Стабільність має значення
Поряд із високою поживністю для силосу велику роль відіграє його стабільність. Чим більш стабільний корм, тим краще він зберігається, і тим більш прогнозовано протікають у ньому процеси консервації. Важливою характеристикою стабільного корму є також низькі втрати поживних речовин під час зберігання та використання. Саме стабільний корм можна з впевненістю включати до раціонів та враховувати за поживністю при їхньому балансуванні. Він також максимально довго зберігає свої поживні характеристики і добре поїдається коровами.
На стабільність під час заготівлі корму впливають декілька факторів. З одного боку, чим більш забруднена зелена маса закладається на силосування, тим більша імовірність того, що консервація корму відбуватиметься непрогнозовано. Причиною цьому є велика кількість сторонніх мікроорганізмів, зокрема клостридій, які заносяться до силосної сировини з брудом. Враховуючи те, що клостридії є анаеробами, вони не потребують кисню для життєдіяльності. Тобто навіть при доброму ущільненні корму та герметичному закритті вони можуть зберігатися та активно розмножуватися. Своєю чергою, їхнє зростання перешкоджає нормальному проходженню процесів молочно-кислого бродіння, необхідних для консервування корму. Під час свого розмноження клостридії також використовують поживні речовини корму, завдяки чому його поживна цінність знижується.Найбільше ж проблем сторонні мікроорганізми можуть викликати вже у тварин при згодовуванні корму. Під час зберігання у консервованому кормі, забрудненому сторонньою мікрофлорою, можуть накопичуватися токсини. Всі вони, разом із небажаними у силосі пліснявими грибками та масляною кислотою, в неякісному силосі зумовлюють низьку поживність, погіршення продуктивності, погане споживання корму, а також проблеми зі здоров’ям, зокрема отруєння.
Погану якість виправити
не вдасться!
Усунути погану якість силосної сировини практично неможливо. Існує хибне припущення, що за рахунок додавання засобів для покращення силосування можна вирішити всі проблеми. Фактично, ці препарати передбачені для покращення якості силосу, а не для виправлення помилок під час заготівлі. Культури мікроорганізмів, які додаються у консервантах, не можуть і не повинні конкурувати з несприятливою мікрофлорою, особливо коли вона потрапляє у корм у великій кількості.
Правильний зріз впливає
на якість силосу
Таким чином, під час заготівлі корму слід велику увагу звертати на висоту зрізу та якість подрібнення сировини. Слід розуміти, що нижні частини рослин, чи то кукурудза або інші, містить невелику кількість поживних речовин. Звичайно, для корму важливий достатній об’єм структурованих компонентів та високий вміст сухої речовини, але під час прийняття рішення, на яку висоту робити зріз зеленої маси на силос, це не повинно бути головним. Якщо поверхня поля нерівна, рельєф змінний, а регуляція жатки не спрацьовує як слід, то краще зрізати вище, ніж зазвичай. Також не рекомендується збирати сировину на силос невдовзі після дощу, а також рухатися полем під час зрізання на надто великій швидкості. Все це тим чи іншим способом сприяє більшому забрудненню зеленої маси для силосування та негативно позначається на подальшій стабільності силосу.
Потрібно знайти баланс
у довжині частинок
Для отримання високоякісного корму також треба правильно розрахувати довжину подрібнення зеленої маси. Тут необхідно знайти баланс між тією довжиною частинок корму, яка краще за все силосується, та тими вимогами до структурованості корму, яка необхідна. До уваги при цьому також слід брати вологість зеленої маси та її вид. Середній розмір частинок кукурудзи при закладанні на силос має становити близько 1–2 см. Не бажано мати багато надто великих фрагментів, бо вони ускладнюють ущільнення зеленої маси і можуть зумовлювати псування корму через доступ кисню. Отримання більших ніж потрібно частинок зеленої маси можливе у випадку неправильного налаштування подрібнювача або затуплювання його ножів.
Слід пам’ятати, що перевіряти якість подрібнення необхідно через декілька годин при роботі, а ножі замінюються, залежно від зношування кілька разів на сезон. Чим менші частинки, тим краще утрамбовується силос, що, зокрема, доцільно, коли вміст сухої речовини з сировині перевищує 35%. В той же час, якщо зелена маса надмірно волога, то збалансувати її вологість краще шляхом підмішування добре подрібненої соломи, а не за рахунок збільшення розміру частин. Якщо ж працювати в межах рекомендованого, то відхилення при подрібненні допустимі в бік збільшення при роботі з вологою масою, а в бік зменшення — із сухою. Надмірне подрібнення корму є також небажаним, з одного боку, через втрату його структурованості та погіршення перетравності жуйними, з іншого — через більше виділення силосного соку, з яким можуть у великій кількості втрачатися поживні речовини.
Для покращення стабільності та перетравності корму зерна кукурудзи повинні закладатися на силос вже плющеними, це важливо для оптимізації перетравлення крохмалю, яким вони багаті. Цілі зерна зазвичай проходять через шлунки транзитом, у результаті чого значна поживність корму втрачається.
Закладання на зберігання
Наступним вагомим етапом, на якому забезпечується стабільність силосу, є його закладання на зберігання. Тут велику роль відіграє правильне та достатнє ущільнення в середині корму для недопущення залишків кисневих прошарків, в яких може розвиватися пліснява. Найбільшу увагу при закладанні в траншею слід приділяти краям. Навіть коли використовується як слід відповідна плівка, як раз по краях через складність ущільнення можуть залишатися проблемні ділянки. Відповідна організація відведення з траншеї силосного соку також є запорукою збереження стабільності силосу.
Звичайно, із соком відводяться і поживні речовини, однак, завдання має полягати в зменшенні утворення соку і, таким чином, збереженні високої поживності, а не в утриманні соку в середині силосу під час консервування, що може погіршити його стабільність. Враховуючи основні поширені рекомендації при закладанні силосу, зокрема, рух по поверхні у різних напрямках, починаючи з дальнього краю траншеї; пошарове закладання зеленої маси, чия глибина за один шар не повинна перевищувати 30–50 см; щоденне закладання у велику траншею ущільненої маси глибиною не менше 1 м з її відповідним закриттям на ніч тощо, важливо поточно правильно оцінювати якість робіт. Так, чим більш волога сировина, тим легше її ущільнювати, однак інтенсивне ущільнення в такому випадку провокуватиме більші втрати поживних речовин з соком, тож перебільшувати не варто. Чим сухіша маса, тим важче її ущільнити, тож і роботи з ущільнення повинні проводитися більш інтенсивно.Важливим моментом є формування правильної форми траншей. Найвища точка повинна знаходитися по середині, якщо, звичайно, траншея не однобічна та може виступати за краї бокових плит не більше ніж на 1 м, по центру бокових плит — не більше ніж на 0,3 м, а краще бути в рівень з ними. До боків траншеї має йти рівний нахил, що є дуже важливим для попередження накопичення по боках води від опадів та знижує імовірність псування корму. Якість ущільнення силосу з часом також можна оцінити по його усадці. При якісному ущільненні, яке забезпечує стабільність корму, усадка не повинна перевищувати 10–15% по висоті споруди.
Зберігати силос без
укриття неприпустимо
В такому випадку він швидко втрачає стабільність, його якість значно погіршується, а безпечність знижується, не кажучи вже про великі економічні втрати для господарства. Укривати силос найбільш доцільно відповідною плівкою. Найкраще використовувати декілька плівок: внутрішню прозору та зовнішню стабілізовану чорну. Таким шляхом уможливлюється найкраща герметичність.Робота з плівками має вестися обережно та якісно. Зазвичай темну зовнішню плівку можна використовувати кілька разів, тож доцільно розкладати і збирати її обережно без псування, якнайкраще одразу ж у рулон для спрощення наступного використання. Ультрафіолетові стабілізатори захищають плівку від розкладання під сонцем, що набуває особливого значення при використанні технології заготівлі силосу в рукавах. При закладанні силосу в рулони необхідно використовувати мінімум шестишарове обгортання для забезпечення герметичності, та робити це не пізніше двох годин після пресування.
Також слід пам’ятати, що, залежно від кольору плівки та температури повітря, її проникність для газів може значно змінюватися, тож зберігати рулони влітку просто неба не бажано. Для уникнення псування укриття в траншеї її доцільно присипати землею чи піском, а також додатково укладати щось важке по краях. Найбільшими ворогами правильно укладених герметичних плівок у господарствах є дикі птиці та тварини. Відповідні сітки можуть використовуватися, однак зазвичай є мало ефективними. Тож для боротьби зі шкідниками мають проводитися відповідні заходи.
Етап згодовування
Відповідальним етапом для збереження стабільності корму після його консервування є правильний відбір під час згодовування. Важливо вести моніторинг якості корму. Для цього доцільно відібрати проби з готового силосу приблизно через місяць після закладання для визначення його якості та поживності. Повторювати аналіз доцільно через 10–14 днів після відкриття траншеї для уточнення даних з поживності та балансування раціону. Згодовування силосу без аналізу недоцільно, бо різні корми можуть значно відрізнятися один від одного за поживністю та якістю. При відкритті траншеї необхідно обережно прибрати верхній захисний шар та не допустити перемішування його з кормом. Надалі силос слід відбирати шарами вертикальних зрізів товщиною не менше 30 см за раз по всій ширині та висоті траншеї. Край зрізання повинен бути рівний та щільний. Це попередить проникнення у середину корму повітря та його псування. Якщо частина корму відпадає, її слід або згодувати, або прибрати для недопущення псування.
Не можна відбирати силос нерівномірно. Тут велику роль відіграє правильний розрахунок потреби господарства в кормах. Часто, якщо підприємство працює на старих потужностях, однак з меншим поголів’ям, може статися так, що розмір траншеї просто не відповідатиме потребам продуктивного стада. Через це об’єм корму та його розміщення доцільно прораховувати попередньо для недопущення зайвих втрат. Слід також доволі швидко згодовувати корми. При цьому чим спекотніша погода, тим швидше повинно бути просування по траншеї. Тут коливання може становити від одного-двох метрів взимку до мінімум трьох-п’яти влітку. Такі вимоги до відбору корму необхідно брати до уваги при плануванні раціонів на відповідний період та урахуванні в них частки консервованих кормів.Найбільша проблема тут може бути влітку, коли, з одного боку, і силосу не багато лишилося, і розділити його хочеться на довший строк, та й інші соковиті та зелені корми можуть бути використані у більших об’ємах. Однак недостатній відбір силосу може негативно вплинути на його якість та стабільність. Високі температури є сприятливими для швидкого розвитку мікроорганізмів, відповідно, влітку і силос псуватиметься швидше. З іншого ж боку, надто пересушений корм не тільки втратить свою цінність, а й гірше поїдатиметься тваринами, отже, правильне управління вже готовим кормом дозволить не тільки уникнути втрат та хвороб, а й використати корм найбільш ефективно.
Таким чином, стабільність силосу закладається іще з часу збирання зеленої маси для консервування та піддається впливу багатьох різних факторів протягом усього часу зберігання та згодовування корму. Втрата стабільності завжди пов’язана з погіршенням якості корму та економічними втратами господарства, або напряму через втрату поживних речовин та утилізацію зіпсованого корму, або ж опосередковано вже через тварин у результаті недоотримання продуктивності, незбалансованості раціону та різноманітних хвороб. Своєю чергою, необхідна увага та розуміння технологічних процесів на всіх етапах заготівлі та використання консервованих кормів дозволяють уникнути втрат, а якісний та стабільний силос зумовлює успішне використання його як важливого компоненту раціону в будь-яку пору року.
