На картоплі серед бактеріальних хвороб (бактеріозів) повсюдне поширення мають чорна ніжка, кільцева гниль, бактеріальне в’янення, мокра (водяниста) бактеріальна гниль бульб, які спричиняють втрати до 50 % потенційного врожаю, а за епіфітотійного розвитку — повну загибель рослин.
За попадання у сховище поодиноких інфікованих бактеріями бульб в результаті контактного перезараження здорових, особливо за незадовільних умов зберігання, відбувається осередкове загнивання цілої партії картоплі, інколи втрати сягають 100%.
Фітопатогенні бактерії інфікують картоплю через поранення, продихи, гітатоди і сочевички, а також через некутинізовані поверхні.
Основним джерелом інфекції бактеріозів картоплі є уражені садивні бульби, післязбиральні неперегнилі рештки, в яких бактерії зберігаються до нового вегетаційного періоду.
Бактеріальне в’янення картоплі
Хвороба поширена переважно в південних областях України. Проявляється раптовим (швидким) в’яненням рослин. Зів'ялі листки набувають жовтуватого забарвлення, зморщуються, а черешки листків і стебла поникають. Через 2-3 дні стебла стають бурими, а нижня прикоренева їх частина розм'якшується і загниває, тому таке ураження рослин іноді називають бактеріальною гниллю стебла.
Зі стебел бактерії поширюються на столони і бульби, судинне кільце яких набуває бурого забарвлення.
У період вегетації рослин бактерії розповсюджуються механічним шляхом. Оптимальна температура для розвитку бактерій — 20-30°С.
Бактерії легко проникають у тканину рослин за наявності механічних пошкоджень бульб, столонів, коренів, а також через продихи. Поширення інфекції спричиняють різні комахи, випадання частих дощів із поривчастим вітром. Загнивання бульб починається у полі і продовжується під час їх зберігання. Хворі бульби стають непридатними для використання ні в їжу, ні для насіння.
Основним джерелом інфекції є інфіковані насіннєві бульби картоплі. Бактерії зберігаються на уражених неперегнилих рештках у ґрунті до п’яти років. У значних обсягах інфекція накопичується в ґрунті за умов частого повернення на поле сприятливих до хвороби видів сільськогосподарських рослин, засміченні площі бур’янами-живителями та вирощуванні картоплі в монокультурі. Крім цього, бактерії можуть розвиватися у коренях здорових рослин картоплі, не викликаючи негативної дії на їх ріст і розвиток.
Шкідливість хвороби полягає у зрідженні посівів картоплі до 30% і більше, хворі рослини відстають у рості й розвитку, зменшується кількість стебел у кущі, бульби загнивають як у полі, так і в сховищах, знижуються харчові і насіннєві якості бульб.
Кільцева гниль
Перші ознаки хвороби виявляють наприкінці цвітіння картоплі із в’яненням одного або кількох стебел у кущі. Листки уражених рослин поступово жовтіють, пластинки скручуються вздовж головної жилки, а стебла поникають і засихають. Більш виразно ознаки захворювання проявляються у посушливе, спекотне літо хронічним поступовим в’яненням окремих органів і стебел, а згодом і всього куща картоплі. У роки з несприятливими для збудника умовами захворювання кільцевою гниллю може розвиватися в прихованій формі.
Найтиповішим проявом хвороби є ураження судинної системи бульб, звідки хвороба отримала назву кільцева гниль бульб. На розрізі хворої бульби або стебла уражена ділянка судинної системи стає м’якою, має лимонно-жовтий колір й однорідну маслянисту структуру. За надавлювання з ураженого місця виділяється світло-жовта маса зруйнованих клітин рослини разом з бактеріями.
Під час вегетації рослин у разі раннього бульбоутворення збудник хвороби проникає у молоді бульби картоплі через столони. Судинна система бульби розм’якшується і стає світло-жовтою. На початку захворювання уражена картоплина зовні не відрізняється від здорової, і тільки за подальшого розвитку хвороби уражує серцевину, що відбувається під час зимового зберігання.
Збудником захворювання є бактерія Clavibacter michiganensis ssp. sepedonicum Davis et al. (син. Corynebacterium sepedonicum Skapt. & Burkh.). Оптимальна температура для розмноження — 21-23°С.
Основним джерелом інфекції є уражені бульби картоплі. Додатковим є уражені неперегнилі рештки — інфіковане бадилля. Нагромадження бактеріальної інфекції у ґрунті спричиняє монокультура картоплі.
Поверхневе зараження картоплі бактеріальною інфекцією відбувається під час збирання її у вологу погоду внаслідок контакту з ураженим бадиллям. Перші ознаки хвороби на таких бульбах виявляються лише через 2-3 місяці їхнього зберігання у сховищах у вигляді ямчастої гнилі. Її можна виявити лише після очищення бульб від шкірки.
Під час зимового зберігання за низьких температур у межах 2-4°С ямчаста гниль розвивається слабко. Підвищена температура до 18-20°С прискорює її розвиток.
Шкідливість кільцевої гнилі проявляється у зрідженні посівів у результаті відмирання уражених рослин, зниженні бульбоутворення, загниванні сформованих бульб у полі та сховищах. Чим вищим є відсоток уражених насіннєвих бульб картоплі, тим більшими будуть недобір та втрата бульб нового врожаю.
Чорна ніжка
Хвороба проявляється спочатку в прикореневій частині стебла почорнінням його тканини (звідси назва «чорна ніжка»), а пізніше — в загниванні бульб як у полі, так і в період їх зберігання (звідси назва «мокра гниль»).
На стеблах чорна ніжка проявляється протягом усього вегетаційного періоду, починаючи від початку сходів. На хворих рослинах листки жовтіють, скручуються в трубочку і поступово засихають. Стебла з ознаками захворювання чорної ніжки загнивають знизу доверху і легко вириваються з ґрунту. В місцях розриву тканина стебла має темно-коричневе або чорне забарвлення.
У разі ураження картоплі у фазі сходів більша частина інфікованих рослин гине. У роки з надмірно прохолодною погодою це захворювання проявляється у вигляді ослизнення верхньої частини стебла. За тривалого розвитку хвороби стебла можуть не загнивати, але рослини відстають у рості, утворюючи значно дрібніші листки, ніж на здорових рослинах. Якщо хвороба проявляється у фазі цвітіння картоплі, можуть уражуватися тільки окремі стебла, рослини при цьому продовжують рости і розвиватися, утворюючи під кущами дрібні інфіковані бульби. На бульбах хвороба проявляється у вигляді мокрої гнилі, яка спочатку розвивається у пуповинній частині бульби, потім вона поширюється на серцевину, котра пізніше повністю загниває і перетворюється у кашоподібну буру масу зі специфічним запахом гнилі. Оптимальна температура для розвитку бактерій — 20-30°С.
Головне джерело поширення мокрої гнилі та чорної ніжки — хворі бульби. Садіння уражених бульб у прохолодну та вологу землю сприяє розвитку бактеріозу і появи сходів картоплі з ознаками чорної ніжки. Особливо небезпечна хвороба, коли інфекція перебуває у латентній формі. Під час вегетації збудник хвороби може поширюватися комахами. Рослинні рештки картоплі до початку їх повного розкладу є також джерелом інфекції бактеріозів, але завдяки ґрунтовим антагоністам після перегнивання рослинних решток бактерії гинуть.
Найбільшої шкоди чорна ніжка завдає за умов підвищеної вологості на важких ґрунтах. Ураження рослин чорною ніжкою у полі зумовлює значний недобір урожаю. Бульби таких рослин мають невелику масу, шкірка їх темнішає і стає тьмяною.
Мокра (водяниста) бактеріальна гниль
Захворювання зустрічається у полі на ділянках із надмірною вологістю, але переважно проявляється за зберігання бульб. Уражені робляться м'якими, мокрими, часто водянистими, а їхня м'якоть перетворюється у кашоподібну або слизувату, тягучу масу з неприємним запахом.
Оселюються бактерії на бульбах, пошкоджених механічно і комахами, а також уражених фітофторозом, паршею та іншими хворобами. За сприятливих умов (температура 35-30°С і насичена волога) загнивання паренхіми бульб протікає дуже швидко. Уражена бульба перетворюється у кашоподібну масу з неприємним запахом. Шкірка при цьому лишається неураженою.
За дотримання правильного температурного режиму у сухих сховищах мокра гниль хоч і виникає, проте розвивається повільно і не спричинює великих втрат.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор НУБіП України