Про це повідомив Олександр Кривенко, журналіст газети «Агробізнес Сьогодні».
Володимир Гуржій, експерт із експорту та керівник компанії «USPA fruit», був одним із промовців медіа-заходу. Він погодився дати ексклюзивне інтерв’ю нашому виданню.
- Пане Володимире, в чому, на ваш погляд, полягають особливості експорту свіжої фруктової і ягідної продукції, на які мають зважати вітчизняні її виробники?
– Насамперед, потрібно усвідомити, що експорт свіжих ягід і фруктів – це не місце, де можна більше заробити, а канал збуту, який дозволить українським аграріям заробляти завжди та стабільно. Експорт являє собою той певний інструмент, який уможливлює більш системну побудову нашого бізнесу.
- Що ви маєте на увазі?
– Український внутрішній сектор свіжих фруктів і ягід є настільки специфічним, що наразі мені не видається можливим будувати якісь фінансові плани, довгострокові, п’ятирічні бюджети тощо, позаяк сьогодні волатильність ринку та цінова ситуація такі, що не дозволяють жодним чином спиратися на будь-які прогнози, скажімо, на рік або два вперед. Варто враховувати, що традиційним покупцем наших ягід і фруктів була переважно Росія, а в останні роки український виробник вимушений шукати закордонні ринки, щоб замінити історично складений канал збуту, який став недоступним для прямих поставок.
- Які напрямки зарубіжних поставок ви могли би порекомендувати українським виробникам свіжих ягід і фруктів?
– Мова йде, насамперед, про такі експортні ринки та їхні регіональні складові, як країни Південно-Східної Азії, Перської Затоки, Європейського Союзу, а також Африки. Коли ми говоримо про першу групу країн, тобто про Південно-Східну Азію, то там точками росту є демографічні фактори, а також економічні чинники. Тому потрібно вчитися, рухатись і шукати саме канали збуту з максимальними цінами для своєї продукції, а продавати в Україні тільки за умови більш вигідної економіки поставок в порівнянні з експортними можливостями, що, до речі, також інколи буває. Але необхідно враховувати, що, в будь-якому випадку, не можна випадати з ринків, які ви вже завоювали, оскільки в такому випадку буде тяжко повернутись. Покупці поважають системність і постійність. Так чи інакше, не варто чекати, що хтось прийде та купить вашу продукцію, потрібно виявляти підприємливість у пошуках каналів її збуту.
- Цікаво було би дізнатися від вас про ті речі, про які зазвичай не говорять, тобто не про економіку та не про фінанси, а про ціннісні орієнтири виробництва свіжих фруктів і ягід. На що в цьому сенсі ви рекомендуєте звернути увагу тим, хто прагне бути успішним на внутрішньому та зовнішньому ринках?
– Повернуся до тієї моєї позиції, яку озвучив на початку нашого з вами інтерв’ю. Питання не в тому, наскільки більший прибуток отримуватимуть виробники свіжої фруктової і ягідної продукції на експортних поставках, а в тому, що в них буде можливість заробляти завжди та менше залежати від фактору перевиробництва, який все більше заважає українським компаніям достатньо рентабельно працювати на внутрішньому ринку.
Зовнішні канали збуту – тема, що якнайбільше стосується системності та стабільності, а отже необхідності бути постійно присутніми на максимальній кількості ринків. Для прикладу можна пригадати, що торік країни-імпортери, які входять до європейської унії, купували свіжі фрукти та ягоди за недостатньо привабливими цінами. Водночас на азійському напрямку цінові умови були суттєво вигіднішими. Вигравали ж ті виробники, які якнайширше диверсифікували канали збуту своєї продукції.
- Як ви ставитесь до довгострокових прогнозів щодо експорту свіжої продукції у царині виробництва свіжих фруктів і ягід?
– Насправді ринок свіжої фруктової і ягідної продукції сам собою є волатильним. Неможливо визначати його набагато вперед, тобто прогнозувати, яким буде рівень цін через рік, або через два. Існує розуміння врожайності, завжди є ризики погодних катаклізмів тощо. Крім того, потрібно зважати на особливості та відмінності каналів збуту на південній і на північній півкулі нашої планети. Ось вам конкретний приклад: у поточному році українські свіжі ягоди та фрукти зустрілись із чилійськими, новозеландськими та південноафриканськими на одній полиці в магазинах роздрібної торгівлі. Тільки ми були з останнім у сезоні продуктом з нашої, північної, півкулі, а вони – з першим, із їхньої, південної, півкулі. Отже, у формуванні ціни є дуже багато факторів, які можливо комплексно дослідити, щоби визначити орієнтири лише на відносно короткострокову перспективу.
- Готуючись до прес-конференції, я прочитав у одному із джерел, що роботизація може вирішити проблему браку трудових ресурсів, яка є актуальною в царині виробництва свіжих фруктів і ягід, що вже навіть працюють відповідні пілотні проекти на окремих підприємствах. Як би ви могли оцінити таку перспективу з огляду на українські реалії?
– Тяжко. В секторі компаній, які виробляють свіжу фруктову та ягідну продукцію, дуже не просто це запроваджувати, позаяк застосування будь-якої роботизації передбачає механічні операції зі збирання врожаю готових продуктів, що містить ризики погіршення якісних властивостей останніх.
- Водночас за кордоном, наскільки мені відомо, роботи використовують для збирання і фруктів, і ягід.
– Звісно, така практика існує. Зокрема, в Сполучених Штатах Америки роботизація застосовується для комбайнування лохини, тобто використовується механічний підхід до збору врожаю ягоди. Утім США є країною-великим виробником і найбільшим споживачем такої продукції. Там цілком є можливою така технологія.
У випадку з Україною комбайнування може застосовуватися тільки для продукції, яка піде пізніше на переробку, тобто не на свіжий ринок.
- Міжнародна системи стандартів належної сільськогосподарської практики Global GAP (good agricultural practice) містить у собі, серед іншого, і певні критерії, яким мають відповідати стосунки керівництва аграрної компанії з персоналом, особливо щодо створення певного рівня умов праці. Інакше кажучи, утримання вітчизняної робочої сили, заохочення працівників залишатись в українській компанії із виробництва свіжої фруктової і ягідної продукції, а не шукати кращого способу заробляти гроші, - на все це певним чином впливає стандарт Global GAP, дотримання якого якщо не напряму, то опосередковано змушує власника та керівництво компанії забезпечувати належні умови праці.
– Ви маєте рацію. Дотримання критеріїв стандарту Global GAP піднімає культуру й умови праці, а також якість виробництва свіжих фруктів і ягід.
- Проте цей документ не впливає на вартість робочої силу, тобто на ціну праці.
– Мені видається, що слідування вимогам стандарту Global GAP, із самого початку процедури отримання аграрною компанією відповідного сертифікату, впливатиме в довгостроковій перспективі на рівень зарплати працівників. Інакше кажучи, персонал стовідсотково отримає ефект від упровадження цієї системи якості на підприємстві, яке виробляє свіжу фруктову та ягідну продукцію. Так неодмінно станеться, проте, звісно, через декілька років, коли запрацюють саме правильні канали збуту, на яких, по-перше, важливі поняття безпечності, простежуваності, прозорості виробництва і, по-друге, будуть готові заплатити більше за продукцію із сертифікатом Global GAP. Відповідаючи цим критеріям, будь-яка компанія має змогу отримати максимальну ціну за свій товар і, відповідно, заплатити більше своєму персоналу, від якого вимагатиметься ще вищий рівень якості праці. Інакше кажучи, всі перераховані мною чинники – це не розірвані між собою фактори, вони знаходяться у взаємному зв’язку.
- На завершення інтерв’ю чи могли би ви порадити своїм колегам те, що вважаєте найважливішим на шляху до успіху компанії-виробника свіжих фруктів і ягід?
– Я хотів би побажати своїм колегам, українським виробникам свіжих ягід і фруктів, не гнатися за грошима та не постачати на прилавки магазинів недостатньо кондиційну продукцію. Це стосується не лише внутрішнього, але й зовнішніх ринків збуту. Важливо поставляти за кордон тільки ті товари, за які не буде соромно ні моїм колегам, ні мені, ні Україні в цілому. Таким чином, ми матимемо змогу побудувати правильне, якісне позиціонування нашої країни за кордоном, яке дозволить нам все ж таки отримати максимальну ціну на експортних напрямках. При цьому я хотів би порадити: продаючи вітчизняну продукцію, не зважайте на ціну саме польських експортерів, а беріть за приклад виробників Італії!