Банер

Сільське господарство під час війн. Історичний досвід великої країни

Федір ВЕРХОВЦЕВ, спеціально для "АС"
Шкода, але історія сільського господарства України, як загалом і історія самої країни, наразі пишеться чорнилами війни. Скільки вже сказано фраз на кшталт «хто б міг подумати», але думати тут вже пізно — факт залишається фактом. І як би дипломати, а в цьому є певний і навіть великий сенс, не називали це АТО (дипломати — це я взагалі про всіх публічних людей, які оголошують хроніки того, що відбувається), це — війна. Під час неї, як-то кажуть, на наших очах формується армія, спецслужби, а слова Гімну набувають особливого значення. Правда, це відбувається ціною багатьох жертв: проукраїнських громадян, закатованих у підпіллях терористів, загиблих та поранених військових, найкращих синів України.

 

Пошкоджена — це найм’якіше слово — інфраструктура, зруйновано бізнесові та людські зв’язки. Тварюки вдалися навіть до мінування та випалювання полів, щоб українські фермери на тимчасово захоплених так званими сепаратистами територіях залишилися ні з чим. Знаєте, у давньому світі іудеям під час осади міста було дозволено багато, проте навіть у той час у Законі Мойсея було сказано, щоб плодові дерева воїни не рубали. Якісь правила, якесь розуміння. Проте це ж у людей, а не у диких скажених тварин.
 
То ж історія сільського господарства України під час де-факто війни ще увійде у фазу статистичних даних та підручників. Я ж хочу трохи розповісти, що було із сільським господарством країни, де військових дій під час Другої Світової не було, проте для загальної перемоги країна ця — США — зробила дуже багато.
 
Роль сільського господарства у творенні державності
Хоча вважається, що великих воєн на території США не було, все ж війна і сільське господарство часто перепліталися протягом усієї історії країни. Справа в основному стосувалася орних земель і агровиробництва, часом і торгівля сільгосппродукцією залишалась під питанням.
 
Наприклад, причини Американської революції почасти кореняться у британських торгових правилах, включаючи вимоги того, щоб колонії відвантажували певні товари, такі як тютюн тільки в Англію, і лише остання володіла монополією на американському ринку за деякими видами харчових продуктів, наприклад по чаю.
 
altПід час війни за незалежність (Revolutionary War) сільське господарство годувало американські війська, а на Континентальному Конгресі експорт американських товарів вже назвали головним важелем у будівництві відносин з іншими країнами. Там же була створена зразкова Торговельна Угода (model Commercial Treaty) 1777 року. Пізніше Джефферсон хотів використовувати скорочення американського аграрного експорту, щоб примусити Британію і Францію змінити свою морську політику щодо Сполучених Штатів. У той час земля була головним ресурсом нового уряду, який часто використовувався для залучення солдатів у революційні війська. Мирний договір 1783 року закріпив за США землі до самої річки Міссісіпі.
 
Просування сільського господарства на захід континенту посилило тиск на американських індіанців, періодично створюючи приводи для воєн. Це рух на захід відбувався за постійних військових зіткнень і переміщенні корінних американців. Мексиканська війна 1846–48 рр. також означала для США рух на захід, у цей раз за рахунок не тільки індіанців, але й мексиканців.
 
Причиною Громадянської вій-ни була почасти експансія на ці нові землі і суперечки, чи буде робоча сила там складатися із рабів або вільних. Прихильники рабовласництва вважали, що попит на бавовну з південних штатів змусить Великобританію та інші країни підтримати Конфедерацію. Протягом майже усієї війни сільське господарство Півдня трималося на рабській праці; головною зміною була диверсифікація виробництва — від великих бавовняних плантацій до кукурудзи та інших харчових культур, оскільки Південь був відрізаний від поставок пшениці з Півночі.
 
На Півночі багато молодих селян вступали в армію Союзу (Union army), створюючи таким чином брак робочих рук на фермах, у той час коли продукти харчування були дуже дорогі через військовий конфлікт і підвищений попит як у країні, так і за кордоном. Імміграція і зростання використання механізації на фермах — культиватори на кінській силі, косарки і збиральні машини — допомагали вирішити цю проблему.
 
У 1862-му році республіканський Конргес видав ряд партійних програм щодо сільського господарства. Серед них були Акт про Гомстеди (Homestead Act, homestead — фермерська ділянка-садиба, земельний наділ з фонду вільних земель на Заході США), який заохочував просування сільського господарства на захід, гарантуючи сімейним фермам на вільних землях безкоштовну землю; Акт Морілло (the Morrill Act), який віддав у розпорядження штатів вільні землі для їх передачі сільськогосподарським і технічним коледжам, останні сприяли розширенню масиву оброблюваних земель та вирішенню продовольчої проблеми, породженої війною; створення Міністерства сільського господарства США, відомого як US Department of Agriculture (USDA).
 
Фермери як союзники у боротьбі
Бурхливий розквіт американського сільського господарства відбувся під час Першої Світової війни, коли США по суті годували війська союзників і свою власну армію. У 1914–18 рр. виробництво пшениці зросло до середніх цифр у 870 млн бушелів (близько 23,5 млн т), виріс і експорт бавовни, хоча виробництво кукурудзи залишалося відносно стабільним. Фермери і чимала частина працівників отримали відстрочки від призову; натхнені зростаючими цінами на сировинні товари, вони наростили виробництво завдяки придбанню техніки на бензині і обробітку додаткових земель. У 1918-му виробництво зернових дісталося до найбільш посушливих земель Великих Рівнин. Індекс оптових цін збільшився більш ніж удвічі від 100 до 208 у період з 1914 по 1918 рр. Коли потреби військового часу пішли на спад, експортні ринки провалилися, а американське сільське господарство, і без того по вуха в боргах від активного розширення у воєнний час, виявилося у жорстокій економічній депресії в 1921-му, яка тривала понад 10 років.
 
altУ 30-ті роки минулого століття адміністрація Рузвельта відреагувала на депресію у сільському господарстві програмами підтримки сировинних товарів, що забезпечило вигоди більш заможним фермерам, особливо тим, хто вирощував кукурудзу на Середньому Заході і бавовну на Півдні. Водночас Новий Курс у сільському господарстві включав у себе пункт про планування використання сільськогосподарських земель, за яким представники Мінсільгоспу США працювали з менш успішними фермерами на місцевому рівні з метою виконання програми реформ. Ініціативам Нового курсу в сільському господарстві, як і в багатьох інших напрямах, завадила економічна мобілізація Другої Світової війни.
 
У воєнний час адміністрація президента Франкліна Д. Рузвельта спиралася більше на програми підтримки товарів, а не на планування інфраструктури землекористування, щоб якось керувати виробництвом. Гарантуючи високі ціни, програма воєнного часу сприяла високому рівню виробництва сільгоспкультур, у яких не було потреби перевиробництву важливих культур та різкому зростанню цін на продукти харчування.
 
Після війни Мінсільгосп США розподіляв виплати з підтримки товарів за рівнем загальної продуктивності і величиною земельного наділу, відтак, дрібні фермери з меншими врожаями отримували менше і змушені були залишати фермерство. Таким чином, на відміну від Громадянської війни, коли сільське господарство отримало нове життя, під час Другої Світової відбувся занепад спроб реформування.
 
Разом з тим, під час війни фермери отримували не тільки відстрочку від призову, але й позики, які дозволили підвищити продуктивність завдяки механізації, збільшенню земельного банку і підвищеному використанню добрив. Індекс валового сільськогосподарського продукту (100 в 1939 р.) виріс зі 108 в 1940-му і до 126 у 1946-му.
 
Федеральний уряд намагався обмежити внутрішній попит нормуванням деяких продуктів, зокрема цукор, каву, м'ясо, жири та харчові масла, масло вершкове, сир та бакалійні товари. Пшениця і бавовна виросли в ціні утричі. Ціна на яловичину також різко зросла. Під час Другої Світової війни Американська Федерація Фермерських Бюро (American Farm Bureau Federation), створена в 1920-му заможними і успішними фермерами, активно працювала над захистом інтересів фермерів у питанні контролю за цінами та над програмами, необхідними у воєнний час.
 
Після Другої Світової мінливі технології і логістика воєнного часу різко скоротили стратегічну важливість сільського господарства. В 40–50-ті роки 20-го століття доктрина національної безпеки затвердила для Сполучених Штатів необхідність підтримувати перевагу сил, заснованих не тільки на стратегічному ядерному озброєнні. Національна безпека вимагала, щоб США зберігали провідні позиції у промисловому виробництві та доступі до сировинних матеріалів. Навіть в цьому широкому визначенні, сільськогосподарські товари залишалися на узбіччі американського військового планування.
 
altВтім, незважаючи на зменшення своєї значущості для військової сфери, сільське господарство продовжувало відігравати важливу роль в Холодній війні. Збитки, завдані сільському господарству Європи, і обширна допомога за Планом Маршалла, щоб зупинити комуністичну експансію, привели Вашингтон до того, що було розпочато маркетинг надлишків американського аграрного виробництва в Європі наприкінці 40-х-початку 50-х років.
 
Американське сільське господарство продовжувало виробляти більше, ніж міг спожити внутрішній ринок, і тому Акт про розвиток сільськогосподарської Торгівлі (the Agricultural Trade Development Act) 1954-го дозволив міністру сільського господарства прийняти до 700 млн доларів як відшкодування за товари, відправлені за кордон у країни, визнані дружніми до США.
 
У 60-ті програма Їжа заради Миру (Food for Peace program) під керуванням Джорджа Макговерна стала однією зі спроб адміністрації президента Кеннеді протистояти комунізму в країнах Третього світу, в той же час не залишаючи без підтримки американських фермерів у пошуку зовнішніх ринків для збуту продукції. У наступні десятиліття відбувся відхід від політики підтримки цін на продукцію, замість чого збільшилася роль американських фермерів та агробізнесу у виробництво продуктів харчування із залученням державних субсидій для експорту в країни Третього світу.
 
Важливу роль у гегемонії, якої США володіли під час Холодної війни, грала основна стратегія, спрямована на лібералізацію світової торгівлі промисловими товарами, особливо завдяки системі Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (General Agreement on Tariffs and Trade (GATT). Однак під тиском фермерів в 50-ті рр. Вашингтон домігся виключення сільськогосподарської продукції із гутти, що дозволило уряду Сполучених Штатів використовувати імпортні квоти для захисту своїх фермерів. Тільки в кінці 80-х, коли фермери Японії та ЄС, отримавши ще більші державні субсидії, взяли на себе весь вантаж лібералізації, знов включив сільське господарство в гутти.
 
Сільськогосподарські товари були необхідні для підтримки масових армій 20-го сторіччя, але представляли лише малу за розміром частина загальновійськового постачання.
 
Такий коротко історичний нарис ролі сільського господарства у військовій історії Сполучених Штатів. Нинішня ситуація в Україні вимагає консолідації зусиль усієї нації, в тому числі і фермерів, для збереження територіальної цілісності і незалежності нашої країни. Роль сільського господарства у цьому складно переоцінити — від прямих поставок продовольства в зону АТО до спрямованої на армію валютної виручки від експорту сільськогосподарської продукції. Разом переможемо!
   

Опубліковано в журналі

№18(289) вересень 2014

Cхожі статті

Крізь окуляри професора Кьостера
Сівозміна - порядок на землі
Огляд аграрної політики
Десятиріччя злетів і надій
Земля і люди. І знову про важливе
Врегулювання оренди землі: «енна» спроба
Шлях у нікуди, або земельні нововведення