Соя належить до найбільш цінних білково-олійних культур світового землеробства. В її насінні міститься близько 40% білка і 20% жирів. Завдяки великому народногосподарському значенню посівні площі під нею в Україні збільшуються. Вагомим резервом збільшення виробництва сої є застосування нових регуляторів росту рослин і біопестицидів.

Ріпак та соя нині, як і в попередні роки, залишаються у мейнстримі вітчизняного агробізнесу завдяки стабільному попиту на світовому ринку та високим реалізаційним цінам. Попри очікування рекордного врожаю у 2018 р. вартість обох культур залишається на стабільно високому рівні та може надалі зрости з огляду на певну їх волативність у світі.

Насіння сої є цінною сировиною для виробництва шротів і макухи, які містять протеїну на рівні 42–50%, жиру — 1,8–7,0%. Зрозуміло, що під час його переробки поживні речовини перерозподіляються. Тому перш ніж прийняти рішення про виробництво шроту чи макухи, потрібно вивчити хімічний склад насіння сої, яку планують для цього використовувати.

Невеликі та середні господарства починають віднаходити свою нішу у переробці вирощеної продукції, зокрема рослинних олій.

Соя досить вимоглива до мінерального живлення. І надходження елементів живлення протягом вегетаційного періоду сої проходить нерівномірно.

При вирощуванні сортів сої з високою польовою стійкістю до хвороб суттєво зменшую­ться обсяги застосування фунгіцидів, кратність обприскувань рослин, забруднення довкілля, підвищується рентабельність вирощування культури.

Сім’ядольний бактеріоз, або бактеріоз насіння і сходів сої поширене у всіх районах вирощування сої, але більшу шкідливість виявляє у Лісостепу. У фазі сходів хвороба проявляється на сім’ядолях проростків у вигляді світло-жовтих, світло-бурих або темно-коричневих масляних плям і виразок різної форми і розмірів. Більшість уражених проростків гине.

Останні роки попит на сою незмінно високий. Ця культура коштує набагато дорожче пшениці. Потреба в сої і продуктах її переробки збільшується з кожним роком.