Слід ретельно обирати способи післязбиральної обробки і подальшого закладання його на зберігання. Надмірно зволожене чи щойно зібране ріпакове насіння бажано вкладати в окремі кагати, розділеним за ступенем вологості. Наприклад: тут лежить насіння із вмістом вологи до 12%, а тут — із понад 12%.
Вологе насіння інтенсивно вентилюють чи періодично перелопачують з метою провітрювання. Висота шару його у кагаті не повинна перевищувати 20 см. І вже після попереднього просушування ріпаку на майданчиках варто провадити первинну обробку й сушіння у зерносушарках.
Перед подачею у сушарку обов’язково виконують первинну обробку насіння. На цьому етапі відділяють неорганічні й органічні домішки: починаючи від пилу і соломи та закінчуючи насінням бур’янів. Під час первинної очистки з партії насіння виділяється до 50% домішок.
Після очищення насіння підсушують обладнанням для активного вентилювання, і в разі потреби — зерновими сушарками. А за сонячної погоди ріпак можна підсушити і надворі, але це у тому разі, коли мова йде про невеликі обсяги насіння. Товарне насіння ріпаку після первинної очистки доводять до вологості 6–8%, а потім реалізують або залишають на зберігання.
Очищення насіння ріпаку від домішок зазвичай здійснюють у два етапи. Під час першого відділяють великі та легкі домішки, а за другим — решту, а також надто дрібне насіння (діаметром менше 1 мм).
Основна обробка насіння здійснюється на відповідно налаштованих звичайних зерноочисних машинах, а первинну виконують за допомогою пневматичних, ситових та повітряно-ситових сепараторів.
З метою дотримання термінів очищення запланованих обсягів очищення, слід правильно розраховувати продуктивність зерносепараторів. Для цього паспортну продуктивність машини коригують за показниками засміченості, вологості насіння, що надходить на очищення. Наприклад, якщо засміченість перевищує 5%, а вологість — 18%, тоді продуктивність машини може знижуватися на 20–30%.
На вторинне очищення спрямовують насіннєвий матеріал вологістю нижче 12%. З цією метою, а також і для сортування насіння ріпаку застосовують пневматичні та пневматично-решітні сепаратори, через які пропускають його після первинного сепарування.
Вторинне очищення ріпаку можна проводити з використанням сепарувальних машин, укомплектованих набором решіт та трієрних циліндрів для дрібнонасіннєвих культур. При цьому повинно бути виділено не менше 80% домішок.
Проте машини для первинного і вторинного очищення не спроможні відділити від насіннєвого матеріалу ріпаку дрібне насіння бур’янів. У насіннєвому матеріалі може залишатись також проросле та заражене грибковими хворобами насіння. Тому необхідне додаткове очищення його на спеціальних машинах, таких як пневмостоли, магнітні та гвинтові сепаратори тощо.
Для автоматичного очищення, сортування та вибраковки хворих і пошкоджених, зіпсованих або відмінних за кольором насінин застосовуються також фотоелектронні сепаратори.
Під час сушіння насіння ріпаку підвищена сипучість маси і високий аеродинамічний опір щільного шару зумовлюють інтенсивність нагрівання насіння й посилення випаровування у зоні теплообміну між теплоносієм і насінням. Внаслідок цього може знизитися якість ріпакової олії. Відповідно, сушіння насіння ріпаку слід провадити за нижчих температур у порівнянні з насінням інших культур.
Важливим чинником, який потрібно враховувати під час вибору температури нагріву сушильного агенту та насіння, є також початкова його вологість. Температура насіння не повинна перевищувати 50°C, інакше можуть розтріскуватися його оболонки та втрачатиметься олія.
Продуктивність сушіння насіннєвого матеріалу може бути відчутно нижчою у порівнянні з сушінням зерна, однак воно віддає зайву вологу швидше, ніж останнє. Це слід враховувати, вибираючи сушильні агрегати. По закінченню процесу насіння піддають обов’язковому охолодженню.
Впродовж зберігання насіння ріпаку є більш чутливим до зараження, аніж зерно злакових культур. Це спричиняє високий вміст олії, яка за вологих умов та в пошкоджених насінинах легко деградує під дією ферментів і кисню з повітря. У результаті утворюються вільні жирні кислоти, зростає кислотність, а підвищення температури під час зберігання підсилює окислювальні процеси. Інтенсивність біологічних і хімічних процесів, що відбуваються у насінні, залежить від умов зберігання, а також від їх стану перед закладанням у сховища. Наявність пошкоджених і недостиглих насінин призводить до швидкого розвитку бактерій і грибків, які істотно впливають на якість закладеного матеріалу.
Для того щоб забезпечити надійне зберігання ріпаку, слід забезпечити ступінь вологості насіння не більш ніж 7%. Перед завантаженням насіння до зерносховища для тривалого зберігання, його необхідно охолодити до температури 16–18 °C. Зрозуміло, що на зберігання закладають неушкоджене насіння.
Ріпакове насіння можна зберігати в різних типах сховищ, обладнаних приладами для забезпечення відповідної температури і вологості закладеного матеріалу. Під час зберігання воно швидко ущільнюється і тому характеризується поганою проникністю повітря. Таким чином, система вентиляції сховища повинна бути набагато потужнішою, аніж у складах для зберігання зерна інших культур.
У зв’язку з підвищеним ризиком виникнення високої вологості сировини у сховищах для зберігання насіння рекомендується встановлювати більшу кількість контрольно-вимірювальних приладів температури і вологості сировини, аніж зазвичай.
Зовнішні стінки складів і силосів повинні бути пофарбовані у білий колір. У період зберігання необхідно регулярно контролювати температуру й вологість насіння, а також відносну вологість повітря в зерноскладі. Особливої уваги потребує контроль стану верхніх шарів насипу насіння, оскільки внаслідок підвищення температури та дихання насіння у верхніх шарах конденсується волога, з’являються осередки самозігрівання. У випадку зволоження верхнього шару насіння потрібно провести активну вентиляцію.
За умови зберігання насипом у купах необхідно здійснювати контроль за вмістом вологи і температурою за допомогою системи датчиків температури або металевих стрижнів у центрі купи.
Поради експерта
Костянтин ДЯЧЕНКО, представник компанії KMZ Industries по південному регіону
— Сушіння та зберігання ріпаку — надзвичайно відповідальний процес. Вологе насіння з великим відсотком олії має значний ризик самозаймання. А сушити його треба дуже обережно, аби не згорнувся білок.
Ось деякі базові правила.
1. Велика увага приділяється попередньому очищенню. Найкраще підійде очисна машина, що комбінує механічне просівання та очищення повітряним потоком.
2. Продуктивність сушарки під час роботи з ріпаком на 60-70% нижча порівняно з сушінням зернових. Температура агенту сушіння має бути не більше +50 °С, аби культура не втратила життєздатності. Цьогоріч, з огляду на спекотну погоду і невелику вологість ріпаку, деякі наші клієнти взагалі завантажують цю культуру в зерносушарку і просто продувають зовнішнім повітрям без підключення агенту, аби зняти 1,5-2% вологості. Чим нижчий вміст вологи, тим нижчою повинна бути температура сушіння. Ріпак віддає вологу швидше, ніж зернові, — це потрібно враховувати у разі визначення режиму роботи сушарки.
3. Щоб зберегти якість насіння, після сушіння ріпак потрібно обов’язково охолодити до температури 15-20 °С.
4. Велику партію ріпаку сформувати доволі складно: зберігання без сушіння навіть незначний час несе небезпеку втрати якості. Тож часто його сушать порційно, а не в потоці.
5. Система вентиляції зерносушарки повинна бути обладнана актуаторами (заслонками) для регулювання ступеню розрідження повітря. Насіння ріпаку має невелику вагу і за потужної вентиляції просто видуватиметься на вулицю.
У наших зерносушарках Brice-Baker такі актуатори швейцарського виробника Belimo розташовані на стінових панелях — для зручності експлуатації та обслуговування.
6. Базова вологість ріпаку – 8%. Проте наші клієнти часто залишають її на рівні 8,5% для закладання в силоси. Там за спекотної погоди культура підсихає іноді й до 7,5%, тож щоб довести її до потрібних для відвантаження 8%, силоси активно вентилюють вночі.
7. До речі, вентиляція має бути особливо потужною. Ріпак — дрібна культура, відстань між насінням дуже мала, тож потрібен більший потік повітря, щоб провентилювати.
8. Для зберігання ріпаку в силосах потрібні спеціальні аероднища — решітки з діаметром отворів 1,5 мм. Базові секції аероднища мають отвори досить великого розміру, тож без спеціальної дрібної решітки будуть певні втрати за рахунок потрапляння продукту в аероканали.
9. Зазвичай ріпак у силосах довго не зберігають — максимум місяць-півтора. Далі відвантажують, щоб звільнити місце для ранніх зернових.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
