Найбільш поширеними хворобами овочевих культур у період зберігання, що спричиняються фітопатогенними мікроорганізмами, є біла та сіра гнилі, альтернаріоз (чорна гниль), фомоз, різоктоніоз, мокра бактеріальна гниль, слизовий та судинний бактеріози капусти, гниль денця цибулі, зелена та бактеріальна гнилі часнику. Крім того, буряки значною мірою уражуються також кагатною, хвостовою гниллю та «гниллю сердечка».
Біла гниль, або склеротініоз
Особливо поширена на коренеплодах та капусті. Первинне зараження овочевих рослин зазвичай відбувається у полі через грунт. Проте на вегетуючих рослинах хвороба розвивається слабо. Після збору врожаю, коли коренеплоди знаходяться у стані спокою, інфекція швидко поширюється по м’якоті. Особливо сильно уражуються коренеплоди з механічними пошкодженнями, прив’ялені, недозрілі, підморожені тощо.
При ураженні моркви білою гниллю м’якоть коренеплоду стає м’якою, мокрою, проте забарвлення не змінюється. Поверхня покривається білою ватоподібною грибницею без спороношення. Пізніше серед нальоту виступають крапельки води, й утворюються чорні, тверді, різної форми та розмірів склероції. Весною склероції проростають, утворюючи лійкоподібні плодові тіла - апотеції. На поверхні останніх утворюється шар сумок із сумкоспорами, які, проростаючи в міцеліальний росток, проникають у рослину. Грибниця, що утворюється на коренеплодах, при прямому контакті, заражає сусідні. В сховищі біла гниль розвивається, як правило, окремими осередками.
На головках капусти хвороба проявляється у вигляді мокрої гнилі на зовнішніх листках, які стають слизькими. На поверхні ураженої тканини з’являється пухкий білий наліт. В подальшому на грибниці утворюються численні чорні склероції різної форми і величини - від 1 до 30 мм. У сховищі гниль швидко розвивається і від уражених головок заражаються інші, що знаходяться поряд.
Хвороба викликається сумчастим грибом Sclerotinia sclerotiorum (lib.) dBy (syn. Whetzelinia sclerotiorum (dBy) KorfetDumont.
Розвитку білої гнилі сприяє недотримання температурного режиму в сховищі. Хвороба швидко поширюється при високій вологості та підвищеній температурі повітря.
При висаджуванні уражених овочів на насінники рослини мають пригнічений вигляд і часто випадають.
Також читайте: Зберіг і переміг, або Чому варто інвестувати у сховище?
Сіра гниль
Найбільш поширена хвороба овочевих культур при зберіганні. Сірою гниллю уражуються коренеплоди моркви і буряків, капуста, цибуля. Коренеплоди та інші овочі, як і при ураженні білою гниллю, стають м’якими, водянистими, та на відміну від білої гнилі, набувають буруватого забарвлення. На поверхні уражених тканин розвивається рясний сірий наліт міцелію та конідіального спороношення збудників хвороби, якими є незавершені гриби роду Botrytis (B.cinereaPers, BalliiMunn). Пізніше на поверхні уражених тканин утворюються чорні невеликого розміру склероції, значно менші, ніж при ураженні білою гниллю.
На цибулі перші ознаки хвороби проявляються у розм’якшенні тканин біля шийки цибулини. На розрізі уражена тканина брудно-бурого кольору, водяниста. Пізніше ураження поширюється все більше в глибину і може охопити всю цибулину повністю. У місцях ураження утворюється рясний сірий наліт, на якому пізніше формуються чорні дрібні склероції до 1,5 мм у діаметрі. Іноді їх розвивається так багато, що вони зливаються у суцільну чорну шкірку.
Як типовий некротроф, гриб уражує лише ослаблені екземпляри. Особливо сприйнятливі до захворювання коренеплоди та головки капусти прив’явлені, переохолоджені, з механічними пошкодженнями та недостигла цибуля з товстою, м’ясистою, недосохлою шийкою.
Первинне зараження рослин може відбуватись як у полі, так і в сховищі. При зберіганні інфекція дуже швидко поширюється за допомогою грибниці та спор гриба з хворих екземплярів. Повторне зараження цибулі може відбуватись уже через денце та інші частини цибулини. Чим раніше цибулина вийде зі стану спокою, тим легше вона буде уражуватись сірою шийковою гниллю, оскільки поява корінців відкриє «ворота» для інфекції.
У період зберігання важливо дотримуватись оптимального режиму температури і вологості повітря. Видаляти осередки сірої гнилі в сховищі потрібно дуже обережно, щоб не допустити масового розвитку хвороби.
Чорна гниль, або альтернаріоз
Найчастіше уражує моркву, петрушку, селеру. На поверхні коренеплоду збоку чи на верхівці утворюються спочатку сіруваті, злегка вдавлені сухі плями. Згодом вони поглиблюються і набувають вугільно-чорного забарвлення. За підвищеної вологості повітря плями покриваються чорними пліснявим нальотом, що представляє собою грибницю та конідіальне спороношення збудника хвороби. Збудником чорної гнилі виступає незавершений гриб Alternaria radicina M., D. et E.
Передається хвороба через грунт та заражене насіння. Великої шкоди альтернаріоз завдає насінникам моркви: спричиняє випадання рослин та зараження насіння. У сховища збудник хвороби потрапляє із коренеплодами та частинками зараженого грунту.
Закладати на зберігання необхідно здорові коренеплоди, без механічних пошкоджень та залишків грунту в знезаражені сховища.
Суха гниль, або фомоз
Фомозом найчастіше уражуються коренеплоди моркви та капуста білоголова. На коренеплодах утворюються сірі, злегка вдавлені плями. Тканина в місцях ураження суха, трухлява, коричневого кольору. При швидкому розвитку хвороби часто утворюються пустоти зі слабким білим нальотом. Ураження може розпочатись як з головки, так і хвостової частини коренеплоду. В місцях ураження пізніше в другій половині зимового зберігання спостерігається утворення дрібних чорних цяток - пікнід гриба, в яких містяться пікноспори. Збудником хвороби є незавершений пікнідіальний гриб Phoma rostrupii Sacc.
Фомоз капусти викликає гриб Phoma lingamDesm. Хвороба здебільшого поширена в полі. Уражує надземні і підземні частини рослин в усі фази розвитку. Під час зберігання капусти хвороба продовжує розвиватись. Міцелій поширюється по міжклітинниках, а на поверхні ураженої частини утворюються пікніди. Листки вкриваються світло-бурими плямами, на яких пізніше з’являються чорні пікніди. В середині качанів утворюються порожнини, заповнені білою грибницею збудника хвороби. Хвороба протікає по типу сухої гнилі. Фомоз передається через насінники, заражене насіння та післязбиральні рештки.
Первинне ураження рослин відбувається у полі в кінці вегетації перед збором урожаю. Проте активний розвиток хвороби протікає у період зберігання овочів, особливо за підвищеної температури повітря. Повторне зараження відбувається вже в сховищах від хворих екземплярів. Сильніше уражуються недозрілі коренеплоди.
В період вегетації рослини варто підживлювати фосфорно-калійними добривами для підвищення стійкості рослин проти хвороб.
Суха фіолетова гниль, або ризоктоніоз
Характерною ознакою хвороби є те, що на поверхні коренеплодів утворюються сірувато-свинцеві підшкірні плями. Пізніше плями заглиблюються і покриваються буро-фіолетовим нальотом із дрібними чорними псевдосклероціями. Хворобу викликає незавершений безспоровий гриб Rhizoctonia violacea Tul.
Первинне зараження рослин відбувається у полі, а в період зберігання хвороба продовжує розвиватись на коренеплодах. Розвитку хвороби в полі сприяє підвищена вологість грунту. На зимове зберігання потрібно закладати тільки здорові коренеплоди.
Мокра бактеріальна гниль
Досить поширена хвороба, яка уражує багато сільськогосподарських культур. Вона викликається бактеріями Erwinia carotovora Holl. При зараженні коренеплодів у полі гниль зазвичай розпочинається із нижньої частини кореня. Спочатку утворюються водянисті плями, пізніше уражена тканина зморщується. Хворі рослини в’януть і засихають. У сховищі хвороба проявляється у вигляді мокрої гнилі з виділенням різкого неприємного запаху. Мокра гниль уражує, як правило, фізіологічно ослаблені овочі.
На капусті мокра гниль носить назву слизовий бактеріоз. Уражуються в основному дорослі рослини в період зав’язування головок. На зовнішніх листках уражених головок з’являються темні плями. Листки ослизнюються, темніють і загнивають. Гниль може проникати і всередину головки. На розрізі в прикореневій частині головки відбувається розм’якшення і потемніння тканин, що супроводжується дуже неприємним запахом.
Хвороба швидко розповсюджується в умовах високої температури і вологості повітря. При виявленні хвороби в сховищі проводять ретельне перебирання і видаляють усю уражену продукцію.
Гниль денця цибулі
Залежно від збудника хвороби розрізняють два види хвороби - склероціальну (збудник SclerotiumcepivorumBerk.) та фузаріозну (гриби роду Fusarium). Уражуються рослини в різні фази розвитку ще в полі.
При склероціальній гнилі на денці розвивається біла тверда грибниця , на якій пізніше утворюються дрібні чорні склероції. Спор гриб не утворює. Цибулина стає м’якою, водянистою і повністю загниває.
При розвитку фузаріозної гнилі на денці утворюється рясний білий або сірувато-рожевий наліт спороношення збудника хвороби. Цибулина також стає м’якою і загниває. Фузаріозна гниль денця частіше розвивається тоді, коли дозрівання цибулі відбувається при високій температурі ґрунту.
Збудники хвороби можуть тривалий час зберігатися у грунті, який і є основним джерелом інфекції. При зберіганні цибулі гниль денця частіше розвивається за підвищеної температури в сховищі.
Зелена цвіль часнику
Дуже поширена хвороба при зберіганні часнику. Викликається грибами роду Penicillium. На початку захворювання окремі зубки часнику стають злегка прив’ялими, на соковитій частині над лусками з’являються невеликі світло-жовті плями. Потім зубки розм’якшуються, а плями покриваються спочатку білим, а пізніше зеленим пліснявим нальотом, що представляє собою спороношення збудника хвороби. Захворювання поширюється на внутрішні зубки, які темніють, зморщуються і стають крихкими. Сухі зовнішні луски, під якими скупчується зелено-голуба порошиста маса, не щільно прилягають до зубків. При їх розриві ця маса легко висипається та розсіюється у повітрі. Уражена тканина стає трухлявою.
Також читайте: Зберігаємо часниковий урожай
Масового розвитку хвороба набуває десь через 2-3 місяці після закладання часнику на зберігання. Особливо сильний розвиток її відбувається у сховищах без штучного охолодження за високої вологості повітря, на підморожених чи механічно пошкоджених цибулинах.
Для запобігання розвитку зеленої пеніцильозної гнилі необхідно перед закладкою на зберігання часник добре просушити та підтримувати оптимальний режим температури і вологості повітря.
Кагатна гниль буряків
Хвороба викликається комплексом різних фітопатогенних мікроорганізмів, здатних розвиватись на ослабленій чи мертвій тканині. Залежно від збудника хвороби на поверхні уражених коренеплодів утворюється пліснявий наліт неоднакового кольору - білого, рожевого, сірого, коричневого. Уражена тканина також має різного забарвлення - від світло-бурого до чорного і різну консистенцію - від сухої до мокрої. Поява кагатної гнилі є результатом неправильного вирощування, транспортування та зберігання коренеплодів. Переохолодження або самозігрівання, механічні пошкодження, втрата тургору є найбільш частими причинами виникнення кагатної гнилі.
Гниль сердечка, або серцевидна гниль
Спричиняє це фізіологічне захворювання, як правило, нестача бору в грунті. Найбільш поширене на опідзолених та лужних грунтах із високим вмістом кальцію. Сприяють розвитку хвороби волога весна та сухе жарке літо.
При нестачі бору молоді листочки в центрі розетки перестають рости, темніють, скручуються та відмирають. На коренях відмирають зовнішні тканини на боках шийки, внаслідок чого шкірка кореня тріскається Загнивання коренеплоду починається зазвичай з головки (від точки росту (і проявляється у вигляді сухої чорної гнилі. На розрізі чітко видно потемніння тканин коренеплоду. На відмерлих тканинах кореня часто поселяються фітопатогенні гриби (з родів Phoma, Fusarium), які викликають загнивання.
Для профілактики розвитку гнилі сердечка на ділянках, де відчувається нестача бору в грунті, необхідно вносити добрива, що містять бор, наприклад, буру з розрахунку 15-20 кг/га.
Заходи запобігання розвитку хвороб овочевої продукції при зберіганні
Передусім на зберігання необхідно закладати якісну продукцію, що відповідає вимогам нормативних документів. Вона повинна бути свіжою (без ознак в’янення), здорова (непошкоджена хворобами і щкідниками), не проросла, не підморожена, з сухою поверхнею, мати відповідні розміри і форму, без землі, механічних пошкоджень та тріщин. Овочі з механічними пошкодженнями і пошкодженнями шкідниками відбирають для використання в першу чергу. Обрізаючи листя, важливо не пошкоджувати головку коренеплодів і не залишати гичку більш як 2 см. У капусти зовнішній качан залишають завдовжки 2-3 см. У цибулі ріпчастої та часнику не допускають пошкодження сухих лусок, шийка має бути сухою.
Овочі, які закладають на тривале зберігання, мають бути лежкоздатними. Лежкоздатність залежить від багатьох факторів, такі як сортові особливості, умов вирощування, строків і погодних умов при зборі урожаю, підготовки приміщення, режиму зберігання.
Втрати продукції при зберіганні відбуваються завдяки природним втратам (у результаті дихання та біохімічних процесів) та завдяки погіршенню якості під впливом фітопатогенних мікроорганізмів, що викликають інфекційні захворювання. Механічно пошкоджена й уражена продукція завжди втрачає маси більше, ніж неуражена. Рано зібрані овочі з незміцнілою шкіркою випаровують вологи більше, ніж достиглі зі зміцнілою.
Природні втрати овочів можна зменшити зниженням інтенсивності їх дихання і випаровування вологи. Для цього необхідно дотримуватись оптимальних умов та правил зберігання овочів у сховищах (див. таблицю).
Звісно, регулювання температурно-вологісного режиму найкраще відбувається у спеціалізованих сховищах. Проте при постійному нагляді температуру і вологість повітря можна контролювати і в пристосованих приміщеннях.
Надмірну вологість знижують завдяки влаштованим протягам, оскільки рух повітря знижує вологість. Одночасно розміщують у приміщеннях ящик з негашеним вапном, яке має властивості поглинати воду. Для підвищення вологості розвішують мокрі ганчірки.
Приміщення для зберігання овочів треба готувати заздалегідь. Сховища, погреби, підвали очищають від бруду і рослинних решток, забивають нори гризунів. Стіни і стелажі дезінфікують, проводячи побілку хлорним або негашеним вапном із добавкою мідного купоросу (2 кг вапна і 100-200 г мідного купоросу на 1 л води), після чого приміщення просушують.
На зберігання закладають, як правило, сорти овочевих культур середньопізніх та пізніх строків дозрівання.
Овочі зберігають насипом, у ящиках чи контейнерах або в розкритих поліетиленових мішках місткістю 20-25 кг.
Позитивні результати при зберіганні дає обпилювання коренеплодів крейдою або вапном, які можна змішувати з піском. Це стримує розвиток фітопатогенних мікроорганізмів та запобігає втраті тургору.
Моркву та буряки перед закладанням на зберігання краще розсортувати за ознаками селекційного сорту та лежкості. Більш лежкими сортами моркви є Шантане, Валерія, Віта-Лонга F1, Бангор F1, Ранок F1, Калісто F1, Тінга, Кораль, Дарунок F1.
Високу лежкість при зберіганні мають такі сорти і гібриди буряків столових: Делікатесний, Дій, Зміна, Ліберо F1 (дуже врожайний), Регала F1, Червона куля.
Оптимальними умовами зберігання коренеплодів є температура 0…+ 1оС і відносна вологість повітря 90-95%.
Під час зберігання овочі можуть уражуватись багатьма видами інфекційних захворювань. Одними з них зараження відбувається у період вегетації (незадовго до збору врожаю), а розвиток протікає уже в період збирання, особливо при недотриманні оптимальних режимів зберігання. До таких хвороб належать всі гнилі моркви і капусти (біла, сіра, фомозна), гниль донця і сіра шийкова гниль цибулі, фітофтороз картоплі. Ці гнилі не тільки розвиваються у середині окремого овочу, але й поширюються на оточуючі їх екземпляри.
Інші види хвороб розвиваються, головним чином, лише в період зберігання. Збудники цих захворювань поселяються на мертвих або дуже ослаблених рослинних тканинах. Всередину тканини вони проникають через різні механічні пошкодження - тріщини, подряпини, місця травм, натисків тощо. До цієї групи відносяться всі плісневидні гнилі (наприклад, пеніцильоз часнику), суха фузаріозна гниль, мокра бактеріальна гниль. Збудники цих хвороб мають широку спеціалізацію, тобто здатні уражувати багато видів рослин і легко перезаражати різні види продукції. Джерелами інфекції можуть бути не лише заражені ними рослинні рештки (залишки продукції), але й забруднена спорами грибів і бактерій тара і приміщення.
Під час зберігання виникають функціональні ураження плодів і овочів, які з’являються внаслідок прискореного старіння, неправильного режиму зберігання (низькі або високі температури, недостатня вентиляція). Наприклад, побуріння м’якуша яблука, тумачність качанів капусти.
На якість продукції під час зберігання значною мірою впливають також умови вирощування. Крапчастість капусти сильніше проявляється на головках, вирощених на підвищених дозах азотних добрив. Всі гнилі моркви більше розвиваються при надмірних дозах азотних добрив і недостатній кількості фосфору і калію. Фомоз буряків сильніше уражує коренеплоди, які вирощувались при недостатній кількості бору в ґрунті.
Капусту на зберігання закладають у ящиках, контейнерах, а також розміщують штабелями на стелажах. Добрий результат дає обгортання головок у газетний або інший чистий папір. Це затримує процес засихання покривних листків і запобігає перезараженню. Сухі верхні листки не слід обривати, вони теж слугують захисним бар’єром від подальшого висихання.
При виявленні уражених головок їх видаляють, а місце, де вони лежали, дезінфікують 1%- м розчином мідного купоросу (протирають змоченою у розчині ганчіркою).
Серед коренеплодів добре зберігаються буряки столові, бруква, пастернак, з ними проблем практично немає. Корені хріну добре зберігаються у погребі в ящику чи відрі, засипані землею. У моркви, редьки, петрушки лежкоздатність гірша. Їх бажано зберігати штабелями з прошарками піску. Пісок повинен бути суглинистий. На 10 кг моркви потрібно 5 кг піску. Пісок кожний рік потрібно змінювати, щоб не накопичувалась інфекція.
Якість коренеплодів краще зберігається, якщо їх попередньо опилити крейдою (200-300 г на 10 кг продукції), або перекласти тонким шаром моху. При зберіганні моркви в ящиках зверху можна засипати шаром сухих лусок цибулі. Це захищає моркву від висихання й ураження фітопатогенними мікроорганізмами.
Добрі результати дає зберігання моркви в поліетиленових мішках по 10-15 кг. Їх залишають відкритими, а коли зав’язують, то роблять по 20-30 отворів для вентиляції. Кращою лежкоздатністю відзначаються сорти моркви Гренада, Нантская 4, Шантане 2401.
Цибулю зберігають у дерев’яних ящиках, сітчастих мішках у прохолодному сухому місці, подалі від інших овочів. Недозрілу цибулю-ріпку з товстою шийкою на зберігання не закладають, а використовують у першу чергу.
Під час зберігання овочів потрібно ретельно стежити за їх якістю протягом усього періоду, своєчасно видаляти окремі екземпляри, уражені хворобами і не давати розповсюджуватись осередку інфекції.
