Вирощування
Гречку вирощують у багатьох країнах, разом з тим, вона більш поширена у центральних районах Нечорноземної та Чорноземної зон Росії та Україні. Здебільшого її використовують у харчуванні. Крупа із зерна гречки має високі споживчі, смакові та дієтичні якості. Проте вона використовується і в кормовиробництві, а саме дрібне, щупле зерно, а також висівки, які одержують при переробці зерна. Ця культура вважається цінним медоносом та добрим попередником у сівозміні для інших культур.
Гречка не належить до провідних сільськогосподарських культур. Значну увагу її виробництву приділяли тільки власники крупорушок та господарства, які мають постійні замовлення від виробників круп. Багато господарств вирощують гречку з метою підтримки власного бджільництва, а товарне зерно здебільшого реалізується та переробляється у регіоні за місцем його виробництва.
За даними офіційної статистики, торік виробництво гречки становило 176,4 тис. т, що більш ніж на третину перевищує рівень попереднього року. На збільшення валового виробництва зерна вплинуло розширення посівної площі та підвищення урожайності. Площа збирання цього зерна за рік збільшилася на 26 тис. га, до 154 тис. га. При цьому середня урожайність зросла на 1,4 ц/ га, до 11,5 ц/ га.
Природні та кліматичні умови Полісся та Лісостепової зони дозволяють захистити посіви від посушливих вітрів, завдяки чому рослини краще розвиваються впродовж вегетації та мають вищий урожай. Ґрунти та умови інших регіонів також придатні для вирощування гречки, проте через невисокі врожаї посівні площі цієї культури є незначними. Найбільші валові збори гречки, за підсумками минулого року, отримали у Сумській (23,4 тис. т), Харківській, (20,6 тис. т), Хмельницькій (по 16,4 тис. т), Київській (14,9 тис. т) областях. Найвищі врожаї цього зерна з 1 га отримали аграрії Київщини (15,7 ц/ га) та Вінниччини (14,0 ц/ га). Для порівняння: урожайність цієї культури в Одеській області становила 8,9 ц/ га.
Основне виробництво гречки зосереджено в сільськогосподарських підприємствах. Так, за підсумками минулого року, сільськогосподарськими підприємствами було зібрано 103 тис. т врожаю, що становить майже дві третини загального обсягу. Питома вага господарств населення у загальному виробництві цього зерна сягала 23%, фермерських господарств — 18%.
Світовий ринок
У світі гречка вважається малопоширеною зерновою культурою. Її основне виробництво зосереджене в Китаї і Росії, на частку яких сумарно припадає 60–70% світового врожаю. До 2013 року в трійку найбільших виробників гречки входила Україна. Однак у результаті істотного скорочення площ сівби попередні позиції були втрачені. Україна і європейські країни як виробники гречки наразі суттєво поступаються Китаю і Росії.
З 2007 по 2014 роки виробництво гречки було відносно стабільним лише в Китаї. В інших країнах-виробниках цього зерна відбувалися значні коливання вирощених та зібраних урожаїв. Однак загалом спостерігалася тенденція до зменшення обсягів виробництва. Так, у 2010 році помітно зменшилися обсяги виробництва зерна гречки через спекотну погоду та посуху в країнах СНД. Зокрема, врожаї цього зерна в Росії скоротилися на 40% порівняно з 2009 роком, що негативно вплинуло на загальносвітові врожаї.
У 2015 році світове виробництво зерна гречки становило 2,2 млн т. На такому ж рівні врожаї зібрали торік. При цьому відбулося збільшення посівних площ під цією культурою у Росії, а в Китаї навпаки посіви гречки знизилися на користь кукурудзи.
Світовий ринок гречки вкрай неоднорідний і сегментований, враховуючи відносно невеликі обсяги виробництва, торгівлі цим зерном та крупою, а також переважно локальне їх споживання. Загалом споживання гречки в світі характеризується досить консервативними тенденціями. Гречана крупа споживається у країнах, де її виробляють, або там, де існують традиції її споживання населенням. Це свідчить про низьку активність торгівлі між країнами. Так, обсяги експортно-імпортних операцій не перевищує 10% від обсягу виробництва і становлять близько 170 тис. т.
Світовий експорт гречки упродовж останніх п’яти років у середньому становив близько 160 тис. т у рік. Основними світовими експортерами гречки є Китай і Росія. Своєю чергою, попит на зерно та крупу забезпечують Японія (47%), Франція (9%) та Італія (6%). На інші країни доводиться близько 38% світового імпорту.
Китай є основним постачальником гречки в Японію. Зниження врожаю гречки в Китаї в 2014 році до 700 тис. т спровокувало зростання оптових цін у Японії на початку 2015 року до 1150 дол. США/т, що на 30% перевищувало рівень попереднього сезону. При цьому Китай оцінюється як перспективний ринок збуту гречаної крупи. Так, середнє споживання гречки населенням цієї країни становить 0,5 кг/ чол. До того ж середньорічні темпи зростання споживання у період з 2007 по 2014 роки сягали 2,3%.
Внутрішній ринок
Обсяги споживання гречки на внутрішньому ринку мають тенденцію до зниження. До основних причин цього належать високі закупівельні ціни на зерно гречки, а також скорочення чисельності населення країни. Якщо у 2011 році продовольче споживання зерна гречки становила 185 тис. т, то в 2015-му зменшилося до 120 тис. т. На такому ж рівні продовольче споживання гречки залишалося і торік. Таким чином, обсягів виробництва гречки вистачило для забезпечення внутрішніх харчових потреб.
У 2015 році після різкого зменшення виробництва гречки спостерігалося поступове зростання цін на зерно та крупу. За період з вересня 2015 до червня 2016 років зерно гречки подорожчало з 11 до 20 тис. грн за 1 т на умови EXW, а гречаної крупи — із 19 до 32 тис. грн. Зростання внутрішніх цін на крупу обумовлене значним зменшенням її виробництва в 2015 році. На той час воно становило 66,9 тис. т, що на 24% менше рівня попереднього року.
Динаміка виробництва гречки в Україні
Джерело: Держстатслужба України, 2017 рік
У 2016–2017 маркетинговому році (МР) цінова ситуація була більш стабільною. Мінімальні закупівельні ціни на зерно гречки, а відтак, і на гречану крупу спостерігалися в період збирання, тобто на початку сезону, а максимальне їх зростання припадало на початок березня. Таким чином, закупівельні ціни на зерно гречки поточного сезону коливалися від 13,5 до 18 тис. грн/ т, а гречану крупу — від 23 до 27,5 тис. грн.
Загалом поточного сезону на внутрішньому ринку відбувається зменшення попиту на зерно гречки та крупу. Це викликано загальним зростанням цін у цьому сегменті ринку. Споживачі віддають перевагу дешевшим видам круп. Разом з тим, у новому сезоні ситуація на ринку гречки може змінитися.
Структура виробництва гречки в Україні торік
Джерело: Держстатслужба України, 2017 рік
Прогноз
Раніше гречка вважалася стратегічно важливим продуктом харчування, який мав вплив на продовольчу безпеку в державі. Проте впродовж останніх років ситуація змінилася. На внутрішньому ринку з’явилося багато альтернативних видів круп, які можуть її замінити, тож наразі цей вид продукції умовно впливає на загальну продовольчу ситуацію в країні. Рівень попиту та споживання регулюється за рахунок ціни. Тож наразі маємо цінову ситуацію, коли гречана крупа коштує дорожче від рису на 10% та у 2,5–3 разів перевищує вартість інших круп.
За підсумками 2016 року фактичне споживання в Україні хлібних продуктів, а саме круп, бобових, борошна, хліба та макаронних виробів у перерахунку на борошно становило 104 кг на одну особу, що відповідає рекомендованій Міністерством охорони здоров’я нормі визначеній на рівні 101 кг. Разом з тим, частка гречки в цій споживчій групі знаходиться у межах 2–3%, що цілком можливо замінити іншими альтернативними продуктами.
Насичення ринку можливе за рахунок імпорту цієї продукції. Підтвердженням стало укладення угод на закупівлю гречки в Китаї. Проте в перспективі імпорт гречки є небажаним для України, оскільки насичення внутрішнього ринку товарами іноземного походження не на користь вітчизняним виробникам. До того ж невідомо, як ринок реагуватиме на імпортний товар щодо ціноутворення та сприйняття споживачами якості запропонованої продукції.
За оцінками експертів ринку зерна, площа до збирання гречки в Україні в 2017 році становитиме 151 тис. га. Таким чином, за врожайності 11 ц/ га цілком реально отримати понад 166 тис. т зерна гречки. Це менше порівняно з попереднім роком на 6%, проте цілком достатньо для забезпечення потреб внутрішнього ринку, враховуючи тенденцію до поступового зменшення попиту на цей вид продукції.
У поточному та попередніх зернових сезонах гречка перебувала в переліку об’єктів державного регулювання, на які встановлюються мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, що давало підстави Аграрному фонду України за несприятливої цінової ситуації на ринку здійснювати фінансові або товарні інтервенцій. Проте наразі ще не визначені види агропродукції, які потраплять до списку таких об’єктів у сезоні 2016–2017 маркетингового року. Тож залишається сподіватися, що держава визначиться щодо обсягів закупівлі цього зерна та перерозподілить виділені для таких закупівель кошти в Державному бюджеті 2017 року.
Олександр МАСЛАК, канд. економ. наук,
керівник Центру стратегічних досліджень АПК
Сумського національного аграрного університету