Насіння легко пошкоджується
За агротехнічними вимогами, дроблення насіннєвого зерна не повинно перевищувати 1%. Практично ж у більшості випадків воно становить 2-10 %.
Зі зростанням відсотка дроблення збільшується і кількість насіння з мікротравмами, які становлять велику небезпеку для насінництва, тому що їх практично не можна відокремити на очисних і сортувальних машинах.
Найбільш прийнятним для практичного визначення травмування насіння є метод перегляду насіння через лупу при 2-5-разовому збільшенні та зафарбуванні аніліновими барвниками, індигокарміном тощо для чіткого означення місць травм.
Важливе значення має морфологія і структура оболонок насінини — насіння з опуклим зародком завжди пошкоджується сильніше.
Великий вплив на травмування насіння має їх вологість. Встановлено, що насіння як із низькою вологістю, так із високою легко пошкоджується, тому збирати його необхідно при оптимальній вологості, величина якої залежить від зони і культури (для зернових вона в межах 12-20%).
Встановлено, що міцність зернівки зі зниженням температури зменшується, і вона стає більш крихкою. При температурі нижче нуля зерно стає ламким. Обробка взимку призводить до значного травмування насіння і погіршення його посівних властивостей. Сортування пшениці при мінусовій температурі збільшує травмування на 50%, жита — на 40%, а схожість знижується в середньому на 20%.
Безпосередньою причиною травмування насіння є збиральні, очисні і сортувальні машини, транспортери всіх видів і сушка. Проведений аналіз дає підстави зробити висновок, що в середньому 70% насіння травмується комбайном, до 25% — навантажувально-розвантажувальними й очисними машинами і 5% — в природних умовах.
Фактори травмування насіння при збиранні урожаю
1. Властивості хлібної маси — культура, сорт, урожайність, співвідношення зерна і соломи, вологість, розмір зерна, маса 1000 насінин, забур’яненість стеблостою, фаза стиглості і спосіб збирання.
2. Технологічні регулювання молотильного пристрою та інших робочих органів молотарки — частота обертання барабана, молотильні зазори, регулювання очистки, шнеків, елеваторів.
3. Режим роботи молотильного пристрою та інших робочих органів молотарки — величина подачі вороху в молотарку, розташування колосся у хлібній масі, рівномірність подачі зернової маси, рівномірність подачі вороху по довжині барабана та ін.
4. Конструктивні особливості молотильного барабана — тип (бильний, штифтовий та ін.), параметри барабана (кількість, діаметр і т.д.), конструкція бил (їх кількість, спрямування рифів тощо), конструкція підбарабанника (кут обхвату барабана і т.д.), матеріал робочих органів та ін.
5. Технічний стан робочих органів молотарки — спрацювання бичів, спрацювання і вигин планок підбарабанника, технічний стан шнеків і елеваторів.
6. Майстерність комбайнера — стаж, знання, увага.
Завдання післязбиральної обробки — відібрати найбільш життєздатне насіння, знайти шляхи покращання його якості. Щоб довести насіння до високих посівних кондицій, дуже часто господарства декілька разів перепускають зернову масу через сортувальні машини. При цьому встановлено, що один пропуск через навантажувач травмує від 2 до 9% насіння, через ОВП-20 і ОВС-25 — від 3 до 8, а через ОС-4,5М і СМ-4 — від 2 до 7%. Після таких обробок загальне травмування насіння може досягати 100%, а польова схожість може знизитися до 40%.
Небезпека травмування підсилюється тим, що його дія не завжди проявляється одразу і більшою частиною має прихований характер, внаслідок чого припускають інші причини зниження врожаю. За даними ІР ім. В.Я. Юр’єва, при висіванні травмованого насіння урожай озимих культур знижується в середньому на 3,5 ц/га, ярих культур — на 6,4 ц/га, а кукурудзи — на 6,4-7,3 ц/га.
Для усунення негативних наслідків травмування насіння розробляється комплекс агротехнічних заходів, який спрямовується на одержання дружніх сходів, вирівняного, чистого від бур’янів стеблостою, комплексний захист від хвороб і шкідників.
Обов’язковою є передпосівна обробка насіння захисними препаратами та доцільне інкрустування. Травмоване насіння необхідно висівати лише в оптимальні строки, щоб створити максимально сприятливі умови до його проростання.
Оптимальний строк збирання. Слід враховувати, що дозрівання насіння різних сільськогосподарських культур має свої особливості.
Характеристика насіння зернових культур в період дозрівання
Щоб правильно визначити початок збирання, потрібно точно встановити фазу розвитку насіння.
Починати однофазне збирання слід при наставанні повної стиглості (вологість насіння 16-18%).
При двофазному (роздільному) збиранні передчасне скошування у валки призводить до одержання щуплого насіння і недобору врожаю, а запізніле супроводжується великими втратами і погіршенням якості насіння.
Надійним методом визначення оптимального строку збирання врожаю роздільним способом є використання барвника еозину. Щойно зрізані колоски зі стеблом довжиною 10-15 см занурюють в 1%-й розчин барвника (10 г еозину на 1 л води). Колоски, в які доступ поживних речовин ще продовжується, через 2,5-3 години зафарбуються у червоний колір. При підігріві води розчину до 40-50 °С цей процес настає через 15-20 хв. Якщо доступ поживних речовин припиняється, колос не зафарбовується, що служить сигналом до початку роздільного збирання озимої пшениці (фаза — середина воскової стиглості, вологість зерна — 32-27 %).
На насінницьких посівах роздільне збирання слід починати не раніше ніж через 2-3 дні після припинення зафарбовування. Це буде відповідати кінцю воскової стиглості (вологість зерна — 27-22 %), при якій формується насіння з високими посівними якостями і урожайними властивостями, здатне забезпечувати прибавку врожаю в потомстві, порівнюючи з насінням більш ранніх строків збирання на 2-4 ц/га.
Для зернових культур мінімум пошкоджень насіння спостерігається при вологості 17-19%, для гороху, вики, сої, квасолі — 16-17%, для качанів кукурудзи — 11-23%.
Кращим строком для скошування пшениці і жита є кінець воскової стиглості. Горох скошують, коли на рослині пожовтіє 50-70% бобів, просо і гречку — при дозріванні 75-80% насіння на рослині. Насінницькі посіви соняшнику обробляють десикантами при повному пожовтінні кошиків і вологості насіння 25-28%, а збирають при вологості насіння 7-8% (без застосування десикантів).
Оптимальний спосіб збирання. При двофазному збиранні насіння, як правило, травмується менше, ніж при однофазному, проте у дощові роки більш високоякісне насіння одержують при прямому комбайнуванні.
При застосуванні роздільного способу збирання слід використовувати жниварки, що укладають немасивні валки і на висоті зрізу мінімум 15 см.
Висоту зрізу зернових колосових культур встановлюють залежно від густоти і висоти рослин.
Зернобобові культури, що вилягають, а також культури з низьким розміщенням бобів скошують на висоті 5-8 см.
Висота зрізу проса становить 12-18 см, гречки — 15-20 см.
Оптимальна висота зрізу колосових культур, см
При збиранні соняшнику висоту зрізу встановлюють на 10-20 см нижче рівня найбільш нахилених кошиків.
Двобарабанні комбайни завжди менше травмують насіння, ніж однобарабанні.
Залежно від стану стеблостою рекомендується наступна швидкість обертання барабана (об./хв.):
- пшениця й овес– 1000-1200
- жито і ячмінь– 900-1000
- просо– 700-850
- гречка– 500-600
- горох та інші
- зернобобові– 400-500
Слід використовувати можливість подвійного обмолоту на однобарабанних комбайнах. Перший раз хлібну масу обмолочують на м’якому режимі при малій частоті обертання барабана і великому зазорі між барабаном і підбарабанником. Відстань між бичами і кликами підбарабанника встановлюють таким чином, щоб із хлібної маси вимолочувалось 60-80 % зерен.
При використанні двобарабанних комбайнів частоту обертання першого барабана молотарки слід зменшити на 200-300 об./хв. в порівнянні з другим (1000-1200 об./хв.). Відстань між першими барабаном і підбарабанником на 3-4 мм більша, ніж між другим барабаном і деком. Відстань між барабаном і підбарабанником встановлюється при збиранні на першому молотильному апараті в прийомі 24 мм, а на виході — 6 мм. При збиранні сухого зерна ці величини слід дещо збільшити, а вологого — зменшити. Відстань необхідно регулювати також і протягом доби, при підвищеній вологості зранку її доцільно знизити, а при підсиханні — підвищити. В другого молотильного апарата зазори в прийомі становлять 16 мм, на виході — 4 мм.
Регулювання величини подачі рослинної маси в молотильний апарат при обмолоті здійснюють шляхом зміни швидкості руху комбайна.
Регулювання молотильних зазорів слід проводити кілька разів протягом доби: вранці, коли хлібна маса має підвищену вологість, зазор зменшують; о 10-12 год. збільшують; о 14-15 год. збільшують повторно, а о 17-18 год. зменшують. Залежно від зони і конкретних метеорологічних умов цей час може змінюватися.
Застосування оптимальних технологічних регулювань молотарок дозволяє зменшити в 5-10 разів втрати зерна і механічне травмування насіння.
При кожному регулюванні комбайна необхідно контролювати ступінь травмування насіння. Зазвичай орієнтуються по кількості дробленого зерна.
Спосіб визначення ступеня травмування зерна: із бункера набирають зерно у сірникову коробку і підраховують кількість обрушених і дроблених зернин. Якщо у пробі виявлено не більше двох пошкоджених зерен, то травмування вважають незначним; якщо 3-5 — малим; 6-8 — середнім; більше 8 — великим.
Експрес-метод визначення макротравм зернобобових культур (горох, соя) (за Матющенко Л.В.): відраховують 400 зерен і кладуть їх у воду на 10-12 хв. Насіння з макротравмами, у котрого порушена цілісність оболонки і сім’ядолей, сильно набрякає і візуально вирізняється у пробі. Кількість його розділена на чотири, що показує вміст зерен із макротравмами у відсотках.
Насіння з мікротравмами після замочування має зморшкувату оболонку і типи травм визначають звичайним способом.
Для зменшення пошкодження насіння у польових умовах хлібними жуками і клопами-черепашками на насінницьких посівах слід обов’язково застосовувати інсектициди в рекомендованих дозах.
Очищення та сортування насіння
При очищенні і сортуванні насіння потрібно суворо дотримуватися технологічних режимів:
- не допускати перевищення швидкості руху робочих органів (що часто роблять у гонитві за продуктивністю);
- максимально скоротити транспортувальну систему — особливо сильно травмують насіння норії (до 70% усіх транспортних травм), зернопульти і зернонавантажувачі;
- не допускати падіння зерна з великої висоти;
- не допускати збільшення кількості пропусків зерна через зерноочисні машини, правильно добирати потрібні решета тощо.
Додаткове травмування насіння у вигляді тріщин і зморшок відбувається під час сушіння від контактів із робочими органами і впливу теплоносія за рахунок зміни вологості. Особливо легко травмується при сушінні насіння кукурудзи, соняшнику і зернобобових.
Протягом сушіння слід суворо дотримуватись встановлених режимів. Допускається нерівномірність нагрівання зерна в межах 3-4°С, нерівномірність сушіння ± 1°С, відносна вологість відпрацьованого теплоносія 65-75%.
Не можна перевищувати температуру зовнішнього повітря більш ніж на 10-15°С. Зниження вологості за одне проходження зернової маси не повинно перевищувати для зернових, зернобобових, круп’яних і кукурудзи — 3-4%.
Проведення протягом періоду збирання і підготовки насіння до посіву внутрішньогосподарського контролю за його якістю із визначенням відсотка дроблення, рівня і типу травмування дозволяє навіть на існуючій техніці в багатьох випадках знизити дроблення до 0,4-1,0 %,а травмування — до 20-25 %.
Умови зберігання
На зберігання слід закладати сухе виповнене насіння, оскільки щупле зберігається гірше. Особливої уваги потребує насіння, яке збирали у дощову погоду, а також у морозну (частіше кукурудза) — у нього пошкоджується оболонка. Небажаними є й інші види травмування насіння (механічне і шкідники) — воно утричі сильніше дихає, ніж ціле, що створює умови для самозігрівання і активної діяльності мікроорганізмів.
У процесі дихання насіння виділяє воду вуглекислий газ і значну кількість тепла. У сухому середовищі цей процес протікає повільно і не загрожує зберіганню. Якщо ж вологість перевищує критичний поріг, за яким починається активна фізіологічна діяльність, то з’являється вільна вода, котра активізує діяльність ферментної системи. Критична вологість для насіння пшениці, жита, ячменю становить 14,5-15,5%, для кукурудзи — 13-14%, проса — 12-13%, соняшнику — 7-9%.
Також читайте: Зберігання зерна: як не втратити зібране
Негативно впливають на зберігання часті коливання вологості насіння, зумовлені змінами вологості повітря. Дуже небезпечними в цих умовах є плісняві гриби, котрі можуть розмножуватися при вологості зерна 15-16%. Оскільки зародок завжди має більшу вологість, ніж насінина в цілому, то вони розвиваються перш за все на зародку.
Щоб уникнути ураження насіння грибами, зберігати його треба при вологості нижче за критичну на 3-4%, а для олійних культур — на 2-3%.
У насінні з вологістю нижче 12% не розвиваються хвороби, а нижче 9% не з’являються і шкідники.
Чим вища температура середовища, тим інтенсивніше дихання. Встановлено, що з підвищенням температури на 10? дихання посилюється удвічі-тричі, якщо вологість вище критичної. При низькій вологості дихання насіння мало залежить від температури.
В умовах сухого клімату при зберіганні насіння вологістю 9,5-11,5% схожість насіння понад 90% зберігається у пшениці і ячменю 12 років, у вівса — 13, кукурудзи — 9, жита і проса — 5 років. В умовах вологого клімату ці строки різко скорочуються: у ячменю — до 4, пшениці — до 3 років і т.д. В оптимальних умовах насіння зберігає свої кондиції близько 15 років.
Під час збирання, навіть у фазі повної стиглості насіння, до бункера потрапляють зелені частини рослин або бур’янів з вологістю 50-80%, що може призвести до часткового зігрівання і погіршення якості насіння, тому необхідно слідкувати, аби зерно, що надійшло на тік, було одразу очищене від цих домішок.
Насіння, що надходить від комбайнів, дуже різне за вологістю, стиглістю та іншими показниками і тому в його масі можуть легко виникати вогнища самозігрівання. Треба пам’ятати, що насіння, яке побувало в осередку самозігрівання, має значні фізіологічні зміни, і його схожість буде швидко знижуватися. Таке насіння необхідно підсушити, краще шляхом активного вентилювання.
На тривале зберігання закладають насіння з вологістю нижче критичної і цілком очищене й відсортоване.
Складські приміщення ремонтують, очищують від залишків насіння, сміття, пилу, бруду. Зашпаровують всі щілини в підлозі і стінах. Вікна, двері, різні перегородки, піддони миють водою зі щолоком. Всі механізми для навантажувально-розвантажувальних робіт, устаткування, інвентар очищують від пилу і бруду, потім знезаражують мішки (вивертають, витрушують, обробляють окропом, сушать) і складують. Проти гризунів розкладують отруйні принади.
Територію навколо насіннєсховищ також прибирають — видаляють бур’яни, сторонні предмети. Проводять дезинфекцію приміщень і всього обладнання з допомогою різних засобів. Найпростіший з них — застосування свіжопогашеного вапна (4 кг на 10 л води) або вапняно-керосинової емульсії (1 кг вапна + 10 л води + 1 л керосину) по 0,5 л на 1 м2 приміщення.
Найбільш ефективна дезинфекція складів — обробка сіркою (50 г/м3) та іншими спеціальними препаратами.
Будь-яку дезінфекцію закінчують за 10 днів до завантажування насіння.
До початку жнив складають план розміщення насіння в насіннєсховищах з урахуванням очікуваного обсягу виробництва, планів сівби і реалізації по кожній культурі, сорту, категорії, генерації. Розміщення партій насіння проводять згідно з документами на сортові і посівні якості: розміщують по сортах, а в межах сорту — по репродукціях, по категоріях сортової чистоти, за показниками посівних якостей, а інколи і за вологістю та іншими ознаками.
При зберіганні необхідно вживати всіх можливих заходів, щоб запобігти змішуванню насіння — це один з головних законів насінництва.
Оригінальне, елітне, а інколи і насіння першої репродукції зберігається у мішках, а мішки у штабелях, які формують на спеціальних піддонах не нижче, ніж за 10 см від підлоги. Між штабелями і стінами залишають проходи 0,7 м, а для приймання і відпуску насіння — проходи 1,3 м завширшки. Кількість рядів мішків у штабелі для зернових колосових, кукурудзи, гречки, зернобобових культур не повинна перевищувати 8, проса — 6, соняшнику, сої, багаторічних трав — 5.
Не можна розміщувати у сусідніх засіках насіння важко відокремлюваних культур (наприклад, жито і пшеницю, ячмінь і овес тощо). Щоб насіння не потрапляло в сусідні засіки, його не досипають на 15-20 см. Висота насипу для зернових і зернобобових культур не повинна перевищувати 2 м, а олійних — 3 м. Щоб запобігти конденсації пари на насінні, засіки ставлять на відстані мінімум 0,5 м від зовнішніх стін насіннєсховища.
З моменту надходження насіння у сховище необхідно вести систематичне спостереження за його вологістю і температурою, за температурою і вологістю повітря, за зміною кольору насіння, його запаху, появою осередків самозігрівання і шкідників. Насіннєсховища періодично провітрюють, використовуючи активне вентилювання.
Щоб запобігти конденсації вологи на насінні, відносна вологість зовнішнього повітря має бути не вище 60-70%, а температура — нижчою, ніж температура приміщення.
У боротьбі зі шкідниками особливу роль відіграють попереджувальні заходи. Усі машини і тару необхідно ретельно очищувати від залишків зерна. Правильне охолодження насіння є одним із ефективних попереджувальних заходів, бо шкідники найбільш активні при температурі 20-28?С, а в холодному середовищі комахи і кліщі не розвиваються. Однак слід пам’ятати, що охолодження насіння до -15?С неприпустиме, тому що при цьому насіння з підвищеною вологістю може загинути, а сухе — увійти у вторинний спокій, з якого воно погано виходить навесні і період сівби буде мати знижену схожість.
Винищувальні заходи боротьби зі шкідниками мають бути комплексними. При проходженні через насіннєочисні машини виділяються кліщі, деякі комахи, їх личинки і лялечки.
Ефективною є термічна обробка — перепускання зерна через сушарки, прогрівання на сонці, охолодження і проморожування (при температурі –5-10?С). Останні два способи застосовують найчастіше.
Необхідно суворо дотримуватись регламентів застосування хімпрепаратів, а також правил техніки безпеки.
Наразі ефективне застосування технологій у рослинництві є запорукою досягнення позитивного кінцевого результату. Тому ефективне наукове забезпечення реалізації стратегічних напрямів «Комплексної програми інноваційно-інвестиційного розвитку АПВ Харківської області на період до 2020 року» є дієвим виробничим ресурсом, на який з боку виробництва в останні роки стійко зростає попит.
В 2015 році в ЦНЗ АПВ Харківської області здійснюються системні заходи та регіональна перепідготовка спеціалістів АПВ за напрямами методологічного забезпечення галузі рослинництва.
