Рентабельність і якість молока
Статистика свідчить, що близько 20% ферм ВРХ функціонують з прибутком, 60% — працюють з року в рік нестабільно і 20% — збиткові. Нестабільність і збитковість роботи посилилась у зв’язку з санкціями на експорт данської (і не тільки) м’ясо-молочної продукції до Російської Федерації, яка на задоволення тоталітарних амбіцій перш за все шкодить власному народу. 30% цієї продукції данці споживають самі, а решту — експортують, зокрема до Росії. У зв’язку з обмеженістю ринків збуту (сподіваємось, тимчасово), ціна на молоко зменшилась у середньому з 3,1 до 2,2 крони за літр, проте в данських магазинах вона залишилась стабільною — від 5 до 10 крон за літр, залежно від жирності й екологічності. За неякісне молоко знімають 6% від ціни, якщо це триватиме два тижні — 10%, а надалі взагалі припинять його приймання. Раз на два дні молокозавод забирає молоко з танка-охолоджувача на фермі. Молоко проходить через комп’ютер, і беруться проби його для аналізу в лабораторії. Комп’ютер виписує чек, у якому вказується кількість забраного молока, якість і оплата за минулий забір.
Надій на корову — більше 10 тисяч літрів
Ми відвідали дві молочнотоварних ферми, господарі яких є близькими друзями Вауна. На фермі Беню 280 дійних корів, 280 га землі, з них 140 га орендованих. Середньорічний надій молока на корову — 10700 л. Доїння трикратне. Працює 5 найманих робітників. Ферма ця збиткова, збанкрутіла, і фермер змушений її продати у липні 2015 р. Причина банкрутства — набрався кредитів і використав їх неефективно, безвідповідальне відношення до своїх обов’язків і недостатній контроль фінансового стану господарства. До того ж, останнім часом він часто хворів.Кращі справи на фермі подружжя Тобена і Мар’яни. До речі, вони у свій час купили і приєднали ферму Вауна, тепер у них стало 500 дійних корів. Середньорічний надій молока на корову становить 10200 л. Доїння двократне. На фермі працює 5 найманих робітників і подружжя з дітьми. Сім’я дуже любить свою справу, трудиться, як бджілки, і значну увагу приділяє економіці підприємства, тому воно працює з прибутком. Проте у зв’язку з падінням ціни на молоко останнім часом триматися на плаву стає все важче.
Аналізи на силос
До речі, середній розмір ферм ВРХ у Данії — 100 га землі і 160 корів, норкових ферм — 2100 самок. Прибутковість функціонування ферми залежить не стільки від її розмірів, скільки від уміння власника ефективно господарювати, зокрема, й від поголів’я, догляду і годівлі. Важливо науково обґрунтувати склад, необхідну кількість і якість корму для годівлі тварин. З цією метою у спеціалізованій лабораторії проводять аналіз корму, який вирощує фермер (кукурудза, трава тощо). Якось я запитав Вауна: «Яка урожайність кукурудзи на силос буде на цьому полі»? А він відповів: «У нас урожайність кукурудзи оцінюється не валовим збором, а кількістю поживних речовин у ній, зокрема, вмістом протеїну, вуглеводнів, мікроелементів та інших складових». Після отримання цих аналізів на замовлення фермера готують комбікорм зі спеціальними добавками під надій корів. Ціна комбікорму 230-300 крон за 100 кг. Ось це і є однією зі складових науково обґрунтованого ведення тваринництва.
Що ж таке справжня держпітримка?
Для підтримки виробництва продукції ВРХ Європейський Союз надає субсидії у розмірі від 2 до 5 тисяч крон на гектар оброблюваної землі (5 тисяч крон при вирощуванні телят на м’ясо). Літр дизельного палива на заправці коштує 9 крон, а для виконання польових механізованих робіт фермер купляє його по 6 крон.
А що ж коїться із фермерством в Україні? Вирішив подзвонити в фермерське господарство «Воля», що в Улянівському районі Кіровоградської області. Там господарюють три інженери-механіки: батько Анатолій Дячок (у 1983 р., заочник), сини — Юрій (1994 р.) і Валерій (2001 р.). На моє запитання про державну допомогу господарству у трубці роздався сміх. Яка там допомога?! Платимо лише ми по 794 грн/га за оренду і 114 грн/га єдиного податку на землю. Несприятливі погодні умови (2,5 місяці не було дощу) призвели до зменшення у 2015 р. урожайності зерна ранніх зернових культур порівняно з минулим роком із 55 до 47,5 ц/га. Витрати лише на мінеральні добрива нинішнього року були значно більшими: під час сівби внесли по 80 кг/га добрива Супер-Агро (ціна 12800 грн/т) і 250 кг/га на два підживлення рослин аміачної селітри (10000 грн/т). Тонна зерна третього класу торік продавалась за 3100 грн, цьогоріч — 2500 грн. Притримуємо урожай до сприятливішої ціни, але за зберігання потрібно платити, тому значного зиску з цього не буде. Сподіватись на урожай кукурудзи і соняшнику марно: засуха завдала суттєвих втрат, і практично нічого збирати. «Так, можливо, отримаєте страховку», — запитав. «Яка там страховка, нас все одно надурять, маємо сумний досвід, ми вже на цьому погоріли, тому й не страхували посівів», — відповів Анатолій. «Можливо вам доцільно взяти кредит у банку, щоб хоч тимчасово компенсувати втрати», — рекомендую. «Та хіба можна брати кредит під 25-30% річних під заставу майна, з купою паперів та ще й при нестабільному курсі гривні»? — відповів Анатолій.Складається враження, що держава вважає аграрний сектор як корову, яку можна лише доїти і не годувати. Ось так виживають фермерські господарства в Україні з року в рік. Та незважаючи на це, аграрний сектор забезпечує більше третини валютної виручки держави, хоч вона може бути значно більшою.
Слід зауважити, що аграрний сектор нашої держави значною мірою тримається також на важкій праці домогосподарств. За даними Держкомстату України, у господарствах населення в 2013 році вироблено 97% картоплі, 88% овочів, 81% плодів і ягід, 21% зерна, 15% соняшнику, 16% цукрових буряків. Тут сконцентровано 68,3% великої рогатої худоби, у т.ч. 77,5% корів, 51% свиней, 42,6% птиці. В Данії, як правило, на прибудинкових територіях відсутні городи і приміщення для худоби. В селі на одному з подвір’їв я бачив лише з десяток курей. Продукція рослинництва і тваринництва в основному виробляється у фермерських господарствах.
Альтернативна енергетика
у допомозі фермерам
З метою зменшення витрат коштів на виробництво продукції в Данському Королівстві значну увагу приділяють використанню нетрадиційних джерел енергії, зокрема вітрової і навіть сонячної, а також економному витрачанню ресурсів.
Зокрема, шість років тому фермер Ваун придбав і встановив вітрову електростанцію за 360 тисяч крон (разом із монтажем). Щорічні витрати на її обслуговування через сервісну фірму становлять 4 тис. крон. Потужність її 11 кВт. Є ще електростанції на 6 кВт і до 3000 кВт (останні функціонують на морі).
Щорічно в середньому електростанція Вауна виробляє 32000 кВт.-год. електроенергії. Витрати на освітлення, роботу комп’ютерів, електроплиту становлять близько 5000 кВт-год., опалення будинку і гарячу воду — 10000 і на норкову ферму — 5000 кВт.-год. Продали державі 22000 кВт.-год. по 0,6 крони і купили у неї 10000 кВт.-год. електроенергії по 2 крони, з них 0,3 крони — ціна електроенергії і 1,7 крони — податки. Справа в тому, що кожна вітрова електростанція під’єднується до державної мережі і має два лічильники. Якщо є вітер, електростанція працює, і частина вироблюваної електроенергії споживається власником, а інша частина поступає у державну мережу. За відсутності вітру власник повністю знаходиться на державному енергозабезпеченні. Електростанція працює (обертаються лопаті) навіть при незначному вітрі. Зокрема, у цьому році влітку вітрова електростанція працювала кожного дня цілодобово.
З метою розвитку вітрової енергетики данський парламент ще рік тому прийняв закон про зміну розрахункових тарифів за електроенергію, і після узгодження з Європейським Союзом (він субсидує розвиток «зеленої енергетики») з квітня 2015 р. закон вступив у силу. Відповідно до нього від щойно побудованих станцій вітрова електроенергія продається (увага!) не по 0,6, а по 2,5 крони за кВт.-год., а купляється, як і раніше — по 2 крони. Нові тарифи дуже вигідні тим, хто займається виробництвом вітрової енергії.
Економіка має бути економною
Важливо навчитись не тільки виробляти електроенергію, а й економно її витрачати. Якось ще років дванадцять тому Ваун з сім’єю приїхав гості в Україну.
Я помітив, що в кімнаті, де вони зупинилися, з п’яти лампочок люстри горить лише одна при мінімально можливих двох (вимикач комбінований на дві і три лампочки). Я сподівався, що одна лампочка перегоріла. Дивлюся і дивуюсь, а він трохи викрутив одну лампочку, вона — на місці, але не світить. Після останнього значного подорожчання електроенергії я беру з нього приклад. Щоправда люстри ще висять у кімнатах моєї квартири, хоч вони освітлюють більше стелю, ніж робоче місце. У будинках фермерів я люстер не бачив. Там над кожним робочим місцем на віддалі 50-60 см від стола висить плафон з лампочкою. Слід зауважити, що якщо такими темпами, як останнім часом, будуть зростати тарифи на електроенергію при незмінних заробітних платах і пенсіях, то українцям, окрім олігархів, прийдеться відмовитись і від плафонів.
Якось я з Вауном прогулювався по Голосіївському лісу і парку. А він і каже: «Тепер я зрозумів, чому в Україні проблема з енергоносіями, зокрема з газом. Та порівняно з Данією ви маєте прямо під ногами он яке багатство (показує на десятки в полі зору давно повалених дерев). А як в Україні використовується солома»? Відомо, подумав я, це ж значний резерв поповнення теплоенергетики! За роки незалежності України поголів’я ВРХ зменшилось у 5,4 разу. Частина соломи розкидається як органічне добриво замість гною, а де ж використати іншу значну частину?
Нам на допомогу прийшла Данія з програмою співробітництва «Впровадження в Україні технологій отримання теплової енергії з соломи у котлах малої потужності». До речі, в Данії функціонує більше 10000 фермерських установок, близько 60 станцій централізованого теплопостачання і 7 міні-ТЕЦ, які спалюють солому. Перший котел для спалювання соломи в Україні було побудовано в с. Дрозди Білоцерківського району Київської області. На жаль, ця програма, як і подібна з побудови 25 потужних свинокомплексів (по одному в кожній області) наказали «довго жити», бо з Україною важко надійно і прозоро співпрацювати. До речі, 3 т пресованої у великогабаритних тюках соломи, спаленої у котлі, рівноцінні тисячі кубометрів газу!
Данія — соціальна країна
У Данії побудовано соціалізм. Насправді це соціальна країна: близько 70% ВВП витрачається на соціальні потреби людей. Звичайно, ж вони платять значні податки з доволі пристойних зарплат, але більша частина їх повертається платникам. Зокрема, на кожну народжену дитину віком до 6 років держава щорічно виплачує 10 тисяч крон, з 6 до 18 років — 8 тисяч крон (податки на всі ці виплати не нараховуються).
Навчання і медичні послуги в основному безкоштовні, зокрема й сімейна медицина. Поряд з державними, існують приватні школи. Плата за навчання у приватних школах 1200-1500 крон на місяць з урахуванням доставки школярів. Якщо в державних школах дитина залишається на продовжений термін, то батьки платять за це до 1500 крон на місяць. Оцінки включно до сьомого класу не виставляють, щоб не травмувати дітей. Проводять лише тестування на достатність чи недостатність рівня знань. Починаючи з 8 класу і далі, включно в гімназіях, технікумах, університетах, випускні іспити приймають фахівці зі сторони за присутності тих, хто навчав.
Окремі медичні послуги в Данії платні, зокрема, лікування і вставляння зубів після 18-річного віку, за масаж, психологу та ін. На відміну від України, відсутні реклама ліків і так звані «безкоштовні» консультації з лікування по телефону. Важливо те, що у медицині та й в інших сферах діяльності людей відсутнє хабарництво, яке, на жаль, ганьбить українців і державу Україну.
До речі, за законом у Данії заборонено бити дітей. Якщо про побиття дітей стане відомо в комуні, їх можуть забрати в дитячий будинок. В дитячих садочках «тихий час», як прийнято в Україні, для всіх діток не обов’язковий. Хто хоче — спить, хто не бажає — гуляє. Тобто до дітей не використовується насилля.
Складається враження, і це дійсно так, що в цій країні все спрямовано на виховання і задоволення потреб дітей. Як виховається людина в дитячому віці, такою, як правило, вона буде й дорослою. Де ми тільки не побували (зоопарк, виставка піщаних фігур, леголенд, тропічні ліси і квітковий світ у поєднанні з світом тваринним, аквапарк) всюди атракціони, гойдалки, гірки, живі куточки з домашніми тваринами, виступи таких же дресированих тварин, водні види розваг тощо. Данці і туристи з дітьми виїздять до таких культурних закладів, як правило, на цілий день. Там вони й відпочивають, бо створено для цього всі умови.
Ось, наприклад, ми їздили до зоопарку. Поставили на стоянку автомобіль десь метрів за чотириста, з багажника забрали розкладний візок із холодильником і провіантом, зайшли з ним на територію зоопарку, поставили його біля столика з лавками і пішли оглядати тварин. З часом повернулися до столика, пообідали (їжа в зоопарку коштує дорого) і продовжили огляд. В Києві у зоопарку, на жаль, я і данські гості такого не спостерігали. Тут не гарантована схоронність тимчасово залишених речей.
У Данії я не бачив підлітків, які б тинялись групами, шукаючи пригод. Під час літніх канікул чимало школярів підробляють на легких роботах на фермах, у магазинах, на пошті та ін. Зокрема, ми зустріли двох однокласників сина Вауна Дэніса, які працювали на касі в магазинах. Дружина Вауна щомісяця платить своїй дочці за догляд її меншенького братика. З часом за ці гроші мама разом із донькою куплять потрібну їй річ. Таким чином, діти привчаються заробляти гроші, до свого бізнесу.
Данія турбується не тільки за майбутнє покоління, а й за мову. Від України за кількістю населення вона увосьмеро менша, проте іноземців там проживає відносно більше, ніж у нашій державі. Сімнадцять років тому громадянка України вийшла заміж за данського фермера Вауна. Маючи дві вищі освіти в Україні, закінчила ще й данський коледж. Так-от, щоб отримати вид на проживання у Данії, слід прожити там не менше чотирьох років і скласти три іспити на знання державної мови, причому різнопланові — диктант, читання і твір. І що цікаво — навчають одні, а екзаменують інші.
Українка записалась до спеціалізованої школи. Навчання безкоштовне. А щоб стати повноправним громадянином Данії, необхідно ще й прожити там не менше семи років і, маючи вид на проживання, скласти ще й іспит на знання історії і перших осіб держави. Непогано було б запозичити досвід цієї невеликої європейської країни щодо громадянства іноземців в Україні.
За життєвим рівнем Данія — одна із благополучних країн, але населення живе ощадливо. Чиновники не мають державних дач та інших привілеїв. Депутати парламенту (їх нараховується 183 чол.) не мають службових автомобілів. На роботу їздять власним, громадським транспортом або велосипедом. До речі, всюди є багато велодоріжок, окремі навіть з розміткою. Привокзальний майдан залізничного вокзалу в Копенгагені повністю заставлений велосипедами. На них відсутні страхувальні ланцюги і замки. Депутатів парламенту обирають на чотири роки. Іногородні депутати за бажанням можуть поселитись у спеціально побудований для них будинок. Після закінчення каденції вони звільняють житло для своїх наступників.
Вражає також те, що в Данії кожний професійно займається своєю справою. Зокрема, фермер виробляє відповідну сільськогосподарську продукцію (молоко чи м’ясо, вирощує норок та ін.). У нього, як правило, відсутня присадибна ділянка, на якій вирощуються картопля, цибуля, бурячки тощо. Відсутній також льох для зберігання різноманітної продукції. Все необхідне для столу придбається у міру потреби при регулярних закупівлях у супермаркеті. Вчителі, лікарі та інші працівники, як правило, теж не мають городів, корів чи свиней. Хіба може вчитель професійно навчати учнів, якщо на уроках буде думати, що потрібно ще посапати город і нагодувати тварин? Звичайно, ж ні. Його зарплата дає можливість купити все необхідне в магазинах.
У Данії вражає також високий рівень культури. Всюди охайно. Батьки виховують дітей власним прикладом. Я не бачив, щоб хтось із батьків, а отже, й дітей перейшов вулицю на заборонений сигнал світлофора, смітив під ноги чи викинув сміття на ходу з автомобіля. Я не спостерігав такого неподобства, яке твориться у нас зі сміттям на вулицях, у парках і лісах. Якось в Києві я мав розмову з громадянином Німеччини Манфредом Мюллером. Я поцікавився у нього серед іншого, яка столиця краща — Київ чи Бонн. Він однозначно і коротко відповів: «Kiew sehr schmutzich» (Київ дуже брудний). Мені стало соромно. Ліпше б я його не запитував про це.
Паркани, крім живої огорожі, у сільських обійстях у Данії відсутні. Біля будинків у селах і селищах, як правило, газони і квіти. А ще є флагштоки для вивішування державного прапора на день народження та у свята.
Слід також зазначити, що за роботу данці отримують пристойну зарплату, з якої відраховують відповідні податки, у тому числі до Пенсійного фонду. Цим забезпечується добробут і висока купівельна спроможність людей, а отже, й оборот капіталу. Нашим можновладцям слід пам’ятати слова Олександра Довженка: «Держава не може будувати свій добробут на бідності і обдертості своїх громадян».
Громадяни Данії плідно працюють, впевнені у завтрашньому дні, і вміють гарно відпочивати. Звичайно ж, життя данців не безхмарне, і держава не відокремлена від вируючого глобального світу, але вона вправно згладжує можливі соціальні потрясіння, передбачає їх появу і робить все, щоб захистити громадян. Такий захист з боку держави конче потрібний також українському народу.
