Ріст і розвиток рослин пшениці озимої по чистому пару залежно від мульчувального обробітку ґрунту та удобрення у північному Степу України.

Завдання внесення мінерального живлення рослин в Україні нині набуває нового звучання. Якщо раніше у більшості господарств вважалося достатнім розсипати нітро­амофоску полем і приорати її, а навесні заробити в ґрунт селітру чи карбамід, то сьогодні такий підхід діє далеко не скрізь.

Ранньовесняне внесення КАС за допомогою самохідного обприскувача забезпечує найвищу ефективність азотного живлення посівів

Прерогатив сучасного степового землеробства України на фоні подальшої деградації чорноземів надається передусім удосконаленню системи основного обробітку ґрунту під кукурудзу в напрямі її мінімалізації з урахуванням типу сівозміни, кількості і якості післяжнивних решток, удобрення, фітосанітарного стану посівів, технічних можливостей господарств.

Розглянувши методологічні підходи використання підживлення як одного з основних агротехнічних прийомів весняного догляду за посівами озимої пшениці, спробуємо вибудувати систему його застосування.

Перше ранньовесняне підживлення пшениці озимої слід провести на зріджених та недостатньо розвинених посівах, на яких доза азотних добрив перед відновленням вегетації повинна становити орієнтовно 70–90 кг/га, на посівах у задовільному стані — 50–60 кг/га, у доброму — 20–30 кг/га.

Чому аналізи ґрунтів у господарстві перетворюються на обов’язкову умову для ефективного вирощування сільгоспкультур

Мікродобрива на посівах сільськогосподарських культур вносять під час їхньої вегетації: від початку росту рослин і до завершення збору врожаю.

Ранньовесняний обробіток ґрунту під пізні культури є одним із найскладніших завдань землеробства, особливо в посушливій зоні Степу, адже зберегти вологу в кінці квітня-на початку травня стає все складніше через стрімке наростання плюсових температур.

Проведення весняних польових робіт повинне враховувати особливості, які складаються на полях кожного господарства.