Годівля за типовими раціонами полегшує заготівлю необхідної кількості кормів з урахуванням їх переваг, організацію збалансованої годівлі і удосконалення її повноцінності.
Звичайно, у раціоні корму називають і тип годівлі. Вони бувають:
- силосний;
- силосно-коренеплідний;
- силосно-сінний;
- сіно-силосно-коренеплідний;
- сінажно-силосний;
- сінажно-коренеплідний для зимового періоду і різні співвідношення зеленої маси з концентратами і силосом для літнього.
Для стійлового періоду годівлі лактуючих корів рекомендують наступні визначення типів годівлі (табл. 1).
Таблиця 1. Типи годівлі молочних корів за сукупністю ознак
Виходячи з обробки експериментальних і виробничих даних, встановлено, що будь-які однобокі типи зимової годівлі (концентратний, об’ємистий) можуть забезпечити низьку або середню молочну продуктивність. Крім того, систематичне (тривале) застосування раціонів концентратного типу без балансуючих підкормок призводить до порушення репродуктивної здатності тварин і швидкого вибракування корів.
Найбільш бажаним таким, що забезпечує повноцінність годівлі, є поєднання напівсоковитого і малоконцентратного або напівсоковитиго і напівконцентратного типів. Повноцінність годівлі корів при цих поєднаннях типів напряму залежить від якості основних кормів (силос, сінаж, сіно).
Силосний тип годівлі
Це й тип годівлі передбачає використання великої кількості силосу в зимовий період. Відомо, що спроби згодовування силосу дійним коровам як єдиного корму або у складі незбалансованих раціонів призводили до негативних наслідків. Використання силосованих кормів у складі збалансованих раціонів не спричиняє негативного впливу на молочну продуктивність, обмін речовин, стан здоров’я, якість молока і репродуктивну здатність корів. Оплата корму молоком у корів, які утримуються на збалансованих раціонах із силосом, буває вища, ніж на раціонах з великими даванками сіна або концентрованих кормів.
При польовому кормовиробництві основною культурою для заготівлі силосу слугує кукурудза. Відомо, що кукурудза як кормова культура бідна протеїном, кальцієм і фосфором. При згодовуванні великої кількості кукурудзяного силосу виникає потреба поповнення цих речовин іншими компонентами раціону. При згодовуванні силосу тварини менше поїдають грубих кормів (сіно). При такій годівлі корови з’їдають сіна не більше 4–5 кг. Решта раціону за поживністю до повної норми поповнюється концентрованими кормами і коренеплодами. Дослідженнями встановлено, що при поїданні силосу корови споживають сухої речовини приблизно в 1,5–2 разів менше, ніж при з’їданні сіна доброї якості і зелених кормів. Максимальна кількість силосу, яку можуть спожити навіть високопродуктивні корови становить не більше 28–30 кг, що в сухій речовині сягає 7,3–7,8 кг. Така кількість кукурудзяного силосу відповідає 40,5–43,4 МДж чистої енергії лактації (ЧЕЛ), тоді як потреба на життя високопродуктивних тварин у ній становить 37,7 МДж ЧЕЛ. З решти енергії може утворитися лише 0,84–1,7 л молока. Для корів із високими надоями безперечно необхідно вводити в раціон інші корми — сіно і коренеплоди, які підвищують його повноцінність.Головна вада силосної годівлі полягає у зниженому вмісті в раціоні протеїну, фосфору, легкозасвоюваних вуглеводів (цукру), каротину. Питання про шкідливість силосу як корму детально і широко вивчалося як у нашій країні ще за часів СРСР, так і закордоном. Тепер думка вітчизняних і зарубіжних дослідників та практиків зводиться до того, що згодовування силосу у складі збалансованих раціонів не спричиняє негативного впливу на продуктивність тварин. Основна умова використання силосу — підвищення якості цього корму.
Варто відмітити, що нівелювання дефіциту протеїну концентрованими кормами в раціонах із силосу достатньо повністю забезпечує потребу корів із продуктивністю 2800–3500 кг. Що ж стосується високопродуктивних корів із річним надоєм за 7000 кг, то силосно-концентратний тип годівлі є найбільш небезпечним внаслідок порушень обміну речовин. Для забезпечення таких тварин енергією і поживними речовинами необхідно 8–11 кг концентратів на голову за добу. З метою недопущення підвищення кислотності середовища рубця, яке відбувається внаслідок потрапляння у нього великої кількості концкормів та ще й при силосному раціоні, що призводить до таких захворювань, як ацидоз, що згодом переходить у кетоз, максимально допустима їх разова даванка становить 1,5 кг. Тоді виходить, що таких корів потрібно 6–8 разів на добу підгодовувати концентратами, що практично є недоцільним у виробничих умовах і, до того ж, все одно не виключає ризиків захворювань та вибуття корів із продуктивного стада.Залежно від рівня продуктивності тварин силос у раціоні може займати від 25 до 55% його поживності. При силосному типі годівлі грубі корми тварини поїдають у невеликих кількостях, тому в типових раціонах вони займають 14–17%. Кормові буряки — 7–10%. При нівелюванні дефіциту протеїну сумішшю концентратів остання повинна мати поживність 160–170 г перетравного протеїну на 1 кормову одиницю.
Силосно-коренеплідний
тип годівлі
Передбачає більш високу питому вагу коренеплодів у раціонах порівняно з силосним типом. З усіх коренеплодів найбільш широко використовують кормовий буряк. Тварини добре його поїдають, він легко засвоюється у великій і малій кількості і головне, підвищує дієтичні властивості раціону і слугує молокогінним кормом при підвищенні продуктивності корів. Цукровий буряк не рекомендують згодовувати у великих кількостях без привчання до нього тварин. Як свідчать результати досліджень, кращу молочну продуктивність отримують у тих випадках, коли кормовий буряк займає 14–16% раціонів за поживністю, а цукровий — 8–10%. В силосно-коренеплідних раціонах соковиті корми становлять 42–67%, в тому числі буряк 15–17%. По вмісту решти компонентів ці раціони несуттєво відрізняються від раціонів силосного типу.
Зимова годівля сіном,
силосом і коренеплодами
Сіно — найбільш постійна складова частина зимового раціону. Дійні корови добре його поїдають. Сіно доброї і середньої якості не викликає порушень процесів травлення у рубці. Однак штучно висушені корми є найбільш високовартісними. Енергетична одиниця сіна в середньому на 50% дорожча енергетичної одиниці силосу. Тому у виробничих умовах не прагнуть до збільшення кількості сіна в раціонах. Сіно можна замінити високоякісними силосом або сінажем.
Коренеплоди в порівнянні з сіном і силосом мають більшу перетравність. За виходом перетравної сухої речовини з 1 га вони набагато переважають всі культури. Так, кормовий буряк при урожайності 40 т/га із вмістом 24% сухої речовини і 90% перетравності забезпечують 8,64 т перетравної сухої речовини. Люцерна середньої якості при урожайності сіна з 1 га 8,0 т із вмістом сухої речовини 85% і її перетравністю 55% дає лише 3,74 т перетравної сухої речовини. Коренеплоди мають добрі смакові якості, суха речовина їх відрізняється найвищою концентрацією енергії. При згодовуванні їх із силосом вони помітно сприяють збільшенню надоїв і зниженню споживання концентратів. Проте слід відмітити, що високі даванки цукрового і кормового буряків призводять до утворення у рубці великої кількості масляної кислоти, яка при різкій зміні годівлі викликає депресію травлення. Найбільші добові даванки цукрового буряку 15 кг, кормового — 40 кг/голову.
Годівля зеленою масою
у годівницях приміщень
При годівлі тварин зеленою масою в приміщенні виникають певні складнощі. Якщо при пасовищному утриманні простіше забезпечити тварин зеленим кормом в оптимальну фазу вегетації рослин, то при годівлі з годівниць у приміщеннях зробити це важче. Швидко перевести корів із зеленої маси на консервовані корми (силос, сінаж) практично не можливо. Теоретично літню годівлю корів зеленою масою з годівниць у приміщеннях можна вважати оптимальною. У великих господарствах, окрім зеленої маси, слід щоденно давати тваринам 15–20 кг силосу.
Таблиця 2. Приблизні втрати сухої речовини при різних способах консервування трав
Сінаж
Має ряд важливих переваг. Головна з них полягає у тому, що за поживністю він наближається до зеленого пасовищного корму і має кращі смакові якості порівняно з силосом і сіном. Залежно від вологості в 100 кг сінажу з бобових трав міститься 35–50 кормових одиниць, від 3,3 до 4,5 кг перетравного протеїну, від 3 до 6 г каротину. Сінаж доброї і середньої якості має показник рН від 4,4 до 5,2. Сума органічних кислот становить 4–6% на суху речовину (у силосі 8–12%). На молочну припадає більше половини загальної суми кислот, масляна кислота відсутня або її не більше 0,15–0,25%. Сінаж багатий на амінокислоти, має приємний запах квашених фруктів, високі кормові якості. В ньому майже повністю зберігаються цукри, під час годівлі тварин в ньому створюється сприятливе цукро-протеїнове співвідношення (1:1,5; 1:1), що створює оптимальні умови для розвитку рубцевої мікрофлори та високе використання поживних речовин. Сінаж характеризується високим вмістом кальцію і відносною нестачею фосфору, тому раціони з сінажем необхідно балансувати фосфорною підгодівлею.
Все це сприяє високій кормовій ефективності сінажу. Корови охоче поїдають його у кількості 20–25 кг на добу, що за вмістом сухої речовини рівноцінно 45–60 кг силосу. Практично згодовувати таку кількість силосу неможливо: навіть високодійні корови не з’їдають більше 28–30 кг. Це дає можливість замінювати сінажем у раціонах великої рогатої худоби не тільки сіно і силос, а й коренеплоди і до певної міри зелений пасовищний корм.Здатність сінажу замінювати інші види кормів — головна його позитивна властивість (особливо, якщо враховувати економіку кормовиробництва і годівлі), яка забезпечує можливість переходу від традиційних багатокомпонентних до одно-, двокомпонентних раціонів годівлі ВРХ. Внаслідок цього значно спрощується виробництво кормів і годівля тварин. Без перебільшення сінаж можна назвати кормом для великих механізованих ферм та промислових тваринницьких комплексів виробництва молока і м’яса.
Порівняно з іншими способами заготівлі консервованих кормів із трав, під час виробництва сінажу втрати поживних речовин значно зменшуються.
Узагальнення матеріалу, отриманого з сушіння сіна, силосування сінажування і штучного сушіння трави, дає наступні середні цифри виходу поживних речовин (кормових одиниць) при різних способах збирання трав (%):
Сіно:
- Наземної сушки — 37–50;
- Досушування за допомогою активного вентилювання — 62–67;
- Силос із зеленої трави в траншеї — 65–70.
Сінаж:
- Із пров’яленої трави в траншеї — 70–75;
- В башті — 75–80;
Стравлювана або згодовувана трава — 75–85.
Зелена трава (біологічний урожай) — 100.
З усього вище сказаного можна зробити висновок, що для високопродуктивних дійних корів не прийнятними є силосний і силосно-сінний типи годівлі як такі, що не забезпечують потреб в енергії і поживних речовинах; небезпечним і високовартісним є силосно-концентратний у силу особливостей травлення жуйних тварин і великої частки у складі раціону концентрованих кормів. Типами годівлі в зимовий період, які можуть забезпечити потребу високопродуктивних корів, є: силосно-коренеплідний напівконцентратний; силосно-сінажно-коренеплідний напівконцентратний; сінажно-силосний малоконцентратний.
