Ольга ВЛАСОВА,
Будівництву фруктосховища має передувати чіткий обрахунок його майбутньої рентабельності. Адже тривале зберігання фруктів не завжди принесе прибуток.
Для попереднього охолодження ранньої продукції кісточкових необхідно використовувати фруктосховища, що призначені для тривалого зберігання зерняткових. Такий варіант, безумовно, буде економічно рентабельним.
Якщо ж у господарстві ще немає жодних потужностей для зберігання фруктів, то для нетривалого зберігання кісточкових варто побудувати стаціонарний або мобільний охолоджувач. На відміну від будівництва охолоджувача, будівництво фруктосховища для тривалого зберігання зерняткових потребує більш професійного підходу.
Також не можна використовувати для зберігання яблук камери, що були спочатку спроектовані під зберігання овочів.
Загальні вимоги до сховищ
Кожне сховище має забезпечувати необхідні гідро- й теплоізоляцію. Температура повітря у ньому повинна бути на 2-3°С вище за мінімальну температуру зберігання картоплі чи коренеплодів або дорівнювати оптимальній для певного виду продукції. Ці вимоги забезпечуються належною товщиною стін і стелі, використанням гігро-скопічного або утеплювального матеріалу, обігріванням струменем повітря або охолодженням за допомогою вентилювання чи вентилювання і охолодження. Овочесховища затемнюють, оскільки переважна більшість овочів на світлі зеленіє, втрачаючи товарний вигляд і продовольчі якості.У сховищах облаштовують підсобні приміщення, де перебирають, сортують, калібрують і пакують продукцію у період її основного зберігання. У підсобних приміщеннях встановлюють відповідні машини, лінії для сортування, обладнують освітлення та опалення. Використовують засоби вентиляції та механізації залежно від типів сховищ. Процеси її завантаження, розвантаження, сортування та інші необхідно механізувати. Це дасть змогу наприкінці зберігання не підвищувати ціни на продукцію й реалізувати її в належні строки.
Чинники довгої лежкості
На збереження продукції значно впливають якості сорту, його лежкість, зона вирощування, погодні умови під час вегетації і прибирання, система добрива, технологія збирання, транспортування і післязбиральної обробки, підготовка сховища, режим зберігання тощо. Надлишок азотних добрив затримує дозрівання плодів і знижує вихід товарної продукції за період зберігання. Механічні пошкодження при збиранні, транспортуванні і обробці, раннє збирання недозрілих коренеплодів, бульб і плодів та збір перезрілої продукції також зменшує її лежкість при зберіганні.
Лежкі сорти яблук
Літні сорти яблук зберігаються погано, тому їх швидко реалізують. Плоди яблуні зимових сортів при оптимальних умовах зберігання зберігаються до нового урожаю. Лежкі сорти: Ренет Симиренка, Ренет шампанський, Пепін шафранний, Ліберті, Джонатан, Пріам, Кальвіль сніговий, Пармен зимовий золотий. Плоди яблуні найкраще зберігаються за температури 0-...+-0,5°С. Плоди яблуні літніх сортів зберігають при -0,5-0 °С . Вологість повітря при зберіганні плодів яблуні — 90-95%, якщо нижче, підвищуються втрати на випаровування. Плоди літніх сортів можуть зберігатись протягом місяця, осінніх 2-3 місяці, а зимові сорти витримують зберігання до 6-8 місяців.
Також читайте: Зберігання яблук
Для зимових сортів яблук розроблена сортова технологія зберігання. Один день зберігання яблук за температури 18-20°С зберігає строк їх зберігання на 10-15 днів. Тому всі плоди яблуні підлягають після їх знімання попередньому охолодженню тим чи іншим способом.
Особливості зберігання груш
Плоди груші мають властивості достигати під час зберігання при низьких позитивних температурах. Плоди груші в стадії знімальної стиглості краще зберігаються за температури 0-1°С. Для тривалого зберігання використовуються сорти Бере Боск, Бере Арданпон, Вільямс зимовий, Деканка зимова, Олів’є де-Серр, Сен-Жермен. Довго зберігаються також сорти Бергамот осінній, Деканка осіння.
Також читайте: Зберігання груші
На нетривале зберігання закладаються літні й осінні за температури -0,5-0°С і відносної вологості повітря 90-95%, зимові сорти при такому режимі зберігають свої товарні якості до 5-6 місяців, а інколи і більше.
Інші фрукти
Лежкість винограду залежить від сорту. Ягоди десертних столових сортів зберігаються при оптимальному режимі протягом 6-7 місяців. Сорти Шабаш, Октябрський, Німранг, Асма, Кишмиш рожевий, Ташли, Тайфи рожевий, Арарати. Сорти Агадаї, Корна Негра, Пухляковський менш лежкі.
Оптимальна температура зберігання винограду -1,5 -0 °С і вологість у межах 90-95%.Слива, персик, абрикоси зберігаються у холодильниках при оптимальній температурі лише обмежений період: 1-2 місяці, рідше — 3 місяці, а вишні і черешні — всього 3-5 тижнів.
Сорти персика, які вирощуються для промислової переробки, — Гауданский, Лауреат, Лола, Отечественний — зберігаються недовго. Нові столові сорти Маяковський, Молодіжний, Муза придатні для тривалого транспортування. Оптимальна температура зберігання кісточкових 0,5...+0,50С, вологість повітря 90-95%.
Ягоди чорної, червоної, білої смородини, аґрусу, зберігаються обмежений строк — 4-6 тижнів і навіть менше.
Малина і суниця при оптимальній температурі може зберігатись лише декілька діб.
Найпоширеніші хвороби плодів, що виникають
у період їх зберігання
Під час зберігання плоди кісточкових та зерняткових культур уражують два типи хвороб: інфекційні (паразитарні) та фізіологічні (непаразитарні). Перші проявляються здебільшого через діяльність різних грибів, другі — за порушення життєвих функцій плодів, викликаних неправильним вирощуванням та поганими умовами зберігання.
Інфекційні, або паразитарні хвороби
Плодова гниль яблук (моніліоз) розвивається при механічному пошкодженні шкірочки плода як на дереві, так і під час зберігання. Спричинити її виникнення може пошкодження плоду казаркою, плодожеркою, а також за тріщин від ураження паршею, від градобоїн. Під час зберігання на плоді утворюється коричнева пляма, що збільшується і може охопити увесь плід, м’якуш разм’якшується. За високої вологості на плоді з’являються характерні жовто-сірі подушечки. Внаслідок низьких температур під час зберігання плід твердіє, чорніє, стає блискучим.
Чорна гниль, або рак. Під час збирання та зберігання на плодах можна виявити бурі, дещо впалі плями, що збільшуються. На них утворюються чорні бугорки (плодові тіла гриба). Плід чорніє і перетворюється на мумію. Уражені плоди мають гіркий смак.
Парша (амбарна). Розповсюдженню парші сприяє затяжна дощова і холодна весна. Плоди уражуються ще під час росту. При зберіганні на плодах проявляються невеличкі, чітко окреслені плями чорного кольору, які поступово збільшуються. На них утворюються тріщини, через які в м’якуш проникають збудники інших захворювань.
Сиза плісневидна гниль. Причиною виникнення хвороби є механічні пошкодження під час збирання і транспортування плодів. На останніх утворюються водянисті плями, які вдавлюються і набувають складчастості. При натиску на уражене місце шкірка лопається, виділяються краплини вологи. Пляма вкривається білими, пізніше зеленувато-сизими подушечками (спороношення грибу). Загнивший м’якуш має прокислий смак. Причиною розвитку хвороби є здебільшого підвищена температура у сховищі.
Фізіологічні, або непаразитарні хвороби
Скловидність, або налив зустрічається тільки у яблук і викликається нерівномірним випаданням опадів у період дозрівання плодів. Більше проявляється за теплої сонячної осені, коли плоди перезрівають. Також може бути через брак кальцію. Ділянки м’якуша стають прозорими (скловидними), твердими.
Побуріння м’якуша і пухлість плодів розвивається у яблук, знятих із молодих дерев, в роки слабкого врожаю або після сильного підрізування. Передусім страждають пізно зняті плоди. Шкірка розтріскується, м’якуш стає рихлим, борошнистим. Розвитку захворювання сприяє надлишок азотистих добрив, надмірний полив перед збиранням врожаю, низька температура повітря і підвищена концентрація вуглекислого газу у сховищі. У сливи, вишні, черешні побуріння м’якуша так само може бути за низьких температур під час зберігання.
Зав’ядання плодів. Уражуються плоди з тонкою шкіркою і слабким восковим нальотом. Шкірка зморщується, м’якуш втрачає щільність. Сильніше в’януть плоди дрібні, а також зарано зняті. Захворювання обумовлене низькою відносною вологістю повітря у сховищі.
Загар (побуріння шкірочки) — найбільш поширене захворювання яблук і груш під час зберігання. Проявляється через 2-4 місяці зберігання, особливо в роки із сухою спекотною погодою у кінці сезону вегетації.
Частіше шкірочка буріє в області чашечки, а за сильного розвитку зачіпаються й підшкірні шари м’якуша. Хвороба прогресує через раннє збирання врожаю, підвищену вологість, погану вентиляцію приміщення та високі норми азотних добрив, особливо за нестачі фосфору і калію, пізні поливи, загущення крон. Побуріння може бути причиною зберігання холодо-стійких сортів в умовах високих температур.
Побуріння серцевини розвивається навколо насіннєвих камер, а потім поширюється на м’якуш плоду. Частіше хворіють недозрілі плоди. Прояву хвороби сприяє надлишок азоту в грунті, надмірний полив перед збиранням, запізнє збирання врожаю. Також побурінню можуть сприяти занизькі температури та надлишок у приміщенні вуглекислого газу.
Гірка ямчатість (підшкірна плямистість) проявляється на ще незібраних з дерев плодах, виникає насамперед через нестачу кальцію.
Характеризується появою на плодах зеленуватих вдавлених плям. Під час зберігання плями буріють, м’якуш у місці западин стає коричневим, гірким на смак. Розвитку хвороби сприяє надмірна обрізка дерев, передчасне або дуже запізнє збирання врожаю. Хвороба інтенсивно проявляється у роки з підвищеною вологістю у весняно-літній період. Високі температури і низька відносна вологість повітря у сховищі також провокують прояв хвороби.
Всі вищеперераховані хвороби проявляються внаслідок неправильного догляду за деревами протягом усього періоду вегетації, а саме: внесення незбалансованих норм добрив; несвоєчасні хімічні обробки; зсув термінів збирання врожаю; а також недотримання умов зберігання (порушення температурного режиму, оптимальної вологості повітря, складу газового середовища).
Зберігання овочів: картопля
Режим зберігання картоплі поділяють на 4 періоди: лікувальний, охолодження, основний і весняний. У лікувальний період картоплю будь-якого цільового призначення зберігають при 12-18°С і відносній вологості повітря 90-95% і вільному доступі повітря потягом 8-10 діб. Режим зберігання в цей період підтримують з допомогою активного вентилювання. Картоплю вентилюють теплим повітрям 5-6 разів на добу по 30 хвилин з інтервалами у 3-4 години. При такому вентилюванні бульби швидко обсушуються. Якщо бульби не дозріли, шкірка не зміцнилась і має значні механічні пошкодження, тривалість лікувального періоду продовжується до 2-3 тижнів.
При охолодженні картоплю вентилюють у нічний час зовнішнім повітрям. Температура охолодження 0,5-1,0°С на добу до виходу на основний режим як для картоплі, так і для всіх овочів.
В основний період для продовольчої картоплі температуру підтримують на рівні 2,0-4,0°С; вентилюють короткочасно, періодично, з метою змінити повітря міжбульбового простору, вирівняти температуру по висот насипу, видалити тепло, яке виділяється при диханні живих компонентів насипу картоплі, і підтримати заданий температурний режим. Вентилюють в цей період приблизно 2-3 рази в тиждень по 30 хвилин.
Хвороби бульб під час зберігання
Картопля може уражуватись різноманітними хворобами. Дуже поширене захворювання фузаріозне сухе гниття. Під час збирання і закладання у сховища хвороба ніяк не проявляється. Але через 2-3 місяці на бульбах виникають округлі сірувато-бурі плями, вдавлені по краях. Поступово м’якуш під плямою стає бурим, сухим, пухким. У м’якуші виникають пустоти, які заповнюються міцелієм гриба-паразита. Збудник хвороби проникає у місця механічних пошкоджень, особливо при підвищеній температурі зберігання.
Запобігти захворюванню можна ретельно дезинфікуючи сховища, устаткування, тару, закладаючи здорові бульби, дотримуючись оптимальних умов зберігання. Якщо картоплю зберігають у тимчасових сховищах, то кожного року її слід вирощувати на новому місці. При наявності на поверхні бульб ознак захворювання їх вибраковують, а розташовані поруч бульби обробляють сухою крейдою і знижують температуру зберігання.
Фітофтороз — поширене захворювання, особливо в періоди коливань температури і відносної вологості повітря. Уражується хворобою спочатку бадилля, а потім бульби. На поверхні з’являються тверді, ледь вдавлені плями різної форми, бурого або сірого кольору. Пізніше плями проникають усередину, тканина поступово відмирає. Бульби уражаються фітофторозом в період збирання від бадилля. Передається хвороба від однієї бульби до іншої, що призводить до масового гниття. Заходом боротьби є висадження здорових бульб, обприскування їх у період росту розчинами отрутохімікатів. Перед збиранням бульб бадилля обов’язково необхідно скошувати і вивозити з ділянки. Зібрану картоплю просушують, ретельно оглядають, під час зберігання стежать за дотримуванням оптимальних умов.
Мокра гниль — одне з найбільш поширених і небезпечних інфекційних захворювань. На бульбах з’являються невеликі плями жовтуватого кольору, які поступово збільшуються, тканина розм’якшується, з’являється неприємний запах гниття. При появі захворювання уражені бульби необхідно швидко і ретельно відбракувати. Заходами боротьби є закладання здорових бульб, дотримання оптимальних умов зберігання. Крім цих захворювань, картопля може уражуватися кільцевою гниллю та паршею.
Хвороби коренеплодів
Найбільш поширеними хворобами є біла, сіра та чорна гниль. Всі види гнилі — інфекційні захворювання. Зовні ці хвороби мають такий вигляд: коренеплоди розм’якшуються, в місці ураження з’являється біле, сіре або чорне опушення склероцій гриба. Згодом коренеплід згниває. Причиною цього захворювання є вирощування сировини на одному і тому ж місці,тому потрібно дотримуватися сівозміни.
До швидкого поширення хвороби призводять механічні пошкодження, порушення умов зберігання. Запобіжним заходом проти цих хвороб повинно бути ретельне сортування перед закладанням коренеплодів у добре підготовлені сховища. Мокра бактеріальна гниль найбільше проникає через тріщини, механічні пошкодження коренеплодів. Спочатку з’являються темні плями. Тканина в цих місцях розм’якшується, а потім перетворюється у слизисту масу з неприємним запахом. Покривна тканина згодом також розкладається. Захворювання інфекційне, тому порушення умов зберігання, особливо підвищення температури, призводять до його поширення. Крім цих захворювань, коренеплоди уражаються фомозом, гниллю серцевини буряків.
Також читайте: Бездоганна морква до весни
Зберігання капусти
Режими зберігання капусти продовольчого призначення поділяють на два періоди: охолодження і основний. Для тривалого зберігання капусту збирають із 4-6 щільно прилягаючими зеленими листками і швидко охолоджують її у сховищі. Швидкість охолодження 0,5-1,0°С за добу, питома подача повітря 100-150 м³/год. на 1 т в основний період зберігання підтримують температуру — 1,0-1°С і відносну вологість повітря 90-98%. При цьому режимі білокачанна капуста середньостиглих сортів Слава, Ладожська і пізньостиглих з поганою лежкістю — Зимова Грабовська 13, Білоруська — із задовільною лежкістю 5-6 місяців, а сорти Амагер 611, Подарок — 7-8 місяців. Сорти зимовка 1474, Лангендейкер зберігається до червня.
Хвороби капусти
Найчастіше капуста уражується сірою гниллю, яка може виникати ще в полі. Уражуються нижні листки в місці кріплення черешка до качана. Якщо такі головки не відбракувати, то при зберіганні вони покриваються сірою грибницею, листки гниють, стають слизькими. Хвороба швидко поширюється, особливо головками з механічними пошкодженнями. Для запобігання поширенню цієї хвороби, необхідно ретельно дезинфікувати сховища, тару, закладати здорову сировину, дотримуватись оптимальних умов зберігання капусти.
Фомоз, або суха гниль розвивається на головках ще в полі. На листках виникають невеликі виразки, які під час зберігання перетворюються в сухі плями з чорними цятками — пікнідами. Іноді фомоз розвивається всередині качана з утворенням пустот і сухої гнилої тканини. Джерелом інфекції можуть бути залишки хвороби, тому капусту необхідно вирощувати в сівозміні. Потрібно відбраковувати головки з ознаками хвороби.Біла гниль найчастіше поширюється при підвищенні відносної вологості повітря під час зберігання. Головки вкриваються слиззю, листки гниють. Гниль швидко поширюється на інші, здорові головки. Грибниця білої гнилі уражує стінки, засіки, стелажі сховища. Запобіжними заходами по зберіганню капусти є дотримання сівозміни (на тій же ділянці капусту можна один раз на чотири роки). При закладанні на зберігання головки необхідно ретельно сортувати, а сховища з тарою дезінфікувати.
Слизовий та судинний бактеріози — поширені інфекційні бактеріальні хвороби капусти. Головки уражуються ними ще в полі від рослинних решток. Хвороба швидко поширюється за високої температури. Головки, уражені бактеріозом, вкриваються слиззю, загнивають. При судинному бактеріозі закупорюються судини листків, внаслідок чого вони жовтіють, в’януть, одночасно можуть уражуватись сірою гниллю.
Зберігання цибулі
Режими зберігання цибулі ріпки поділяються на:
- підготовчий період:
- просушування,
- прогрівання;
- охолодження;
- основний;
- весняний.
В підготовчий період всю цибулю, призначену для зберігання, просушують. В цибулесховищах, обладнаних пристроями для активного вентилювання і калориферами, просушування здійснюють за температури 30-35°С і питомою подачею 150-300 м³/год. на 1 т за 3-4 доби. Для попередження розвитку сірої гнилі цибулю прогрівають за температури 42-45°С протягом 12-24 год. Потім зберігають холодним чи теплим способом. При першому цибулю охолоджують до -3,0-1,0°С і зберігають при цій температурі весь основний період. Вологість повітря при цьому підтримується в межах 70-75%.
Хвороби цибулі
Шийкова гниль — найбільш шкідлива інфекційна хвороба, яка особливо проявляється після 1-1,5 місяців зберігання. В уражених хворобою цибулинах тканина шийки розм’якшується, стає водянистою. Поступово гниль поширюється, з’являється наліт сірої плісняви з дрібними склероціями. Основними запобіжними заходами є збирання цибулі в оптимальні строки, в суху, теплу погоду, ретельне її просушування, закладання на зберігання лише здорових цибулин, дотримання оптимальних умов зберігання. Крім цієї хвороби, цибуля може уражуватися гниллю дінця, мокрою бактеріальною гниллю, чорною пліснявою. Заходи боротьби з ними такі самі, як із шийковою гниллю.
Також читайте: Зберігаємо часниковий урожай
Хвороби інших овочів
Баштанні культури уражуються такими хворобами, як біла і коренева гниль огірків, антракноз кавунів тощо.
Фомоз моркви проявляється у тому що, коренеплоди вкриваються плямами і для вживання стають непридатні. Вражена тканина стає трухлявою і руйнується.
Фомоз, серцевинна і суха гниль буряку з’являється в кінці вегетації, особливо в суху і жарку погоду. Хвороба проявляється у вигляді чорної сухої гнилі, продовжує розвиватись при зберіганні і легко передається здоровим кореням.
