Технологія вирощування сої полягає у цілісному комплексі послідовних операцій, спрямованих на отримання високого врожаю насіння з урахуванням біологічних особливостей рослин за фазами розвитку.

Неглибоке проникнення коренів, низька висота рослин, слабке затінення поверхні ґрунту і повільний ріст на початку вегетації зумовлюють високу чутливість сої до бур’янів на етапах розвитку від сходів до гілкування (40–50 днів).

Шкідливість хвороб сої можна звести до невідчутного економічного рівня запровадженням інтегрованого захисту культури, який базується на науково-обґрунтованому управлінні фітосанітарним станом соєвих полів за максимального використання природних регульованих факторів агроценозу посівів.

Соняшник — культура інтенсивного мінерального живлення, а тому технологія вирощування його вимоглива до запасів поживних речовин в ґрунті. Через це його розміщують на найкращих ґрунтах Лісостепової і Степової зон України після кращих попередників, якими є озима пшениця, що її вирощують по чорних та зайнятих парах, кукурудза на силос та зернобобові культури.

Згідно з прогнозами посівні площі під соєю поточного сезону можуть знизитись на 5% до 1,9 млн га. Основною причиною скорочення посівів є відміна відшкодування ПДВ у разі експорту олійних, а також несприятливі погодні умови під час збирання сої торік.

Соя належить до найбільш цінних білково-олійних культур світового землеробства. В її насінні міститься близько 40% білка і 20% жирів. Завдяки великому народногосподарському значенню посівні площі під нею в Україні збільшуються. Вагомим резервом збільшення виробництва сої є застосування нових регуляторів росту рослин і біопестицидів.

Ріпак та соя нині, як і в попередні роки, залишаються у мейнстримі вітчизняного агробізнесу завдяки стабільному попиту на світовому ринку та високим реалізаційним цінам. Попри очікування рекордного врожаю у 2018 р. вартість обох культур залишається на стабільно високому рівні та може надалі зрости з огляду на певну їх волативність у світі.

Соя досить вимоглива до мінерального живлення. І надходження елементів живлення протягом вегетаційного періоду сої проходить нерівномірно.

При вирощуванні сортів сої з високою польовою стійкістю до хвороб суттєво зменшую­ться обсяги застосування фунгіцидів, кратність обприскувань рослин, забруднення довкілля, підвищується рентабельність вирощування культури.

Сім’ядольний бактеріоз, або бактеріоз насіння і сходів сої поширене у всіх районах вирощування сої, але більшу шкідливість виявляє у Лісостепу. У фазі сходів хвороба проявляється на сім’ядолях проростків у вигляді світло-жовтих, світло-бурих або темно-коричневих масляних плям і виразок різної форми і розмірів. Більшість уражених проростків гине.