Елеватори — центральна ланка логістичної інфраструктури зернового ринку

Елеватори — центральна ланка логістичної інфраструктури зернового ринку

/ Зберігання / Середа, 18 березня 2020 12:02

Відставання у розвитку мережі зерносховищ загрожує заблокувати розширення зернового експорту з України.

Наприкінці січня у Києві пройшов «Елеваторний форум 2020», організований Групою компаній ProAgro та Українською зерновою асоціацією. На ньому фахівці галузі обговорили проблеми й тенденції зростання вітчизняного елеваторного бізнесу.

 

Елеваторів забагато не буває

Сріблясті «банки» елеваторів стають звичним атрибутом українських сільських пейзажів. Разом із тим, у виступах багатьох учасників форуму говорилося про наявний дефіцит елеваторних потужностей у країні.

Зокрема, як заявив почесний президент УАК Леонід Козаченко, «зараз Україна посідає друге місце в світі з експорту зерна, поступаючись лише США. Наша країна має великий потенціал зростання обсягів виробництва збіжжя, але нам бракує елеваторів».

За інформацією голови правління Асоціації елеваторів України Олександра Лавренчука, в 1991 році в Україні налічувалось 500 складів для зберігання зерна, лише 30% їх становили елеватори. Нині в Україні 1200 зерносховищ, з них 70% елеваторів.

Разом із тим, як зазначив президент УЗА Микола Горбачьов, 70% нинішніх елеваторів — це спадок радянських часів, вони вже не відповідають сучасним вимогам логістики та не здатні забезпечити збереження і підвищення якості зерна, яке зберігається.

Енерговитрати на 1 т зерна на новому елеваторі наразі вдвічі менші, ніж на старому ХПП, тому модернізувати його стало, вочевидь, невигідним.

Ступінь насичення регіонів України елеваторними потужностями неоднорідний. У традиційно хліборобських районах збудовано достатньо елеваторів — як на нинішній рівень урожаїв. Про це свідчить той факт, що там вже зростає конкуренція між елеваторами за клієнта. Звичайно, така конкуренція рано чи пізно змушує власників зерносховищ знижувати рівень тарифів на послуги зберігання зерна.

За словами технічного директора ТОВ «Білозаводський елеватор» (Харківська обл.) Сергія Щербаня, зараз навіть на корпоративному елеваторі намагаються до 40% обсягу зерна приймати від сторонніх клієнтів, щоб з їхньої плати за послуги покрити власні витрати.

Разом із тим, у північних і західних регіонах України, до яких через глобальні зміни пересувається основне виробництво зерна, елеваторів поки що бракує. Нестача сучасних елеваторних потужностей змушує аграріїв виводити зерно на ринок для продажу, не маючи змоги дочекатися привабливих цін наприкінці сезону зберігання і тим самим втрачаючи добру частину прибутку.

Крім того, брак елеваторів не дає можливості подолати сезонність зернового експорту, яка справляє негативний логістичний ефект. Не випадково в своєму виступі на форумі заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тарас Висоцький був змушений звернутися до операторів зернового ринку з проханням «вжити заходів щодо вирівнювання зерноекспорту протягом року — це важливо для агровиробників, елеваторів і транспортної галузі».

 

04 419 102 2

Тарас Висоцький, заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

 

Кілька років тому в країні стали помітними ознаки буму будівництва невеликих (фермерських) елеваторів, проте торік через акумулювання аграріями максимуму коштів для купівлі землі на ринку, який влада готує до відкриття, ця будівельна активність різко знизилася.

Експертів зернового ринку тривожить тенденція відставання зростання елеваторного парку країни від темпів збільшення обсягів зернового експорту. Як вважає Микола Горбачьов, нам треба протягом 10–15 років побудувати елеваторів сумарною ємністю зберігання понад 30 млн т зерна. Ринок також потребує ще нових портових елеваторів на 15 млн т.

Саме тому одним із завдань Елеваторного форуму стало сприяти пожвавленню процесу нарощування елеваторних потужностей в Україні. «Хто володіє інфраструктурою зернового ринку, тому гарантований успіх, — переконував учасників зібрання Микола Горбачьов. — В інфраструктуру ринку є сенс вкладати гроші. Сьогодні вона гарантує ефективність зернового бізнесу».

 

Щастя не в грошах, а в їхній кількості

У ході дискусії на форумі визначився основний фактор, який стримує розширення українського елеваторного парку. Звичайно, це брак коштів у аграріїв на будівництво сучасних зерносховищ.

«Проблемою для розвитку елеваторної галузі залишається відсутність кредитів на будівництво елеваторів, — зазначив Леонід Козаченко. — Якщо перша десятка великих українських агрохолдингів має доступ до дешевих іноземних кредитів, то для решти аграріїв такі кредити практично недоступні».

 

04 419 102 1

Леонід Козаченко, президент УАК

 

Між тим, дотацій від держави для сільгоспвиробників на будівництво елеваторів більше немає, нагадав присутнім Микола Горбачьов.

В усьому світі подібні проблеми розв’язуються шляхом кооперації аграріїв. В Україні ж поки що збудовано лише один кооперативний елеватор — у Дніпропетровській області. Як зізнався авторові під час спілкування за кавою один з учасників форуму, зібрати аграріїв у кооператив часто заважає «історична недовіра всіх до всіх», а також «неймовірна корупційна складність» будь-якого будівництва в Україні.

На подібну проблему звернув увагу в своєму виступі також Леонід Козаченко. За його словами, кожен, хто хоча би щось будував у країні останнім часом, відчув на собі, що значить підключити збудований об’єкт до інженерних мереж. В Україні, на відміну від країн Євросоюзу, це завжди чомусь дуже довго, дуже складно та дуже дорого.

І ще одну заваду назвав у виступі заступник генерального директора з питань елеваторного та комбікормового виробництва компанії «Укрлендфармінг» Володимир Сущенко: «Вітчизняні нормативні документи для елеваторної галузі вже застаріли. В нашій країні має бути прийнятий єдиний нормативний документ, який встановлює правила роботи елеваторів».

 

А наше — не гірше!

За останні роки в Україні створено потужну промислову базу з виробництва елеваторного обладнання. До числа лідерів вітчизняного елеваторного машинобудування належать компанії «Лубнимаш», «Зернова столиця», Variant Agro Вuild, KMZ Industries, Хорольський механічний завод тощо.

Як відзначалося на форумі, вітчизняні виробники нині забезпечують високу якість обладнання для елеваторів. Наприклад, процес завантаження з елеватора 40 т зерна до вагона-зерновоза за рахунок модернізації устаткування нещодавно вдалося скоротити з трьох годин до 30 хвилин. Інший приклад: на заводі компанії Variant Agro Вuild (Харків) навчилися виготовляти елеваторні силоси діаметром 35 м!

Характерно, що аграрії гідно оцінюють зусилля українських машинобудівників — останнім часом вперше спостерігається скорочення обсягів імпорту до України обладнання для елеваторів через зростання якості вітчизняних виробів.

Технологічний рівень українського елеваторного машинобудування ілюструє фрагмент виступу Сергія Берези, керівника технічного бюро компанії «Лубнимаш» (Полтавська обл.): «Для будівництва елеваторів ми випускаємо металоконструкції із цинковим покриттям та захистом із поліестеру й поліуретану, оскільки кукурудзяний пил виявляється агресивним щодо цинку. Застосовуємо також футерування металу та покриття деталей захисним шаром поліаміду. Такі технології значно збільшують термін експлуатації елеваторних силосів. У виготовленні зернотранспортного обладнання елеваторів ми почали застосовувати зносостійку сталь хардокс-450 з високими фрикційними характеристиками. Для герметизації змонтованих силосів використовуємо герметик пінолюкс — він не горить у вогні та не розтріскується від температурних коливань».

04 419 103

 

Елеватор у смартфоні

Сучасний елеватор — це складне виробництво з автоматизованими технологічними процесами та велика інформаційна система. За словами директора компанії Variant Agro Вuild (Харків) Олексія Грушка, один елеватор ємністю 100 тис. т вимагає для свого будівництва 170 великовантажних фур зі складним обладнанням.

Доповідачі Елеваторного форуму в своїх виступах окреслили деякі контури сучасного зерносховища. Зокрема, генеральний директор компанії «TORNUM Україна» Олександр Холод розповів про проектування елеватора: «Процес будівництва ми розпочинаємо із розроблення його технологічного концепту. Для цього створюємо відповідну робочу групу. Далі на основі концепту створюється 3D модель елеватора — замовник навіть може здійснити віртуальну «прогулянку» своїм майбутнім зерносховищем.

Сушарка — це, так би мовити, серце елеватора. Якщо пересушиш зерно, це викличе зайві витрати на паливо. Якщо ж недосушиш — втрачається якість збіжжя з усіма негативними наслідками. Тому ми взялися за автоматизацію процесу сушіння, яка забезпечує його інтелектуальний контроль. Інформація про хід процесу сушіння зерна надходить на ноутбук або планшет оператора».

Заступник генерального директора з розвитку компанії KMZ Industries (Київ) Борис Рибачук зробив спробу окреслити тенденції розвитку елеваторної галузі:

  • підвищення екологічності та безпечності виробництва. Щоб зменшити обсяги викидів пилу зерносушарками, переважно виробники нині купують їх із системою аспірації;
  • автоматизація виробничих процесів. На більшості нових елеваторів застосовуються автоматичні автомобільні ваги та пробовідбірники, автоматизована система управління рухом автотранспорту, кліматичні системи, автоматизовані зерносушарки, здатні економити паливо.

 

Ці вимоги доповнив Сергій Щербань: «Крім гарного «заліза», елеватор має бути максимально технологічним. Зерносушарки повинні працювати на альтернативному паливі. На елеваторах потрібне встановлення фотосепараторів для роботи з пророщеним зерном пшениці. Економія на будівництві елеваторів, — переконаний Олексій Грушко, — не повинна перекреслювати безпеку їх експлуатації».

За прогнозом виконавчого директора компанії «Астарта-Київ» Валерія Соколенка, обслуговування елеваторної техніки з часом буде виводитися на аутсорсинг.

04 419 102 3

 

Ви ще й досі сушите зерно газом?

У виступах доповідачів і в ході дискусії на Елеваторному форумі часто звучала теза про необхідність переведення елеваторних зерносушарок на роботу на альтернативному паливі.

Цій темі було цілком присвячений виступ комерційного директора «Баришівської зернової компанії» (Київська обл.) Таїра Мусаєва, основні тези якого ми подаємо.

1. «Баришівська зернова компанія» має шість елеваторів сумарною потужністю 260 тис. т.

2. Для проведення енергомодернізації зерносушарок на елеваторах було залучено кредит Євробанку в розмірі 10 млн євро. Крім того, на ці цілі використано отриманий грант у сумі 370 тис. доларів.

3. У процесі переведення на елеваторах зерносушарок із природного газу на альтернативне паливо встановлювалися теплогенератори потужністю 6 МВт. В якості палива використовуються пелети з тирси, лушпиння соняшнику та відходи зерновиробництва.

4. Без розроблення схеми надійного постачання пелет розпочинати енергомодернізацію сушарок немає сенсу.

5. Термін окупності проекту енергомодернізації становив два роки. Економія від переведення зерносушарок на альтернативне паливо сягає від 24% (у разі спалювання деревних відходів) до 50% (за використання лушпиння насіння соняшнику).

6. Крім того, спалювання у зерносушарках деревини та лушпиння насіння дає менший викид вуглекислого газу, ніж використання для цих цілей природного газу.

 

«Наш новий Ніжинський елеватор має сушарки вже лише на твердопаливних котлах, — підкреслив Таїр Мусаєв. — Ми навіть після будівництва не підключали його до газу через дороговизну і процесу газифікації, і самого цього енергоносія».

 

Під стукіт коліс

Елеватор є центральним логістичним вузлом зернового експорту. Як висловився один доповідач, усі дороги зерна ведуть через елеватор. Тому питанням логістики в дискусії на форумі було приділено особливу увагу. Оскільки 70% українського зерна перевозиться залізничним транспортом, то фокусом обговорення стала робота Укрзалізниці, яка досі часто піддавалася гострій критиці з боку аграріїв за кризові явища в сфері зерноперевезень.

Втім, цього разу критичних стріл у бік монополіста було випущено значно менше — аграрії, вочевидь, оцінили зусилля менеджменту УЗ із подолання кризи, нехай і шляхом прийняття непопулярних рішень.

Директор із розвитку бізнесу Укрзалізниці Андрій Рязанцев у своєму виступі був змушений хоч б побіжно згадати про найбільш дражливі для аграріїв теми.

1. Маршрутні зерноперевезення. Нова модель зерноперевезень, розроблена в Укрзалізниці, базується на маршрутних станціях.

2. Брак вагонів. Зараз УЗ контролює лише понад 40% ринку вагонів-зерновозів у країні. Решта належить агрокомпаніям. Але збільшення кількості зерновозів призвело до виникнення «зерноскладів на колесах». Для розв’язання цієї проблеми слід знизити сезонність зерноперевезень. А для цього потрібно збільшувати кількість елеваторів в Україні.

«Днями я підписав проект рішення про запровадження «голландських аукціонів» на оренду вагонів-зерновозів», — оголосив посадовець.

3. Брак локомотивної тяги. Нещодавно підписано меморандум про постачання для Укрзалізниці 40 дизельних локомотивів американської компанії «Дженерал електрик». Ці машини наполовину ефективніші за вітчизняні та забезпечують економію палива в розмірі 25%.

4. Закриття «малодіяльних» станцій. В Україні зараз майже 300 малодіяльних станцій, це приблизно третина їх загальної кількості. Вони забезпечують лише 0,73% усього обсягу вантажів.

 

Коментуючи виступ пана Рязанцева, Олександр Лавренчук зауважив: «Лише понад 200 елеваторів в Україні підпадають під критерії залізничної маршрутизації. Тому в країні будуватимуть елеваторні хаби біля вузлових станцій».

Подробиць такого рішення озвучено, на жаль, не було. Тому сам собою проект ускладнення логістичної схеми зерно­експорта пристанційними хабами здатний викликати в аграріїв низку незручних запитань. Що це будуть за хаби? Хто їх створюватиме? За які кошти? Як і за якими цінами вони прийматимуть зерно?..

04 419 100

Варто навести також коментар до виступу Андрія Рязанцева голови логістичного напряму ГО «Бізнес-варта» Валерія Ткачова: «За один рік кількість вагонів-зерновозів в Україні зросла на 7 тисяч. Зараз у країні 29 тис. зерновозів, а достатньо 24 тисячі. З експлуатації слід зняти 5 тис. вагонів, вони лише блокують рух коліями. І все-таки рішення про закриття малодіяльних станцій було хибним». На його думку, їх слід задіяти, можливо, шляхом запровадження «ступінчастих» маршрутів зерноперевезень».

 

Силоси з видом на плесо

Критикуючи недоліки організації залізничних зерноперевезень, аграрії якось не згадують про можливості транспортування врожаю річковою системою України. Але, як любить повторювати один із найвідоміших експертів зернового ринку Володимир Клименко, Бог подарував Україні Дніпро, і гріх не скористатися цим подарунком для організації перевезень зерна.

Та й справді, Дніпро разом зі своїми притоками Десною, Ворсклою, Пслом, Сулою, Самарою вкривають хліборобські регіони України мережею зручних шляхів.

Як заявив на форумі Микола Горбачьов, перевозити зерно річковим транспортом дешевше, ніж залізничним, на 20 доларів на кожну тонну. Проте нині в Україні 70% усіх зернових вантажів перевозиться саме залізницею. Для порівняння: у Франції лише 10% зерна перевозять поїздами, а 50% — річковим транспортом».

Власне, поки судноплавна компанія «Укррічфлот» була українською, її судна змішаного плавання перевозили українське зерно з портів усього Дніпра без перевалки до країн Чорного та Середземного морів.

Зараз транспортні можливості Дніпра розширюються — внаслідок глобальних змін клімату навігація стає цілорічною. Проте поки що річкові зерноперевезення через низку причин виконують лише кілька українських компаній, лідером серед яких виступає «Нібулон».

Наводимо фрагмент виступу на Елеваторному форумі заступника генерального директора з логістики компанії «Нібулон» Сергія Калкутіна: «Зараз більше половини нашого обсягу зерноперевезень припадає на водний транспорт. Не використовувати Дніпро просто безглуздо. Свій воднотранспортний проект ми розпочинали з оренди чотирьох барж. А нині флот компанії «Нібулон» складається із 78 суден. Обсяги річкових перевезень зерна в нас виросли з 0,5 до 3,8 млн т на рік. «Нібулон» вкрив Україну павутинням елеваторів. Ми будували і залізничні, і річкові. В лютому закладаємо будівництво свого 12-го підприємства на ріці. Плануємо спорудити його за три місяці, до початку нового маркетингового року».

Разом із тим, у виступах на форумі зазначався і факт обміління Дніпра та інших рік України внаслідок тих же змін клімату, яке за недостатнього проведення днопоглиблювальних робіт може стримати розвиток річкових зерноперевезень.

 

На морських вітрах

95% українського експорту зерна відбувається через морські порти, здебільшого через Одеський та Миколаївський. Як повідомив у своєму виступі Віталій Галич, комерційний директор компанії «Зернова столиця», в Україні наразі діють 40 портових операторів, із них 31 займається експортом зерна. Сумарна ємність зберігання портових елеваторів становить 31 млн т. Протягом цього року в портах буде створено ще 30 зернових терміналів.

Зі слів експерта, тарифні ставки за перевалку зерна в портах за останні 15 років знизилися із 25 до 10 доларів США за тонну. Конкуренція за клієнта між портовими терміналами зростає. Підприємці модернізують термінали для прискорення процесу перевалки зерна.

Інформацію колеги підтвердив Михайло Старіков, головний інженер компанії GSI (США): «Ще 15 років тому на портових елеваторах працювало обладнання для перевалки зерна потужністю 500–800 т/год. А зараз застосування такого обладнання потужністю навіть до 1000 т/год. вже немає комерційної перспективи. Деякі підприємці встановлюють обладнання для перевалки потужністю 2500–3000 т/год».

У портах земля дорога, тому в портових елеваторах доводиться встановлювати високі силоси. Проте у разі завантаження таких ємностей зерно травмується під час падіння з великої висоти. Наприклад, зернятко кукурудзи від такого удару розбивається на друзки. «Тому з цього року ми будуватимемо для портових елеваторів високі силоси зі спеціальними зерновими сходами, які вберігають зерно від травмування», — резюмував експерт.

 

Гниле зерно та куплені сертифікати

Окрему сесію Елеваторного форуму було присвячено обговоренню проблеми забезпечення належної якості зерна під час зберігання на елеваторі.

Як відзначалося у ході дискусії, прагнення українських експортерів засипати півсвіту зерном стримується проблемами з якістю нашого збіжжя. Щороку Україна отримує 80–90 нотифікацій через поставки низько­якісного зерна. Це явище створює небезпеку втрати нашими експортерами міжнародних ринків, завойованих важкою та наполегливою працею.

Як повідомив у своєму виступі президент Фітосанітарної асоціації України Владислав Седик, основними причинами претензій закордонних покупців українського зерна виступають високі рівні його зараженості сажкою, фузаріозом і альтернарієм.

04 419 104

«Ризик для якості зерна під час зберігання на елеваторах становлять мікотоксини, пестициди та діоксини, — зазначив у своєму виступі радник президента УЗА з питань харчової та кормової безпеки Вадим Турянчик. — Певний ризик становлять також каміння та металеві частки, які могли потрапити до збіжжя під час збирання врожаю. Крім того, зерно за період зберігання на елеваторі може намокати».

В ході дискусії відзначалося, що й наявність амброзії в експортному зерні також роками не вдається подолати.

У виступі Владислав Седик у досить емоційній формі проаналізував причини зниження якості зерна під час зберігання на елеваторі. «Забезпечення належної якості збіжжя становить репутаційну відповідальність підприємства. Між тим, чимало елеваторів не приділяють належної уваги цій проблемі, тому й маємо подекуди такі неприємні явища, як зараженість зерна довгоносиком на рівні 60 штук на кілограм збіжжя, сажка в зернах або зростання грибкових захворювань. На багатьох наших елеваторах візуальна експертиза якості зерна дивним чином уживається із застосуванням комп’ютерних технологій, — зазначив Владислав Седик. — А процес знезараження часто зводиться до того, що охоронець за дорученням керівництва елеватора просто вкидає до кузовів зерновозів таблетки хімікатів, і про жодне застосування респіратора при цьому не йдеться».

На його переконання, доки такі явища матимуть місце, рано говорити про реальну якість зерна. «Якщо якась тітка просто виглядає із будки біля воріт елеватора і кричить «оці два КАМАЗи — то фураж!», то про яку ж якість тут взагалі можна говорити?!» — обурився доповідач.

Фітосанітарна асоціація України наполягає на тому, що лабораторії на елеваторах мають бути сертифікованими, а за знезараження зерна мають відповідати сертифіковані підприємства, підкреслив Владислав Седик. Якщо ж лабораторія не має належного підтвердження компетентності, її можна вважати лише пробовідбірником.

Учасники дискусії у рамках цієї спеціалізованої сесії обговорили питання впровадження міжнародної системи якості НАСРР на українських елеваторах. За словами аудиторки системи НАСРР Світлани Фесенко, ця система стимулює роботу персоналу елеватора із забезпечення високої якості зерна. Тому навіть малі агропідприємства мають її запроваджувати в себе.

На жаль, чимало національних стандартів щодо якості зерна не переглядалися багато років і значно застаріли, додав Вадим Турянчик, тому тим більше важливо запровадити систему НАСРР на наших елеваторах.

Учасники дискусії відзначали прагнення деяких керівників елеваторів отримати сертифікат НАСРР на комерційній основі, не створюючи на підприємстві відповідної системи контролю якості зерна.

Як зазначив із цього приводу у виступі керівник сертифікаційного напряму компанії «МНС Груп» (Харків) Олександр Смірнов, споживачі хочуть розуміти, що хтось перевірив зерно, яке вони купують, а не купив сертифікат — як це часто роблять зараз в Україні. Поки в країні продаватимуть сертифікати, нашим органам сертифікації у світі не довірятимуть.

 

Марко БУГАЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні

17bbffa263551ac879b30ab411df2d7c

 04 серпня 2020
Сезон місцевих кавунів в Україні наближається до свого піку. Через збільшення пропозиції на ринку, ціни на кавуни опустилися до мінімального за сезон рівня. Однак, незважаючи на сезонне зниження цін, українські виробники на початку серпня відвантажують продукцію майже в 3 рази дорожче ніж в аналогічний період минулого року.
Сезон місцевих кавунів в Україні наближається до свого піку. Через збільшення пропозиції на ринку, ціни на кавуни опустилися до мінімального за сезон рівня. Однак, незважаючи на сезонне зниження цін, українські виробники на початку серпня відвантажують продукцію майже в 3 рази дорожче ніж в аналогічний період минулого року.
04 серпня 2020
 04 серпня 2020
МЕРТ пропонує сформувати таку ж систему агрострахування, як зараз працює система компенсації за банківськими відсотками.
МЕРТ пропонує сформувати таку ж систему агрострахування, як зараз працює система компенсації за банківськими відсотками.
04 серпня 2020
 04 серпня 2020
Як отримати високу врожайність на «бідних грунтах» при тому оптимізувавши витрати? Перший полігон аграрних інновацій Digital Field запрошує на презентації результатів дослідів на полях із соняшником та кукурудзою.
Як отримати високу врожайність на «бідних грунтах» при тому оптимізувавши витрати? Перший полігон аграрних інновацій Digital Field запрошує на презентації результатів дослідів на полях із соняшником та кукурудзою.
04 серпня 2020
 04 серпня 2020
Повне запилення принесе фермерові наполовину більший врожай, однак медоносні комахи часто наражаються на ризики, вважають фахівці.
Повне запилення принесе фермерові наполовину більший врожай, однак медоносні комахи часто наражаються на ризики, вважають фахівці.
04 серпня 2020
 04 серпня 2020
Профілактична робота із попередження пожеж на полях та перевірки зернозбиральної техніки щодо оснащення справними та сертифікованими вогнегасниками триватиме по всій території країни до завершення жнивної кампанії. Адже з початком жнив випадки пожеж на полях значно почастішали.
Профілактична робота із попередження пожеж на полях та перевірки зернозбиральної техніки щодо оснащення справними та сертифікованими вогнегасниками триватиме по всій території країни до завершення жнивної кампанії. Адже з початком жнив випадки пожеж на полях значно почастішали.
04 серпня 2020
 04 серпня 2020
У І півріччі 2020 року експорт продукції м'ясної групи зменшився проти січня-червня 2019 року на 12,2% – до 319 млн доларів.
У І півріччі 2020 року експорт продукції м'ясної групи зменшився проти січня-червня 2019 року на 12,2% – до 319 млн доларів.
04 серпня 2020

Please publish modules in offcanvas position.