Банер

Блиск і убозтво агрохолдингів

Редакція «Агробізнесу сьогодні» друкує цю статтю в порядку дискусії. А ви, шановні читачі, як вважаєте? Чи агрохолдинги вичерпали свій потенціал? Сприятимуть вони подальшим реформам у сільському господарстві чи навпаки? Наше видання готове оприлюднити широкий спектр думок щодо цього питання. 
 
Ігор ПЕТРЕНКО, спеціально для "АС"
Занадто великі господарства виявилися нестійкими до криз і викликів часу. Значна концентрація аграрного виробництва заважає повністю реалізувати можливості сільського господарства України. А споживацька психологія «агроімперій» щодо держави й невиконання ними своїх фінансових та соціальних зобов’язань роблять холдинги небезпечними для бізнес-клімату в суспільстві.

 

«Господарство велося уважно, але по-старовинному. Визначити, яка галузь давала вигоду, яка збиток, можна було лише на око», — так писав більшовик Лев Троцький, за походженням селянин, про свого батька. Сам Троцький, як відомо, вирішив зробити разом із Леніним і Сталіним «світову революцію», завоювати усю планету… Плачевні підсумки цього мегапроекту відомі всім.
 
Економічний глобалізм, гігантоманія процвітають і у головах деяких власників агробізнесу. Приблизно так само поводяться наші «троцькісти»: створюють неозорі «світові холдинги», але діють, як батько Троцького, «на око». Результат можемо спостерігати вже зараз.
 
Гігантські граблі
Скільки в нас агрохолдингів? Близько 80, стверджує діловий впливовий журнал «Форбс Україна»: «В Україні налічується майже вісім десятків агрокомпаній, що обробляють більш ніж по 10 000 га. Немислимий показник для Західної Європи, де орендар 2000-3000 га вже може вважатися латифундистом». Навіщо створюються такі великі підприємства? Їхні ідеологи полюбляють говорити про «ефект масштабу»: мовляв, великий бізнес дає великі переваги у кредитуванні, організації праці, зрештою, дає більші прибутки… Всіляко популяризується думка, що лише агрохолдинги можуть залучати найновішу техніку й технології, а дрібному фермерові, мовляв, таке не до снаги. Впровадження уніфікованих індустріальних підходів, кажуть ці прихильники масштабного господарювання, допоможе швидкими темпами наростити обсяги сільськогосподарського виробництва.
 
altЩо ж насправді ми бачимо останнім часом? Аграрний холдинг «Кернел» повідомив про чистий збиток — 34 млн у першому кварталі 2013-2014 фінансового року. Це проти $ 37 млн прибутку торік! Чистий збиток групи компаній «Агротон» за підсумками 2013 року склав $ 5,69 млн, тоді як 2012 рік група завершила з чистим прибутком $ 6,787 млн. А в першому півріччі 2014 року холдинг одержав збитки вже на суму $ 36,6 млн.
 
Міжнародне агентство Fitch Ratings підтвердило довгостроковий кредитний рейтинг агрохолдингу «Мрія» на рівні «RD» (обмежений дефолт). Тут узагалі не йдеться навіть про збитки, а про існування компанії як такої. Агрохолдинг «Мрія» веде нескінченні суперечки з лізингодавцями, інвесторами та кредиторами. До неї висловлюються претензії на загальну суму близько мільярда (!) доларів. А причина елементарна: компанія взяла на себе більше боргів, аніж була здатна обслуговувати. Як же агрохолдинг збирається виходити з ситуації дефолту? У «Мрії» пропонують, щоб їм… списали $ 900 млн боргів. Нормально? Тепер конфлікт з «Мрією» реально підважує весь ринок лізингових і фінансових послуг в Україні. Ці дії завдають шкоди бізнес-клімату взагалі.
 
Група компаній «Мілкіленд» по термінах з віддачею кредиту «зависла» — тобто, по суті, теж догосподарювалася до технічного дефолту. Зазнає труднощів і агрохолдинг «Харвіст» (HarvEast), яким володіють мільярдери Рінат Ахметов і Вадим Новинський. Про це розповів гендиректор холдингу Саймон Чернявський під час нещодавнього Міжнародного форуму Agrі Іnvest. За словами пана Чернявського, прямі втрати його бізнесу від недобору пшениці складуть 200 млн грн, соняшнику — 1 млрд грн.
 
Як відомо, «Харвіст» постав 2011 року на базі компанії «Ілліч-Агро» — сільськогосподарського додатка до металургійного комбінату ім. Ілліча з Маріуполя. «Молодий агрохолдинг міцно закріпився серед лідерів» — красиво піарили у ЗМІ. Лідерів за кількістю орендованих площ, це так. Але ж ці активи земель (220 тис. га) були зібрані ще гендиректором Маріупольського меткомбінату Володимиром Бойком. Нові власники поширювали думку, мовляв, «соціаліст і металург Бойко заплющував очі на збитковість своїх агроцехів». А селяни Маріупольщини зі сльозами на очах розповідали, як нові власники різали навіть вагітних свиноматок, тому що свинарство не входило в орбіту бізнес-зацікавлень новітнього «Харвісту». Можна ж висловитися й інакше: перед тим Бойко вправно диверсифікував агровиробництво. Звісно, «Ілліч-Агро» не блискуче виглядав фінансово. Але ніс чимале соціальне навантаження, там працювало багато людей. Кажуть — на Сході, де частково господарює цей холдинг, йде АТО, а це форс-мажор. Так. Ну, а коли ще не було війни? Агрохолдинг «Харвіст» за підсумками 2012 року, коли кращі друзі його власника Ріната Ахметова були при владі, і кредити йому давалися охоче як в Україні, так і на Заході — одержав чистий збиток у розмірі $ 26 млн (за повідомленням агенції «Інтерфакс-Україна»). Невже «Харвіст» не підозрював про ефект «усіх яєць в одному кошику»: тобто про високі ризики недиверсифікованого аграрного бізнесу? Про волатильність цін на продовольство у всьому світі? Тепер Саймон Чернявський каже, що в банків назріває конфлікт із агрохолдингами, які не можуть вчасно виплатити кредити «з об’єктивних причин». Динозаври теж вимерли об’єктивно.
 
«Харвіст» — типовий агрохолдинг, створений тими, хто не мав кревного стосунку з сільським господарством, зацікавленості в ньому. Прибутку не бачимо, податки, відповідно, теж незначні, «соціалка» близька до нуля, аграрна практика сумнівна… Можливо, для власників якийсь сенс від його діяльності справді є, але для суспільства це, по суті, «пшик».
 
Згідно з розрахунками агенції Agrіsurvey, за рік капіталізація 15 великих українських аграрних компаній, що представлені на міжнародних фондових біржах (а це ж насамперед холдинги), знизилася на більш ніж $ 300 млн. Однак залишаються й ті, хто готовий до викликів часу. «Миронівський хлібопродукт» налагодив продажі курятини в Євросоюз, і це стало для нього новою точкою зростання. Агрохолдинг «Авангард» вирішив призупинити роботу птахофабрик «Червоний прапор» та «Інтербізнес» у зоні АТО через напружену ситуацію в регіоні. Але при цьому, за даними 2014 року, він зберіг виробництво яєць порівняно з аналогічним періодом 2013 року на рівні 5,11 млрд шт. Цей холдинг завершив 2013 рік із чистим прибутком у $ 238 млн, і цього року теж, вочевидь, покаже позитивну динаміку.
 
«Ефект масштабу» навпаки
Якщо супермаркет сантехніки має назву «Імперія йоржиків і вантузів» — значить, там дуже великий вибір і гарний сервіс? Не факт, насправді ж буває по-різному. Й іноді невеликий магазин має більший успіх, аніж такі-от «імперіалісти».
 
«Ефект масштабу», про який полюбляють говорити наші бізнесмени й журналісти як про щось позитивне, часто-густо заміщає у свідомості той-таки імперський синдром, тоді як справжній позитив від великих обсягів хазяйнування «в одних руках» — під питанням. Холдинг на 500 тис. га, звісно, вражає уяву. Але якщо ми подивимося на підсумки його роботи? «Ефект масштабу» — це ж не лише більші можливості, але й більші ризики. Чи вміють їх аналізувати й зважувати наші топ-менеджери? Переважно — ні, про що свідчать результати їхнього хазяйнування.
 
altХоча… Може, це й добре: лізингодавці й банкіри переконаються, нарешті, що агрохолдинг — це не той партнер, на якого слід молитися? Звісно, з дрібними фермерами працювати складніше, марудніше — однак і великих розчарувань чи збитків від них не буде. Кількість фермерських господарств в Україні минулого року була 44 тис., цьогоріч маємо 40 тис., тобто їх помітно поменшало. Це теж — вплив військових дій, девальвації гривні та інших негараздів. Однак загалом урожай у країні зібраний на рівні минулорічного — це при тому, що Крим і Донбас недодали у загальнонаціональну комору. Недохопи хазяйнування агрохолдингів, виходить, перекриваються вмінням фермерів та одноосібників?
 
Агрохолдинги, очолювані колишніми банкірами й партійними функціонерами, ще задовго до нинішньої війни відчули кризовий голод і розпочали «війну кадрів», переманювання один в одного фахівців. З моменту купівлі холдингом «Кернел» агропідприємства «Дружба-Нова» там оновилося 90% топ-менеджменту. З 2012 року кадровики-хедхантери наполегливо шукали, купували й перекуповували для агрохолдингів («Агро-Союзу», AgroGeneration, «Українських аграрних інвестицій», «Харвісту») топ-керівництво, особливо у фінансовій сфері. Першочергове завдання, що ставили в той період перед новими менеджерами — підвищення керованості агрохолдингів. Тобто, ще до кризи й війни було відчуття, що занадто великі господарства-«динозаври» поводяться просто-таки непередбачувано. Але, на жаль, головним критерієм підбору кадрів залишався не професіоналізм… Тоді що? Приміром, от що каже Лідія Клочан, директор із персоналу вже згаданого холдингу «Харвіст»: «До приходу в цю галузь я не підозрювала, що погодні умови можуть настільки впливати на робочі процеси в сільському господарстві, що існує особливість сезонного набору працівників» (газета «АгроМаркет», жовтень 2014 року). Оце так топ-менеджер! Усе одно, якби головбух сказав би: до приходу на свою посаду я не знав таблиці множення. Чи не той це «троцькістський» підхід до господарювання, що був описаний вище?
 
Ідеологи агрохолдингів, пускаючи під ніж свиноферми й гусеферми, що працюють без прибутку (хоч узагалі робота по балансу «у нуль» — це навіть непоганий результат за умов кризи), говорять: мовляв, бізнес — не доброчинність, а сувора справа примноження грошей. «Ми повинні давати прибуток і лише платити податки. Крапка. Нехай «соціалкою» займається держава». Гаразд. Але що ж тепер? Аграрні мастодонти тиснуть на суспільство й вимагають збереження для себе пільг та преференцій, списання боргів. Спочатку казали «державо, ти нас не займай!», а тепер — «державо, дай», «спиши борги», «врятуй нас від кредиторів»? А держава де ж візьме ресурси? Та, мабуть, у тих-таки фермерів, що працюють набагато надійніше й мудріше.
 
Ера агонії динозаврів
Військові дії на Сході України — це форс-мажор, звісно. Але фермерські господарства навіть упритул до зони АТО пристосовувалися, виживали — ще й посилали на фронт трактористів. А от великі агроутворення виявилися уразливими до потрясінь, до умов на ринках тощо. То, може, справді розмір має значення? Але не те позитивне, яке йому приписувалося раніше.
 
Ситуація дуже нагадує російський синдром гігантоманії, де навіть великі корпорації, як «Роснефть» і «Газпром», вимагають коштів і пільг від держави, не соромлячись, паразитувати навіть на Фонді майбутніх поколінь. Агрохолдинги виявилися нестійкими до криз і викликів часу. Вони, як бачимо, стають дуже уразливими за несприятливих кредитних умов і зниженні реалізаційних цін на продукцію рослинництва й тваринництва. Та й кадрів для розвитку, по суті, не мають де взяти.
 
«Еру динозаврів» переживаємо не ми перші. Концентрація практикувалася й у радянському сільському господарстві. Після нелюдського «розкуркулення» (винищення фермерів і вмілих господарів) було прийнято 1928 року постанову Раднаркому, тобто уряду СРСР, «Про організацію великих зернових господарств». Її намагалися виконувати, створили кілька «колгоспних агрохолдингів», однак уже до кінця першої п’ятирічки (1932 рік) у аграрному виробництві СРСР почався помітний спад. Колгоспи-гіганти втратили керованість, показували дуже незначну продуктивність, план по зернових виконували заледве на 30%. Нічого не нагадує?
 
У США «динозаврономіку» також пережили у 1930-ті роки, коли почали експериментувати з агропромисловим виробництвом у масштабах десятків і сотень тисяч гектар. Однак американці швидко прийшли до переконання, що найкращі й найбільш ефективні — сімейні ферми, які мають стільки землі, скільки здатна обробити родина без масового залучення найманої праці.
 
Виглядає так, що мегаконцентрація аграрного виробництва не дає аж такого позитивного впливу на економічний розвиток України. І, можливо, краще було б сприяти фермерству? Щоб сільське господарство, як усі ми сподіваємося, справді змогло стати локомотивом економічного відродження країни.

Коментар
 
altАлекс ЛІССІТСАгенеральний директор холдингу «Індустріальна молочна компанія»
- Що сказати про наші інвестиційні плани на 2015 рік? Відверто кажучи, вони постійно змінюються. Були — ніякі, нульові. У мене враження таке, що за останній рік я прожив шість життів. У серпні важко уявляв собі, як ми збиратимемо врожай, чим будемо сушити… Ми готувалися до найгірших екстремальних варіантів розвитку подій. Слава тобі, Господи, — нам вдалося зібрати рекордний урожай, наголошую, у сухому вигляді. Чернігівська область, де розташовані землі «Індустріальної молочної компанії», — північна, волога. Зазвичай у нас вологість кукурудзи була 30%, а от цього року — 16-18%. Завдяки цьому ми зекономили близько 100 млн грн на використанні газу для сушіння. Нині ж думаємо підняти інвестиційні плани на 2015 рік до $ 2 млн, а може, й більше.
Перед нами постала глобальна проблема розвитку молочного скотарства. Є в компанії нова команда, ми займаємося розвитком молочарства, хочемо розробити стратегію на 5-10 років. Продумати, зокрема, й лінійку техніки, що забезпечуватиме сталий розвиток молочного скотарства. На ринку є велика кількість техніки, обладнання. Іноді важко визначити одразу, що саме підійде тобі для того чи іншого завдання — скільки тракторів, розкидачів або ще чогось. Є технічний бік справи, є фінансовий, а є й організаційна складова. Як на мене, передусім має відбуватися організація процесу.
Сьогодні дуже важко спілкуватися з банками. Як тільки стабілізується макроекономічна ситуація — думаю, багато компаній швидко перегляне свої інвестиційні плани у бік збільшення. Війна й криза призупинили нашу роботу стосовно створення освітнього центру, сервісного центру… Після стабілізації ситуації ми повернемося до цих проектів.
 
Пишіть нам: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
   

Опубліковано в журналі

№24(295) грудень 2014

Cхожі статті

Сівозміна - порядок на землі
Чорно-білий світ ГМО, або чи все так однозначно
Земля чекає дбайливих господарів
«Конструктивний» діалог між сторонами
Весна тривоги нашої
Чому специ втікають із влади
Плата за смак та аромат