудзи. Найважливішим із них є максимальне збільшення енергії, яка може виробитися на 1 га культури. Мусимо уповні забезпечити потребу тварин в енергії. Не менш важливий показник — перетравлюваність. Не знімаємо з уваги глобальний критерій селекції — стабільність наших гібридів: забезпечуємо повторюваність ефективності. Сорт повинен забезпечувати однаковий потенціал ефективності незалежно від регіону вирощування і повторювати свої результати з року в рік. Працюємо також над резистентністю щодо посухи.
У насіннєвій кукурудзі обов’язково дотримуємося основного правила — безпеки. Наша філософія у тому, щоб якомога більше наблизити насіннєве виробництво до зони споживання, мінімізуючи кліматичні ризики.
У Європі зараз вирощується 192 тис. га насіннєвої кукурудзи. 35% її виробництва зосереджено у Франції. Ми — німецька компанія і лідируємо на німецькому ринку, але на частку KWS припадає і більше третини усього французького виробництва. Це природно, адже велике різноманіття французьких кліматичних умов якраз і дозволяє належно адаптувати виробництво насіння. Специфіка французьких ферм у тому, що тут дуже малі ділянки, в середньому до 10 га. Це дозволяє добре працювати з ізоляцією сортів. Крім того, практично вся мережа зрошується, що рятує від серйозних кліматичних ризиків. Близькість до океану зменшує кількість природних шоків. Маємо у Франції дуже стабільну урожайність. Країна історично звикла займатися виробництвом насіння, це увійшло у традицію тутешніх фермерів.
Активне зростання площ під насіння силосної кукурудзи саме в Ельзасі теж легко пояснити. Якщо на півдні Франції виробляємо велику кількість пізньостиглих сортів, то силосній кукурудзі — а це в основному ранньостиглі сорти — комфортніше саме у північних регіонах, де прохолодніше. До того ж, Ельзас — це історична зона вирощування кукурудзи з великими показниками урожайності і високою вагою.

1

 17 липня 2019
На даний момент фінансова підтримка українських овочівників і садівників є практично неохопленим ринком для фінансових установ України.
На даний момент фінансова підтримка українських овочівників і садівників є практично неохопленим ринком для фінансових установ України.
17 липня 2019
 17 липня 2019
Про стан і експортні перспективи вітчизняної галузі виробництва зерна в контексті глобальних викликів ішлося під час нещодавньої прес-конференції, яку провела Українська зернова асоціація.
Про стан і експортні перспективи вітчизняної галузі виробництва зерна в контексті глобальних викликів ішлося під час нещодавньої прес-конференції, яку провела Українська зернова асоціація.
17 липня 2019
 17 липня 2019
В Україні зростання вартості часник можливе лише наприкінці осені, зараз він буде тільки дешевшати.
В Україні зростання вартості часник можливе лише наприкінці осені, зараз він буде тільки дешевшати.
17 липня 2019
 17 липня 2019
З початку травня 2019 року на українському експортному ринку (базис FOB) зберігається тенденція до поступового зростання цін на кукурудзу.
З початку травня 2019 року на українському експортному ринку (базис FOB) зберігається тенденція до поступового зростання цін на кукурудзу.
17 липня 2019
 17 липня 2019
Загальний обсяг перевезень вантажів Дніпром у 2019 році склав 4,2 млн тонн, що на 1,2 млн тонн більше, ніж у першому півріччі минулого руку.
Загальний обсяг перевезень вантажів Дніпром у 2019 році склав 4,2 млн тонн, що на 1,2 млн тонн більше, ніж у першому півріччі минулого руку.
17 липня 2019
 17 липня 2019
На поточному тижні ціни на українські помідори встановили новий рекорд.
На поточному тижні ціни на українські помідори встановили новий рекорд.
17 липня 2019

Please publish modules in offcanvas position.