Банер

Крізь окуляри професора Кьостера

Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для "АС"
Протягом німецьких Днів аграрної політики в Україні цикл лекцій про досвід ФРН у сфері реформування сільського господарства прочитав Ульріх Кьостер, відомий європейський вчений і експерт у галузі аграрної політики.

 

Коли у центрі Києва вирував Євромайдан - на околиці, у Голосіївському лісі, в Національному університеті біоресурсів та природокористування, встановилося потужне, так би мовити, «європейське інтелектуальне біополе». Масові маніфестації збіглися у часі з німецькими Днями аграрної політики в Україні. Провідний аграрний виш НУБіП став майданом для слухань у рамках агрополітичного діалогу «Основи німецької аграрної політики з акцентом на Єдину аграрну політику ЄС». Тут обговорювався шлях у Європу - але не всією країною, а поки що передовою сільськогосподарською галуззю.
 
Серія доповідей від професора Ульріха Кьостера з Університету ім. Крістіана Альбрехта (місто Кіль) називалася так: «Аграрна політика Німеччини - корисний досвід для України?». Знак питання - свідчення того, що професор не хотів би бути категоричним. Але для тих хто його слухав, питань не виникало: це справді саме той досвід, який би нам дуже став зараз у пригоді.
 
Після Другої світової війни Німеччина лежала в руїнах. Професор Кьостер тоді ще був підлітком. Він згадує: «Коли я виростав, уся Німеччина голодувала». Наприклад, денна пайка харчування для пересічного німця становила (у перерахунку) 1000 кілокалорій, а для мешканця Гамбурга - 800 кілокалорій - це при медичній нормі 3200 ккал для дорослої людини і навіть для юнака - 3150 ккал. У Німеччині панувала післягітлерівська планова економіка - приблизно така ж, як у СРСР… Але з роками усе більшого значення набували ринкові відносини, й саме це стало основним фактором зростанням.
 
Від 1948 року економіка Західної Німеччини, а з 1990-го й усієї об’єднаної ФРН зростає виключно на засадах і принципах ринку. Приватна власність на землю, працьовиті фермери і сімейні машинобудівні підприємства здійснили економічне диво. За дуже короткий термін німецьке сільське господарство зуміло піднятися. Професор Кьостер показував на діаграмах і прикладах, як це відбувалося. Він прискіпливо аналізував усі суттєві чинники. Значення селекції для підвищення урожайності різних культур. Доступ до грошових кредитів. Проблеми ціноутворення й цінової політики. Правила експорту (які в нас, до речі, змінюються щороку). Принципи квотування виробництва молока. Субсидії селянам-агровиробникам. Система аграрної освіти… І, може, найважливіше: вільний ринок землі.
 
altЗвісно, свобода пов’язана з ризиками. Вільна людина може працювати більше за кріпака - і залишитися ні з чим, якщо схибить, і ці ризики не врахує. Але свобода, у тому числі й в аграрному секторі, дає можливість знаходити нові рішення, знаряддя, технології, не погоджуючи це з численними керівними інстанціями. Вільному фермерові ніхто не вказує, що саме сіяти й куди вирощене продавати… Хоча, звісно, роль держави як регулятора у ринкових відносинах теж чимала. Вона повин-на надійно й прозоро забезпечувати рівні умови конкуренції усім, гарантуючи, зокрема, право приватної власності. Таким чином, виступаючи справедливим арбітром, держава стимулює розвиток ринків, а не тільки окремих привілейованих гравців - скажімо, олігархів або друзів прем’єр-міністра.
 
Справді, нерідко трапляється так, що представники держави, чиновники й бюрократи, прагнуть особистої вигоди. Але навіть коли урядовці прагнуть нібито до позитиву - скажімо, «підтримати вітчизняного виробника» - непродумані протекціоністські дії йдуть на шкоду споживачеві, ринковій конкуренції, і бумерангом - знову ж таки шкодять виробникам. Тут яскравий приклад - виробництво курятини: в СРСР її могли випускати тільки віт-чизняні птахофабрики, ввіз заборонявся. Це призвело до того, що впала не тільки якість курячого м’яса, а й його стало бракувати, виник шалений дефіцит на так звану «синю птицю щастя». Такі от гримаси планової економіки і державного регулювання.
 
Звісно, прочитати про все це, щоб скласти свою думку, нескладно й в Інтернеті. Ми маємо доступ до такої інформації у тому числі завдяки зусиллям посольства Німеччини і таких структур, як Німецький аграрний центр. Але живе спілкування з професором Кьостером, який чимало пережив і побачив, уперше приїхав в Україну ще 1992 року і з тих пір уважно спостерігає за нашим розвитком (чи стагнацією?), такий от погляд на факти крізь професорські окуляри - допомагав, так би мовити, розплющити очі ширше й нам також.
 
Цільова аудиторія, на яку був спрямований цикл лекцій німецького вченого, сприймала його з увагою, інколи - навіть зі здивуванням. Це нібито досвідчені люди: виробники та переробники аграрної продукції, українські чиновники, трейдери, різноманітні агроексперти, студенти. Але багато з тих питань, які порушував пан професор, просто приголомшували.
 
Наприклад, на усіх слухачів справила враження цифра, яка відображає кількість земель, що в Україні не обробляються взагалі, пустують. За мінімальними підрахунками - це 3 млн га, за максимальними - 10 млн га. Жах! Виявляється, приблизно така ж ситуація із «нічийною землею» є ще в одній країні Європи. В якій? А в такій, що довго була під владою диктатора, і через це європейці її майже забули - в Албанії. Пан Ульріх Кьостер дошукувався причин, чому так відбувається? У чому причина непотрібності найціннішого ресурсу? В законодавстві про землю, в інструментах права власності й оренди?.. І ми отримали можливість оцінити власну господарську бездіяльність.
 
Вразила багатьох і оцінка рівня корупції в Україні, що негативно впливає буквально на увесь ланцюжок господарчої діяльності, аж до виробництва гною коровами. І хоча в деяких галузях (скажімо, птахівництві) та в багатьох окремо узятих господарствах ми вже давно наздогнали Європу, на загал нинішнє українське аграрне виробництво не може піднятися вище радянських показників 1991 року. Чому? Відповідь від пана професора проста: бо нема двох важливих факторів. А саме: чіткого законодавства (правил гри) і взаємної довіри між учасниками ринку.
 
«Звісно, ви можете або використати наш досвід і, відтак, зробити щось як ми… А можете вчинити геть інакше, - підсумував професор. - Агрополітика - це як іноземна мова: її треба вивчати й удосконалювати усе життя». Різниця між німецькою й українською аграрною політикою дає нам усім чимало приводів до узагальнень і, можливо, до розумних запозичень.
 
Проект «Німецько-український агрополітичний діалог» реалізується за фінансової підтримки Міністерства продовольства, сільського господарства та захисту прав споживачів Федеративної республіки Німеччина з 2006 року. Його керівник Фолькер Зассе запевнив, що німці підтримуватимуть Україну в питаннях розвитку сталого сільського господарства, ефективної переробної промисловості та підвищенні міжнародної конкурентоспроможності. З цією метою Проект надаватиме інформацію про німецький, зокрема східнонімецький досвід. Проект заохочує налагодження німецько-українського партнерства у сферах, скажімо, виробництва агропродукції чи сільгосптехніки. «Нас дуже хвилював Євромайдан. Ми раді, що наші ідеї євроінтеграції знаходять у вас відгук», - сказав пан Зассе, підкресливши, що німецько-український агрополітичний діалог він сприймає саме як спільний рух у бік Європи.
 
Німецька сторона передала бібліотеці НУБіПу 50 примірників підручника з аграрної по-літекономії, написаного професором Кьостером. Сприяють німці нам на цьому нелегкому шляху не лише словом, а й ділом та коштами. Нещодавно Український фонд соціальних інвестицій підписав угоду про фінансову підтримку, згідно з якою уряд Німеччини надасть Україні €7 млн на проекти з реконструкції соціальних об’єктів у сільській місцевості: шкіл, дитячих садків, фельдшерських пунктів, водогонів і каналізації у Львівській, Вінницькій та Кіровоградській областях.
 
Правове поле і соціальний клімат в Україні ще більш горбкуваті і непередбачувані, ніж природні клімат та ландшафт, ніж політична погода. Але, як бачимо, німецькі науковці, як і німецька техніка не бояться складнощів і готові допомагати нам долати перешкоди.
   

Опубліковано в журналі

№6(277) березня 2014

Cхожі статті

Сівозміна - порядок на землі
Весна тривоги нашої
Земля і люди. І знову про важливе
ІЛ-62 розчавить українську селекцію?
Зима в сільському господарстві Південної півкулі
Ринок, який обирає еліту
Маленькі трудівники під ударом