Ігор Петренко
5400 га у чотирьох районах
У чомусь «Економікс» - типово українське господарство. Вирощує традиційні соняшник, пшеницю, ячмінь, трохи льону (близько 150 га). У чомусь – це підприємство особливе: бо сіють і суто південні теплолюбні культури. Спеціалізуються, зокрема, по коріандру: під нього відводять 1500 га. Плоди цієї рослини застосовуються як прянощі для ковбас, сиру, м'ясних і рибних консервів, маринадів, солінь, додаються при випічці хліба, кондитерських виробів. Крім того, масло коріандру є сировиною для ліків.
За площами, які обробляє компанія «Економікс» – це нібито звичайний уже для нової України агрохолдинг із орендованими приблизно 5400 га землі. Але й особливий також. Бо розкидані ці гектари по чотирьох районах Криму. На території Нижнегірського району підприємство обробляє ріллі 2900 га. Ще 550 га має у Сімферопольському районі, 440 га у Червоногвардійському і 1500 га у Білогірському. Й максимальне виробниче плече між ланами сягає аж 150 км.
А, так би мовити, польовий штаб підприємства «Економікс» розташований у селі Дрофино Нижньогірського району Кримської автономії. Якщо глянути з пташиного польоту, це приблизно між Джанкоєм і Феодосією. Тут у них машинний двір, центральні ремонтно-механічні майстерні, бухгалтерія, склади, тік.
Але так є лише з 2005 року. До того, як у багатьох селах української глибинки, у Дрофино, а також у сусідніх селах Яструбки та Стрепетово роками правили бал занепад і безлад. Розпався радгосп «Ударник», у якому працювали тутешні кримські селяни. Земля лежала украй виснажена.
А оскільки люди пам’ятали бравурну пісню («Всё вокруг – колхозное, всё вокруг – моё»), то дійшло й до крадіжок. Майно «Ударника» зазнало повзучого мародерства: теплиці й корівники, будівлі й залізяччя, навіть дахи з ферм несуни розтягали на егоїстичні потреби. Й працездатні люди розбрелися, як казав Шевченко, «мов мишенята»: хто – заробляти якусь копійку у зоні кримського узбережжя, хто подався на заробітки у Росію.
На землях екс-радгоспу
Тож не дивина, що у цих селах тепер сприймають голову наглядової ради науково-виробничої торговельної інвестиційної компанії «Економікс» Бахтіара Абдуразакова мало не як чаклуна. Бо зумів за кілька років сформувати дієвий виробничий колектив, знайти спільну мову із сільгоспробітниками, з власниками паїв і місцевою владою. Й, зрештою, поставив на ноги чимале господарство, тепер - одне із найпомітніших на Кримському півострові.
Щодо Абдуразакова селяни розповідають щось схоже на казки «1000 й однієї ночі». Як приїжджає, ставить авто на узбіччя й іде по ріллі у туфлях услід за трактором і агрегатованою із ним сівалкою - перевіряє якість сівби. Або заходить на машинний двір, де трактористи копирсаються у двигуні «Білоруса», засукує рукава білосніжної сорочки – й допомагає.
Хоча місцеву специфіку, мабуть, Абдуразаков збагнув не одразу. Народився він в Андижані (Узбекистан), працював токарем, інженером на узбецькому заводі й навчався заочно на юриста у Сибіру, в Томську. Й лише з 1994 року постійно мешкає у Криму. Займався бізнесом, наукою, а до сільського господарства прийшов лише 2005 року. Тепер це – один із провідних напрямів діяльності компанії «Економікс».
Землі цьому підприємству дісталися різні, подекуди – непрості. Білогірський район не досить сприятливий для зернових - передгір'я. Частина Червоногвардійського району - дуже замулені й засолені. В інших районах степового Криму - богарні, неполивні ґрунти, та ще й із каміннячком. Деякі поля виходять на скелі.
Бахтіар Абдуразаков від початку розумів, що аграрна справа потребує фахового підходу. Тож найняв досвідченого агронома Леоніда Руденка, який день у день уже 35 років веде щоденник аграрно-погодних спостережень у степовому Криму. Але, крім рекомендацій польового агронома, підприємство послуговується консультаціями двох кримських наукових установ.
«Поля від радгоспу нам дісталися порожні - ні фосфору, ні калію. Запросили учених, щоб нам провели аналіз ґрунтів, - пригадує головний інженер-механік Валентин Цимбалов. - Вони дали свої рекомендації. Ми почали працювати не наосліп, вдобрювати на глибину 12- 15 см. Понесли витрати по додатковій обробці землі. Але пішла урожайність: торік по зерновим ми виростили 27 ц\га. Це вище, ніж мав «Ударник» у кращі роки. Технічні культури постійно чергуємо із зерновими - даємо сівозміну».
Придивляючись до технологій ноутілу, поки що «Економікс» практикує усе-таки переважно традиційну оранку. Для чого потрібна і відповідна техніка - потужна, витривала, суперпродуктивна. А, враховуючи розкиданість полів, ще й дуже мобільна.
Технопарк сучасного періоду
Машинно-трактора станція теж постала на руїнах «Ударника». І хоча в архітектурі майстерні і допоміжних корпусів ще можна побачити привіт із минулого, та уся техніка тут вже суперсучасна. Насамперед це два трактори Challenger («Челенжер»): на гумоармованих гусеницях Challenger MT800C потужністю 530 к. с. і колісний Challenger MT685C із двигуном на 370 к. с. Обидва візуально дуже симпатичні, в українській кольоровій гамі, як чорнобривці: жовте й трохи чорного. Поруч із цими тракторами виробництва корпорації AGCO стоять чотири «Білоруси» і один і Т-150 - мов поні у стайні із породистими кіньми. Вони тягають восьмирядні американські сіялки (їх у господарстві дві) та виконують допоміжні роботи – обробляють міжряддя тощо. А основні аграрні навантаження лягають на плечі саме тракторів Challenger - мобільних і дуже потужних.
Що ж їм доводиться тягати по землях півострова? Ходимо по машпарку, разом із Валентином Цимбаловим дивимося причіпне обладнання. Це дисковий агрегат для передпосівного обробітку ґрунту, нечутливий до каміння, із шириною захвату 12 метрів. Й ще культиватор завширшки 10 метрів. Ще є великий канадський культиватор-сівалка із захватом 18,3 метрів для посіву зернових і бобових культур, він має бункер ємністю 15 900 літрів. Ну, і також німецька сівалка «Хорш» завширшки 9 метрів. Отже, як бачимо, «Економікс» використовує нову імпортну техніку, широкозахватні агрегати. Саме це, вважає Цимбалов, дозволяє їм заощаджувати паливно-мастильні матеріали й загалом підвищувати ефективність виробництва.
Валентин Петрович Цимбалов, головний інженер-механік компанії «Економікс», родом із Білорусі. Колись служив механіком на військових субмаринах у Сєвероморську. Добре знає дизельні двигуни. Тепер відповідає за агромашини. Навіть сам дивується, як йому вдалося настільки вдало вписатися у сільськогосподарські процеси. «Бахтіар Киличович побачив це у мені, - каже Цимбалов. – Зробив із мене аграрного фахівця».
Провідний менеджер господарства Ескандер Панієв теж за освітою не аграрій, а будівельник. Переїхав до Криму з Узбекистану – він там народився, його батьки в Андижані пережили сталінську депортацію кримських татар. Але у Дрофино зумів себе достосувати до землі предків.
Вони супроводжують «Агробізнес сьогодні» своїм технопарком. Спілкуємося з механізатором Миколою Кругловим. Він показує закріплений за ним потужний обприскувач ChallengerRoGator . Також під дахом майстерні зимують чотири зернозбиральний комбайни: два «Клаас Лексіон 480» і два «Массей-Фергюсон 7278». Й на усю цю техніку у господарстві – лише п’ять механізаторів. 23-річний Наріман Ваїтов, у якого поки що обмаль досвіду, - їздить на тракторі «Білорус» виробництва Мінського тракторного заводу. А решта четверо – універсали. Як у кадрованому військовому підрозділі, на одного бійця припадає по кілька одиниць техніки. Наприклад, за Миколою Куликовим закріплений гусеничний Challenger MT800C і обприскувач ChallengerRoGator . Коли жнива, він пересідає на комбайн. Але, якщо виникає потреба, крутить кермо «Білоруса» або Т-1500.
У конторі зауважуємо на стіні, пофарбованій темно-зеленою фарбою, світлий прямокутник – грамота механізаторові Володимирові Пігуляку за жнива-2010. Разом із Володимиром Васильовичем залазимо у кабіну трактора, за який він відповідає - Challenger MT685C виробництва корпорації AGCO. Цю техніку куплено у агробудівельного альянсу «Астра». Пігуляк має стаж механізатора 20 років. Розповідає: «Трактор привезли з Києва. Покаталися ми разом спочатку. Спеціаліст з «Астри» показав, розказав. Потім каже: сідай. Я сів і поїхав. Трактор не примхливий», - підсумовує оператор.
Пігуляк почувається у кабіні мов удома. За компактністю й маневреністю Challenger MT685C, вважає механізатор, перевершує всі інші зразки тракторів своєї категорії потужності.
На своє найновіше придбання кримські аграрії покладають великі надії. Повороткість цього трактора дуже стає у пригоді у гарячу пору сівби або жнив. Поля господарства «Економікс» розкидані доволі далеко одне від одного, тож доводиться переганяти трактори, причепивши до них обладнання, по дорогам загального призначення або й по сільських ґрунтовках.
Куплено Challenger MT685C як то кажуть, до пари – у поміч гусеничному «тезці», що був раніше. Як розповідає Бахтіар Абдуразаков, на якомусь етапі у господарстві зрозуміли, що одного Challenger MT800C на такі масштабні площі й неблизькі гони може виявитися замало. «Ми подумали про страховий варіант, - розповідає Бахтіар Киличович. - Улітку прийшли до висновку, що нам потрібна ще одна тягова сила не менш ніж на 350 конячок. У ході пошуків, тендера вирішили, що саме ця модель нас влаштовує якнайбільше». Інженер Цимбалов додає: «Ми підбирали трактор під культиватори. І щоб добре поводився із сівалкою «Хорш». Якраз Challenger MT685C із ними усіма вправно порається».
Марш-кидки Кримом обом тракторам Challenger до снаги, так само як і самохідному обприскувачу ChallengerRoGator. Хоч їздять не щодня, звісно. Техніка заходить на лан, й якщо там роботи на кілька діб – ночує під охороною. А механізаторам, з огляду на великі території господарства, в «Економіксі» видали роз’їздні службові автомобілі «Лада». Хто відпрацює п’ять років – той цю машину забирає у приватну власність. Уже отримав автівку Микола Солікаєв, найдосвідченіший комбайнер.
Проблеми й перспективи
Хоч уже весна, голова Дрофинської сільради Любов Мельник ще вдягнута у пальто з хутряним коміром, теплий кашкет. «Я всюди їздила, пропонувала наші землі в оренду - навіть металургійному комбінату в Маріуполі. Шукали, куди б приткнутися. І от нарешті ми з «Економіксом» знайшли один одного. Зараз із агрогосподарством уклали договори оренди на 640 паїв площею від 2 га до 4 га кожен і на 285 паїв меншого розміру, від 0,54 га до 2 га. Це тільки по нашій сільраді».
Любов Миколаївна розповідає, що борги по паях орендаторами виплачуються вчасно й акуратно, так само як і усі місцеві податки. «А головне - розруха зупинилася», - посміхається сільський голова. У Дрофино є церква, мечеть, дитячий садок, середня школа. Пані Мельник не соромиться й по соціальних проблемах звертатися в науково-виробничу торговельну інвестиційну компанію «Економікс». Там зітхають, але – що робити? – розуміють психологію земляків. Агропідприємство допомагає дитячому садочку, школі. Любов Миколаївна розповідає, що співробітник компанії «Економікс» Віталій Гайворонський опікується двома дитячими футбольними командами, придбав для них форму. А, наприклад, коли снігом занесло степовий Крим, механізатори «Економіксу» вивели трактори й розчистили трасу, вулиці, майданчики навколо школи й магазину. «Раніше із села люди назавжди виїжджали - тепер навпаки, купують будинки. У нас є ще три ставки копані. От би Бахтіар Киличович зайнявся городництвом», - не втомлюється сподіватися пані Мельник.
Хоча пан Абдуразаков – людина сучасна й прагматична. «Будь-який інвестор хоче, щоб його гроші приносили ефект - прибуток. Це природно», - каже він. Й ретельно прораховує перспективи подальшого розвитку аграрного бізнесу «Економіксу»: «Ми думаємо вже не розширювати число оброблюваних гектарів, а йти шляхом покращення родючості землі. Крім того, висадимо 5 га садів, 2 га виноградників, потроху міркуємо про овочівництво».
Але людей, які могли б працювати у сучасному високотехнологічному господарстві, на селі обмаль. «Економікс» зараз купує й ремонтує тут житло, яким сподівається заманити хоча б кількох толкових механізаторів, агрономів, менеджерів. Бахтіяр Абдуразаков готовий заохочувати молодь соцпакетами, надавати квартири. Валентин Цимбалов розповідає, як до них прийшов студент коледжу, майбутній механік-автомобіліст. Захотів поїздити на хорошій техніці. «Візьмете мене на практику?» «Візьмемо. А прийдеш після коледжу до нас працювати?» «На село? Ні, краще влаштуюся у ДАІ».
Кадри - не єдина проблема. Бахтіар Киличович розповідає: «Ми упорядкували ґрунти. Але торік у Нижьогірському районі дощів практично не було. Через посуху згоріло чимало соняшника, коріандр нам дав тут усього по 3- 4 ц\га. Цього року запустимо поливальну установку - уже купили, стоїть у ящиках. Для нас вирішальний фактор - волога. Коріандр вимагає оранки на глибину 20-22 см».
Й тут не тільки без води, а й без потужної техніки – ні туди, ні сюди. Знову їдемо уздовж засніженої озимини.«Оце поле засіяв уже колісний Challenger MT685C, - показує Цимбалов. – Дуже економічний трактор. У нього витрата палива десь 5-7 літрів на гектар, залежно від стану ґрунту й роду робіт. А ось тут буде яровий ячмінь». Розповідає, що, крім іншого, в «Економіксі» вирішали цього року вирощувати ще й нут – турецький горох (cicer arietinum). Це зернобобова рослина. Проростати починає за температури +3°C, сходи витримують короткочасні заморозки. Нут культивується у Туреччині, але також на Північному Кавказі. Культура підходяща й для Криму. «Зараз починається Гвардійське. Отут 550 га в нас, засіватимемо нутом. Прийдемо трьома сівалками. Обробку на зяб зробили вже. Чекаємо на тепло, щоб посіяти. А перед цим зробимо передпосівне обприскування - захисний екран, щоб бур'яни не полізли», - каже Валентин Петрович.
Весна – не товар, її не треба штучно просувати. Йде сама. Встигай тільки виконувати все, що заплановано за технологією. Якщо, звісно, є надійна сільгосптехніка.
