«Буржуйка» та її родичі
Металева мобільна пічка колись називалася «буржуйка», та й нині на неї так інколи кажуть. Вона швидко прогріває приміщення, але й так само швидко прочахає, щойно гасне полум'я. Перевага її от у чому: вже готову грубку можна купити (у будівельному супермаркеті чи тепер навіть у багатьох сільмагах) й легко встановити.
На функціонування «буржуйки» впливають погодні умови. Тяга у виносному димарі знижується при тумані та, навпаки, підвищується у вітряну погоду. Існують також менш метеозалежні пристрої - «діти» старої доброї «буржуйки», які запозичили у своєї матері її основні ознаки: автономність і зручність у користуванні.
Конвективні печі - пристрої типу «Буллер'ян» - це металеві нагрівачі, оперезані трубами, через які тепле повітря рівномірно розподіляється по приміщенню, яке обігрівається. Однієї закладки дров вистачає на 8-12 годин.
Грубка на рідкому паливі - переносний компактний пристрій, що споживає солярку або гас із витратою не більше 2 л/добу. Така пічка гріє невелике приміщення тільки протягом того часу, поки працює. А от працювати без дозаправлення вона може до 15 годин. За допомогою такої грубки можна також зігріти воду й навіть приготувати їжу. Найголовніша перевага системи на рідкому паливі перед твердопаливними - це змога тривалий час функціонувати в автономному режимі без контролю оператора.
При купівлі металевої пічки варто виміряти приміщення, у якому вона стоятиме. Обсяг простору, що обігрівається, - одна з технічних характеристик пічки у кубометрах. Звісно, цифра у техпаспорті повинна бути якнайближчою до реального обсягу приміщення - з урахуванням коефіцієнту корисної дії, а сучасні металеві печі мають високий ККД до 85%.
Генератори тепла
Зрозуміло, що йтиметься не тільки про котли (власне, генератори), але також трубопроводи, радіатори - тобто про комплексну систему опалення. Незважаючи на великий вибір нових технологій - інфрачервоне, повітряне опалення - найбільш популярною, як і раніше, залишається водяна система. Котел, він же теплогенератор, нагріває воду, вона по трубах проходить через тепловий контур, охолоджується, віддає своє тепло приміщенню, потім знову тече в котел, де знову нагрівається. Замкнуте водяне коло. Замість води в батареях може використовуватися незамерзаюча рідина - антифриз. Це більше надійне рішення - такий теплоносій витримує досить сильні морози.
Існують опалювальні системи із природною циркуляцією, де вода переміщується завдяки ухилу труб, й контури із примусовою циркуляцією, де вже необхідні насоси. Але найважливішим «серцем» цих систем залишається водогрійний котел, або ж генератор тепла. Зараз на ринку можна знайти кілька десятків моделей вітчизняних та імпортних котлів потужністю від 10 до 400 кВт.
Котли можуть працювати на твердому, рідкому або газоподібному паливі. Багато моделей оснащені універсальними пальниками, пристосованими як для газу, так і для солярки. Горіння підтримується автоматично. У деяких водогрійних котлах є роздільні контури для циркуляції води. Це зручно: одноконтурний котел дає лише тепло, а от двоконтурний - ще й поставляє гарячу воду для побутових потреб (кран, душ).
Обережно: газ!
Згідно з діючими нормами у приміщенні з газовим котлом варто встановити газоаналізатор, що попереджає про витік блакитного палива, і аварійний клапан для екстреного відключення подачі газу. Це гарантує безпеку. Оскільки котли використовують також електрику - для запалювання газу й регулювань - то не зайвим буде встановити на додачу джерело безперебійного живлення. Справа в тому, що для нормальної, безпечної роботи котла потрібен струм особливої якості, без стрибків і коливань напруги й частоти. Тому не рекомендується підключати котли напряму в розетку, бо це може піднести безліч сюрпризів. Джерело безперебійного живлення не тільки стабілізує («випрямляє») струм, але й підтримує напругу на контактах котла протягом багатьох годин навіть у випадку «блек-аута», тобто якщо електрику взагалі вимкнуто.
При виборі типу опалення саме паливо й можливості його доставки є основними чинником для вибору системи теплопостачання. Близько 50% індивідуальних котлів (і так в усьому світі) працює на газі, приблизно удвічі менше - на дизельному паливі. Близько 10% - це електричні котли й приблизно 5% твердопаливні.
Якщо поблизу будівлі, яку треба опалювати, проходить газова магістраль, це добре - хоча не факт, що економічно вигідно. Та газова магістраль не обов'язкова. Установивши на ділянці підземну ємність зрідженого газу, заправляючи її один раз на квартал, можна забезпечите весь опалювальний сезон, включаючи й роботу газової плити.
Поки ж газ не підвели, можна палити соляркою. Іноді оптимальним видом палива може стати й електрика. Але палити електрикою постійно - дороге задоволення.
Зазначимо, що багато моделей котлів не тільки опалюють будинок, але й нагрівають водогін, на що в них іде приблизно 25% енергії. Розрахунок потужності газового котла наступний: 1 кВт на 10 кв. м при стандартній висоті стелі у 2,5 м. Це значить, що для будови площею 100 кв. м потрібний теплогенератор потужністю не менш як 10 кВт.
Для дизельних котлів також потрібна електроенергія, але набагато менше, ніж для газових. Обов'язкові також фільтри для палива, та й сам вибір його треба робити з обережністю: встаткування може постраждати від неякісної солярки, а сама вона загустішає й замерзне в сильні холоди.
Електрика - дорогий спосіб опалення навіть при наявності стількох атомних станцій як в Україні, але також і найбільш екологічний. Йдеться не про екологію планети в цілому (забудемо на хвильку про Чорнобиль і Фукусіму), але про чистоту повітря там, де опалюють за допомогою електроприладів. Найпростіше - це використовувати електрорадіатори. Однак вартість такого способу - найвища, і вона зростатиме з кожним роком, якщо врахувати постійне «покращення» тарифів. Краще поміркувати про електричні котли. Струмом нагрівається теплоносій (вода або незамерзаюча рідина - антифриз), і розносить тепло по всій будівлі через систему труб і радіаторів.
Модульні міні-котельні (газові та твердопаливні)
Блочні або модульні невеликі котельні можуть слугувати для теплопостачання як для житлових приміщень, так і промислових чи адміністративних споруд. Ці котельні можуть мати потужність від 100 кВт до 20 МВт. Вони прості у монтажі, незалежні від централізованого теплопостачання, не вимагають постійної наявності обслуговуючого персоналу, оскільки процес їхньої роботи автоматизований. Міні-котельні мають високу транспортабельність і невелику вагу, їх можна розмістити не лише на землі, а й на пласких дахах будівель, а у разі потреби - демонтувати й перевозити на далекі відстані.
Електричні котли досить прості в обслуговуванні. Витрати на монтаж їх невеликі. Працюють вони безшумно й відрізняються високим коефіцієнтом корисної дії. Однак енергії їм потрібно чимало. Ще з однієї причини використовувати електричний котел можна не завжди: адже наші електромережі зношені, перевантажені й часом відключаються всерйоз і надовго. Може бути не дуже приємно в десятиградусний мороз залишитися одразу без світла й тепла.
Дещо про тверде паливо
Тверде паливо - дрова, вугілля, сланець, торфобрикети. Найдоступніше з них - це, звісно, деревина. Однак цей плюс неабияк підважується мінусом - її низькою теплотворною здатністю. Зараз з'явилися й нові різновиди твердого палива, енергоощадні: паливні брикети або пелети, спеціальне біопаливо. Роблять їх із відходів деревини, з соломи, а це значить, що вони екологічно безпечні. Однією з переваг біобрикетів є те, що вони дозволяють використовувати автоматику: можна встановити при котлі спеціальний пристрій, що автоматично засипає їх у топку.
Піролізні газогенератори
Це особливий вид котлів на твердому паливі. Їх ще називають газогенераторними. Для своєї роботи вони використовують газ, що виділяється при спалюванні. У ємність, де жевріють дрова, подається повітря. У результаті утвориться горючий газ. Суміш газу з повітрям через сопло потрапляє в іншу камеру, де повністю згоряє. Тобто піролізний котел використовує процес горіння у два кроки. Спочатку йде газифікації палива, потім - піроліз отриманих газів.
Піролізні котли вигідні, бо працюють у режимі рівномірного горіння протягом 11-12 год. Процес газифікації деревини дозволяє повною мірою використовувати енергію, яка міститься у паливі, й мінімізувати викиди й відходи, залишаючи зовсім небагато золи й сажі. Потужність таких пристроїв варіюється у найширшому діапазоні. Основний їхній недолік - значна вартість: піролізні котли, як правило, в 1,5-2 разів дорожчі від твердопаливних.
На ринку присутній широкий модельний ряд устаткування, розрахованого на тверде паливо - добротні чавунні котли різної потужності, які можуть прослужити кілька десятиліть. Всі твердопаливні котли добрі й в обслуговуванні і по енерговитратах. Однак встановлювати котел на твердому паливі десь в степовому регіоні (скажімо, на Херсонщині, де немає лісів і не видобувають вугілля), означає мати проблему з пошуками палива. Є вітчизняні підприємства, що виготовляють котли, придатні до спалення тирси, тріски, відходів переробки соняшнику, горіхів, льону.
Опалювати електрикою, звичайно, дорожче з погляду щоденної витрати кіловат-годин, однак самі пристрої коштують набагато дешевше, ніж система опалення з котлом. А найбільш економічний варіант - «буржуйка».
