Рослина цибуля (лат. Allium) — рід багаторічних і дворічних трав’янистих рослин, що належить до підродини Цибулеві родини Амарилісові і нараховує близько 400 видів, що зростають у природі північної півкулі в степах, лісах і на луках. В Ірані, Китаї та Середземномор’ї цибулю знали ще 4000 років тому, на наші ж терени вона прийшла з берегів Дунаю на початку XII ст.
Цікаво, що ландшафтні дизайнери цибулю використовують як декоративну рослину для оформлення клумб.
Найпоширеніший вид цибулі — ріпчаста. Його історія налічує більше 6000 років — він згадується ще в давньоєгипетських папірусах. Це багаторічна рослина висотою до 1 м з кулясто-плескатою м’ясистою цибулиною діаметром до 15 см із зовнішнім лушпинням жовтого, білого або фіолетового кольору, трубчастим сизувато-зеленим листям, зеленувато-білими квітками на довгих квітконіжках, зібраними в густе кулевидне парасолькоподібне суцвіття. Стрілка в ріпчастої цибулі порожниста, роздута, заввишки до півтора метрів, плоди кулясті.
Класифікація сортів
цибулі
Сорти ріпчастої цибулі за смаковими якостями поділяються на:
- гострі й гіркі, що містять від 9 до 12% цукру;
- напівсолодкі сорти з вмістом цукру 8–9%;
- солодкі, в яких цукру від 4 до 8%.
Гострі сорти цибулі найпридатніші для вирощування у західних областях України.
У напівгострих триваліший період вегетації і вища врожайність, ніж у гострих. Цибулини їх нещільні, за вмістом сухої речовини, цукрів і ефірної олії поступаються сортам гострої. Лежкість цибулин середня.
Солодкі сорти, хоч як це дивно, містять менше цукру, ніж гіркі, але й ефірних олій у них менше, тому вони видаються солодшими за гіркі. Сорти мають тривалий період вегетації і дають досить високий відсоток врожаю. Цибулини їх складаються із товстих соковитих лусок. Цибулини слабко і нещільно вкриті сухими лусками. Період спокою короткий, лежкість погана.
Цибуля-порей, або перлова цибуля відома ще з часів стародавніх держав — Греції, Риму та Єгипту. Це дворічна рослина з ланцетоподібним, вкритим восковим нальотом листям, яке складається по серединній жилці — воно схоже на часникове, але набагато більше за розміром. Цибуля-порей надзвичайно вимоглива до догляду і вологості ґрунту.
Цибуля-шалот вирізняється скоростиглістю, забарвлення цибулин цього виду таке ж, як і у цибулі ріпчастої — жовте, біле і фіолетове. Крім того, цибуля-шалот відрізняється високою лежкістю.
Найкращі сорти цибулі
Стригунівська носівська. Сорт створений на Носівській дослідній сільськогосподарській станції. Цибуля одногнізда, форма цибулини видовжено-овальна, сухі лусочки золотаво-жовті, соковиті — білі. Смак гострий. Середня маса цибулини — 80–100 г. Вегетаційний період триває 115–125 днів. Цей старий, випробуваний часом сорт, можна вирощувати як в однорічній, так і в дворічній культурі. Лежкість цибулин — 85–90% за умови зберігання протягом 200–210 днів.
Грандина. Створений методом гібридизації сортів Стригунівська носівська х Сублема і багаторазовим добором на підвищення урожайності та якості. Районований у 1992 р. в Лісостепу та на Поліссі України. Сорт середньостиглий, вегетаційний період 90–100 днів, гострого типу. Цибулини добре достигають, а порушені лусочки швидко відновлюються. Форма цибулини має два варіанти: округлу (80%), округло-плескату (20%). Забарвлення сухих лусок інтенсивно жовте, соковитих — біле. Цибулини середньої щільності, з двома-чотирма зачатками, одногнізді, середньою масою 75–100 г. Лежкість цибулин — 85–95%, тривалість зберігання — 200–210 днів.
Буран. Виведений Носівською селекційно-дослідною станцією методом гібридизації Стригунівської носівської з японським сортом Скочоку. Районований у Степу, Лісостепу і Поліссі з 1998 р. Цибулини круглої форми, забарвлення сухих лусочок золотисте, соковитих — біле. Цибулини великі, середньою масою 100–150 г. Лежкість цибулин — 200–220 днів. Тривалість збереження — 90–95%.
Алеко. Середньостиглий сорт, призначений для механізованого збирання як в однорічній культурі, так і з сіянки. Вегетаційний період від сходів до збирання врожаю — 110–120 днів, а при вирощуванні з сіянки — 80–95 днів. Цибулини масою 80–120 г, сухі й соковиті лусочки антоціанові, майже темно-сині, смак напівгострий. Цибулина щільна, одногнізда, округла. Сорт добре росте на суглинкових та супіщаних, а також на сірих лісових та підзолистих ґрунтах із внесенням перегною. Районований в Україні з 1998 року.
Коперів. Виведений на Чернігівській сільськогосподарській дослідній станції. Районований у Степу й на Поліссі України.
Сорт пізньостиглий, вегетаційний період від масових сходів до вилягання пера — 90–101 день, а при вирощуванні з сіянки — 70–75 днів. Забарвлення сухих лусочок інтенсивно жовте і жовте, соковитих — біле. Цибулини середньої щільності, з двома-чотирма зачатками, одногнізді. Середня маса цибулин — 75–100 г. Смак гострий. Лежкість цибулин у період осінньо-зимового зберігання (190–210 днів) — 70–80%. Сорт стійкий до пошкоджень цибулевою мухою, середньо уражується несправжньою борошнистою росою.
Кращі сорти цибулі
для зберігання
Штутгартер. Сорт німецької селекції став по праву найпопулярнішим у світі серед сортів ріпчастої цибулі. Ранньостиглий: від посіву до дозрівання — 120 днів при вирощуванні з насіння і 60–70 днів — з сіянки. Цибулина плоско-округла, велика, важить 120–150 г. Смак гострий. Цінується за врожайність. Сорт стійкий до пероноспорозу (несправжньої борошнистої роси).
Стурон і Центуріон — нова селекція сорту Штутгартер різен. Центуріон — гетерозисний гібрид (F1). Обидва ці сорти утворюють цибулини найвищої якості, що добре зберігаються. Форма цибулин Стурон абсолютно кругла, Центуріон утворює дещо витягнуту цибулину. Більш вузька шийка цибулі швидше пересихає, що зменшує ймовірність попадання збудників захворювань до цибулини.
Оріон — ексклюзивний сорт англійської фірми «Джонсон». Сорт ідеально округлих, великих (до 150–200 м) цибулин. Ранні строки дозрівання дозволяють повністю визріти цибулі, що створює добрі передумови для тривалого зберігання.
Глобус — сорт ріпчастої цибулі середнього терміну дозрівання. Вирощують його на родючих, підгодованих грунтах. Висівання насіння проводять у квітні-травні, і через 95 днів можна збирати перший урожай. Цибулини досить великого розміру (200 г). Зовні покриті тонкою лускою світло-коричневого кольору. Внутрішні луски дуже соковиті, гострі на смак. Сорт транспортабельний, придатний для тривалого зберігання та стійкий до захворювань.
Сорти червоної
ріпчастої цибулі
Кармен — середньостиглий сорт цибулі голландської селекції. Від сходів до збирання — 20–130 днів. Цибулини темно-червоні з фіолетовим відтінком, масою від 80 г. Залежно від ґрунту та підживлення вага може досягати до 100–120 г. Смак напівгострий.
Ред Барон — ранній сорт цибулі, період від проростання сіянки до технічної зрілості — 92–95 днів. Адаптований до різних умов вирощування. Попри ранньостиглість чудово зберігається. Цибулини середнього розміру, масою 50–120 г, щільні, привабливого червоного забарвлення. Смак напівгострий. Придатний для зберігання, переробки і свіжого вживання. Рекомендується для вирощування у всіх регіонах України.
Веселка — середньостиглий сорт, який відрізняється приємним смаком, тривалим збереженням і відмінною транспортабельністю. Висівають цей сорт ріпчастої цибулі в квітні. Збір врожаю проводять через 90–120 днів після появи сходів. Цибулини досить великі, кругло-плоскої форми, і вага може досягати до 350 г. Зовнішня шкірка насичено-червоного кольору, а внутрішні луски білі з фіолетовим відливом. На смак цибулини напівгострі і солодкі.
Амфора. Середньостиглий, напівгострий сорт цибулі. Вегетаційний період від сходів до збирання врожаю становить 96–110 днів. Цибулини щільні, яйцевидної форми, вагою 90–120 г. Забарвлення зовнішніх лусок темно-малинове, внутрішніх — біле з фіолетовим і світло-фіолетовим відтінком. Сорт транспортабельний. Рекомендується для вирощування у всіх регіонах України.
Біологічні особливості
цибулі та агротехніка
Цибуля — багаторічна рослина з двома типами відтворення: насіннєвим і вегетативним. При статевому розмноженні індивідуальне життя рослини не закінчується утворенням насіння, а продовжується за допомогою цибулини, що розвивається, в основі стрілки. За вегетативного розмноження рослина живе невизначено довго, не утворюючи квітконосних органів; щорічно з початкової цибулини утворюється кілька нових, а материнська перестає існувати.
За допомогою системи агротехнічних заходів можна керувати фазою спокою і направляти рослини цибулі на сімейне або вегетативне розмноження. Перехід рослини у фазу спокою є спадковим пристосуванням до перенесення високої температури в умовах довгого дня. Брак вологи сприяє настанню фази спокою.
Можливість переходу в стан спокою визначається не за віком рослини, а за етапом стадійності розвитку. Цибулина утворюється в умовах, що сприяють створенню речовин, необхідних для світлової стадії.
Якщо температура низька, і може проходити стадія яровизації, або якщо день короткий (10 годин), коли світлова стадія не може настати, то зростання триває, і період спокою не наступає.
Перехід цибулини в стан спокою зовні виражається виляганням листя і відмиранням листових пластинок. Від глибини і тривалості фази спокою цибулі залежить його лежкість.
У загальному комплексі агротехніки найбільше значення для доброї лежкості цибулі мають агротехнічні прийоми, що сприяють визріванню (переходу в стан спокою) і збереженню періоду спокою.
Цибуля, висаджена у стані глибокого спокою, довго не проростає. Для прискорення проростання її обрізають «по плечі», видаляють сухі луски, підрізають п’яту донця, намочують у воді або в поживних розчинах. Обрізку «по плечі» застосовують при вигонці цибулі на перо в захищеному ґрунті в зимовий час і при посадці дуже сухої цибулі зі щільною шийкою. Але слід враховувати негативні сторони цього агротехнічного прийому у випадках застосування його у відкритому ґрунті. У північно-західній зоні обрізка полегшує проникнення хвороб у цибулину, у південній — цибулина швидко висихає.
Витрати на догляд становлять до 40% загальних витрат на вирощування.
Сходи цибулі з’являються через 18–20 діб. За цей період утворюється ґрунтова кірка і виростає велика кількість бур’янів. Цибуля дуже чутлива до засмічення. Через 40–50 днів від появи сходів є критичним періодом для цибулі (в цей час вона найбільше знижує свій урожай від бур’янів). У початковому періоді росту рослин цибулини часто виходять на поверхню, внаслідок чого у них оголюються корені. Такі рослини присипають ґрунтом. У період формування цибулин ґрунт, навпаки, відгрібають від них. Здійснюють це вручну. Цибулини повинні формуватися на поверхні ґрунту.
Догляд за посівами включає у себе багаторазове розпушування міжрядь і ручні прополки бур’янів у рядах. Розпушування забезпечує чистоту посівів від бур’янів, збереження вологи в ґрунті і вільний доступ до неї повітря, а також покращує поживний і тепловий режими. Верхній шар ґрунту постійно підтримують у рихлому стані, не допускаючи появи бур’янів й утворення ґрунтової кірки після дощу або поливу. Міжряддя розпушують своєчасно і ретельно, щоб не пошкодити в рядах рослини, не засипати їх ґрунтом. Від цього вони сильно пригнічуються і навіть гинуть. Кількість міжрядних розпушувань ґрунту залежить від засміченості поля. Всього за вегетаційний період цибулі розпушування проводять від 4 до 6 разів і 2–3 ручні прополки з розпушеннями в рядах.
Захист від бур’янів слід проводити як механічними, так і хімічними способами, використовуючи препарати, які дозволені до використання. Оскільки цибуля — вологолюбна культура зі слабкою кореневою системою, то необхідно проводити регулярні поливи для того, щоб вологість повітря у період сходів і до початку утворення цибулин була не нижче 75–80%, а в період їх формування — 70%. Найбільша кількість вологи цибуля споживає у період інтенсивного росту цибулини до початку появи пера. Залежно від конкретних умов року, за сезон проводять 8–12 поливів нормою по 350–400 м3/га кожен. У липні полив скорочують, оскільки настає період дозрівання цибулин. Винятком є тільки посушливе літо.
Цибуля дуже сильно реагує на брак кисню у ґрунті, тому слід обов’язково здійснювати так звані «сухі поливи» — проводити розпушування ґрунту. Припиняти поливи необхідно за три тижні до збирання врожаю. Найбільш сучасним способом поливу на сьогодні є крапельне зрошення. Через цю систему проводять підживлення мінеральними добривами, які одночасно з водою рівномірно розподіляються кожній рослині. При цьому не ущільнюється ґрунт, не утворюється ґрунтова кірка, відпадає необхідність розпушування ґрунту після кожного поливу.
