Банер

Новий номер

№14(357) липень 2017



	 

	Жнива: фініш та старт

	купити електронну версію:

	  
Архів номерів
Передплата

Основні рубрики

 


 



Агентство Промышленных Новостей

Агротехнологічна стратегія весняного догляду за посівами озимої пшениці в умовах 2017 року

А. ЧЕРЕНКОВдоктор с.-г. наук
М. СОЛОДУШКОканд. с.-г. наук
C. ЯРОШЕНКО, канд. с.-г. наук,
ДУ Інститут зернових культур НААН України
Озима пшениця — основна зернова культура України. Підвищення урожайності та обсягів виробництва зерна за роками її вирощування є пріоритетним завданням аграрного комплексу. Попри значні досягнення вітчизняних науковців у галузі селекції та рослинництва вплив гідротермічних умов на зернову продуктивність озимини залишається надзвичайно вагомим.

 

Кожному полю —
індивідуальний підхід
Глобальні кліматичні зміни та регіональна трансформація погодних умов потребують запровадження заходів зі зниження їх негативного впливу на продуктивність рослин, коригування технологічного процесу вирощування культур. У таких умовах гарантоване збільшення виробництва зернової продукції неможливе без застосування нових адаптивних технологій вирощування, впровадження сучасних сортів, раціонального використання природно-кліматичних умов.

Враховуючи все це, не можна рекомендувати універсальні принципи підготовки і проведення комплексу весняних польових робіт. Потрібен індивідуальний підхід до кожного поля з урахуванням біологічних особливостей культури та ґрунтово-кліматичних умов зони вирощування.

Торік осіння вегетація озимих зернових культур видалася досить складною і, багато в чому відрізнялася від інших своєю посушливістю та прохолодною погодою у вересні і жовтні. Проте господарства, навіть за несприятливого гідротермічного режиму, засіяли порівняно великі площі озимих культур. Так, за даними Державної служби статистики в Україні, під урожай 2017 р. посівні площі озимих культур на зерно та зелений корм зросли на 3,8% проти попереднього року і становлять 8 млн 114,6 тис. га, у тому числі озимої пшениці 6 млн 120,9 тис. га (Державна служба статистики України (ЕКСПРЕС-ВИПУСК № 331/0/06.1вн-16).

Стратегія догляду за озимими
зерновими культурами
Критерієм у виробленні стратегії проведення раціонального ранньовесняного догляду має бути фактичний стан посівів озимих зернових культур перед входженням їх у зиму; пошкодження і загибель рослин під час перезимівлі; остаточний стан посівів при відновленні весняної вегетації за переходу середньодобової температури повітря через +5 °C у бік підвищення.

Стан посівів вважається задовільним за наявності в середньому 70–80% життєздатних рослин. Фактична збереженість рослин і формування продуктивного стеблостою може суттєво змінюватися у той чи інший бік, залежно від зовнішніх факторів та технологічних заходів, які застосовуються в період догляду за посівами. Візуальний аналіз стану посівів озимих культур та підрахунки життє­здатних рослин виконують при відновленні їхнього активного росту і після цього приймають рішення щодо подальшого догляду.

Враховуючи, що восени 2016 р. рослини озимини, незалежно від попередників, на значних площах (від 8–10 до 30–45%) не досягли оптимальних морфофізіологічних параметрів (рис. 1, 2), які забезпечують високі показники врожайності, з відновленням активної весняної вегетації одним з основних завдань для господарств буде своєчасне і достатнє підживлення посівів азотними добривами. В ранньовесняний період по мерзлоталому грунту — це посіви після непарових попередників, особливо тих, які розміщені після соняшнику та кукурудзи на зерно, на решті посівів слід враховувати стан рослин та забезпеченість їх поживними речовинами з осені, але не варто повністю розраховувати на прикореневе (локальне) підживлення по завершенні весняного кущіння рослин, коли з пересиханням верхнього шару грунту ефективність добрив різко знижується. Такі підживлення, особливо за посушливих умов Степової зони, слід проводити при першій можливості заходу агрегату в поле, коли грунт ще є достатньо зволоженим — як правило, це кінець березня-початок квітня.

У зв’язку з цим, першочерговим заходом, який необхідно провести до або в перші дні після відновленням весняної вегетації озимини, є облік і обстеження посівів з метою встановлення кількості рослин на одиниці площі, визначення їх розвитку та ступеня можливого пошкодження за час зимівлі. При цьому слід знати: якщо рослини не розкущилися восени, то навіть повне їх збереження на площі тільки в окремі роки може забезпечити урожай більше 2,5–3,0 т/га (табл. 1).

Зрідження таких посівів на 20–25% (зменшення густоти стояння до 300–350 стебел на 1 м²) не гарантує одержання врожаю більше 2,0–2,5 т/га.

За умови наявності на 1 м² менше 150 розкущених або 200–250 нерозкущених рослин — такі площі доцільно пересіяти. Ремонту (підсіву) підлягають посіви з густотою 150–200 розкущених рослин або 250–300 нерозкущених, а також площі, де рослини на період відновлення вегетації перебувають у фазі сходів — не менше 300 рослин/м².

Нормально розвинені рослини, що мають 3–4 пагони, можуть давати 1,5–2,0 продуктивних стебла. Для забезпечення урожаю 2,5–3,5 т/га таких рослин повинно бути не менше 200 шт./м².
 
Таблиця 1. Величина очікуваного врожаю залежно від стану озимих
зернових культур на час відновлення весняної вегетації
 

Система догляду за озимою пшеницею та інших озимих зернових колосових культур у весняно-літній період вегетації повинна спрямовуватися на створення оптимальної щільності продуктивного стеблостою: 550–600 шт./м², якомога повнішого забезпечення рослин елементами живлення і вологою, контролювання та дотримання задовільної фітосанітарної ситуації на полях.

Рівень зернової продуктивності озимих колосових культур та технологія весняного догляду за ними (пересів та підсів, дози, строки і способи внесення азотних добрив, застосування засобів захисту рослин) значною мірою залежать від часу відновлення активної весняної вегетації, тобто за стійкої і остаточної стабілізації середньодобових температур повітря вище +5 °C. Якщо в 2017 р. весна розпочнеться раніше середніх багаторічних строків (до 20–23 березня) і буде супроводжуватися поступовим наростанням позитивних температур повітря, то навіть нерозкущені рослини зможуть у подальшому збільшити густоту продуктивних стебел за рахунок процесів весняного кущіння, як це спостерігалося навесні минулого року.

В більшості господарств, де озимі зернові культури розпочали зимівлю в фазі 2–3 листків, навесні 2017 р. доцільним буде обов’язкове дворазове підживлення посівів: перше — по мерзлоталому ґрунту для відновлення та нарощування вегетативної маси рослин, а друге, локальним чи позакореневим способом — у період весняного кущіння, до початку виходу рослин в трубку — для безпосереднього підвищення зернової продуктивності.

Разом з тим, використання добрив під озимі зернові культури повинно здійснюватися диференційовано з урахуванням попередників та запасів доступних рослинам елементів живлення (табл. 2).
 
Таблиця 2. Нормативні рівні забезпеченості озимих зернових
культур мінеральним азотом у шарі ґрунту 60 см у фазі
весняного кущіння рослин
 

Озима пшениця, яка вирощується по удобрених чистих та зайнятих парах, в умовах весни 2017 р. потребуватиме помірних та підвищених доз (45–60 кг/га д. р.) азотних добрив. В цілому, на парових полях для одержання сильного і цінного зерна потрібно вносити 60–90 кг/га д. р. азоту, а після непарових попередників — не менше 90–120 кг/га д. р., причому у вологі роки, коли складаються сприятливі умови для засвоєння азоту, дози його можуть бути підвищені до 150 кг/га д. р., залежно від стану посівів. Так, якщо посіви зріджені до 200–250 рослин на 1 м² під час першого підживлення можна вносити N60–80.

Норму азоту варто збільшувати в роки з пізньою весною, особливо за сприятливої вологозабезпеченості ґрунту. Для слабких посівів ефективним є внесення азотних добрив по мерзлоталому ґрунту. Для цього використовують навісні розкидачі НРУ-0,5, НРУ-0,6, МВД-900, які рівномірно розкидають добрива на полі.

Високі результати також забезпечуються при проведенні прикореневого (локального) підживлення рослин із використанням зернових сівалок (С3–3,6А-01, СЗ-5,4–01) з боронами, коли гранули добрив зароблюються у ґрунт.

Серед найбільш поширених форм азотних добрив, які використовуються у виробництві, є аміачна селітра, карбамід, КАС, сульфат амонію тощо. Ефективним також є використання водорозчинних добрив на хелатній основі, які мають збалансоване співвідношення макро- та мікроелементів.

Але при всіх можливих умовах дози внесення мінеральних добрив потрібно коригувати залежно від вмісту поживних речовин у ґрунті та рослинах на підставі ґрунтової та рослинної діагностики.

В процесі весняного догляду за озимою пшеницею може бути корисним боронування посівів середніми або важкими боронами залежно від стану поля. Боронуванням можна не тільки зруйнувати ґрунтову кірку, розпушити верхні шари ґрунту, посилити доступ повітря до коренів рослин і тим самим інтенсифікувати мікробіологічні процеси в ґрунті, але й звільнити рослини від пагонів і листків, які відмерли впродовж зимового періоду, поліпшити освітленість конусів наростання і сприяти формуванню нормально розвинутого колоса.

Разом з тим, питання боронування посівів озимої пшениці залишається доволі полемічним, адже тільки за дотримання всіх вимог при виконанні цього агроприйому можна досягти очікуваних результатів. Його доцільність визначається у кожному конкретному випадку.

Захист посівів від бур’янів,
шкідників та хвороб
Боротьба з бур’янами, як і в попередні роки, буде однією з найактуальніших. Як правило, озимина після непарових попередників на час відновлення весняної вегетації створює недостатнє покриття поверхні ґрунту і засмічена зимуючими (дескуренія Софії, сухоребрик Льозеліїв, талабан польовий), ранніми ярими (амброзія полинолиста, гірчиця польова, гречка березковидна, лобода біла) або коренепаростковими (берізка польова, молокан татарський, молочай прутовидний, осот рожевий і жовтий польовий) бур’янами в кількості 5–10 шт./ м² і більше. Для захисту посівів від малорічних двосім’ядольних бур’янів доцільно буде застосовувати до завершення фази кущіння культури гербіциди: Базагран М, в. р. (2–3 л/га); 2,4-Д 500, в. р. к. (0,9–2,0 л/га); Еллай Супер 70, в. г. (0,015 кг/ га); Дезормон, 72%, в. р. (0,8–1,4 л/ га). Від багаторічних коренепаросткових — Діален Супер 464 SL, в. р. к. (0,8 л/га); Естерон 600 EC, к. е. (0,6–0,8 л/га); Пріма 911 SE, с. е. (0,4–0,6 л/га) та ін.

Також високу ефективність у посівах озимої пшениці проявляють гербіциди — похідні сульфонілсечовини: Ланцелот 450 WG, в. д. г. (0,033 кг/га); Дербі 175 SC, к. с. (0,05–0,07 л/га); Гранстар 75, в. г. (0,025–0,035 кг/ га); Гроділ Максі 37,5%, о. д. (0,09–0,11 л/га); Лінтур 70 WG, в. г. (0,15–0,18 кг/га); Мушкет 20 WG, в. г. (0,050–0,060 кг/га); Калібр (40–60 г/га); Пік 75 WG, в. г. (0,015–0,020 кг/га) та ін. Універсальність вказаних гербіцидів полягає у тому, що їх можна вносити протягом доволі тривалого часу вегетації озимої пшениці (від фази кущіння рослин до утворення прапорцевого листка).

Для боротьби з однорічними злаковими бур’янами, частка яких у посівах озимої пшениці значно зросла, високі результати забезпечує використання таких препаратів як Пума Супер, е. м. в. (0,8–1,0 л/га); Аксіал 045 ЕС, к. е. (1,0 л/га), а також Паллас 45 ОD, о. д. (0,4 л/га) та Монітор 750, в. г. (0,013–0,026 л/га), які здатні контролювати одночасно не тільки злакові, але і дводольні бур’яни.

В період весняного кущіння рослин озимих зернових культур обов’язковим є проведення обліків шкідників. Більшість з них виходить з місць зимівлі, коли середньодобова температура повітря перевищує +10 °C. У цей час починають живитись попелиці, злакові мухи, блішки. У разі перевищення порогів шкідливості доцільним є обприскування посівів одним з інсектицидів системної дії: Енжіо 247 SC, к. с. (0,18 л/га); Протеус 110 OD, о. д. (0,5–0,75 л/га); Пірінекс Супер 420, к. е. (0,4–1,0 л/га).

Навесні цього року в посівах озимої пшениці, де попередником були стерньові культури, можуть продовжувати живлення личинки хлібної жужелиці (туруна). Якщо на квадратному метрі виявлено більше 2–3 личинок цього шкідника, то доцільно провести обприскування рослин препаратами: Базудин (1,5–1,8 л/ га); Дурсбан (1,0–1,5 л/ га); Актара (0,15–0,16 л/ га); Діазинон (1,5–1,8 л/ га); Нурел Д (0,75–1,0 л/га) та ін.
 

В окремі роки після танення снігу добре помітними стають симптоми ураження рослин сніговою пліснявою та тифульозом. Поширенню хвороб сприяє прохолодна волога погода, надмірне внесення азотних добрив, випадання снігу на непромерзлий грунт, часті відлиги. Останнім часом відмічається тенденція до зростання поширення кореневих та прикореневих гнилей. Зокрема, фузаріозної та ризоктоніозної. Заходи захисту проти цих груп хвороб мають бути спрямовані на загальне покращання стану рослин, активізацію їх компенсаторних можливостей. За таких умов доцільним є проведення боронування посівів, підживлення рослин комплексними мінеральними добривами.

За даними багаторічних спостережень, при сприятливих погодних умовах період інтенсивного розвитку борошнистої роси припадає на завершення фази весняного кущіння рослин. Ранні строки сівби пшениці та подовження тривалості осінньої вегетації сприяють накопиченню збудників септоріозу листя. Дощова погода після відновлення вегетації сприяє стрімкому наростанню інфекції.

За умови наявності у посівах значної кількості уражених хворобами рослин обов’язковим є застосування фунгіцидів. Для шкідливої мікофлори, зокрема борошнистої роси, бурої іржі, септоріозу, фузаріозу колоса, які поширюються переважно аерогенним шляхом, найбільш сприятливі умови створюються у загущених посівах, які погано провітрюються, де присутня значна кількість вологи.

Розпочинати обробку рослин необхідно при ураженні двох верхніх листків борошнистою росою і септоріозом на рівні 1% та вище, тобто за наявності близько 2–4 плям цих хвороб на листку пшениці. Потреба захисту проти бурої іржі може виникати після закінчення виходу рослин у трубку, коли на листку налічується 10–15 пустул, або ж навіть і пізніше за умови частих опадів. В усіх випадках застосування фунгіцидів слід проводити виключно на підставі економічної доцільності заходу при перевищенні хворобами порогу шкодочинності.

Ефективним на ранніх етапах розвитку рослин при прояві тільки борошнистої роси залишається застосування препаратів Вареон (1,0 л/га); Дерозал (0,3–0,5 л/га); Каліксин (0,5–0,75 л/га); Топсин М (1,0–1,2 кг/ га); Таліус (0,15–0,25 л/ га) та ін. Після виходу рослин у трубку, коли існує загроза розвитку септоріозу та бурої іржі, кращі результати забезпечують фунгіциди Абруста (1,0 л/га); Авіатор Xpro (1,5 л/ га); Імпакт (0,5 л/ га); Тілт (0,5 л/га); Амістар екстра (0,5–0,75 л/га); Рекс Т (0,6 л/га) та ін. Після виколошування рослин доцільніше застосовувати Альто Супер (0,4–0,5 л/га); Фолікур БТ (1,0–1,25 л/га); Фалькон (0,6 л/ га); Солігор (0,9–1,0 л/ га); Амістар Тріо (1,0 л/га), які мають більш ефективну захисну дію і проти хвороб колоса.

Таким чином, для подальшого зростання виробництва продовольчого зерна необхідно впроваджувати сучасні технології вирощування озимої пшениці, тим самим максимально використовуючи наявні резерви розвитку зернового комплексу країни.
   

Опубліковано в журналі

№4(347) лютий 2017

Cхожі статті

Не такий страшний соняшник, як його малюють
Соя на вибір. Із підказками від «Сварога»
Соняшникове різноманіття
Авіаційне обприскування на озимій пшениці
Хвороби на ячмені ярому
Секрети успішного вирощування льону-довгунця
Пожнивні культури