Рекорди і ризики
Вітчизняне сільське господарство вносить значний вклад у загальний розвиток економіки в нинішніх складних умовах, коли інші галузі втратили основні зовнішньоекономічні ринки збуту та зменшили обсяги виробництва валової продукції внаслідок погіршення їх кризового стану.
Сучасне значення аграрної галузі для усієї економіки країни важко переоцінити, адже це не лише продовольча безпека і забезпечення населення продуктами харчування. Аграрний сектор останніми роками передусім це — стабільне джерело валютних надходжень для підтримання платіжного балансу держави в умовах значного скорочення промислового виробництва.
Аналіз останніх даних митної статистики свідчить, що темпи експорту аграрної продукції з початку поточного маркетингового сезону суттєво зросли. Станом на 31 травня цього року Україна експортувала разом усієї аграрної продукції на 7,4 млрд дол. США, що становить майже 50% від рекордного його обсягу минулого року та 43,1% від загального його показника за всіма товарними групами за січень-травень поточного року. При цьому позитивне сальдо торгівлі аграрною продукцією за вказаний період сягає 5,7 млрд дол. проти 1,5 млрд дол. від’ємного його значення для усіх груп товарів загалом.
До п’яти найбільших товарних груп у структурі всього вітчизняного експорту увійшли олія соняшникова, кукурудза, пшениця, соя, а також макуха, тверді відходи від вилучення рослинних жирів і олій (діагр. 1).
Діаграма 1. Обсяг (млн дол. США) і середня ціна 1 т (дол.)
п’яти найбільших товарних груп вітчизняного аграрного експорту
Джерело: розраховано за даними митної статистики
В абсолютному вимірі за п’ять місяців обсяг експорту зерна на світовий ринок сягнув 18,2 млн т, що становить 45,3% від рекордного обсягу 2016 р. — 40,2 млн т. Олії соняшникової було поставлено за вказаний проміжний період 2,6 млн т проти минулорічного показника 4,8 млн т.
З початку року позитивна цінова кон’юнктура світового аграрного ринку склалася для вітчизняного експорту зерна пшениці, кукурудзи і сої, де середня ціна перевищувала цей показник минулого року на 1,4–6,6% (діагр. 1).
Водночас, для олії соняшникової і макухи та інших твердих відходів від вилучення рослинних жирів і олій цінова ситуація характеризувалася вкрай несприятливим трендом на її зниження у межах 2–9%. Внаслідок цієї різниці в цінах вітчизняні експортери зерна пшениці, кукурудзи і сої отримали додатково на 105,4 млн дол. більше валютної виручки порівняно з тим, коли вони реалізували цю продукцію торік. Проте при експорті олії соняшникової, макухи та інших твердих відходів від вилучення рослинних жирів і олій цінова ситуація, навпаки, сформувалася досить несприятливо, що позначилося на зниженні надходжень валютної виручки у цілому на 76,3 млн дол. США за січень-травень 2017 р.
Поряд із ціновими ризиками зовнішньої кон’юнктури ринку є й інші, які варто окремо розглянути. Насамперед це:
1. Посилення ветеринарних, фітосанітарних та технічних вимог до вітчизняної продукції АПК з боку зарубіжних країн, у тому числі у разі виникнення різних складних епізоотичних ситуацій, що може призвести до закриття (або ж обмеження) їх ринків. Наприклад, як це вже сталося у випадку зі свининою внаслідок спалаху в окремих регіонах України хвороби Африканської чуми свиней (АЧС). Внаслідок цього з початку року окремі зарубіжні країни-імпортери вітчизняної свинини ввели обмеження і тимчасову заборону на її ввезення.
2. Зміни законодавства країн-імпортерів, що, як правило, обмежують ввезення або вводять додатково процедуру квотування, можуть також призвести до закриття їх ринків для вітчизняної сільськогосподарської продукції.
3. Зниження валового врожаю сільськогосподарських культур внаслідок дії несприятливих природно-кліматичних факторів, що може спричинити обмеження експорту продукції.
4. Коливання курсу гривні по відношенню до основних світових валют, у яких проводять розрахунки зовнішньоторговельних операцій може мати як негативні ризики, так і позитивні моменти. Насамперед у випадку з девальвацією гривні підвищується цінова привабливість експорту вітчизняної аграрної продукції. Навпаки, різке укріплення національної валюти робить експорт непривабливим, тоді як імпорт у такому випадку отримує преференції.
Цілком зрозуміло для кожного, що експортери не завжди в змозі самостійно усунути всі ці причини без підтримки держави.
У всіх провідних країнах-експортерах аграрної продукції нині створені досить ефективні системи його державного регулювання і підтримки, які є їх важливою складовою. При цьому підтримка експорту включає цілий ряд засобів і інструментів, у тому числі різні форми фінансової підтримки, гнучке митне регулювання, угоди тощо.
Географія аграрного експорту
й можливі ризики
За п’ять місяців 2017 р. на основі аналізу даних митної статистики видно, що основними ринками збуту вітчизняної пшениці на світовому аграрному ринку є країни Північної Африки і Азії. Цього року 27% виручки від експорту пшениці на суму 231,8 млн дол. США припадало на Єгипет, а решта 21% — на Індію і 11% — на Бангладеш (діагр. 2).
Діаграма 2. Географічна структура вітчизняного експорту
пшениці в січні-травні 2017 р.
Джерело: розраховано за даними митної статистики
Варто окремо відзначити, що Єгипет впродовж тривалого періоду часу є одним із найбільших імпортерів зернових культур з України, а тому цей ринок у довгостроковій перспективі є досить привабливим з огляду на зростаючі потреби регіону Північної Африки і Близького Сходу.
Єдиний ризик — це політична нестабільність у цьому регіоні, особливо в сусідніх з Єгиптом країнах, що потенційно може мати загрози для експорту й ускладнити доступ вітчизняної аграрної продукції до них. Саме ці ризики мають обов’язково враховуватися для мінімізації їх негативного впливу на український агроекспорт.
Окрім пшениці, досить важливе місце в структурі агроекспорту займає кукурудза, обсяг постачання якої на світовий ринок з початку року становить близько 1,7 млн т на суму 1,8 млрд дол. Найбільший обсяг експорту у вартісному вимірі також було спрямовано на Єгипет, який імпортував 18% усієї кукурудзи на суму 333,2 млн дол. (діагр. 3).
Діаграма 3. Географічна структура вітчизняного експорту
кукурудзи в січні-травні 2017 р.
Джерело: розраховано за даними митної статистики
Певний інтерес може представляти аналіз географічної структури експорту соняшникової олії, яка останніми роками займає провідні позиції на світових ринках (діагр. 4).
Діаграма 4. Географічна структура вітчизняного експорту
олії соняшникової в січні-травні 2017 р.
Джерело: розраховано за даними митної статистики
Впродовж січня-травня 2017 р. на світовий продовольчий ринок було експортовано олії соняшникової майже на 2 млрд дол. США. При цьому, як і в минулі роки, традиційно найбільшим споживачем вітчизняної олії є Індія, частка якої цього року сягнула 35% від усього вітчизняного експорту цієї продукції. За Індією з певним відставанням іде Китай та Іспанія, частка яких в імпорті української олії за вказаний період сягала, відповідно, 9 і 8%.
В цілому можна зробити висновок, що наразі вітчизняний експорт аграрної продукції є досить диверсифікованим у розрізі географічної структури ринків збуту та країн світу. Це знижує потенційні ризики, які здебільшого можна пов’язати із високою концентрацією будь-якого експорту, в тому числі й аграрної продукції на декількох важливих напрямках або країнах світу. В останньому випадку втрати внаслідок настання таких ризиків можуть сягати від декількох сотень до мільярдів доларів США.
Поряд з цим найбільшою проблемою вітчизняного аграрного експорту впродовж багатьох років залишається домінуюча його сировинна орієнтація продукції із низькою або невисокою доданою вартістю. Навіть експорт олії можна з певним застереженням вважати за продукцію глибокої переробки, хоча це набагато краще, ніж продаж просто сировину, як це спостерігається у випадку з насінням ріпаку.
Шляхи зниження
зовнішньоекономічних
ризиків в агроекспорті
Для підтримання і збільшення експортних можливостей вітчизняної аграрної продукції та мінімізації потенційних зовнішньоекономічних ризиків насамперед варто першочергово спрямувати основні зусилля на підвищення конкурентоспроможності її виробництва. Адже сьогодні на глобальному аграрному ринку конкурують не ціни, а витрати. Тому виробники, які мають нижчі витрати, навіть за умов виникнення різного роду зовнішньоекономічних ризиків будуть спроможні зменшити їх негативний вплив за рахунок наявних конкурентних переваг у собівартості продукції та отримають можливість у перспективі зберегти свою частку на цих ринках.
При визначенні пріоритетів розвитку вітчизняного аграрного експорту доцільно орієнтуватися перш за все на стійкі тенденції розвитку світового аграрного ринку. Також варто враховувати зміни в структурі попиту товарних груп на світовому продовольчому ринку, а також аналізувати спрямованість економічної стратегії країн, що мають провідні позиції на ньому.
На перспективу основою вітчизняного аграрного експорту повинна стати готова продукція з високим ступенем переробки, що дозволить знизити потенційні ризики як цінової волатильності світового ринку продовольчих товарів, так і сировинно-ресурсної залежності країни.
Ю. В. КЕРНАСЮК, канд. економ. наук,
старший науковий співробітник лабораторії
маркетингу, економічного аналізу та захисту
інтелектуальної власності
Кіровоградської державної сільськогосподарської ДС НААН
