Я вивчаю сільськогосподарське виробництво і соціальну сферу села Королівства Данія упродовж останніх 15 років під час перебування у фермерських господарствах і спілкування з їх власниками. Ось і цього року з 13 по 27 липня ми з дружиною побували на норковій фермі мого родича Вауна і в сусідніх господарствах — на фермах ВРХ у Беню і Тобена, вивчав і аналізував їх діяльність.
Історія одного фермера
Ваун Клітко — висококваліфікований і високоосвічений фермер. Йому 49 років. Вважаю, що його життєвий і професійний шлях значною мірою може слугувати зразком для вітчизняних (і не тільки) фермерів.
Його трудова діяльність почалася із 6 років, коли кожний другий вихідний день працював на сусідній фермі по 2 години за 6 крон/год. З 7 років допомагав батькові на молочнотоварній фермі: їхав самостійно на тракторі по полю зі швидкістю 4-5 км/год., а батько збирав камінці і кидав у причіп, виконував також інші малоенергомісткі роботи. У віці 9-10 років обробляв трактором поле, хоч це заборонено законодавством.
Після закінчення 10 класів упродовж 3,5 місяців працював у батька на повну ставку (3,5 тис. крон з податками на місяць). Далі протягом 3,6 років навчався у сільськогосподарському коледжі, з них практика сумарно тривала 2,5 років. Тривалість навчання у данських коледжах тепер становить 4 роки. До речі, у 2008 р. я зустрічав трьох учнів з України з Маслівського сільськогосподарського технікуму, який готує фермерів. Вони перебували на практиці у данських фермерів тривалістю 1,5 років.
У 1983 р. Ваун закінчив коледж і упродовж двох років працював у трьох різних фермерів (в одного — рік і у двох — по півроку) з метою отримання різнобічної практики з виробництва молока.
Під час служби в армії у святкові дні підробляв на фермі ВРХ. З метою вивчення міжнародного досвіду фермерства поїхав до Австралії (працював 7 місяців), Нової Зеландії і США (по одному місяцю). Мріяв про фермерство в Австралії, бо там тепло і мінімальні витрати на енергоносії.
У 1993 р. у 27-річному віці він мав у банку 700 тис. крон, у кредитній спілці взяв кредит під 7% річних на 30 років і купив ферму на 50 дійних корів і 60 га землі. До речі, тепер такий кредит для членів спілки дають під 2-3% річних. Щодо кредитування банками, то процентні ставки визначаються залежно від наявності коштів і їх витрачання клієнтом: економному — під 5%, неекономному (бідному та ще й транжиру) — під 18%. Ще одна особливість придбання фермерського господарства: воно не передається у спадок дітям, а продається їм так само, як і стороннім особам з тим, щоб держава отримала з цієї операції податок. До речі, батько Вауна продав ферму з 50 корів і 50 га землі середньому сину Уфе (в сім’ї було 3 сини і донька).
Паралелі ринку землі
Через два роки Ваун добудував ферму на 72 корови, через три роки — 80 голів і остаточно розширив її до 100 голів, докупивши ще 17 га і взявши в оренду 12 га землі.
До речі, гектар орної землі в зоні функціонування ферми Вауна (півострів Ютландський, міста Ольбо і Сулдруп) коштує 140-150 тис. крон, гектар землі під пасовище (субсидії ЄС тут відсутні) — 70-75 тис. крон. Оренда гектара орної землі (субсидії ЄС мають місце) — 3-6 тис. крон за рік (курс американського долара в Данії становить 6,6-6,7 крони).
Землю без проблем за законом може купити лише особа, яка має відповідну фермерську освіту і певну частину коштів. Решту грошей за угодою можна взяти в банку або кредитній спілці (за умови членства в ній). При наявності власних коштів за законом можна купити чи взяти в оренду до 30 га землі без аграрної освіти, але банк і кредитна спілка кредитів не дадуть.
А як же все-таки бути з ринком землі в Україні? В тій же Данії працюють місцеві та голландські фермери, сплачують податки, сприяють розвитку аграрного сектора і економіки країни. По-перше, слід провести інвентаризацію земельних угідь, прийняти низку законодавчих актів, визначитись з цінами на землю, а вони з огляду на данські сіроземи з камінцями, для українських чорноземів, на мою думку, повинні бути, як мінімум, удвічі більшими. А тепер здогадайтесь, хто зможе купити землю в Україні? Правильно — олігархи. Тоді село загине остаточно. Про це свідчить також сумний для села досвід господарювання агрохолдингів.
Якось я вирішив зробити екскурсію з Вауном у село Ковалівку Фастівського району, щоб показати, що й ми не ликом шиті. Так, дійсно, Ваун був вражений пейзажними і не тільки красотами цього села-музею. Так-от, коли ми їхали одеською трасою, Ваун звернув увагу на незасіяне поле і з гумором запитав: «Що там росте»? «Вирощуємо нові сорти українських бур’янів», — не без іронії відповів я. — Мені відомо, що в Данії майже відсутня у вільному продажу земля, до того ж, вона дорого коштує. Давай спільно купимо в Україні землю і будемо господарювати». «Не буде діла», — відповів Ваун. — Мені також відомо, що в Україні відсутні закони, які б мене захищали, а ті, що є, не діють. Тому в такій державі я не хочу і не зможу господарювати».
Як досягти надоїв у 10000 л на корову?
Тваринницька ферма Вауна була прибутковою, середній надій на корову становив 7400 л молока. Якщо надій був меншим за 6000 л, така корова підлягала списанню і реалізації на м’ясокомбінат. Я поцікавився, яка тривалість перебування корови на фермі? Нащо Ваун відповів: «Як правило, дві-три лактації». «А якщо корова високоудійна, то чому ж так мало»? — запитав я. «А тому, — відповів Ваун, — що дочка повинна бути ще кращою від матері, інакше не буде прогресу». Ось чому надої молока на корову у фермерських господарствах Данії з часом перевершили десятитисячний рубіж.
Недоліком ферми Вауна була відсутність приямка чи каруселі, які б виключали присідання біля кожної корови для підготовки вимені й одягання доїльних стаканів. До того ж, виникла потреба у збільшенні поголів’я корів, а отже, розширенні і реконструкції приміщень. Оскільки ферма була розташована на віддалі, меншій за 300 м від села, потрібна була згода мешканців прилеглих будинків і комуни (сільської ради). В Данії обов’язково дотримуються правил екологічної безпеки. Без згоди комуни жодне будівництво забороняється незалежно від статусу забудовника, а поняття хабарництва не існує. У зв’язку з цим Ваун був змушений продати свою ферму разом із житловим будинком на її території.
Особливо слід відзначити, що за законом 40% вторгованого безпосередньо належить продавцю, а 60% необхідно знову вкласти в аграрний сектор, щоб з нього не було відтоку капіталу. Інакше ці 60% коштів дістануться державі. Жорстоко, але справедливо.
Агросервіс для фермерів
Близько року сім’я Вауна орендувала житло і по Інтернету шукала потрібну ферму. Тим часом він працював інкасатором: перевозив особисто без зброї і охорони значні суми грошей спецавтомобілем із вмонтованим сейфом. Потім працював як висококваліфікований спеціаліст в аграрній службі сервісу за викликом. На одному з таких викликів побував також і я.
Господар ферми з сім’єю поїхав на 10 днів до Норвегії. На фермі було 100 дійних корів, молодняк ВРХ, двоє коней, десяток кролів, коти і собаки. Крім обслуговування тварин, оплачувався також щоденний двократний проїзд на віддаль 25 км на ферму і назад до місця проживання виконавця замовлення. Доїння корів двократне, проте останнім часом окремі фермери переходять на трикратне, бо так краще для тварин. До того ж, вони дають дещо більше молока.
Можливо, за роботу в службі сервісу можна було б не вести мову, проте мене вразили такі факти. Ця ферма розташована в полі, на відстані 1,5 км від села господаря. Її ніхто не охороняє. Видоєне молоко поступає у танк-охолоджувач. Раз на два дні приїздить автомобіль-молоковоз, забирає і відправляє молоко за призначенням.
Ще один факт: у сім’ї Вауна на той час було двоє дітей (тепер їх уже троє), яким щоденно потрібно 2-3 л молока. Жодного разу він не взяв молока додому з ферми, хоч я його заохочував на цей, як він сказав, злочин. Після приїзду додому ми поїхали за 3 км на ферму до його товариша Беню і взяли необхідну кількість молока. До речі, на той час там працювали три студенти-практиканти з аграрних вузів України (Бережан, Умані і Житомира).
Від ВРХ до норок
Сім’я Вауна нарешті купила потрібний будинок, два великих ангари і 5 га землі, яку відразу ж здала в оренду. Крім цього, Ваун залишив собі з попередньої ферми трактор, екскаватор, сівалку та інше знаряддя, яке використовував на замовлення фермерів.
Чому ж попередні власники продали свою невелику за розміром ферму і, зокрема, будинок? У свій час там проживала чималенька сім’я. Потім діти роз’їхались, залишились двоє стареньких батьків, яким недоцільно утримувати і платити податок на нерухомість. За половину отриманих грошей фірма побудувала їм невеликий будинок. У Данії, як правило, не будують такі палаци, як в Україні через значні податки на нерухомість. У містах і приміській зоні, порівняно з сільською, ці податки збільшуються в рази. Зокрема, у Копенгагені велика за розміром квартира чи будинок може оподатковуватись до 50 тис. крон на рік.
Після купівлі нової ферми землю й ангари сім’я здала в оренду. Ваун ще років зо три продовжував працювати у сільськогосподарській фірмі як спеціаліст за викликом, а дружина — лаборантом з оцінки якості м’ясо-молочної продукції в американській компанії.
В орендованих ангарах сусід розмістив філіал норкового господарства. Ваун ретельно вивчав технологію годівлі й утримання норок, а це не така вже й проста справа, як може здатися. Після закінчення терміну контракту оренди ангарів він професійно зайнявся вирощуванням норок. На теперішній час це прибутковий бізнес.
Вирощування норок — непроста, але прибуткова справа
На фермі є 750 самок і 150 самців (норма — 1 самець на 5 самок) з перспективою збільшення до тисячі самок. Самка дає за один приплід — від 4 до 6 дітей. Потім знову норок парують і через 30-35 днів народжуються діти. Самка живе в основному два приплоди і лише близько 5% осіб — три. Норки розміщуються у клітках. Мати проживає разом із синами (з дочками не вживається).
Корм для норок готують із відходів риби і курей та різних вітамінних добавок на фірмі, щоденно доставляють спеціальним автомобілем і вивантажують у міксер, який знаходиться на фермі. Перед вживанням корм перемішується і до нього додається добавка з метою запобігання захворювання шлунку від щоденного вживання монокорму. Корм у густому вигляді укладається окремими кусками поверх дротяних кліток за допомогою механізованого роздавача, який рухається у проході між клітками. Норки ротиками дістають і поїдають корм. Воду тваринки вживають з автопоїлок. Сеча і кал стікає і періодично змивається по похилому жолобу в бетонований у землі відстійник, а згодом вноситься у грунт як цінне органічне добриво.
Норок годують тричі на день, а за 2,5 місяці до забою — двічі. На сім’ю (мати і 5-6 дітей) необхідно 45-48 кг корму на рік. Кілограм такого корму коштує 2,7 крони. Слід зауважити, якщо комісія з комуни (сільської ради) виявить, що норки знаходяться у занедбаному стані (худі, брудні), після попередження таку ферму можуть закрити. Тобто тварини повинні жити в нормальних умовах, хоч усім їм наступає у кінці кінців смерть.
Для забою норок Ваун сконструював спеціальний агрегат на базі бензинового двигуна і камери-душогубки, в яку одночасно поміщають до 40 тваринок. Відпрацьовані гази двигуна поступають у камеру. Смерть норок наступає миттєво. За це діяння я назвав Вауна душогубом.
Після цього в носик кожної норки за допомогою спеціального степлера закріплюється чіп-клеймо з прізвищем виробника. Вони доставляються на фірму, де знімається і вичиняється шкурка. З трупів тваринок виробляють біоетанол, який додають до бензину. Отже, маємо безвідходне виробництво.
Аукціон із продажу норкових шкурок відбувається у визначені терміни п’ять разів на рік у Копенгагені. Близько 80% продукції закупляють бізнесмени з Китаю і Гонконгу. Представники з України там, як правило, відсутні.
Одна норкова шкурка коштує на аукціоні в середньому 397 крон. Чистий прибуток фермера за умови використання найманої робочої сили на одній норці становить 50-60 і до 200 крон, якщо немає кредитів, і він працює на фермі лише особисто або додатково за допомогою дітей віком від 13 до 18 років. Справа в тому, що податок на зарплату дорослого працівника, у тому числі фермера, становить 41-48% (чим більша зарплата, тим більший відсоток), а у дітей — 8% з суми до 35 тис. крон на рік. Якщо ця сума перевищує 35 тис. крон, податок нараховується рівним 41%. До речі, податок на прибуток фермера становить 25%. Для новоствореного підприємства податок нараховується лише при отриманні прибутку.
Місія фермера закінчується на стадії здачі норок на фірму, яка знімає і вичиняє шкурки. Їздити в Копенгаген на аукціон потреби немає. Він там участі не бере. Частка його прибутку буде перерахована на рахунок у банк, а на сайті отримає повідомлення. Кожний займається своєю справою професійно.
Мінімальна оплата праці дорослого громадянина Данії становить 110-112 крон за годину, з них 41-48% — податки (нагадую, що курс американського долара дорівнює 6,6-6,7 данської крони).
Ветеринар відвідує ферму планово
Найбільше проблем щодо витрат коштів на ветеринарну медицину. Перш за все фермер, який має справу з тваринами, повинен пройти ветеринарні курси і набути відповідну практику. До того ж, препарати і ліки у ветеринарних аптеках фермеру не продаються. Їх може придбати лише дипломований і атестований ветеринарний лікар.
На норкову ферму ветеринар по плану попереджає і з’являється 4 рази на рік з метою обстеження тварин. Як член товариства, Ваун платить фірмі ветеринара за медицину 1000 крон на рік, 1200 крон за кожне відвідування ветеринара, а за потребою у лікуванні оплачує за виписування рецепта і вартість ліків. За позаплановий виклик ветеринара плата його фірмі становить 1200-1800 крон за годину, плюс вартість медикаментів. За роботу на своїй фірмі ветеринар отримує зарплату близько 800 тис. крон на рік, з них 50% — податки.
Інші витрати фермерів
За виклик спеціаліста (робітника) з обслуговування тварин чи догляду за ними через агентство фірма фермера з свого рахунку оплачує 250 крон за годину (не менше, ніж за три години), плюс 100 крон на проїзд незалежно від засобу пересування. Спеціалісту (робітнику) дістанеться 140-160 крон за годину (з них 50% — податок) і 3,5 крони за кілометр шляху (податок не береться).
За виклик слюсаря ремонтно-обслуговуючій фірмі перераховується 550 крон за годину, рахуючи з часу його виїзду на ферму.
Послуги фермерам також надають машино-технологічні станції (МТС) орієнтовно за такими розцінками за гектар: оранка — 550 крон, сівба зернових колосових і зернобобових культур — 300, сівба кукурудзи — 450, обприскування посівів — 120, збирання пшениці і ячменю — 800 крон, пресування сіна і соломи — 42 крони за рулон, те ж саме пресування у великогабаритні тюки — 60 крон за тюк.
Зважаючи на зазначені вище розцінки послуг, фермер має бути висококваліфікованим фахівцем, значну частину робіт виконувати самостійно або за допомогою працівників ферми, з тим, щоб зменшити витрати коштів на виклики. До того ж, фермери кооперуються у наданні послуг на засадах взаємодопомоги, спільного придбання і використання техніки.
Для поточного контролю фінансового стану та перспективного планування розвитку господарства декілька фермерів наймають ревізора-бухгалтера. На рахунок економічного відділу служби сервісу Ваун щороку перераховує зі своєї фірми 25 тисяч крон.
