F.A.Q. про агрокластери

F.A.Q. про агрокластери

/ Статті / Субота, 22 липня 2017 13:04
Про кластерну форму організації роботи у різних сферах Україна дізналася не так давно. Активне впровадження та популяризація кластерного об’єднання у нас почалися з ІТ-галузі, де кластери показали свою ефективність та дієвість. Сьогодні така форма організації поширилася на різні сфери, а в агросекторі набула особливої актуальності, адже питання об’єднання аграріїв для ефективнішої роботи в ТОПі галузі.

 

Паралельно з активним просуванням на різних рівнях та вже реальними прикладами кластерних об’єднань, навколо цього питання ще є неоднозначності. В основному — через слабку поінформованість перш за все самих аграріїв про кластери. Ми спитали українських фермерів про те, якої інформації їм бракує про кластерну форму організації, виділили найбільш поширені запитання і поставили їх Ганні Антонюк, експертці з розвитку кластерів та підтримки кластерних ініціатив ГО «АгроЛьвів Консалт». Ганна займається дослідженнями кластерів саме в аграрній сфері і бере активну участь у впровадженні кластерної форми організації аграріїв в Україні.

Чим кластер відрізняється 
від кооперації?
Саме це питання незрозуміле більшості опитаних нами фермерів. Виробники кажуть, що об’єднання передусім у них асоціюється із кооперативом, і багато з них думає, що «кластер» — це те саме. Хоча відповідь на це питання є ключовою відмінністю кластера загалом від будь-якої іншої форми об’єднання.
 
Кооператив — це інтеграційне об’єднання з горизонтальними зв’язками. Тобто у такій формі об’єднуються виробники однотипної продукції, щоб мінімізувати витрати на виробництво, виготовляти більші партії і, відповідно, отримати вищу ціну. Наприклад, малі та середні фермерські господарства, які вирощують, скажімо, моркву, можуть створити кооператив, щоб спільно за вигіднішою ціною купувати насіння, добрива, спільно використовувати техніку тощо, а потім формувати великі партії товару.
 
Кластер — це об’єднання, де до горизонтальної інтеграції виробників додані інші структури, організації, установи, експерти. Це значно складніша форма об’єднання. Йдеться про тих, хто у різний спосіб причетний до діяльності аграріїв і може бути їм корисним вздовж усього ланцюга виробництва і продажу продукції — це і є вертикальні зв’язки. Сюди належать постачальники ресурсів і сировинних матеріалів, комплектуючих і обладнання; ті, хто займається переробкою, фасуванням і маркуванням продукції; транспортні та логістичні компанії; оптові і роздрібні збутові мережі… Підтримуючі інтеграційні зв’язки — це об’єднання з установами і організаціями, які допомагають сектору розвиватися — органи влади, навчальні і наукові заклади, банківські і страхові установи, агенції розвитку, спеціалізовані ЗМІ, консалтингові компанії чи індивідуальні консультанти, громадські організації тощо. Відтак, кластер — це значно ширше об’єднання, і кооператив може бути його членом.

Які переваги дає
кластер окремому
аграрному підприємству?
Українські фермери, часто через негативний історичний досвід об’єднання, дещо упереджено ставляться до пропозицій спільної діяльності і не розуміють своєї індивідуальної вигоди у такій формі роботи. Кластер — це ще й нове і малопоширене в українській агросфері поняття, тому частка недовіри і скепсису в аграріїв є.
 
Ганна Антонюк розповіла: «Кластери у світі існують вже давно. І підтвердили свою ефективність. Ще на початку ХХ ст. Альфред Маршал почав вивчати феномен становлення кластерів, і дотепер над цією темою працює багато науковців та дослідників. За понад сотню років вже можна виділити чимало переваг для ключових учасників кластеру, у нашому випадку — аграріїв. Перш за все у членів кластеру зростає продуктивність та ефективність роботи — це один з основних результатів діяльності за системою кластерної організації. До нього приводять нові можливості, які відкриває робота у кластері:

  • Ефективніше використання грошей. Аграрії спільно закуповують потрібні їм ресурси, економлячи при цьому значні кошти, адже мають змогу користуватися найнижчою ціною від постачальника, який, до речі, теж є частиною кластера і може запропонувати його учасникам найвигідніші умови. Своєю чергою, будучи впевненим у постійності та стабільності співпраці.
 
  • Якість, а отже, і конкурентоспроможність продукції аграрія суттєво зростає. Це наслідок того, що при спільній роботі фермери можуть собі дозволити значно якісніші матеріали, починаючи від насіння і до урожайно-збиральної техніки.
 
  • Збільшується збут. Будучи частиною кластеру, фермер отримує змогу реалізовувати свою продукцію як частину великих партій, за аналогією кооперативу, а також отримує маркетингову та PR-підтримку, колективну промоцію продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.
 
  • Кластер відкриває широкі можливості для підвищення власної компетенції і кваліфікації своїх працівників. Якщо чимало українських аграріїв не мають фінансової змоги регулярно відвідувати фахові тренінги, навчання тощо, то спільно, залучивши до кластера навчальні організації, бізнес-школи чи окремих тренерів, можна отримувати сучасні знання, оплачуючи лише маленьку частину з того, що довелося б платити самостійно.
 
  • Схожа ситуація з виїздами на стажування чи переймання досвіду — значно вигідніше організувати поїздку для групи людей, аніж індивідуально, і до того ж результат у такому разі продуктивніший. Це ж стосується послуг експертів, дослідження ринків, наукових розробок…
 
  • Важливою перевагою кластера є також координована співпраця з органами влади — це суттєво економить особистий час і пришвидшує роботу.
 
Що можна віднести
до мінусів кластерної
форми організації роботи?
Це питання виникає як реакція на активне обговорення усіх переваг кластерів. Зараз, коли про агрокластери говорять на всіх рівнях і закликають до їх створення, основні акценти розставлені саме на перевагах. Проте варто знати і про можливі ускладенення. Аргументів проти створення кластерів немає. Це справді добра й ефективна форма роботи, проте варто взяти до уваги труднощі, які виникають чи можуть виникнути. Слід розуміти, що кластер базується на взаємній довірі і бажанні кожного учасника спільно вирішувати проблеми розвитку. Тому надзвичайно актуальною є постійна мотивація учасників до відкритості та активності. Це не той випадок, коли є одна, дві чи три людини, які беруть на себе весь обсяг роботи і приймають всі рішення, а від інших вимагається лише формальна участь — тоді це не кластер. Тут кожен учасник повинен бути мотивованим та готовим до спільної активної роботи.

 
Ще одна складність — це фінансова підтримка. Не ­завжди учасники готові сплачувати фінансові внески і навіть не завжди розуміють необхідність у цьому. Є варіант пошуку фінансової підтримки ззовні, але це потребує чималих зусиль і займає багато часу. Треба це розуміти і враховувати. Труднощі можуть виникати і з очікуванням перших результатів спільної роботи. За місяць, два, навіть через рік вони не помітні або ж не такі, як би хотілося відразу. Як правило, кожен хоче відчути покращення для свого бізнесу вже, а при роботі в кластері помітних перших результатів доводиться чекати 3–5 років — за цей час окремі учасники будуть не задоволені. Всі ці можливі суперечності варто відкрито обговорювати як на етапі створення кластеру, так і в процесі роботи. Їх можна мінімізувати через правильну просвітницьку роботу для учасників (чи потенційних учасників) кластера, даючи максимальну інформацію і закликаючи до максимальної відкритості.

Є труднощі також організаційного характеру. Наприклад, складно знайти кваліфікованих кластерних менеджерів, від яких фактично і залежить успіх кластеру. Особливо це актуально в Україні, адже для нас кластери — це відносно новий механізм, який тільки починає набирати популярності. Також у нас фактично не працює інструмент державно-приватного партнерства, тому співпраця з органами влади ускладнена. І немає порозуміння між освітою, наукою та бізнесом, оскільки це відбувається закордоном і слугує фундаментом багатьох успішних кластерів. Однак подолання цих бар’єрів теж можливе, і це підтверджують кластери, що працюють у різних сферах.

Наскільки складна практична
складова створення кластера,
з чого його починати, і хто може це робити?
Це питання часто звучить від аграріїв, які вже зацікавилися кластерною організацією і розглядають свою роботу в її контексті, однак через відсутність прикладів не розуміють алгоритму створення та законодавчого підґрунтя роботи кластера. На практиці створення кластеру — це не складний процес. Перш за все необхідно виявити потенційних учасників, які у своїй роботі стикаються зі схожими перепонами і готові працювати разом над їх подоланням. У структурі кластеру щонайменше 50% повинні становити представники бізнесу, решта — підтримуючі установи. Кластер може бути зареєстрований у формі асоціації, громадської спілки, товариства з обмеженою відповідальністю, консорціуму — це залежить від вибору потенційних учасників кластеру. Наступним важливим кроком є формування стратегії розвитку, визначення джерел фінансування роботи і формування команди кластеру, яка здійснюватиме його управління. Тому ініціатором процесу створення може бути будь-яка людина чи група людей, зацікавлених у ефективній роботі. Варто наголосити, що участь у кластері — це постійна активна робота кожного, не можна просто стати членом кластеру й очікувати, що за вас вирішать усі ваші виробничі проблеми. Треба бути готовим ділитися інформацією, навчатися разом з іншими учасниками і всіляко сприяти роботі кластеру.

Практичну складову створення кластера в Україні ускладнює законодавча база, точніше її відсутність. Попри те, що органи влади на місцевому і національному рівні постійно висловлюють підтримку запровадженню кластерного підходу, фактично будь-якого нормативного регулювання процесу створення і роботи кластерів немає, як і відсутні фінансові інструменти державної підтримки роботи кластерів. У той час, як у країнах, де кластери успішно функціонують, 50–70% бюджету кластеру наповнюється саме коштами місцевих і державних програм підтримки розвитку кластерів. Саме тому українським кластерам важко розпочати роботу, доводиться сподіватися лише на власні сили і підтримку міжнародних програм технічної допомоги.

І наостанок
Український Органічний Аграрний Кластер — реальний та успішно працює. Однак попри всі недоліки та недопрацювання, позитивні сторони кластерної організації роботи переважають, і кластери активно входять в українську аграрну сферу. До прикладу, вже створений і почав активну роботу Український Органічний Кластер. Його голова Тетяна Яблонська розповіла нам про мету, плани та перші досягнення: «Справжнє органічне аграрне виробництво в Україні, як і кластерна форма організації зараз перебувають на етапі становлення, і для зміцнення та ефективної роботи потребує єдності. Саме тому ми вирішили працювати у формі кластера — об’єднатися, щоб розвивати галузь за успішними світовими прикладами, адже кластер — це відкрита система, яка дає можливості до широкої колаборації. Український Органічний Аграрний Кластер має на меті посилити позиції органічних виробників на внутрішньому ринку, зменшити витрати на виробництво, спільно продавати продукцію, залучати представників, дотичних до органічного виробництва сфер для створення додаткової цінності органічного продукту.

Наразі ми проводимо маркетингове дослідження потреб учасників кластера, після цього будемо виробляти стратегію дій. Ми об’єднали виробників та переробників з 11 областей України, партнерами кластера є також проект технічної допомоги, велика логістична компанія, виробник препаратів для рослин, органічного насіння, міська рада міста Хмільник (Вінницька область), декілька громадських організацій та ЗМІ. Учасники кластера зараз збираються за потребою, залежно від питання, яке набуває актуальності. Скажімо, при обговоренні перевезення продукції у рефрижераторах не обов’язково бути присутнім усім, достатньо тих, кого це питання стосується, і кому актуальна така послуга. Ми також вже брали участь у низці профільних виставок, ярмарків, були у Литві, де підписали договір про співпрацю із кластером Літмеа (LITMEA). Там ми також створили перший у східній Європі альянс фудкластерів, до якого, окрім нас, увійшли Українська Продовольча Долина, представники фудкластерів Польщі, Литви та Латвії. Плануємо тепер візит литовських та польських колег до нас».

Наталія КУЗЬО
спеціально для "Агробізнес Сьогодні"

Please publish modules in offcanvas position.