Наразі у багатьох регіонах України зростає ураженість посівів соняшнику старим-новим захворюванням — так званою вугільною гниллю. Прояви вугільної гнилі часто-густо плутають із симптомами інших захворювань соняшнику або ж ігнорують цю суттєву загрозу посівам. Адже через відсутність уваги до неї нині втрачають уже від 5 до 30% урожайності культури.
Соняшник — одна з найбільш високорентабельних і поширених культур. Її рентабельність зумовлює дедалі більше поширення площ, що істотно посилює ризики під час вирощування.
Щоб одержувати сталі врожаї соняшнику, важливо, аби поля були чисті від бур’янів. Широкорядні посіви соняшнику легко заростають бур’янами, які пригнічують культурні рослини і знижують їх продуктивність. Під час розроблення і проведення заходів ефективного контролю бур’янів, слід зважати на їх біологічні фізіологічні й технологічні особливості.
Разом зі зростанням кількісних і якісних показників виробництва соняшнику в суспільстві поширювалися думки про негативні наслідки такої активізації. Аргументація таких «страшилок» базується на неминучості падіння родючості ґрунтів за умови розширення галузі соняшникарства. Саме це спонукало науковців виступати з аргументами на захист соняшнику і на заспокоєння громадської думки про неминучість негативних наслідків масштабного вирощування соняшнику. Розглянемо конкретні тези, пов’язані з виступами прихильників міфів.
Норми внесення мінеральних добрив визначають балансовим методом з огляду на ґрунтово-кліматичні умови. Адже у посушливих регіонах за вирощування на богарі основний лімітувальний фактор — це волога. Для забезпечення максимальної економічної ефективності внесення добрив рекомендовану норму уточнюють для кожного конкретного поля — зважаючи на вплив попередника та його удобрення, фактичну родючість ґрунту, потенціал продуктивності вирощуваних гібридів і рівень запланованого врожаю.
Чернігівщина — далеко не найбільш сприятливий регіон для культивування соняшнику. Та ця культура може стати однією із найприбутковіших за правильного підходу. Що дозволяє досягати хороших результатів попри непрості ґрунтово-кліматичні умови — в розмові з науковцем та практиком, співзасновником ТОВ «ДП Зернятко» Сергієм В’ялим.
Кукурудза та соняшник відіграють визначальну економічну роль у бюджеті більшості вітчизняних господарств. У нормально забезпечених вологою регіонах до них додається соя, котра за правильно обраної технології вирощування також здатна забезпечити фермерам гарні прибутки. З іншого боку, ці просапні ярі культури потребують особливих підходів як до технології обробітку грунту, так і мінерального живлення з огляду на непередбачуваність погодних умов та потребу в пролонгованому доступі ключових макро- та мікроелементів.
Господарствам слід висівати не один, а два й три сорти чи гібриди соняшнику. Це дає змогу ефективніше використовувати екологічний потенціал регіону, збиральну техніку, транспортні засоби. Упровадження нових сучасних гібридів соняшнику у виробництво дає можливість значно підвищити його урожайність, за умови дотримання технологічних вимог до вирощування.
Вимоги до технології вирощування зростають із кожним роком. З одного боку, їх висувають мінливі погодні умови, а з іншого — економіка. Триває боротьба за кожну додаткову гривню рентабельності з гектара. Ситуація загострилася цієї осені, оскільки у переважній більшості регіонів України агровиробники були змушені класти насіння озимих культур у суху землю. Подекуди довелося взагалі відмовитися від сівби озимого ріпаку.
Україна продовжує розвивати світове лідерство з виробництва й експорту соняшникової олії. Рік тому, у лютому 2019 року, в місті Дніпрі відкрився олієекстракційний завод «Потоки», на якому працює 400 людей. Підприємство розраховане на переробку 1,4 тис. т соняшнику щодобово. Такі потужності дозволяють заводу приймати на переробку соняшник, вирощений не тільки в Дніпропетровській області, але і в сусідніх: Запорізькій, Полтавській, Кропивницькій.