Законодавчі зміни
/
У правовому полі
/
Середа, 25 червня 2014 14:49
9 квітня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», яким скасовано 19 із 44 документів дозвільного характеру у сільському, рибному, лісовому господарствах та у сфері земельних відносин. Вказаний закон набув чинності з 26 квітня 2014 р. та вніс істотні зміни і доповнення до ряду аграрних законів.
Так, у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 р. уточнено підстави для анулювання документа дозвільного характеру. Дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом); припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:
-
встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;
-
здійснення суб’єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.
Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру. У разі, якщо анулювання документа дозвільного характеру здійснюється дозвільним органом, рішення про його анулювання видається особисто або надсилається суб’єкту господарювання поштовим відправленням з описом вкладення не пізніше п’яти робочих днів із дня прийняття (винесення) рішення, якщо інше не передбачено законом. Дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом. Рішення дозвільного органу про анулювання документа дозвільного характеру може бути оскаржено до адміністративного суду.
Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється. У цьому випадку документ дозвільного характеру підлягає поновленню за рішенням дозвільного органу або адміністративного суду. Його поновлення відбувається шляхом здійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру та повернення суб’єкту господарювання безпідставно анульованого документа дозвільного характеру. При цьому дії щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, вчиняються дозвільним органом, що оформляє документ дозвільного характеру, без залучення суб’єкта господарювання.
Внесено зміни до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р., відповідно до яких розробка і виробництво нових видів харчових продуктів не потребує позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Водночас залишаються діючими вимоги, що впровадження нових технологічних процесів виробництва та оброблення харчових продуктів, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, здійснюються за умови дотримання лише санітарних норм. Наявність дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, а також дозволу інших, визначених законом, органів виконавчої влади не вимагається.
У статті 16 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14 січня 2000 р. із переліку повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України і його органів на місцях виключено повноваження щодо погодження місць розміщення підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції.
У Законі України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 р. скасовано вимогу про необхідність отримання дозволів на ввезення незареєстрованих ГМО, призначених для науково-дослідних цілей у замкненій та відкритій системах, а також з метою проведення їх державних апробацій (випробовувань), які надавалися Міністерством освіти і науки України (ст. 8-1, ст. 16, ст. 19).
Внесено зміни до Закону України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 р., у відповідності до яких випалювання сухої рослинності або її залишків здійснюється у порядку, встановленому Міністерством екології та природних ресурсів України. При цьому дозволу обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій уже не вимагається.
Відповідно до ст. 34 зазначеного Закону, питання селекції дикорослих рослин регулюються спеціальним законодавством. Із Закону України «Про рослинний світ» вилучені приписи про те, що селекція дикорослих рослин у природних умовах та інтродукція рослин, до яких було вжито селекційні методи, здійснюються за дозволами уповноважених на це органів виконавчої влади.
У Законі України «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. з основних завдань державного контролю у сфері захисту рослин виключено здійснення державного контролю за: а) дотриманням регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), б) відповідністю вимогам сертифікатів якості засобів захисту рослин, які ввозяться на територію України, в) вмістом у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів.
Із врахуванням зазначеного, із переліку обов’язків підприємств, установ, організації усіх форм власності та громадяни у сфері захисту рослин виключено наступні обов’язки:
-
повідомляти Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України про вивезення/ввезення з/до адміністративно-територіальної одиниці асортименту засобів захисту рослин;
-
отримувати сертифікат відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів;
-
отримувати сертифікат про дотримання регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин) у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження.
До компетенції Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України більше не належить: визначення асортименту та обсягів виробництва засобів захисту рослин вітчизняною промисловістю, координація закупівлі їх за імпортом, контроль за оптовою та роздрібною торгівлею засобами захисту рослин; погодження асортименту засобів захисту рослин, технічних умов їх виробництва і застосування, плану державних випробувань і реєстрації засобів захисту рослин, переліку пестицидів, дозволених до використання в Україні, асортименту пестицидів, що завозяться в Україну; видача погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин.
Із переліку прав Головного державного фітосанітарного інспектора України, головних державних фітосанітарних інспекторів та державних фітосанітарних інспекторів вилучено наступні права:
-
безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації усіх форм власності та громадян з метою визначення вмісту залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів;
-
здійснювати розширений контроль з метою перевірки вмісту у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів;
-
видавати сертифікати відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів;
-
видавати сертифікати про дотримання регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин) у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження.
Також із Закону України «Про захист рослин» виключено статті, що встановлювали порядок погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин, сертифікатів про дотримання регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин) у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження та сертифікатів відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів. Також скасовано вимогу про проведення аналітичних досліджень засобів захисту рослин, які ввозяться на територію України.
Із переліку обов’язків Головного державного фітосанітарного інспектора України, головних державних фітосанітарних інспекторів та державних фітосанітарних інспекторів виключено:
-
погодження ввезення засобів захисту рослин на територію адміністративно-територіальної одиниці;
-
проведення аналітичних досліджень засобів захисту рослин на відповідність їх сертифікатам якості, у тому числі тих, що завозяться на митну територію України, а також регламентів їх застосування тощо;
-
погодження асортименту і технічних умов виробництва, регламентів застосування, переліку пестицидів, дозволених до використання в Україні, а також їх асортименту, який закуповується за імпортом.
Із переліку видів правопорушень у сфері захисту росин виключено:
-
неповідомлення відповідної державної інспекції захисту рослин про вивезення/ввезення з/до адміністративно-територіальної одиниці асортименту засобів захисту рослин;
-
неотримання сертифіката відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів;
-
неотримання сертифіката про дотримання регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин) у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження.
Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р., ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень, у науково обґрунтованих обсягах здійснюється відповідно до планів державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу – за дозволом, що видається Міністерством екології та природних ресурсів України. При цьому не вимагається погодження таких дозволів із Міністерством охорони здоров’я України.
Використання залишків пестицидів і агрохімікатів, термін реєстрації яких закінчився, проводиться протягом двох років. У цьому випадку уже не потрібні дозволи Міністерства екології та природних ресурсів України, погоджені із Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством аграрної політики та продовольства України.
Із тексту Закону вилучено приписи щодо координації виробництва, закупівлі, обсягів і асортименту пестицидів і агрохімікатів, яку здійснювало Міністерство аграрної політики та продовольства України за погодженням з Державною санітарно-епідеміологічною службою України та Міністерством екології та природних ресурсів України.
Переліки пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, у тому числі для роздрібної торгівлі та для застосування авіаційним методом, затверджуються Міністерством екології та природних ресурсів України за погодженням із Державною санітарно-епідеміологічною службою України. При цьому Міністерство аграрної політики та продовольства України таке погодження уже не здійснює.
У Законі України «Про карантин рослин» у редакції від 19 січня 2006 р. виключено приписи щодо здійснення карантинного нагляду за рослинами, що імпортуються (ст. 44), а також змінено фітосанітарні процедури вантажів у митницях призначення (ст. 45), зокрема до вантажів з об’єктами регулювання у митницях призначення або на митних складах застосовуються фітосанітарні процедури, передбачені у ст. 39-41 цього Закону, у тому числі для забезпечення відповідності фітосанітарних заходів під час зберігання, пакування, розпакування, перепакування, переробки та обробки об’єктів регулювання у митницях призначення та на митних складах.
Із Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 липня 2002 р. вилучені норми щодо обов’язкової сертифікації якості зерна та продуктів його переробки для здійснення експортно-імпортних операцій із зерном і продуктами його переробки та переміщення зерна і продуктів його переробки територією України (ст. 21), а також скасовано обов’язкову сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (ст. 11). Також із цього Закону вилучені норми про спеціальну відповідальність у вигляді штрафу за проведення суб’єктами ринку зерна експортно-імпортних операцій із зерном та продуктами його переробки, а також переміщення зерна та продуктів його переробки територією України без відповідних сертифікатів якості, а також зберігання зерна та продуктів його переробки суб’єктами зберігання зерна без проведення сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (ст. 82).
У ст. 6 Закону України «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 р. скасовано обов’язок суб’єктів виноробства отримувати дозволи на виготовлення сухих виноматеріалів у несприятливі для визрівання винограду роки, що видавався Міністерством аграрної політики та продовольства України. Тепер дозволяється виготовлення сухих виноматеріалів міцністю не більш як 9,5 відсотка об’ємних шляхом підсолодження сусла виноградним концентратом або цукром не більш як на 2 г/100 куб. см. Такі виноматеріали можуть використовуватися лише для виробництва вин ординарних столових сухих несортових.
Змінами до Закону України «Про ветеринарну медицину» в редакції від 16 листопада 2006 р. встановлено, що його дія не поширюється на продукти тваринного походження для споживання людиною. Таким чином, об’єктом регулювання цього Закону є продукти тваринного походження для фармацевтичного та хірургічного використання і продукти тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання, корми тваринного походження.
Із згаданого Закону вилучені приписи про необхідність отримання дозволу на проведення заходів із залученням тварин (ст. 38), а також дозволу на ввезення на територію України товарів з метою недопущення ввезення тих товарів, що містять збудників хвороб тварин (ст. 83). У ст. 63 із переліку підстав відмови у державній реєстрації ветеринарного препарату вилучена така підстава як виявлення того, що період виведення, рекомендований заявником, не є достатнім для забезпечення безпечності продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною, отриманих від тварин, які лікувалися цим препаратом, або є недостатньо обґрунтованим.
У Законі України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 р. уточнено визначення ветеринарного свідоцтва або ветеринарної довідки як виданого в установленому порядку документа, що підтверджує відповідність конкретної партії продуктів лову вимогам ветеринарно-санітарної безпеки. При цьому на харчову продукцію з продуктів лову такі документи уже не видаються.
Також спрощено митне оформлення продуктів лову та харчової продукції з них з позицій їх якості та безпеки (ст. 9). Зокрема, резидент – суб'єкт господарювання подає: свідоцтво виробника про якість; ветеринарне свідоцтво або ветеринарну довідку (крім харчової продукції з продуктів лову). Не вимагається карантинний дозвіл на тару, виготовлену із сировини рослинного походження; атестат виробництва (копію) та підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування. Значно простіше став порядок переміщення через митний кордон продуктів лову та харчової продукції з них іноземного виробництва. Так, для здійснення митного оформлення щодо якості та безпеки продуктів лову та харчової продукції з них іноземного виробництва суб'єкт господарювання подає: сертифікат походження; ветеринарне свідоцтво на кожну партію продукції (крім харчової продукції з продуктів лову). При цьому не вимагаються: сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання іноземного сертифіката; карантинний дозвіл на тару, виготовлену із сировини рослинного походження; міжнародний санітарний сертифікат, що видається країною-експортером (оригінал документа), або висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; декларація виробника; підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування або аналогічний документ, підтверджений компетентним органом іноземної держави.
У Законі України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 р. із переліку повноважень Державного агентства рибного господарства України вилучено надання дозволів на імпорт водних біоресурсів, продуктів переробки з них за кількісним та видовим складом (ст. 9). Державний контроль за провадженням рибогосподарської діяльності здійснюється Державним агентством рибного господарства України лише за якістю імпортованої в Україну продукції водних біоресурсів. Контроль не здійснюється за її видовим складом та кількістю.
Із переліку документів дозвільного характеру, що видаються Державним агентством рибного господарства України, виключено: акт технічного огляду суден, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства; свідоцтво про відповідність компанії та суден вимогам Міжнародного кодексу з управління безпечною експлуатацією суден і попередженням забруднення 1993 р.; дозвіл на імпорт в Україну водних біоресурсів, продуктів харчування та переробки з них за кількістю та видовим складом. До повноважень зазначеного органу віднесено надання дозволів на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифікатів на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об’єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, в частині осетрових риб і виробленої з них продукції.
Із Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» виключено приписи щодо підтвердження якості і безпеки водних біоресурсів та продуктів їх переробки (ст. 45). У новій редакції викладена ст. 24 «Особливості видачі дозвільних документів у галузі рибного господарства», зокрема щодо видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів за межами юрисдикції України, форми реєстрації уловів (реекспорту) антарктичного та патагонського іклачів, дозволу на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифікатів на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об’єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, в частині осетрових риб і виробленої з них продукції, підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування та переробки продуктів лову (у разі необхідності суб’єкту господарювання для здійснення зовнішньоторговельних операцій).
9 квітня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру», яким скасовано 19 із 44 документів дозвільного характеру у сільському, рибному, лісовому господарствах та у сфері земельних відносин. Вказаний закон набув чинності з 26 квітня 2014 р. та вніс істотні зміни і доповнення до ряду аграрних законів.
Так, у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 р. уточнено підстави для анулювання документа дозвільного характеру. Дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом); припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;
- здійснення суб’єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.
Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру. У разі, якщо анулювання документа дозвільного характеру здійснюється дозвільним органом, рішення про його анулювання видається особисто або надсилається суб’єкту господарювання поштовим відправленням з описом вкладення не пізніше п’яти робочих днів із дня прийняття (винесення) рішення, якщо інше не передбачено законом. Дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом. Рішення дозвільного органу про анулювання документа дозвільного характеру може бути оскаржено до адміністративного суду.
Анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, забороняється. У цьому випадку документ дозвільного характеру підлягає поновленню за рішенням дозвільного органу або адміністративного суду. Його поновлення відбувається шляхом здійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру та повернення суб’єкту господарювання безпідставно анульованого документа дозвільного характеру. При цьому дії щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, вчиняються дозвільним органом, що оформляє документ дозвільного характеру, без залучення суб’єкта господарювання.
Внесено зміни до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р., відповідно до яких розробка і виробництво нових видів харчових продуктів не потребує позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Водночас залишаються діючими вимоги, що впровадження нових технологічних процесів виробництва та оброблення харчових продуктів, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, здійснюються за умови дотримання лише санітарних норм. Наявність дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, а також дозволу інших, визначених законом, органів виконавчої влади не вимагається.
У статті 16 Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» від 14 січня 2000 р. із переліку повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України і його органів на місцях виключено повноваження щодо погодження місць розміщення підприємств, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції.
У Законі України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» від 31 травня 2007 р. скасовано вимогу про необхідність отримання дозволів на ввезення незареєстрованих ГМО, призначених для науково-дослідних цілей у замкненій та відкритій системах, а також з метою проведення їх державних апробацій (випробовувань), які надавалися Міністерством освіти і науки України (ст. 8-1, ст. 16, ст. 19).
Внесено зміни до Закону України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 р., у відповідності до яких випалювання сухої рослинності або її залишків здійснюється у порядку, встановленому Міністерством екології та природних ресурсів України. При цьому дозволу обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій уже не вимагається.
Відповідно до ст. 34 зазначеного Закону, питання селекції дикорослих рослин регулюються спеціальним законодавством. Із Закону України «Про рослинний світ» вилучені приписи про те, що селекція дикорослих рослин у природних умовах та інтродукція рослин, до яких було вжито селекційні методи, здійснюються за дозволами уповноважених на це органів виконавчої влади.
У Законі України «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. з основних завдань державного контролю у сфері захисту рослин виключено здійснення державного контролю за: а) дотриманням регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин), б) відповідністю вимогам сертифікатів якості засобів захисту рослин, які ввозяться на територію України, в) вмістом у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів.
Із врахуванням зазначеного, із переліку обов’язків підприємств, установ, організації усіх форм власності та громадяни у сфері захисту рослин виключено наступні обов’язки:
- повідомляти Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України про вивезення/ввезення з/до адміністративно-територіальної одиниці асортименту засобів захисту рослин;
- отримувати сертифікат відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів;
- отримувати сертифікат про дотримання регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин) у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження.
До компетенції Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України більше не належить: визначення асортименту та обсягів виробництва засобів захисту рослин вітчизняною промисловістю, координація закупівлі їх за імпортом, контроль за оптовою та роздрібною торгівлею засобами захисту рослин; погодження асортименту засобів захисту рослин, технічних умов їх виробництва і застосування, плану державних випробувань і реєстрації засобів захисту рослин, переліку пестицидів, дозволених до використання в Україні, асортименту пестицидів, що завозяться в Україну; видача погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин.
Із переліку прав Головного державного фітосанітарного інспектора України, головних державних фітосанітарних інспекторів та державних фітосанітарних інспекторів вилучено наступні права:
- безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації усіх форм власності та громадян з метою визначення вмісту залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів;
- здійснювати розширений контроль з метою перевірки вмісту у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів;
- видавати сертифікати відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів;
- видавати сертифікати про дотримання регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин) у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження.
Також із Закону України «Про захист рослин» виключено статті, що встановлювали порядок погодження на ввезення на територію України засобів захисту рослин, сертифікатів про дотримання регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин) у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження та сертифікатів відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів. Також скасовано вимогу про проведення аналітичних досліджень засобів захисту рослин, які ввозяться на територію України.
Із переліку обов’язків Головного державного фітосанітарного інспектора України, головних державних фітосанітарних інспекторів та державних фітосанітарних інспекторів виключено:
- погодження ввезення засобів захисту рослин на територію адміністративно-територіальної одиниці;
- проведення аналітичних досліджень засобів захисту рослин на відповідність їх сертифікатам якості, у тому числі тих, що завозяться на митну територію України, а також регламентів їх застосування тощо;
- погодження асортименту і технічних умов виробництва, регламентів застосування, переліку пестицидів, дозволених до використання в Україні, а також їх асортименту, який закуповується за імпортом.
Із переліку видів правопорушень у сфері захисту росин виключено:
- неповідомлення відповідної державної інспекції захисту рослин про вивезення/ввезення з/до адміністративно-територіальної одиниці асортименту засобів захисту рослин;
- неотримання сертифіката відповідності сільськогосподарської продукції та сировини рослинного походження щодо вмісту в них залишкової кількості пестицидів, агрохімікатів та важких металів;
- неотримання сертифіката про дотримання регламентів застосування пестицидів і агрохімікатів (тільки регуляторів росту рослин) у сільськогосподарській продукції та сировині рослинного походження.
Відповідно до змін, внесених до Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р., ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень, у науково обґрунтованих обсягах здійснюється відповідно до планів державних випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу – за дозволом, що видається Міністерством екології та природних ресурсів України. При цьому не вимагається погодження таких дозволів із Міністерством охорони здоров’я України.
Використання залишків пестицидів і агрохімікатів, термін реєстрації яких закінчився, проводиться протягом двох років. У цьому випадку уже не потрібні дозволи Міністерства екології та природних ресурсів України, погоджені із Міністерством охорони здоров’я України та Міністерством аграрної політики та продовольства України.
Із тексту Закону вилучено приписи щодо координації виробництва, закупівлі, обсягів і асортименту пестицидів і агрохімікатів, яку здійснювало Міністерство аграрної політики та продовольства України за погодженням з Державною санітарно-епідеміологічною службою України та Міністерством екології та природних ресурсів України.
Переліки пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, у тому числі для роздрібної торгівлі та для застосування авіаційним методом, затверджуються Міністерством екології та природних ресурсів України за погодженням із Державною санітарно-епідеміологічною службою України. При цьому Міністерство аграрної політики та продовольства України таке погодження уже не здійснює.
У Законі України «Про карантин рослин» у редакції від 19 січня 2006 р. виключено приписи щодо здійснення карантинного нагляду за рослинами, що імпортуються (ст. 44), а також змінено фітосанітарні процедури вантажів у митницях призначення (ст. 45), зокрема до вантажів з об’єктами регулювання у митницях призначення або на митних складах застосовуються фітосанітарні процедури, передбачені у ст. 39-41 цього Закону, у тому числі для забезпечення відповідності фітосанітарних заходів під час зберігання, пакування, розпакування, перепакування, переробки та обробки об’єктів регулювання у митницях призначення та на митних складах.
Із Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 4 липня 2002 р. вилучені норми щодо обов’язкової сертифікації якості зерна та продуктів його переробки для здійснення експортно-імпортних операцій із зерном і продуктами його переробки та переміщення зерна і продуктів його переробки територією України (ст. 21), а також скасовано обов’язкову сертифікацію послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (ст. 11). Також із цього Закону вилучені норми про спеціальну відповідальність у вигляді штрафу за проведення суб’єктами ринку зерна експортно-імпортних операцій із зерном та продуктами його переробки, а також переміщення зерна та продуктів його переробки територією України без відповідних сертифікатів якості, а також зберігання зерна та продуктів його переробки суб’єктами зберігання зерна без проведення сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки (ст. 82).
У ст. 6 Закону України «Про виноград та виноградне вино» від 16 червня 2005 р. скасовано обов’язок суб’єктів виноробства отримувати дозволи на виготовлення сухих виноматеріалів у несприятливі для визрівання винограду роки, що видавався Міністерством аграрної політики та продовольства України. Тепер дозволяється виготовлення сухих виноматеріалів міцністю не більш як 9,5 відсотка об’ємних шляхом підсолодження сусла виноградним концентратом або цукром не більш як на 2 г/100 куб. см. Такі виноматеріали можуть використовуватися лише для виробництва вин ординарних столових сухих несортових.
Змінами до Закону України «Про ветеринарну медицину» в редакції від 16 листопада 2006 р. встановлено, що його дія не поширюється на продукти тваринного походження для споживання людиною. Таким чином, об’єктом регулювання цього Закону є продукти тваринного походження для фармацевтичного та хірургічного використання і продукти тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання, корми тваринного походження.
Із згаданого Закону вилучені приписи про необхідність отримання дозволу на проведення заходів із залученням тварин (ст. 38), а також дозволу на ввезення на територію України товарів з метою недопущення ввезення тих товарів, що містять збудників хвороб тварин (ст. 83). У ст. 63 із переліку підстав відмови у державній реєстрації ветеринарного препарату вилучена така підстава як виявлення того, що період виведення, рекомендований заявником, не є достатнім для забезпечення безпечності продуктів тваринного походження, призначених для споживання людиною, отриманих від тварин, які лікувалися цим препаратом, або є недостатньо обґрунтованим.
У Законі України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» від 6 лютого 2003 р. уточнено визначення ветеринарного свідоцтва або ветеринарної довідки як виданого в установленому порядку документа, що підтверджує відповідність конкретної партії продуктів лову вимогам ветеринарно-санітарної безпеки. При цьому на харчову продукцію з продуктів лову такі документи уже не видаються.
Також спрощено митне оформлення продуктів лову та харчової продукції з них з позицій їх якості та безпеки (ст. 9). Зокрема, резидент – суб'єкт господарювання подає: свідоцтво виробника про якість; ветеринарне свідоцтво або ветеринарну довідку (крім харчової продукції з продуктів лову). Не вимагається карантинний дозвіл на тару, виготовлену із сировини рослинного походження; атестат виробництва (копію) та підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування. Значно простіше став порядок переміщення через митний кордон продуктів лову та харчової продукції з них іноземного виробництва. Так, для здійснення митного оформлення щодо якості та безпеки продуктів лову та харчової продукції з них іноземного виробництва суб'єкт господарювання подає: сертифікат походження; ветеринарне свідоцтво на кожну партію продукції (крім харчової продукції з продуктів лову). При цьому не вимагаються: сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання іноземного сертифіката; карантинний дозвіл на тару, виготовлену із сировини рослинного походження; міжнародний санітарний сертифікат, що видається країною-експортером (оригінал документа), або висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; декларація виробника; підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування або аналогічний документ, підтверджений компетентним органом іноземної держави.
У Законі України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 8 липня 2011 р. із переліку повноважень Державного агентства рибного господарства України вилучено надання дозволів на імпорт водних біоресурсів, продуктів переробки з них за кількісним та видовим складом (ст. 9). Державний контроль за провадженням рибогосподарської діяльності здійснюється Державним агентством рибного господарства України лише за якістю імпортованої в Україну продукції водних біоресурсів. Контроль не здійснюється за її видовим складом та кількістю.
Із переліку документів дозвільного характеру, що видаються Державним агентством рибного господарства України, виключено: акт технічного огляду суден, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства; свідоцтво про відповідність компанії та суден вимогам Міжнародного кодексу з управління безпечною експлуатацією суден і попередженням забруднення 1993 р.; дозвіл на імпорт в Україну водних біоресурсів, продуктів харчування та переробки з них за кількістю та видовим складом. До повноважень зазначеного органу віднесено надання дозволів на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифікатів на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об’єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, в частині осетрових риб і виробленої з них продукції.
Із Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» виключено приписи щодо підтвердження якості і безпеки водних біоресурсів та продуктів їх переробки (ст. 45). У новій редакції викладена ст. 24 «Особливості видачі дозвільних документів у галузі рибного господарства», зокрема щодо видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах), дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів за межами юрисдикції України, форми реєстрації уловів (реекспорту) антарктичного та патагонського іклачів, дозволу на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифікатів на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об’єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, в частині осетрових риб і виробленої з них продукції, підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування та переробки продуктів лову (у разі необхідності суб’єкту господарювання для здійснення зовнішньоторговельних операцій).
18 квітня 2024
В червні поточного року має розпочатися будівництво інтермодального «сухого порту» Horonda Platform в с. Горонда Закарпатської області.
В червні поточного року має розпочатися будівництво інтермодального «сухого порту» Horonda Platform в с. Горонда Закарпатської області.
18 квітня 2024
18 квітня 2024
Збитки сільського господарства через втрати ґрунтів внаслідок воєнних дій лише в Харківській області складають майже 37 мільярдів гривень.
Збитки сільського господарства через втрати ґрунтів внаслідок воєнних дій лише в Харківській області складають майже 37 мільярдів гривень.
18 квітня 2024
18 квітня 2024
Обсяги світового виробництва біодизеля цього року можуть помітно зрости.
Обсяги світового виробництва біодизеля цього року можуть помітно зрости.
18 квітня 2024
18 квітня 2024
Кавуни в Україні віднедавна вирощують по всій країні. І не тільки у відкритому ґрунті. На Львівщині кавуни ростуть навіть у теплицях.
Кавуни в Україні віднедавна вирощують по всій країні. І не тільки у відкритому ґрунті. На Львівщині кавуни ростуть навіть у теплицях.
18 квітня 2024
17 квітня 2024
Великодній кошик (традиційні паска, яйця, домашня ковбаса, буженина, сало, вершкове масло, м’який і твердий сири, хрін та сіль) 2024 року обійдуться українській родини з 4 осіб близько 1422,05 грн, тобто на 17,6% дорожче, ніж торік, коли такий же набір продуктів коштував 1208,78 грн.
Великодній кошик (традиційні паска, яйця, домашня ковбаса, буженина, сало, вершкове масло, м’який і твердий сири, хрін та сіль) 2024 року обійдуться українській родини з 4 осіб близько 1422,05 грн, тобто на 17,6% дорожче, ніж торік, коли такий же набір продуктів коштував 1208,78 грн.
17 квітня 2024
